Г О Писаренко - Розвиток технічної бази підприємства як об'єкт управління - страница 1

Страницы:
1 

Благодаря этому становится возможным определение инвестиционной стоимости предприятия, а также проведение дальнейших исследова­ний по практическому применению системы управления стоимостью в менеджменте предприятий Украины.

І.Бромвич М. Анализ экономической эффективности капиталовложений: Пер. с англ. - М.: ИНФРА-М, 1996. - 432 с.

2.Валдайцев С.В. Оценка бизнеса и управление стоимостью предприятия. - М.: Юнити, 2001. - 720 с.

3.Григорьев В.В., Федотова М.А. Оценка предприятия: теория и практика.- М.:

ИНФРА-М, 1997. - 320 с.

4.Десмонд. Г.М., Келли Р.Э. Руководство по оценке бизнеса. - М.: РОО, Академия оценки, 1996. - 264 с.

Получено 23.05.2003

 

УДК 658.56

Г. О. ПИСАРЕНКО

Харківський державний економічний університет

РОЗВИТОК ТЕХНІЧНОЇ БАЗИ ПІДПРИЄМСТВА ЯК ОБ'ЄКТ УПРАВЛІННЯ

Розглядаються етапи процесу управління розвитком технічної бази підприємства. Відображено основні умови ефективного функціонування механізму управління розвит­ком технічної бази підприємства, обгрунтована необхідність подальшого його удоскона­лення.

Практика проведення економічних реформ в Україні показує, що існування стабільної розвинутої економічної системи неможливе без успішного розвитку підприємств, у тому числі міського господарства. В ринкових умовах підприємство досягає успіху в діяльності, якщо воно знаходиться у стані послідовного й неухильного техніко-економічного зростання, наслідками якого є покращання його фінан­сового становища, соціально-економічних показників функціонування, випуск конкурентоспроможної продукції.

Донедавна питання технічного розвитку підприємств вирішува­лися централізовано галузевими й державними органами влади. У но­вих умовах господарювання управління підприємством значно склад­ніше, ніж при централізованій адміністративній системі, що пов'язано як із розширенням прав відповідальності підприємств, так і з необхід­ністю більш гнучкої адаптації до змін у навколишньому середовищі. Як відомо, при адміністративному управлінні економікою перед під­приємствами ставилися завдання, головним чином, виробничого хара­ктеру. Проблеми реалізації, асортименту, обсягів виробництва, джерел фінансування, розподілу прибутку вирішувались вищестоящими орга­нізаціями. Відповідно і система управління підприємством будувалася так, щоб максимально оптимізувати виробничий процес. Тепер вини­кають нові цілі й завдання, які раніше підприємства не тільки не вирі­шували самостійно, а навіть не ставили.

На жаль, держава не створює необхідних умов для забезпечення стабільності діяльності суб'єктів господарювання, що значно посилює передумови виникнення кризових явищ. Останнім часом вона майже повністю усунулася від вирішення проблем забезпечення ефективного управління підприємствами в сучасних умовах господарювання. Тобто сьогодні, отримавши певну свободу й самостійність, підприємства зітк­нулися з необхідністю удосконалення існуючих методів планування та систем управління стосовно умов, що змінилися. Таким чином, відсут­ність ефективно діючих систем управління зробило необхідним для під­приємств самостійно визначати стратегічні напрямки свого розвитку, серед яких на перше місце виходить проблема управління розвитком технічної бази, яка б відповідала ринковим умовам і забезпечувала ви­соку ефективність роботи підприємства, його конкурентоздатність та стійкість положення на ринку.

Процес управління розвитком технічної бази підприємства пови­нен включати наступні етапи:

-         визначення цілей і завдань управління розвитком технічної бази підприємства;

-         підготовчий (аналіз виробничих умов підприємства, підготовка прогнозної інформації);

-         варіантний вибір рішень (розробка варіантів рішень, вибір критері­їв оцінки ефективності варіантів, оцінка ефективності варіантів рішень);

-         програмування робіт (узгодження та ув'язування обраних рішень в єдиний комплекс заходів у рамках програми технічного розвитку);

-         супроводження реалізації програми (контроль за виконанням за­ходів програми, проведення необхідних корекцій програми).

Цілі й пріоритети розвитку технічної бази підприємства залежать від його стратегічної політики, що визначається керівництвом підпри­ємства або вищестоящим міністерством і спрямовується на підвищен­ня ефективності виробництва та якості продукції. Для розробки стра­тегії треба чітко визначити її "стартові" моменти й інформаційне за­безпечення.

Відповідно до стратегії формулюються завдання та мета, вико­нанню якої присвячені поставлені завдання. Для кожного із завдань визначається кінцевий термін виконання. Відбувається також ранжи-рування завдань стосовно ступеня їх важливості.

Підприємство повинно мати таку систему управління, такий під­хід до організації роботи, які б дозволили швидко й ефективно відно­вити технічну базу для виробництва нової конкурентоспроможної про­дукції. Ці зміни визначають настійну необхідність наявності на під­приємстві можливостей успішного координування, глибокої оптиміза-ції процесів, руху матеріальних потоків та виробничих процесів, що забезпечують цей рух. Основою такої оптимізації є наявність техноло­гій виготовлення продукції, технології оперативного управління виро­бничими процесами. Ці складові багато в чому визначатимуть процеси оновлення виробництва, тобто оновлення і розвиток технічної бази підприємства [2].

Конкретні стратегічні напрямки розвитку технічної бази підпри­ємства пов' язуються з вирішенням таких проблем:

- кардинального підвищення якості виготовленої продукції, за­безпечення її конкурентоспроможності на світовому й вітчизняному ринках;

- розробки й широкого впровадження ресурсозберігаючих техноло­гій;

- скорочення до максимально можливого рівня ручної праці, по­ліпшення її умов і безпеки;

- здійснення всебічної екологізації виробництва згідно із сучас­ними вимогами до охорони навколишнього середовища [1].

У процесі економічного управління технічним розвитком підпри­ємства головним є завдання якісної розробки й коригування, забезпе­чення необхідними ресурсами, постійного відстеження здійснення програм (планів). Тому існує об' єктивна необхідність подальшого удо­сконалення управління розвитком та використанням технічної бази підприємства. Основна передумова тут полягає у розширенні госпо­дарської та економічної самостійності підприємства у прийнятті рі­шень, що стосуються відтворення та використання його технічної бази. У процесі прийняття рішень встановлюються цілі й стратегія, направ­ляються дії, які ведуть підприємство до успіху чи невдач.

Прийняття стратегічних управлінських рішень на вітчизняних підприємствах перш за все стосується освоєння нових видів продукції та технологій. Воно також передбачає ефективну інноваційну діяль­ність, адже передумовами впровадження системи стратегічного управ­ління на підприємствах будь-якої форми власності є акумулювання ресурсів і їх глобальний перерозподіл. Завдяки цьому можливе вико­ристання нових технологічних процесів, освоєння нових видів продук­ції та ринків збуту, розширення або цілковита зміна діяльності підпри­ємства.

У сучасних умовах практично кожне підприємство має самостій­но вирішувати питання налагодження механізму управління розвитком технічної бази і визначати вимоги до ефективності його застосування. Такий механізм повинен складатися із сукупності елементів організа­ційного й економічного характеру, що забезпечують реалізацію управ­лінських дій керівництва підприємства щодо ефективності управління технічною базою [3].

Основними умовами ефективного функціонування механізму управління розвитком технічної бази підприємства є:

-  готовність керівництва до певних змін і роботи в нових умовах господарювання;

-  наявність менеджменту, який здатний результативно проводити процес управління розвитком технічної бази підприємства;

-  наявність нормативно-правової бази, яка б виявила головні ас­пекти функціонування цього механізму.

Налагодження дійового механізму управління розвитком технічної бази підприємства дасть змогу його керівництву вчасно отримувати не­обхідну інформацію для прийняття ефективних управлінських рішень. Він має бути зручним для підготовки і реалізації' дій з управління техніч­ною базою підприємства. Будувати його треба відповідно до основних завдань системи управління технічною базою підприємства. До цієї сис­теми входять:

-  забезпечення керівництва підприємства, підрозділів і функціо­нальних служб достатньою інформацією для прийняття обґрунтованих управлінських рішень та оперативного регулювання процесу форму­вання вартості продукції (робіт, послуг);

-  визначення обґрунтованості формування технічної бази підпри­ємства за окремими елементами;

-  спостереження і постійний контроль за фактичним рівнем тех­нічної бази підприємства;

-  виявлення відхилень видів накладних витрат від запланованого рівня як за місцем виникнення цих витрат, так і на підприємстві в ці­лому;

-  виявлення внутрішньовиробничих і внутрішньогосподарських резервів зниження рівня накладних витрат.

Застосування системного підходу до управління технічної базою підприємства сприятиме підвищенню конкурентоспроможності вітчи­зняної продукції, ефективності виробничо-господарської діяльності підприємств і забезпеченню їхньої фінансової стабільності в ринковій ситуації.

1.Гриньова В. М. Принципи та структура системи управління промисловим вироб­ництвом у регіоні // Економіка розвитку. - 2002. - №1. - 100 с.

2.Пономаренко В.С., Ястремская Е.Н., Луцковский В.М. и др. Механизм управления предприятием: стратегический аспект. - Харьков: ХГЭУ, 2002. - 252 с.

3.Тридід О.М. Організаційно-економічний механізм стратегічного розвитку підпри­ємства. - Харків: ХДЕУ, 2002. - 364 с.

Отримано 28.04.2003

 

УДК 336.713

Л.В.ДІКАНЬ, канд. екон. наук, Т.О.НОВОСЕЛЬЦЕВА

Харківський державний економічний університет

ТЕОРЕТИЧНА СУТНІСТЬ ТА ЕКОНОМІЧНА ПРИРОДА ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТТЯ «ОРГАНІЗАЦІЯ УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ»

Розглядаються місце та роль управління персоналом у загальній системі управлін­ня сучасним підприємством. Досліджується економічна природа таких понять як "орга­нізація", "організація управління", аналізуються підходи до їх визначення. На підставі цього здійснена спроба розкрити сутність та зміст поняття "організація управління пер­соналом".

Як показує аналіз досвіду зарубіжних країн, у недалекому мину­лому напрямки конкурентної боротьби зосереджувались в області тех­нічних нововведень, удосконалення технологій. Однак тим засобом, який гарантує успіх діяльності сучасного підприємства є перш за все ефективна організація управління персоналом. У цьому зв'язку аналіз та визначення сутності поняття «організація управління персоналом» набуває першорядної ваги як для вітчизняної економічної науки управління, так і для господарської практики.

Перш ніж перейти безпосередньо до розгляду цього питання має сенс визначити місце й роль управління персоналом у загальній систе­мі управління сучасного підприємства (фірми, банку тощо). Відповід­но до принципів системного підходу управління будь-яким підприємс­твом розглядається як сукупність елементів (підсистем), взаємозалеж­них (взаємодіючих) один з одним [3, 5]. Кількість таких підсистем мо­же бути різною і залежить від закладеної при декомпозиції концепції та цілей діяльності. Одні автори в управлінні підприємством виділя­ють такі підсистеми, як управління діяльністю та управління людьми [9]. Другі поділяють загальну систему на підсистему управління люд­ським фактором і підсистему управління речовинними факторами (сировиною, машинами, енергією, капіталом) [10]. Треті [6,13], роз­глядаючи управління підприємством як систему, кладуть в основу кла­сифікації відповідний ресурсний потенціал і при цьому визначають та­кі її складові:

Страницы:
1 


Похожие статьи

Г О Писаренко - Розвиток технічної бази підприємства як об'єкт управління