М О Науменко - Ринкові критерії оцінки ефективності відтворення капіталу підприємства - страница 1

Страницы:
1 

Ю.Адлер Ю.П., Маркова Е.В., Грановский Ю.В. Планирование эксперимента при поиске оптимальных условий. - М.: Наука, 1976. - 280 с.

11.Дуда Г.Г., Егоршин А. А. Применение симплекс-решетчатого планирования для изучения проблемы оптимизации внесения азотных удобрений при интенсивной техно­логии возделывания озимой пшеницы // Агрохимия. - 1988. - №8. - С.115-121.

12.Дуда Г.Г., Егоршин А.А. Изучение эффективности дробного применения азот­ных удобрений при четырех сроках внесения под озимую пшеницу с помощью сим­плекс-решетчатого планирования эксперимента // Агрохимия. - 1989. - №№2. - С.120-127.

13.Ковалев А.И., Войленко В.В. Маркетинговый анализ. - М.: Центр экономики и маркетинга, 2000. - 256 с.

14.Гинзбург А.И. Экономический анализ. - СПб.: Питер, 2003. - 176 с.

15.Гиляровская Л.Т., Вехорева А.А. Анализ и оценка финансовой устойчивости коммерческого предприятия. - СПб.: Питер, 2003. - 256 с.

Получено 12.05.2003

 

УДК 658.14 М.О.НАУМЕНКО

Харківський державний економічний університет

РИНКОВІ КРИТЕРІЇ ОЦІНКИ ЕФЕКТИВНОСТІ ВІДТВОРЕННЯ КАПІТАЛУ ПІДПРИЄМСТВА

Розглядаються критерії ефективності основних засобів промислових підприємств і підприємств житлово-комунальної галузі. Пропонується урахування ринкових особли­востей відтворення капіталу підприємств у підході до цих критеріїв і до розрахунку відповідних показників.

Поняття "ефективність" широко використовується в багатьох сферах практичної і наукової діяльності. В економіці ефективність означає результат або віддачу в зіставленні з витратами сил і засобів, спрямованих на досягнення певної мети. Результативність функціону­вання основних засобів підприємства у процесі їх відтворення є одні­єю з основ ефективної економіки. Загальні для будь-якої господарсь­кої системи положення виявляються специфічним чином у кожній з них, а проблеми й суперечності транзитивного періоду продовжують гальмувати розвиток вітчизняного виробництва, а отже, вкрай негати­вно впливають на його ефективність. Це обумовило актуальність до­слідження критеріїв ефективності основних засобів підприємств у процесі їх капіталізації.

Ці проблеми знаходяться в центрі уваги науковців і практиків, проте деякі їх аспекти потребують подальшого дослідження у зв'язку зі змінами сучасних умов господарювання. Так, О.Руденко зауважує, що однією з найважливіших проблем "... є застарілість і низька ефек­тивність виробничо-технічної бази виробництва...". Він досліджує умови нормалізації розширеного відтворення, але залишає поза ува­гою необхідність перегляду критеріального апарату оцінки ефектив­ності основних засобів виробництва у процесі їх капіталізації [2, с.7]. С.Дорогунцов і В.Чижова, спираючись на відоме положення, що „... эффективность воспроизводства и использования основных фон­дов зависит от научно-технического прогресса и изменения экономиче­ской среды" [1, с.30], здійснюють порівняльний аналіз ефективності відтворення за різними критеріями і відповідними показниками, однак не звертають увагу на зміну підходів до їх визначення в умовах стано­влення ринкових відносин.

Необхідність вивчення ринкових особливостей визначення ефек­тивності відтворювальних процесів обумовила мету цієї статті - уза­гальнення методичних підходів до урахування ринкових особливостей відтворення капіталу підприємств у підходах до визначення критеріїв ефективності основних засобів і до розрахунку відповідних показни­ків.

Сучасна економічна теорія розглядає ефективність діяльності ко­мерційного підприємства на двох рівнях. Це, по-перше, ефективність у процесі виробництва і, по-друге, - в обміні, тобто при реалізації про­дукції на ринку. У першому випадку ставиться завдання робити "кра­ще, дешевше, швидше", у другому - продати з можливо більшою ви­годою. При цьому між ефективністю виробництва і реалізацією існу­ють безпосередній зв'язок і субординація. Без ефективного виробниц­тва не може бути й ефективної реалізації. Разом з тим при відсутності можливості реалізувати продукцію ефективне виробництво перестає бути результативним і втрачає зміст. Обидві ці сторони ефективності в їх єдності становлять загальну ефективність відтворювальної діяльно­сті підприємства.

Для характеристики стану і динаміки ефективності виробничо-господарської діяльності недостатньо однієї її загальної оцінки. Цій меті покликана служити система спеціальних критеріїв і показників. У загальному вигляді критерій - це відмінна ознака і разом з тим певне мірило для відображення та оцінки якісної характеристики досліджу­ваного явища чи процесу. Кількісні показники - це виражена в число­вій формі динаміка, що дозволяє оцінити стан і зміни певного об'єкта. Показники звичайно служать для характеристики визначених критері­їв. Зв'язок між критеріями і показниками, в тому числі при розгляді економічних явищ і процесів, не може служити підставою для їх змі­шання.

Система критеріїв і показників широко застосовується при оцінці ефективності економічної системи на її різних рівнях. Це відноситься і до процесу функціонування та відтворення основних засобів підпри­ємств. При цьому в Україні одночасно з процесом становлення капіта­лу підприємств формуються ринкові критерії оцінки ефективності йо­го речовинних елементів. Деякі старі критерії набувають нового зна­чення, а інші, що перестали відповідати умовам ринкової економіки, втрачають своє значення.

До всіх критеріїв і показників ринкової оцінки ефективності еко­номічних явищ і процесів повинна застосовуватися вимога їх визна­чення за даними реалізованої, а не виробленої продукції. Обумовлено це принаймні двома причинами. По-перше, такий підхід відповідає природі ринкової економіки. По-друге, далеко не вся вироблена про­дукція знаходить збут і, отже, служить джерелом доходу, тобто все зроблене не може розглядатися в контексті ефективності. Однак про­довжується практика податкового обкладання виробленої, а не реалі­зованої продукції. Це створює серйозні труднощі для підприємств, та й для податкової служби, зокрема, у зв'язку з поверненням підприємс­твам частини нарахованого податку з обороту на нереалізовану проду­кцію.

Основні засоби є складним організаційно-технічним комплексом, мають певну соціально-економічну форму, тому для об'єктивної оцін­ки ефективності їх використання і відтворення необхідно виділяти декілька локальних критеріїв. Насамперед це група критеріїв, що без­посередньо відбивають ефективність основних засобів як стосовно до економіки в цілому, так і на рівні окремого підприємства.

До числа цих критеріїв насамперед відноситься фондовіддача. Вона характеризує ефективність виробничих фондів у сфері виробни­цтва в цілому і у всіх його структурних підрозділах. У минулому цей критерій розраховували як відношення виробленої продукції до наяв­них виробничих фондів (використовувалися різні варіанти відповідних розрахунків). Стосовно сучасних умов необхідно використовувати показник не виробленої, а реалізованої продукції. Для порівняння мо­жливе і встановлення фондовіддачі за старою методикою. Зіставлення одержаних показників, зокрема, показує і відповідність конкретного виробництва наявному попиту, тобто характеризує ефективність рин­кової реструктуризації основних засобів.

Розрахована в цілому по промисловості фондовіддача відбиває загальні негативні тенденції перехідного періоду. Очевидно, що реа­льно цей показник трохи вище, оскільки значна питома вага основних виробничих фондів у промисловості не бере участь у виробництві. Разом з тим, оскільки невключені у виробництво фонди продовжують перебувати на балансі підприємств, то, очевидно, такий розрахунок доцільний і для підвищення фондовіддачі промисловості в цілому і окремим суб'єктам господарювання необхідно реструктурувати свійвиробничий потенціал. У цьому випадку фондовіддача повинна під­вищуватися за рахунок, по-перше, зменшення вартості основних ви­робничих фондів (за умови їх вибуття) і, по-друге, - на основі збіль­шення виробленої (реалізованої) продукції в умовах реструктуровано­го виробництва.

Самостійну групу складають критерії, що характеризують зміни в складі основних виробничих фондів і ступінь їх використання. Сюди відносяться: коефіцієнти вибуття, відновлення і стану основних засо­бів, що відбивають речовинний процес реновації устаткування. Їх вар­то розглядати у зв'язку з ще одним критерієм - коефіцієнтом викорис­тання виробничих потужностей, що розраховується як відношення часу виробничого використання устаткування до календарного часу. Цей останній критерій тепер має особливе значення у зв'язку з просто -ями устаткування багатьох підприємств, обумовленими економічною кризою, а також їх невідповідністю структурі потреб (платоспромож­ного попиту).

Особливе місце серед критеріїв оцінки ефективності виробничих фондів займає ступінь зносу устаткування і розміри амортизаційних відрахувань. Значення цього критерію обумовлюється тим, що він від­биває умови реновації устаткування та рівень її ефективності. Безпо­середньо це виражається в кореляції ступеня та швидкості зносу уста­ткування і розмірів (норм) амортизаційних відрахувань. Ефективність реновації устаткування визначається тим, наскільки накопичені амор­тизаційні відрахування забезпечують його відшкодування з урахуван­ням фізичного, морального і структурного зносу.

Більшої уваги заслуговує такий критерій ефективності виробни­чих фондів, як відношення фактичного часу обороту ресурсів до нор­мативного. Збіг цих двох величин може розглядатися як своєрідна ба­зисна величина. Відхилення від неї свідчить про підвищення чи зни­ження ефективності використовуваних ресурсів.

Узагальнюючим критерієм оцінки ефективності господарської системи в цілому і її структурних підрозділів для будь-якого типу еко­номіки є продуктивність праці. Однак при ринкових перетвореннях у факторах росту і методах її розрахунку відбуваються істотні зміни. З огляду на залежність виробництва від ринкового обороту продуктив­ність суспільної праці доцільно обчислювати як відношення ВВП чи ВНП до всієї чисельності самодіяльного населення, а не тільки до чи­сельності осіб, зайнятих у матеріальному виробництві.

Для окремого підприємства величину і динаміку продуктивності праці слід обчислювати як старими, так і новими методами. У чисель­ник дробу при визначенні рівня продуктивності праці замість вироб­леної доцільно ставити реалізовану продукцію. У знаменнику можна поміщувати весь персонал, а також його основні складові частини. Динаміку продуктивності праці, як і раніше, можна визначати зістав­ленням кожного наступного року з попереднім чи базисним показни­ками, використовуючи систему базисних і ланцюгових індексів. Для порівнянності й об'єктивності показників їх необхідно коригувати з урахуванням індексу інфляції. Обчислений у такий спосіб показник є відображенням не тільки змін результативності живої праці, але й ефективності використання виробничих фондів.

До критеріїв ефективності основних засобів на мікрорівні відно­ситься і собівартість продукції, в якій необхідно відображати витрати підприємства на реалізацію продукції, тобто на вивчення ринку і про­сування до споживача, витрати на науково-дослідні й проектно-конструкторські розробки, трансакційні витрати. У зв'язку з цим для оцінки ефективності діяльності комерційного підприємства може бути використане відношення виторгу від продажу продукції до її повної собівартості. При цьому у вартості реалізованої продукції роль осно­вних засобів може бути врахована як сумарно, так і в міру зносу.

Узагальнюючим економічним чинником і критерієм ефективності функціонування і відтворення основних засобів є рівень і динаміка рентабельності (прибутковості) підприємства, який в умовах переходу до ринку набуває нового значення. З одного з допоміжних, значною мірою розрахункових він перетворюється в основний стимул і показ­ник результативності роботи суб'єкта економічних відносин.

Таким чином, комплекс критеріїв для забезпечення реального ві­дображення ефективності застосування основних засобів виробництва підприємств, в умовах придбання ними суспільної форми основного капіталу, має бути переорієнтований і в кожному випадку як результат повинна розглядатися реалізована продукція.

Подальше дослідження проблем оцінки ефективності виробницт­ва доцільно провести, по-перше, в напрямку узагальнення соціальних критеріїв, які невід'ємно пов'язані з економічними й відбивають вплив використання речовинних факторів виробництва на людину і середо­вище її проживання. І, по-друге, розглянути можливості розширення застосування економіко-математичних методів, особливо багатофак-торного аналізу для більш достовірної оцінки динаміки, стану та тен­денцій ефективності елементів основного капіталу на промислових підприємствах і підприємствах житлово-комунальної галузі.

І.Дорогунцов С., Чижова В. Методологические проблемы воспроизводства основ­ного капитала в трансформационный период // Экономика Украины. - 2002. - №12. -С.29-35.

2.Руденко О. Забезпечення розширеного відтворення в умовах трансформації еко­номіки України // Схід: Аналітично-інформаційний журнал. - 2002. - № 3. - С.7-8.

Отримано

 

УДК 658 : 65.012.34 О. М. ПОСПЄЛОВ

Харківський державний економічний університет

ТЕХНОЛОГІЯ СТРАТЕГІЧНОГО ПЛАНУВАННЯ МАТЕРІАЛЬНИХ ПОТОКІВ ПІДПРИЄМСТВА

Розглядається технологія стратегічного логістичного планування матеріальних по­токів на підприємстві. Обгрунтовується зміст етапів планування і даються методичні рекомендації щодо їх розробки.

Постановка проблеми в загальному вигляді та її зв 'язок з важли­вими науковими й практичними завданнями. Найважливішою пробле­мою управління підприємствами є зберігання конкурентоспроможнос­ті в умовах мінливості зовнішнього середовища. Це виражається в неможливості точного передбачення розвитку подій, у зв'язку з чим наголос тепер роблять на короткострокових реакціях, а не на вироб­ленні деталізованої довгострокової стратегії; високій залежності сту­пеня невизначеності від сегмента середовища, в якому функціонує підприємство; в необхідності розробки організаційних механізмів і зворотних зв'язків для швидкої адаптації в мінливих умовах; появі мо­жливості не тільки пасивно пристосовуватися, але й активно впливати на зовнішні умови з метою зниження їхньої невизначеності. Все це вимагає розгляду необхідності й можливості стратегічного планування на підприємстві.

Враховуючи те, що умовою існування і розвитку підприємства в ринкових умовах є кругообіг оборотного капіталу як сукупності пото­ків різної природи і в першу чергу матеріальних потоків (сукупності матеріальних ресурсів, незавершеного виробництва і готової продук­ції), варто розглянути таку важливу проблему, як стратегічне плану­вання матеріальних потоків на підприємстві.

Аналіз останніх досліджень і публікацій, в яких започатковано розв' язання даного завдання. Дослідження проблеми стратегічного планування матеріальних потоків на підприємстві пов' язані у першу чергу з публікаціями таких фахівців у галузі стратегічного управління, як Р.Акофф, І.Ансофф, О.С.Віханський, Ю.В.Гусєв, А.М.Петров, В.С.Пономаренко, Е.А.Уткін., А.А.Томпсон, А.Дж.Стрикленд, в робо­тах яких підкреслюється необхідність стратегічного планування мате­ріальних потоків на підприємстві. По-друге,   розгляд можливості

Страницы:
1 


Похожие статьи

М О Науменко - Ринкові критерії оцінки ефективності відтворення капіталу підприємства