Е Лортікян - Розвиток екномісної та комерційної освіти в україні на початку ХХ ст - страница 1

Страницы:
1  2  3  4 

Е. Лортікян. Розвиток економічної та комерційної освіти в Україні на початку XX ст. // Вісник ТДТУ. -1996. - №1. - ст.. 35-45. - (Історія).

 

Е. Лортікян

 

РОЗВИТОК ЕКОНОМІЧНОЇ ТА КОМЕРЦІЙНОЇ ОСВІТИ В УКРАЇНІ НА ПОЧАТКУ ХХ ст.

Анотація. Автор досліджує проблему зародження і розвитку комерційної та економічної освіти в Україні на початку ХХ століття, показує роль українських економістів у її розвитку.

Початок ХХ ст. приніс у Росію, і зокрема в Україну, новий тип вищого навчального закладу, що ставив за мету підготувати всебічно освіченого економіста, який володів би не тільки економічною теорією, але й практичними навичками комерційної справи. Створення такого економічного закладу було життєво необхідним. Юридичні факультети університетів, хоч і давали солідну, але менш загальноосвітню економічну і правову підготовку, не могли забезпечити формування спеціалістів нового профілю з широкою комерційною і економічною освітою. Підготовка таких спеціалістів була викликана розвитком капіталізму і розширенням ринку. В нових умовах виникає ціла низка складних питань: де знайти сировину, яким вимогам повинен відповідати виготовлений товар, щоб задовільнити споживача, яку кількість товару потрібно виробити, кому, куди і при настанні яких сприятливих умов товар повинен бути доставлений і проданий, як забезпечити постійний збут і як завоювати ринок? Успіх, головним чином залежить від належної організації комерційної сторони справи: від уміння дешево закупити сировину, вигідно продати товар, тобто від уміння враховувати у своїй діяльності кон'юнктуру ринку і фактори, що впливають на її зміни. А для цього потрібно знати закон економічного життя, теорію фінансів, кредиту, грошового обігу та ін. Набути такі знання можна лише шляхом налагодження економічної та комерційної освіти. Все це вимагало створення вищих економічних навчальних закладів, які дістали назву комерційних інститутів.

Виникнення таких навчальних закладів сягає до кінця ХІХ - початку ХХ ст. До того часу існували лише початкові і середні спеціальні школи. У Парижі перша комерційна школа була відкрита в 1820 р., у Німеччині перші комерційні училища появляються в Данцігу в 1814 р., у Готе - в 1817 р.. Ще раніше у Москві була відкрита перша комерційна школа в 1773 р., а потім в 1804 р. - комерційне училище і практична академія комерційних наук. На початок ХХ ст. мережа таких середніх навчальних закладів значно розширюється. Зокрема, у Німеччині нараховується біля 30 комерційних училищ, а в 35 реальних гімназіях були утворені в старших класах комерційні відділення. У США діяли комерційні коледжі, у завдання яких входила підготовка молоді до торгової діяльності. У Росії до 1896 р. нараховувалося не більше 10 комерційних училищ, а всередині 10-х років 20 століття їх було вже 220 1.

Вищі комерційні навчальні заклади появились в Європі у кінці ХІХ ст. Одними з перших були вищі комерційні школи в Лейпцігу, Берліні, Франкфурті, вищий економічний інститут в Антверпені. На початку ХХ ст. комерційні інститути були засновані у Петербурзі та Москві, а пізніше - у Києві та Харкові. Характеризуючи завдання, що стояли перед комерційною освітою, видатний український економіст М.Соболєв писав: "Вищі комерційні навчальні заклади мають мету надати завершену наукову освіту для торгових діячів, озброїти їх методами наукового дослідження і дати наукове розуміння всіх складних проблем торгового і кредитного обороту. Така широка наукова підготовка потрібна для діячів керівного характеру таких, як керуючих торговими конторами, директорів великих торгових підприємств, банків, транспортних підприємств та ін.   Вона повинна виробити в учнів широкий кругозір, здатність доініціативи, вміння пристосуватися до нових умов ринку. У центрі наук вищої комерційної школи стоїть (знаходиться) політична економія зі всіма її розгалуженнями, яка доповнюється юридичними, технічними і спеціальними комерційними науками"2.

В Україні, так як і в країні в цілому, освіта знаходиться в значній мірі в руках зацікавлених у ній торгових організацій та установ. Багато торгових палат, біржових комітетів, купецьких товариств, а також спеціально засновані товариства сприяння комерційній освіті та органи місцевого самоуправління установлювали та утримували на свої кошти комерційні школи різних видів. Держава порівняно мало приймала участь в матеріальній підтримці цих шкіл і обмежувала свою участь лише загальним наглядом і контролем за правильною організацією справи.

Восени 1903 р. товариство поширення комерційних знань, враховуючи назрілі потреби "в отриманні більш обширної наукової підготовки для людей, що бажають присвятити себе торгово-промисловій діяльності або викладанню спеціальних комерційних предметів", відкрило в Петербурзі комерційні курси, які пізніше були реорганізовані в Петербурзький комерційний інститут. Заснуванню цих курсів передували публічні лекції, що були прочитані у формі більш-менш систематичних курсів з деяких вибраних предметів. Успіх цих лекцій, які були відкриті для всіх бажаючих, але не супроводжених екзаменами і які не давали ніяких прав їх слухачам, спонукав раду товариства на думку про створення комерційних курсів, які були "першими у часі свого виникнення і за своєю програмою не тільки в Петербурзі, але й по всій Росії, мають собі більш-менш близьких попередників тільки в іноземних державах" .

Проте слід відмітити, що ще рік до цього відбулася подія великого значення. Міністр фінансів Росії, автор відомої грошової реформи 1895-1897 рр. С.Ю.Вітте неодноразово підкреслював важливість вищої спеціальної економічної освіти і необхідність підготовки широкоосвічених економістів для державної і громадської економічної діяльності з тим, щоб "поповнити відчутну прогалину в вищій комерційній освіті, а також утворити необхідний контингент викладачів для комерційних училищ з спеціальних предметів". Це завдання С.Ю. Вітте покладав на економічне відділення С.-Петербурзького Політехнічного інституту, який був заснований за його ініціативою в жовтні 1902 р. В записці "Про заснування Політехнічного інституту в С.­Петербурзі" він писав:"Відсутність людей з такою широкою економічною освітою довго ще буде паралізувати роботу уряду до підняття у нас торгівлі та промисловості на належну висоту і до втілення в життя різних заходів в галузі державного господарства, якщо не будуть вжиті сьогодні ж ефективні заходи до створення у нас школи, яка давала б вищу спеціальну економічну освіту"4.

Економічне відділення інституту підготувало немало економістів, які стали пізніше видатними діячами країни. І в цьому велика заслуга професури відділення, серед яких були видатні українські економісти - завідуючий кафедрою політичної економії і декан економічного відділення А.С.Постніков та М.І.Туган-Барановський, який читав курси політичної економії та грошового обігу.

Ідея створення навчального закладу комерційних та економічних наук у Києві виникла ще в 1903 р., але тільки в 1906 р. були утворені Вищі комерційні курси5. З самого початку було поставлено питання про перетворення курсів у Комерційний інститут. Весною 1907 р. було розроблено і надіслано в Міністерство торгівлі і промисловості проект статуту інституту, який був затверджений лише у травні 1908 р., і з цієї дати курси перетворюються в Київський комерційний інститут6.

Ініціатором утворення інституту був відомий історик з надзвичайно широким колом інтересів, ординарний професор Київського університету св. Володимира М.В.Довнар-Запольський, який вважав, що набуття економічних та комерційних знань є найважливішою умовою будь-якої практичної діяльності у сфері торгівлі. У промові,яку він проголосив на зібранні Київського купецького товариства 23 жовтня 1907 р. він говорив:"Тепер недостатні досвід і капітал, потрібні ще й знання ... потрібні не тільки для ведення комерційних операцій, але й для розпізнання товарів, види яких, способи вироблення, місце виробництва і якість дуже ускладнились... Про розвиток торгівлі потрібно турбуватися заздалегідь і необхідно заздалегідь культивувати необхідне її знаряддя - знання" . Він наголошував на значенні як вищої освіти взагалі, так і спеціальної комерційної, яка повинна обслуговувати державні, громадські та приватногосподарські інтереси.

"Мета вищої комерційної школи,- говорив він,- дати широку освіту і в той же час повідомити технічні свідчення. Вища освіта розвиває розум і здібності людини, робить його кращим громадянином і членом суспільства, спеціальна освіта позбавляє діяча в галузі торгівлі, промисловості, банківської чи страхової справи шляху багаторічного досвіду від самоосвіти і дає йому об'єктивні методи дослідження тих речей і умов народногосподарського життя, яким він присвячує свою працю" . Ця ж обставина малась на увазі і в наміченій інститутом програмі, яка передбачала "з одного боку загальну освіту як атрибут кожної культурної людини, з іншого - спеціальну економічну і комерційну освіту" .

Інститут мав два відділення - комерційне та економічне. Комерційні науки викладалися на обох відділеннях, але в різних обсягах: менший обсяг на економічному відділенні компенсувався більш ширшим викладанням економічних та юридичних. В програмі інституту підкреслювалося, що вища комерційна освіта "повинна базуватися на основах наук економічних, юридичних і комерційних" . З цих наук програма бере все найбільш суттєве і необхідне для майбутнього діяча і потім надається можливість підійти до вивчення спеціальних практичних навиків. "Проте спеціалізація не повинна бути надто вузькою, тому що тоді вона може перейти до вивчення одних практичних навиків, що зможе затьмарити основні особливості вищої освіти"11.

Страницы:
1  2  3  4 


Похожие статьи

Е Лортікян - Розвиток екномісної та комерційної освіти в україні на початку ХХ ст

Е Лортікян - Розвиток екномісної та комерційної освіти в україні на початку ХХ ст