Є І Чернявська - Регіональний ринок праці сучасні тенденції - страница 1

Страницы:
1  2 

УДК 331.57

Чернявська Є.І. РЕГІОНАЛЬНИЙ РИНОК ПРАЦІ: СУЧАСНІ ТЕНДЕНЦІЇ

Розглянуто сутність та особливості регіонального ринку праці в контексті його сучасної ролі у з'єднанні робочої сили з засобами виробництва, розподілі праці по галузям економічної діяльності, використанні та розвитку трудового потенціалу регіону. Показано, що в сучасних умовах ринкової трансформації загальними тенденціями регіонального ринку праці є згортання ринку найманої праці, перевищення пропозиції робочої сили, незбалансованість попиту і пропозиції робочої сили, в контексті ефективності розвитку робочої сили слабка роль і ринку праці, і держави.

Ключові слова: регіональний ринок праці, пропозиція праці, попит на працю, вартість робочої сили, заробітна плата, державна політика в сфері праці та соціально-трудових відносин.

Постановка проблеми. Регіональний ринок праці є структурою національного ринку праці. Як і в цілому ринок праці, регіональний ринок праці представляє собою механізм з'єднання робочої сили з засобами виробництва. Головною функцією регіонального ринку праці, як і інших видів праці, є забезпечення всіх суб'єктів діяльності необхідною робочою силою. На регіональний ринок праці впливає низка факторів соціально-економічного, природнього, демографічного, культурного характеру, утворюючи тим самим його специфіку, стан та тенденції розвитку. Вирішення проблеми ефективного функціонування, забезпечення ефективного використання трудового потенціалу та його розвиток зумовлює актуальність дослідження регіонального ринку праці.

Аналіз публікацій. Дослідженню регіонального ринку праці, як і в цілому ринку праці, в науці присвячена значна кількість праць. Предметом дослідження стали питання сутності регіонального ринку праці, його властивостей, динаміки розвитку, ефективності функціонування, дисбалансу та протиріч в системі соціально-трудових відносин й ін. [1, 2, 3]. Але проблематика розвитку регіонального ринку праці не вичерпана. Існування множини підходів до сутності, а також практична значущість в розвитку економічної діяльності зумовлюють необхідність подальших досліджень закономірностей та тенденцій регіонального ринку праці.

Мета статті полягає в дослідженні сутності та особливостей регіонального ринку праці, визначенні тенденцій його розвитку відповідно до сучасного етапу ринкової трансформації економіки України.

Виклад основного матеріалу дослідження. У більшості праць обґрунтовано звертається увага на те, що дослідження сутності регіонального ринку праці повинно проводитися в контексті визначень ринку праці та ринку в цілому [1, с. 18]. Безперечно, регіональний ринок праці є підсистемою національного ринку праці, однією із форм ринку праці в цілому. В свою чергу ринок праці є підсистемою ринку. У визначенні ринку також існують різні точки зори. Махсма М.Б. наводить чотири політекономічних напрями у визначенні ринку: «Перший напрям представлений науковцями, які під ринком розуміють простір, місце, сферу збуту товарів. Представники другого напряму визначають ринок як сукупність продавців і покупців, третього - як сукупність товарно-грошових відносин, спосіб координації дій учасників, або як сферу зв'язків товаровиробників. Вчені четвертого напряму вбачають у ринку механізм, технологію здійснення обміну і розподілу товарів" [2, с. 4].

На думку Воробйової О.І., більш точніше визначення категорії "ринок" наведене у підручнику за редакцією професора Базилевича В.Д.: "Ринок -система економічних відносин, пов'язаних з обміном товарів та послуг на основі широкого використання різноманітних форм власності, товарно-грошових і фінансово-кредитних механізмів" [4, с. 184].

В усіх наведених підходах або напрямах, не дивлячись на їх розбіжності, ринок розглядається виключно як категорія обміну, одна із його форм. В такому разі дослідження ринку праці і його структур повинно починатися не з ринку, а з ринкової економіки або товарного виробництва, оскільки ринок є механізмом функціонування та розвитку ринкової економіки. В свою чергу, ринкова економіка або товарне виробництво (в даній статті автор ототожнює ці поняття) також є формою, специфічною формою суспільного виробництва. Метою суспільного виробництва, як відомо, є виробництво необхідних матеріальних благ та послуг для задоволення потреб суспільства, людей, їх розвитку. Суспільне виробництво в формулі його ефективності є основою соціально-економічного прогресу і є об ' єктом економічних досліджень .

Суспільне виробництво, як відомо, розвивається в трьох основних формах: натуральній, товарній або ринковій, плановій. Реальна система виробництва, тобто система господарства, як правило, має змішаний характер. В контексті праці систему господарства можна розглядати і в формі системи форм зайнятості. Разом з цим в кожній системі господарства завжди існує пануюча форма виробництва і зайнятості. Пануюча форма складає основу системи господарства. Реальна система господарства в цілому і в формі окремих своїх елементів (форм виробництва, форм зайнятості) з утворенням держави завжди розвивається і безпосередньо, і опосередковано за її участю. Це повністю відноситься і до ринкової організації суспільного виробництва, хоча на теоретичному рівні ринкова економіка розглядається як саморегульована економіка. Держава визначає перш за все низку адміністративних, правових норм, правил, що регулюють організацію економічної та зовнішньоекономічної діяльності, рівень та форми податків, вирішення питань боргів і боржників, будівництво доріг і т.д. В окремі періоди держава відіграє виключно важливу роль у розвитку ринкової економіки. Перехід до капіталізму або ринкової економіки як пануючої форми виробництва, як показує досвід західних країн, відбувається під дією буржуазної революції, котра через встановлення нової форми влади і інститутів забезпечує подальший розвиток суспільних, виробничих відносин і суспільного виробництва. Гроші як продукт історичного розвитку товарного обміну виникають без втручання держави, але формування, функціонування та розвиток грошових систем вже пов'язано з діяльністю держави. Необхідно підкреслити, що держава в формі законодавства, різного роду нормативних актів не створює, а забезпечує розвиток об'єктивних основ тієї чи іншої форми виробництва. Своїми законами держава інституціоналізує нові форми господарства та економічні відносини. Коли ж державні рішення не відповідають об'єктивному розвитку продуктивних сил, виробничих відносин, в економіці, суспільстві в цілому виникає низка деструктивних явищ і процесів, що негативно позначаються на розвитку країни .

Механізмом функціонування та розвитку ринкової економіки виступає ринок, інструментами дії якого є пропозиція, попит (платоспроможний попит), ціна. Ціна, будучи грошовою формою вартості товару, на підставі впливу пропозиції і попиту виконує регулюючи функції щодо розвитку підприємств, галузей, ринкової економіки в цілому. Суб'єктами на ринку виступають продавці і покупці. Теоретично вони знаходяться в рівноправних відносинах і в ринкові трансакції вступають добровільно. В даному ракурсі ринок праці в цілому,регіональний ринок праці зокрема також є специфічною формою обміну, торгівлі, де об'єктом купівлі-продажу виступає робоча сила. На підставі цього ринок праці в цілому, регіональний ринок зокрема можна визначити як сукупність відносин між найманими працівниками і роботодавцями (власниками засобів виробництва) з приводу купівлі-продажу робочої сили. Ціна на робочу силу (заробітна плата) також залежить від її пропозиції і попиту, хоча об'єктивною основою виступає її вартість. На підставі коливань заробітної плати навколо вартості робочої сили ринок праці виконує функції розподілу і перерозподілу робочої сили по підприємствам, галузям економіки.

Економічною теорією, як відомо, доведено, що ціни виконують функції регулювання тільки за умов вільної або досконалої конкуренції. В умовах недосконалої конкуренції, панування монополій, ціни самі стають об'єктом регулювання, що зумовлює втручання держави в економічний розвиток в формі антітрестівських законів. Це положення відноситься перш за все до товарних ринків. Відносно ринку праці К.Марксом було доведено, що вже в період вільної конкуренції ринок праці в силу монополізації засобів виробництва є асиметричним. Перехід до машинної стадії як основи капіталістичного підприємства перетворив найманого працівника в часткового, що зробило неможливим перетік робочої сили в інші форми зайнятості або форми виробництва. Тобто, ринкова економіка або капіталізм на рівні ринку праці природньо є ринком недосконалої конкуренції. В силу цього невід'ємним елементом його ефективного функціонування повинно бути участь держави. Держава може втручатися в функціонування ринку праці прямо і опосередковано. Головною метою цього втрачання повинно бути регулювання заробітної плати в контексті забезпечення виконання нею її ринкових функцій. На підставі цього ринок праці можна визначити як систему недосконалої або асиметричної конкуренції між найманими працівниками і роботодавцями з приводу купівлі-продажу робочої сили, що передбачає втручання держави саме для забезпечення ринкових умов розвитку.

Регіональний ринок праці є підсистемою національного ринку праці, в контексті методу сходження від абстрактного до конкретного є більш поверховою формою ринку праці, враховує регіональні фактори соціально-економічного розвитку та відображає регіональну ситуацію з приводу пропозиції, попиту і ціни на робочу силу. Ефективне функціонування регіонального ринку праці передбачає активну роль не тільки держави, але й місцевих органів влади.

Розвиток регіонального ринку праці Луганської області характеризують наступні тенденції.

1. Ємність регіонального ринку праці. Необхідно відмітити, що офіційного визначення показника ємності ринку праці в статистиці України не існує. Маслова Г.М., Васильчук Н.О., Пудов К.О. й інші автори ємність регіонального ринку праці (потенційну, реальну, максимально потенційну, максимально реальну, мінімально потенційну, мінімально реальну) розраховують в контексті населення регіону у працездатному стані [2]. На наш погляд, даний підхід є розширеним, ринок праці фактично ототожнюється з усіма формами зайнятості. В контексті множини форм виробництва господарської системи, переходу економічної системи від одного типу до іншого даний підхід не дозволяє предметно визначити актуальні напрями подальшої трансформації економічної системи як ринкової. На наш погляд, статистика ємності ринку праці повинна формуватися в колі показників зайнятості саме за наймом з урахуванням потреби підприємств у працівниках на заміщення вільних робочих місць, оскільки саме купівля-продаж робочої сили є показником перетворення ринкової економіки в пануючу форму розвитку суспільного виробництва. Зметою визначення сучасних тенденцій і ємності ринку праці в Луганській області береться період з 2000 р., коли економіка пройшла фазу трансформаційної кризи і вийшла на стадію економічного зростання, табл. 1. [5, с. 374, 365, 367; 6, с. 356, 364, 355, 357].

Аналіз наведених даних свідчить, що протягом періоду дослідження ємність регіонального ринку праці Луганської області, як і інших областей України, мала стійку тенденцію до згортання. За 10-річний період регіональний ринок праці згорнувся на 21,8%. Вказана тенденція свідчить про формування та перетворення ринку праці в одну із значущих форм зайнятості. За цією тенденцією ринок праці повністю відповідає стандартам ринку праці розвинутих країн. Наймані працівники у розвинутих країнах становлять приблизно половину зайнятих [7, с. 29].

У співвідношенні попиту і пропозиції робочої сили регіональний ринок Луганщини, як і інших регіонів країни, є ринком пропозиції. Як свідчать дані таблиці 1, кількість безробітних стійко перевищує потребу підприємств у працівниках на заміщення вільних робочих місць. Але при цьому необхідно враховувати, що за методологією МОП до безробітних відносяться і ти особи, що працювали в якості самостійних товаровиробників, а потім припинили свою справу. В класичному ринку проблема безробітних - це перш за все проблема осіб найманої праці.


Т а б л и ц я 1

2. Структурна незбалансованість, яка проявляється не в збігу попиту і пропозиції робочої сили. На сайті Державної служби зайнятості України 15.06.2012 р. на підстав вивчення пропозиції і попиту в сфері діяльності Луганського центру зайнятості, оголошень в газеті «Східний кур'єр» визначено професії, найбільш затребувані ринком праці:

-   «Продавці». Пояснюється такий попит досить просто - компаніям завжди потрібні оборотні кошти і саме «продажники» можуть ці гроші принести;

-  менеджери. Попит на послуги менеджерів йде з боку великих компаній, які щороку виходять на луганський ринок;

-  медики. За даними Луганського міського центру зайнятості, в місті 48 вакансій лікарів і 35 - медперсоналу. Причина вакансій - праця тяжка, а зарплата низька;будівельники;

-  водії;

-  робочі: токар, слюсар, швачка;

-   інші. Сьогодні також потрібні касири, офіціанти, кухарі, дизайнери, оператори ПК та охоронці [8].

Для порівняння. Азбука мігранта звертає увагу на те, що в найближчий перспективі у Великобританії, Канади, Австралії, Новій Зеландії, Ірландії, Франції, Німеччини на ринках праці будуть продовжувати користуватися попитом фахівці, що обслуговують бізнес: управління, бухгалтерський облік, консалтинг, а також держслужба, медицина і соціальне обслуговування населення, інформаційні технології та готельне господарство [9].

Регіональні ринки праці, як і в цілому національний ринок праці України, функціонує головним чином в просторі традиційних технологій, продуктів, галузей. Причиною такого стану є стан розвитку суспільного виробництва. Перехід до ринкової економіки не вніс очікуваної динаміки у розвиток виробництва та науково-технічного прогресу.

3. Заробітна плата як форма ціни робочої сили не відповідає умовам ефективного використання та розвитку праці, в цілому ринковій економіці. Дослідження фахівців, статистичні дані показують, що в Україні за виключенням окремих фахів фінансового сектору, держслужби, нафтопереробної галузі заробітна плата є суттєво нижчою у порівнянні з іншими країнами світу. Причому нижчою вона є як у некваліфікованих робітниках, так і у кваліфікованих, як по тих фахах, що не користуються підвищеним ринковим попитом, так і по тих, що користуються підвищеним попитом. В контексті класичного ринку праці ситуація зрозуміла. Монополізація засобів виробництва і в сучасних умовах робить ринок праці неефективним механізмом використання та розвитку потенціалу праці, суспільного виробництва в цілому. Поряд з ринком праці в Україні регулювання відносин з приводу послуг праці здійснює і держава.

На сьогодні одним із головних механізмів регулювання відносин з приводу послуг праці є встановлення мінімальної заробітної плати (МЗП). Однак з даним механізмом в Україні також існують серйозні проблеми. Мова йде, по-перше, про її низький рівень. Серед 24 країн у 2008 році Україна за рівнем мінімальної заробітної плати займала останнє місце. Рівень МЗП в Україні складав 63 євро; В Росії - 64; Білорусі - 78; Румунії - 137; Латвії - 228; Литві -232; Естонії - 278; Чехії - 329; Польщі - 334; Словенії - 567; Мальті - 612; Бельгії - 1336; Нідерландах - 1357; Ірландії - 1462; Люксембурзі - 1610. В тому ж 2008 році за даними американського журналу Forbes Україна по чисельності мільярдерів в світі займала 25 позицію, в Європі - 11 позицію, випередивши 13 країн Європи, в тому числі Люксембург, Ірландію, Нідерланди, Бельгію, Мальту, Словенію, Польщу і т.д. У 2010 р. за даними журналу «Форбс» економіка України зросла на 4,2 %, кількість мільярдерів - на 60%. При цьому їх статки зросли на 163 %. 2011 рік «порадував» українців новими досягнення в справі кількості мільярдерів. За даними журналу «Фокус» за даний рік кількість мільярдерів зросла майже в три рази. В Україні нарахували 21 мільярдера, їх загальний статок оцінюється майже в 58 мільярдів доларів. Для порівняння, видаткова частина Держбюджету на 2011 рік становила 321,92 мільярда гривень, або 40,7 мільярдів доларів. Низький рівень заробітної плати зумовлен високим рівнем монополізації засобів виробництва та перерозподілом доданої вартості на користь олігархів.

По-друге, мінімальна заробітна плата використовується також для нарахування пенсій, стипендій, допомоги й інших соціальних виплат. При збільшенні МЗП автоматично збільшуються всі виплати і зростають виплати іздержавного бюджету, зростає його дефіцит. Тобто функції заробітної плати необґрунтовано розширені і на ті сфери, які не відображають ринковий характер робочої сили. Таким чином, на сучасному етапі ринкової трансформації на рівні ринку праці і державного регулювання соціально-трудових відносин заробітна плата є заниженою і не відповідає умовам прогресивного розвитку суспільного виробництва та праці.

Висновки. На рівні сутності регіональний ринок праці, як і в цілому ринок праці, представляє собою сукупність відносин між найманими працівниками і роботодавцями (власниками засобів виробництва) з приводу купівлі-продажу робочої сили. Регіональний ринок праці, як і ринок праці в цілому, є ринком недосконалої конкуренції, що обумовлює втручання держави, місцевих органів влади. Регіональний ринок праці відображає соціально-економічні умови розвитку регіону на основі ринкових відносин. Загальними тенденціями його розвитку на сучасному етапі ринкової трансформації є згортання ринку найманої праці, перевищення пропозиції праці над її попитом, структурна незбалансованість, слабка роль і цінового механізму (заробітної плати), і держави в ефективному використанні та розвитку праці, економіки. Виправлення вказаних тенденцій залежить в першу чергу від суб'єктивних факторів, інституціоналізації виробничих відносин, в тому числі і відносин з приводу послуг праці, за їх об'єктивними основами.

Страницы:
1  2 


Похожие статьи

Є І Чернявська - Інститути розвитку трудового потенціалу організації

Є І Чернявська - Сутність та структура корпоративної культури підприємства в контексті економічного підходу

Є І Чернявська - Регіональний ринок праці сучасні тенденції

Є І Чернявська - Регіональний ринок праці сучасні тенденції

Є І Чернявська - Теоретико-методологічні принципи організації внутрішньокорпоративного навчання персоналу