О О Гоменюк - Розвиток інновацій як шлях до зростання української економіки - страница 1

Страницы:
1 

УДК 330.341.1

Гоменюк О.О. O. Gomenyuk старший викладач НУХТ РОЗВИТОК ІННОВАЦІЙ ЯК ШЛЯХ ДО ЗРОСТАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ ЕКОНОМІКИ

DEVELOPMENT OF INNOVATIONS AS A WAY TO GROWTH OF

UKRAINIAN ECONOMY

Розвиток інновацій є важливою запорукою сталого зростання економіки країни. В статті проаналізований іноземний досвід розвитку інноваційної економіки, визначені передумови розвитку інновацій, стимули та напрямки інноваційного розвитку країни.

Ключові слова: розвиток інновацій, стимулювання інновацій, напрямки інновацій.

Development of innovations is the important prerequisite of the sustainable economic development. The article analyses foreign experience of innovative economy development, determines preconditions of innovation growth, incentives and areas of the innovative development of the country.

Keywords: development of innovations,  incentives for innovations,  areas of innovation. Вступ.

Майбутнє розвитку української економіки залежить від того, на яких засадах вона буде розвиватися - на основі звичайних методів екстенсивного розвитку традиційних галузей або шляхом побудови інноваційної економіки, яка дозволить більш ефективно використовувати існуючі ресурси, створювати нові види продукції та послуг та ставати більш конкурентоздатними на світовому ринку. Розвиток інновацій буде сприяти зростанню всієї економіки країни та покращенню життя людей.

Постановка завдання

© О.О.Гоменюк, 2011


1

Мета дослідження - проаналізувати іноземний досвід розвитку інноваційної економіки, визначити передумови розвитку інновацій, можливі стимули та напрямки інноваційного розвитку країни.

Результати

Інновацією можна вважати будь-яке нове застосування знань, у результаті якого створюється стійка додана вартість. Прикладами інновацій є нові процеси, продукти або технології, завдяки яким підвищилася продуктивність праці, з'явився новий ринковий сегмент або доступ до додаткових ресурсів.

Відповідно до цього інновації підрозділяються на управлінські та технологічні. Управлінські інновації створюються легше та швидше, проте в Україні поняття «інновації» найчастіше трактують занадто вузько, маючи на увазі лише створення нових технологій у нових галузях, хоча управлінські або технологічні інновації в традиційних галузях, таких як харчова промисловість або сільське господарство, не менш значимі. В дискусіях про інновації найчастіше згадуються біотехнології, інформаційно-комунікаційні технології, нанотехнології або альтернативна енергетика, але таке обмеження змісту інновацій не виправдано.

Неправомірність вузького тлумачення інновацій доводиться ще та тим, що інновація - це цикл, і він увінчується очікуваними результатами, тільки якщо успішно пройдені всі його фази. Наприклад, цикл технологічних інновацій складається з п'яти стадій: фундаментальні наукові дослідження, прикладні дослідження, створення дослідного зразка, комерціалізація та масове виробництво інноваційного продукту. Наукові відкриття, якщо їх не перевести в практичну площину, самі по собі не створюють стійкої доданої вартості для економіки та громадян країни. Це значить, що державі, в якій є вчені, але немає підприємців, здатних побачити перспективи застосування наукового відкриття та довести винахід до виробництва, важко одержати стійку вигоду від лідерства в науці. У той же час, якщо країна успішно комерціалізує і впроваджує технологічні рішення, імпортовані ззовні, її економіка стає більш інноваційною.

У свою чергу, розвиток внутрішнього попиту на інновації стимулює прикладні та фундаментальні дослідження. Стимули для інновацій

Аналіз економічного розвитку різних країн показує, що найважливіші фактори інноваційного розвитку - це сприятливе підприємницьке середовище та конкуренція.

Бізнес завжди рухається по шляху найменшого опору: у першу чергу реалізуються проекти, що дають найбільшу та швидку віддачу. Конкуренція -один з головних стимулів розвитку підприємств, саме конкуренція може змусити їх освоювати управлінські та технологічні інновації. Змагаючись із конкурентами, компанія спочатку пробує підвищити ефективність доступними управлінськими та недорогими технологічними поліпшеннями, а вичерпавши їх, наважується на створення принципово нових рішень - масштабних інновацій, що вимагають часу, ресурсів і передових навичок управління. Однак якщо прибуток у цей момент простіше заробити за допомогою не інновацій, а адміністративного ресурсу, то компанії скоріше виберуть саме цей варіант -шлях найменшого опору.

Іноді стимулом для технологічних інновацій було держзамовлення на ті або інші технології. Так, багато років у СРСР і США попит військових відомств спрямовував розвиток науки, прикладні розробки та інноваційну діяльність компаній-виробників. Така модель високовитратна для держави, обмежена в галузевому охваті та не здатна створити в країні достатню кількість малих і середніх інноваційних компаній з їхньою підприємницькою ініціативою, які в основному та забезпечують економіці стійкий інноваційний прогрес.

Приклади країн - інноваційних лідерів для України

США - перший приклад стійкої інноваційної економіки. Її формуванню сприяло сполучення потужного наукового потенціалу, сприятливого для бізнесу середовища, гострої конкуренції, а також масштабу економіки, що забезпечує високий внутрішній попит. Класичний «інноваційний регіон» -Кремнієва долина - виник у цих умовах природньо. Спочатку центром тяжіннястав Стенфордський університет, що давав постійний потік ідей, але саме в Кремнієвій долині з її особливою підприємницькою культурою, простими правилами відкриття та ведення нового бізнесу можна було комерціалізувати ці ідеї та доводити їх до виробництва, перетворювати в нові продукти та тим самим формувати цілі нові галузі економіки. Держава не ставила спеціальної мети створити Кремнієву долину, вона лише грала свою звичну роль: фінансувала наукові дослідження, за рахунок держзамовлення (в основному військового) забезпечувала попит на високотехнологічну продукцію та сприяла формуванню сприятливого для бізнесу середовища. Цього виявилося достатньо, щоб за кілька десятиліть (приблизно із середини 1950-х років) регіон перетворився в справжню фабрику інновацій. Не останню роль у цьому зіграла й та обставина, що в Північній Каліфорнії досить сприятливі умови для життя.

Є, однак, і інші приклади. Країни, які не хотіли чекати десятиліттями, показали, що можна за 10—20 років побудувати цілі інноваційні галузі практично з нуля. Ізраїль, де на початку 1990-х років виявився надлишок висококваліфікованих наукових і технічних кадрів з колишнього СРСР, поставив мету створити для цих фахівців робочі місця. Методом проб і помилок були знайдені оптимальні заходи підтримки — сформовані бізнес-інкубатори, введені податкові пільги, різні форми фінансування, що спрощують створення нових компаній інноваційної спрямованості. Крім того, особлива зовнішньополітична ситуація країни забезпечила постійне державне замовлення на розробки в області безпеки. У результаті всього за десятиліття Ізраїль став одним зі світових інноваційних центрів, а ізраїльські компанії -лідерами в ряді високотехнологічних галузей. Зараз третина експорту Ізраїлю забезпечується ІТ-індустрією.

Можна багато досягти у розвитку інновацій і без особливих стартових умов, таких як надлишок кваліфікованих кадрів. Приклад Бразилії досить показовий. В 1980-х роках біля узбережжя країни були відкриті глибоководні родовища нафти, але виявилося, що для їхнього освоєння немає технологій. Не чекаючи, коли їх розробить яка-небудь міжнародна корпорація, державнанафтова компанія Petrobras в 1986 р. прийняла програму розвитку технологій видобутку на глибині до 1000 м. Вона відправила тисячі своїх співробітників в американські університети для одержання вчених ступенів у технічних науках і дипломів МВА. Були укладені сотні договорів з постачальниками та університетами. Чітке визначення завдання, мобілізація ресурсів заради його рішення, залучення кращих кадрів, гарантований попит на будь-які вдалі технології та їх впровадження - все це привело до успіху. Уже в середині 1990-х років Petrobras стала одним зі світових лідерів в області технологій розвідки та розробки глибоководних родовищ. З 1996 до 2005 р. компанія подвоїла видобуток завдяки використанню передового досвіду та своїм технологіям.

За останні десятиліття багато країн почали активно стимулювати розвиток інноваційних галузей. Китай збільшує державні видатки на освіту та науку, створює технологічні кластери та залучає до роботи в них світових лідерів у технологіях, щоб переймати їх знання та формувати критичну масу професійних кадрів і ідей. Поки китайські компанії ще не вирвалися на перші позиції в інноваціях, але у високотехнологічних галузях (наприклад, у розробці та виробництві комунікаційного обладнання) майже на рівні змагаються з міжнародними корпораціями на світовому ринку. Південна Корея та корейські підприємства також ставлять собі завдання поступово відійти від моделі швидкого копіювання чужих інновацій і самим лідирувати в своїх інноваційних областях. Механізми і інструменти, що довели свою ефективність, швидко переймають іншими країнами, а амбіційні цілі щодо розвитку інновацій стають нормою.

Шляхи стимулювання інновацій в Україні

Стартові умови для створення інноваційної економіки в Україні непрості. Незважаючи на високу міжнародну репутацію українських учених і інженерів, своєю оснащеністю вітчизняні лабораторії часто помітно відстають від міжнародних, а великий відтік фахівців за рубіж значно послабив наукові колективи та наукові школи в цілому. Не краще справи та з попитом на інновації. Неоднозначне регулювання бізнес-середовища та умов конкуренціїпризвело до падіння підприємницької активності. В таких умовах компанії переслідують короткострокові цілі, перестають сприймати інновації як необхідну умову успіху.

Але потенціал розвитку інноваційної економіки в Україні існує. Для ефективного розвитку інновацій держава повинна, з одного боку, усувати бар'єри, що заважають широкому інноваційному розвитку та створенню інноваційної культури в економіці, а з іншого боку - сприяти швидким точковим результатам на проривних напрямках.

Дуже важливо дотримуватися широкого, збалансованого підходу до створення інноваційної економіки, а також змістити акценти на користь традиційних галузей, у яких інноваційний розвиток дасть максимальний економічний і мультиплікативний ефект. Очевидно, що в середньостроковій перспективі інноваційний прорив у сільському господарстві, харчовій промисловості, енергетиці, металургії, машинобудуванні, автомобілебудуванні та виробництві високотехнологічних будівельних матеріалів підштовхне економічне зростання набагато сильніше, ніж будь-які нанотехнології. Наявність гарантованого попиту на нові технології в традиційних галузях забезпечить їх розробку та практичне застосування, а помітний результат доведе суспільству, що в України є шанс стати країною з інноваційною економікою.

Невід'ємною частиною програми розвитку інновацій повинне стати поліпшення бізнес-середовища в усіх напрямках: від зниження адміністративних бар'єрів до ефективного захисту прав власності. В Україні треба створити такі умови, щоб підприємцю з гарною ідеєю було просто організувати новий бізнес, розвивати його, не відволікаючись на боротьбу з адміністративними перепонами, і так само просто продати свою прибуткову справу або закрити збиткову. Комерціалізація винаходів і інновацій -ризикований процес сам по собі, а якщо це збільшується додатковими проблемами та турботами, то в підприємців пропадає яке-небудь бажання інвестувати в ідеї, доля яких неясна. Розвиток інноваційної економіки в Україніможливий тільки в тому випадку, якщо створити, розвити ідею та довести її до виробництва буде тут так само просто, як у Кремнієвій долині.

Не менш важливо для України інтегруватися у світову економіку знань. Швидкий ефект можуть дати проведені разом зі світовими лідерами масштабні проекти в освіті, науці, дослідженнях і комерціалізації розробок у тих областях, де в України є гарний науковий потенціал. Нарешті, щоб в Україні працювали фахівці світового класу, потрібно налагоджувати та підтримувати тісну взаємодію кращих українських та іноземних дослідницьких центрів.

Висновки

Світовий досвід розвитку інноваційної економіки дозволяє виділити декілька загальних передумов інноваційного розвитку:

         розвиток освіти та науки в країні має створити досить широке коло високопрофесійних фахівців, інтегрованих у світове науково-технічне співтовариство;

         для розвитку необхідна конкуренція, що забезпечується за рахунок усунення диференційованого правозастосування до різних учасників економічної діяльності;

         попит на інноваційну продукцію потрібно розвивати як за допомогою держзамовлень, так і шляхом створення інноваційних кластерів, розвиток яких забезпечується сприятливими місцевими умовами;

         для розвитку інновацій необхідне сприятливе підприємницьке, правове та інституціональне середовище, в якому просто починати та вести бізнес, захищати права на інтелектуальну власність та комерціалізувати її;

         в реалізації проривних проектів, що роблять мультиплікаційний вплив на економічний розвиток, держава та бізнес повинні діяти спільно;

         для успішного розвитку інноваційної економіки в суспільстві необхідно сформувати світогляд «переможця», який може здолати всі трудності та досягти бажаного результату.

Ці передумови показують, що запорука успіху - у грамотному впливі на попит та пропозицію інновацій, у створенні сприятливого середовища для їх розвитку і зосередженні зусиль на проривних проектах.

Розвиток інноваційної економіки буде більш ефективним за умови поділюваної і суспільством, і органами державної влади переконаності у безумовній необхідності інноваційного розвитку країни. Розвиток інновацій дозволить стимулювати зростання всієї економіки та поліпшити життя людей.

Створення в інноваційної економіки дозволить країні увійти в групу світових технологічних лідерів і забезпечить їй стійкий розвиток на основі зростання продуктивності праці, звільнивши її від залежності від динаміки світової ринкової кон'юнктури на метали, сільськогосподарську та іншу традиційну продукцію. Розвиток інновацій є правильною метою для країни. Рецепти успіху випробувані в інших країнах. Чіткі цілі, програма дій і мотивація суспільства та влади на виконання такої програми цілком можуть забезпечити успіх.

 

 

Література

1.  Друкер П. Как обеспечить успех в бизнесе: новаторство и предпринимательство/ Пер.с англ.- М.: ИНФРА-М, 2004.- 345с.

2.  Як підтримувати інноваційну діяльність? Досвід країн Європейського союзу./ Програма Tacis Європейського Союзу. К: Українсько-європейський консультативний центр (UEPLAC), група економічного законодавства, березень

2007 р.

3.  Янсен Ф. Эпоха инноваций/ Пер.с англ.- М.: ИНФРА-М, 2002.- 308с.

Страницы:
1 


Похожие статьи

О О Гоменюк - Аналіз підходів та напрямків скорочення витрат

О О Гоменюк - Вибір стратегії компанії в умовах невизначеності

О О Гоменюк - Розвиток інновацій як шлях до зростання української економіки