М В Шум - Регулювання процесів інвестування в міський автомобільний транспорт - страница 1

Страницы:
1 

тковій юрисдикції.

1.Про оподаткування прибутку підприємств: Закон України від 28 грудня 1994 р. 333/94-ВР (в редакції Закону України від 22 травня 1997 р. №283/97-ВР зі змінами та доповненнями) // ЛІГА: ЗАКОН ENTERPRISE 7.7.20, ИФЦ "ЛІГА", ЛІГАБізнесІнформ, 2006.

2.Про застосування міжнародних договорів про уникнення подвійного оподатку­вання: .Лист Державної податкової адміністрації України від 27.01.2006 р. №1507/7/12­0117 // ЛІГА: ЗАКОН ENTERPRISE 7.7.20, ИФЦ "ЛІГА", ЛІГАБізнесІнформ, 2006.

3.Вишневский   В.П.    Налогообложение:    теории,    проблемы,    решения /

B.П.Вишневский, А.С.Веткин, Е.Н.Вишневская и др.; Под общ. ред. В.П.Вишневского. -Донецк: ДонНТУ, ИЭП НАН Украины, 2006. - 504 с.

 

4.Горбатов В.М. Интегрированные структуры бизнеса в мировой экономике. -Харьков: ИД "ИНЖЕК", 2005. - 167 с.

5.Деренберг Р. Л. Международное налогообложение: Пер. с англ. - М.: ЮНИТИ,

1997. - 375 с.

6.Иванов Ю.Б., Тищенко А.Н. Современные проблемы налоговой политики. -Харьков: ИД "ИНЖЭК", 2006. - 328 с.

7.Сутырин С.Ф. Налоги и налоговое планирование в мировой экономике /

C.Ф.Сутырин, А.И.Погорлецкий; Под ред. С.Ф.Сутырина. - СПб.: Изд-во В.А. Михайло­ва, Изд-во "Полиус", 1998. - 577 с.

Отримано 08.08.2006

УДК 656.13 М.В.ШУМ

Національний транспортний університет, м.Київ

РЕГУЛЮВАННЯ ПРОЦЕСІВ ІНВЕСТУВАННЯ В МІСЬКИЙ АВТОМОБІЛЬНИЙ ТРАНСПОРТ

Правове поле інвестування в міський автомобільний транспорт є значною мірою неврегульованим, що негативно впливає на розвиток автотранспорту і транспортної галузі взагалі. Удосконалення нормативно-правового регулювання інвестування в місь­кий автомобільний транспорт потрібно проводити шляхом зменшення податкового тис­ку для інвестора та спрощення нормативної процедури залучення іноземних інвестицій, а також шляхом гармонізації та імплементації норм європейського законодавства у зако­ни України.

Проблеми залучення інвестиційних ресурсів у будь-яку галузь уміщують у собі цілу низку факторів, що впливають на сам процес інвестування. Одним з найважливіших факторів у цьому процесі ви­ступає ефективність нормативно-правового регулювання процесу за­лучення. Неузгодженість правового поля інвестицій в Україні гальмує та інколи унеможливлює залучення останніх, що свою чергу познача­ється на економічній стагнації галузей економіки України. Безпосере­днє відношення це має і до розвитку автомобільного транспорту в кра­їні.

Дана проблема не знайшла ґрунтовного висвітлення у наукових дослідженнях. Проблематику правового регулювання залучення інвес­тицій в автомобільний транспорт України лише побіжно досліджували М.Н.Бідняк і Н.М.Бондар [1], безсистемно оглядаючи правове поле інвестицій у дану підгалузь транспортної галузі. Але їх дослідження у даному аспекті проблеми не можливо назвати ґрунтовним і вичерп­ним, навіть, з огляду на серйозну економіко-правову аргументацію стану інвестування у підгалузь на межі ХХ і ХХІ ст.

З огляду на це метою та завданням даної статті є системний аналіз правового поля інвестування у автомобільний транспорт України з виявленням тенденцій, проблем та перспектив удосконалення.

Інвестування у автомобільний транспорт України регулюється ці­лою низкою нормативних актів, які слід поділити на загальні та спеці­альні. До групи загального законодавства даної сфери входять правові акти, що регулюють загальний режим інвестування у суб'єкти госпо­дарювання, що створює правове поле для формування режиму інвес­тування у визначену галузь. Загальнозаконодавчі акти інвестування у даному випадку не вимагають окремого аналізу, бо регулюють режим інвестування взагалі. У зв'язку з цим спеціально-юридичні аспекти інвестування в автомобільний транспорт України регулюються в осно­вному підзаконними актами, які мають внутрігалузевий характер.

Базовим галузевим нормативно-правовим актом, що регулює процес інвестування у автомобільний транспорт є Закон України «Про автомобільний транспорт» [2] редакцією від 05.04.2001 р., який визна­чає правовий статус галузі, механізми державного регулювання тощо. Серед іншого, у даному нормативному акті не приділено значної уваги проблемі інвестування у автомобільний транспорт. Зокрема, у ст.6 цього Закону мова йде про те, що завданням державного регулювання є, окрім іншого, інноваційна та інвестиційна політика щодо автомобі­льного транспорту. Звичайно, така диспозиція вимагає розроблення комплексної програми, сила дії якої визначалася б характером внутрі­галузевого підзаконного акту. Відповідно до цього, у даному Законі ст.18 визначає загальні вектори інвестиційної політики держави, а са­ме: «... інвестиційну політику на автомобільному транспорті загально­го користування реалізовують суб'єкти підприємницької діяльності шляхом використання своїх внутрішніх ресурсів, зовнішніх інвести­ційних ресурсів, а також позичкових та залучених коштів. Інвестиційні проекти на автомобільному транспорті загального користування, спрямовані на реалізацію положень загальнодержавної програми роз­витку та вдосконалення транспорту, регіональних програм розвитку автомобільного транспорту загального користування, реалізовуютьсяна конкурсних засадах у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України» [3].

Тобто, цією нормою законодавець визначив два правових режими залучення інвестицій у автомобільний транспорт, беручи за визнача­льний критерій організаційно-правову форму підприємств автотранс­порту: комерційних і загального користування (переважно державної форми власності).

Виходячи з цього, залучення інвестицій у підприємства автотран­спорту комерційної форми власності регулюється загальним законо­давством щодо правового режиму інвестування і не має певних особ­ливостей у порівнянні з будь-якими суб'єктами господарювання, що здійснюють залучення інвестицій як внутрішніх, так і іноземних.

На відміну від автотранспортних підприємств з комерційною фо­рмою власності, підприємства загального користування залучають ін­вестиційні ресурси шляхом врегульованої державними органами про­цедури, як вже зазначалося, у рамках цільових державних програм. З цією метою у складі Міністерства транспорту і зв'язку України сфор­мовано спеціалізований дорадчий орган, що має назву Інвестиційна Рада. Цей орган займається презентацією інвестиційно потенціальних підгалузей транспортної галузі України з метою залучення інвестицій. Крім того, на засіданні цього органу 2 лютого 2006 р. інвестиційні по­треби автомобільного транспорту України були визначені в обсязі 3 млн. дол., що у порівнянні з іншими підгалузями є невеликою часткою та займає останнє місце в рейтингу інвестиційних пропозицій Мініс­терства: в авіаційній галузі загалом потреба у інвестиціях складає 611 млн. дол., у залізничній галузі презентується проектів на суму 5225 млн. дол. У галузі морського та річкового транспорту вісім пропозицій на суму 882 млн. дол. У галузі дорожнього господарства п' ять пропо­зицій на суму 1807 млн. дол. І в галузі зв' язку та інформатизації необ­хідність залучення інвестицій оцінюється у 711 млн. дол. [4].

У секції автомобільного транспорту була представлена одна про­позиція: створення єдиної корпоративної мережі моніторингу автомо­більних транспортних засобів.

Отже, правове поле залучення інвестиційних ресурсів у автомобі­льний транспорт внутрішньогалузевим законодавством регулюється тільки для підприємств автомобільного транспорту загального корис­тування. Комерційні підприємства цієї галузі залучають інвестиційні ресурси у загально-правовому інвестиційному полі.

Нині надзвичайно складним є питання правового регулювання за­лучення іноземних інвестицій, що безпосередньо відноситься і до ав­томобільного транспорту. З цією метою у Концепції розвитку транспо­ртно-дорожнього комплексу України на середньостроковий період та до 2020 р. [5] зазначається, що в першу чергу для розвитку галузі не­обхідно гармонізувати інвестиційне законодавство щодо залучення інвестицій відповідно до міжнародних норм.

У той же час Концепція включає такі настанови:

«... - повного самофінансування за рахунок власних коштів;

-  залучення приватного капіталу і кредитів вітчизняних та інозем­них фінансових організацій;

-  покриття державою витрат, пов' язаних із соціально важливими перевезеннями та послугами, які не відшкодовуються встановленими тарифами;

-  бюджетного фінансування для окремих об' єктів державного значення.

Необхідно надавати перевагу таким джерелам інвестування: ви­пуск цінних паперів для розвитку і будівництва транспортних об'єктів з високою ефективністю, придбання акцій підприємств транспортного машинобудування, участь підприємств транспорту в різних фінансово-промислових групах тощо.

Для ефективного використання інвестицій необхідне впрова­дження конкурсного відбору інвестиційних проектів за критерієм оку­пності та визначення їх виконавців на тендерній основі. Одним з ефек­тивних джерел інвестування є використання лізингу для поповнення і оновлення парків транспортних засобів і технологічного обладнання.

Поряд з традиційними формами інвестування реальним і досить перспективним джерелом інвестицій може стати залучення коштів вантажовласників, заінтересованих в удосконаленні поставок продук­ції, зокрема шляхом створення спільних підприємств, участь у статут­ному капіталі. Є необхідність у подальшому розвитку таких форм за­лучення інвестицій в транспортну інфраструктуру, як концесії, а також будівництва і експлуатації об' єктів інфраструктури приватним інвес­тором з наступною передачею їх державі... » .

Але, як і більшість нормативних актів, даний документ тільки узагальнює напрямки, навіть не концентруючи уваги на підгалузях, проте показуючи вектори, що можуть бути деталізовані при виконанні.

Законодавство щодо розвитку автомобільного транспорту в Укра­їні постійно розвивається. На даний момент на розгляді у Комітеті з питань будівництва, транспорту, житлово-комунального господарства і зв'язку Верховної Ради України знаходиться Проект Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про автомобільний транспорт" [6]. Метою та завданням цього Проекту є забезпечення безпеки та яко­сті транспортного обслуговування споживачів автотранспортних по­слуг, вдосконалення структури парку транспортних засобів, створення прозорого конкурентного середовища, гармонізація транспортного законодавства України з транспортним законодавством європейських держав, зміцнення міжнародних транспортних зв' язків, збільшення обсягів міжнародних та транзитних перевезень пасажирів та вантажів і зміцнення економіки України.

Але цей проект не зосереджується на вдосконаленні норм щодо залучення інвестиційних ресурсів у міський автомобільний транспорт.

Отже, з огляду на вищенаведене слід зазначити, що нормативно-правове регулювання інвестування у міський автомобільний транспорт не є досконалим та потребує значного розвитку. Зокрема, необхідним є доповнення до Проекту Закону "Про внесення змін до Закону України "Про автомобільний транспорт" нормами щодо створення спеціальних сприятливих умов для інвесторів у дану підгалузь транспортної галузі шляхом зменшення податкового тиску для інвестора та спрощення нормативної процедури залучення іноземних інвестицій. У подальшо­му розвиток нормативно-правової бази щодо міського автомобільного транспорту потрібно удосконалювати шляхом гармонізації та імпле­ментації норм європейського законодавства у закони України.

1.Бідняк М. Н., Бондар Н. М. Планування інвестицій на автомобільному транспор­ті України. - К., 2000. - 118 с.

2.Про автомобільний транспорт: Закон України від 05.04.2001 р. №2344-III // Ві­домості Верховної Ради. - 2001. - №22. - 105 с.

3 .Ст. 18 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 р. №2344-III // Відомості Верховної Ради. - 2001. - №22. - 105 с.

4.Інвестиційна Рада при Міністерстві транспорту та зв'язку довела привабливість економіки України // http://mtu.gov.ua.

5.Концепція розвитку транспортно-дорожнього комплексу України на середньост-роковий період та до 2020 року // http://mtu.gov.ua.

6.Проект Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про автомобіль­ний транспорт" // www.rada.gov.ua.

Отримано 14.08.2006

 

УДК 332.14

А.Е.АЧКАСОВ, д-р экон. наук, К.А.ФИСУН, канд. техн. наук

Харьковская национальная академия городского хозяйства

ПРИМЕНЕНИЕ МЕТОДОЛОГИИ СЦЕНАРНОГО ПОДХОДА В СИСТЕМЕ ПЛАНИРОВАНИЯ СТРАТЕГИИ РАЗВИТИЯ РЕГИОНАЛЬНОЙ ЭКОНОМИКИ

Рассматриваются вопросы реализации формирования сценарного развития соци­ально-экономических систем регионов в общем контексте стратегического планирова­ния.

Страницы:
1 


Похожие статьи

М В Шум - Регулювання процесів інвестування в міський автомобільний транспорт