С І Плотницька - Роль житлового фактору в підвищенні життєвого рівня населення сільських регіонів - страница 1

Страницы:
1 

[min{t! j},T].

Разработанный метод применим для расчета оптимальной прибы­ли P(tij,ty) и сроков начала строительства ti j на электронно-вычислительных машинах. В теории алгоритмов [4] приемлемой сложностью считается та сложность, оценка которой растет полино­минально от количества входных данных. Сложность пункта 2, т.е. количество операций для нахождения корня нелинейного уравнения (3), имеет порядок 0(log(8)). Сложность указанного метода зависит

от количества проектов n и от количества перегонов n j имеет поря­док O(n max{nj}) = O(n max{nj}) + 0(log(e)), что является дос­таточно хорошей оценкой в теории алгоритмов.

1.Вопросы планирования и организации строительства железных дорог / Под ред. Г.Н.Жинкина. - М.: Транспорт, 1978. - 248 с.

2.0рганизация и планирование железнодорожного строительства / Г.Н.Жинкин, И.В.Прокудин, И.А.Грачев, Э.С.Спиридов, С.К.Терлецкий: Под ред. Г.Н.Жинкина и И.В.Прокудина. - М.: Желдориздат, 1999. - 700 с.

3.Писаревский И.М. Комплексные методы организации строительства вторых пу­тей: Дис... канд. техн. наук: 05.23.13. - М., 1990. - 249 с.

4.Крылов В.И., Бобков В.В., Монастырный П.И. Вычислительный методы. Т.1. -М. Наука, 1976. - 302 с.

5.Писаревський І.М. Удосконалення організації управління економічними проце­сами: часовий, фінансовий та організаційний аспекти (на прикладі будівництва і реконс­трукції залізниць України). - Харків: УкрДАЗТ, 2004. - 227 с.

6.Кутковецький В.Я. Дослідження операцій. - К.: Вид. дім "Професіонал", 2004. -

350 с.

7.Кудрявцев Л.Д. Курс математического анализа. - М.: Высш. шк., 1988. - 712 с.

Получено 15.11.2005

 

УДК 631 : 331

С.І.ПЛОТНИЦЬКА, канд. екон. наук

Харківська національна академія міського господарства

РОЛЬ ЖИТЛОВОГО ФАКТОРУ В ПІДВИЩЕННІ ЖИТТЄВОГО РІВНЯ НАСЕЛЕННЯ СІЛЬСЬКИХ РЕГІОНІВ

Акцентується увага на ролі житлового фактору в соціально-економічній складовій розвитку сільських територій.

Вирішення житлової проблеми - основна складова соціальної по­літики відродження українського села, оскільки від наявності житла та житлових умов безпосередньо залежить якість життя населення, а звідси - і демографічна ситуація в сільській місцевості. Таким чином,можна стверджувати, що вирішальну роль в активній життєвій позиції, в зростанні продуктивності праці займає забезпеченість житлом. За­безпеченість житлом в Україні на сьогодні в середньому на одного жителя у сільській місцевості становить 21,6 м2, що значно нижче, ніж у економічно розвинутих країнах.

Названі проблеми інтенсивно досліджуються в соціально-економічній літературі [1, 2], але у зв'язку з розвитком суспільства потребують подальшого вивчення.

Одним з пріоритетів розвитку України є соціальна орієнтація еко­номічної політики. Сьогодення вимагає уваги не лише до кількісних, а насамперед до якісних показників забезпечення населення житлово-побутовими умовами. Житловий фонд сільської місцевості повинен відповідати потребам працівників аграрного сектора з урахуванням соціально-типологічного стандарту житлового середовища. Крім того, Україна вступила до Ради Європи, де питання стоїть так: кожна сім'я повинна мати квартиру, в якій кількість кімнат дорівнює кількості членів сім'ї плюс ще одна. Специфіка ж формування сільського житла виражається в тому, що воно повинно включати в себе суспільні та внутрісімейні форми забезпечення життєдіяльності людини в сільській місцевості.

Розміри сільського житла, крім санітарних умов проживання, по­винні задовольняти додаткові потреби сім' ї: побутові приміщення для готування їжі для худоби, зберігання господарського інвентарю, засо­бів малої механізації та пересування, зберігання заготовлених кормів для худоби та сільськогосподарської продукції.

Вважається, що всім потребам сільського жителя відповідає бу­динок на одну сім' ю із земельною ділянкою, з усіма видами благоуст­рою, який має під' їзд з твердим покриттям, літні приміщення, примі­щення для домашньої худоби і птиці [1].

Стан житлового фонду сільських населених пунктів Харківської області характеризується наступними даними: протягом останніх 14 років приріст житлового фонду склав більше 7,0 млн. м2 загальної площі, або 13,7 %. Більш високими темпами зростає міський житловий фонд області - 16,2%, ніж сільський - 5,7%. Питома вага міського жи­тлового фонду у його загальній кількості за цей же період зросла на 1,5% [4].

В середньому на одного сільського жителя на початок 2004 р. припадало 22,3 м2 загальної площі житла, що на 20,4% менше норма­тивного, і майже в 3 рази нижче аналогічного показника розвинутих країн, де він має варіацію від 40 до 60 м2. Причому, в США він складає 65 м2, в Норвегії - понад 70 м2 [1]. В Україні протягом останніх 14 ро­ків приріст даного показника склав 3,2 м2 загальної площі житла, але його зростання обумовлено переважно не веденням в дію нового жит­ла, а природним скороченням чисельності населення.

У розрізі районів в 2004 р. найвищий показник забезпеченості житлом спостерігався в Первомайському районі - 26,7 м2 на одного жителя, а найнижчий - 19,3 м2 в Кегичівському районі [4]. Але ці дані не повною мірою характеризують стан житлового забезпечення насе­лення, оскільки в статистичні дані включають сучасні комфортабельні будинки з усіма зручностями та хатки, які побудовані ще у довоєнний період, а також не зняті з обліку безлюдні будинки, які майже всі вже не придатні для проживання.

Як у сільській місцевості спостерігається взагалі, так і у розрізі районів на початок 2004 р. спостерігається висока питома вага приват­ного житлового фонду - до 93 % (рисунок). Найвищий показник -99,4% у Печенізькому районі.

□ 1. Приватний житловий фонд

Зменшення частки державного, комунального та колективного житлового фонду (з 26,4 у 1991 р. до 7,2% у 2004 р.) зумовлено біль­шою частиною приватизацією державного житлового фонду, яка від­бувається згідно Закону України „Про приватизацію державного жит­лового фонду". У місті аналогічний показник дорівнює 70%. Це пов'язано з тим, що на відміну від міста в більшості випадків житло в сільській місцевості будувалося за рахунок коштів громадян.

Хоча рівень забезпеченості житлом жителів сільської місцевості трохи вищий, ніж у міських поселеннях, житлова проблема залишаєть­ся досить гострою, насамперед, внаслідок низького рівня благоустрою житла та значної питомої ваги аварійного і ветхого житла. Благоустрій


житлового фонду (оснащення його водопроводом, каналізацією, гаря­чим водопостачанням, центральним опаленням, газом, ванною) визна­чають санітарно-гігієнічні умови, комфорт, якість та естетичні параме­три житла. Благоустрій населених пунктів, особливо приватного сек­тора, не відповідає не лише міжнародним стандартам, але й сучасним вітчизняним вимогам. Причому ж знову особливо гостро постає це питання на селі: менше 20% поселень у сільській місцевості мають каналізацію та природний газ (таблиця).

Як видно з цих даних, у сільській місцевості благоустрій житло­вого фонду не відповідає навіть вітчизняним, далеким від максималь­ного забезпечення параметрам: 56 населених пунктів області (3,2% від загальної кількості) взагалі не мають ніяких видів благоустрою [4]. Для порівняння в Швеції 98-99% всіх домогосподарств мають водо­провід, центральне опалення та туалет, 96% - душ або ванну [5].

Таким чином, низькі темпи росту житла з усіма зручностями для жителів села протягом десятиліть, а особливо за останні роки, стали однією з головних причин погіршення якості умов життя сільського населення і, як наслідок, міграції працездатного населення, особливо молоді. Внаслідок цього погіршилася статево-вікова структура сільсь­кого населення, посилюється інтенсивність процесів його депопуляції.

Депопуляція почалася в сільській місцевості ще у 1979 р. З рока­ми її обсяги стрімко зростають: в 1990 р. природне скорочення сільсь­кого населення склало 58,2 тис. чол., в 1995 р. - 131,7 тис. чол., у 2001 р. - 156,4 тис. чол. Депопуляція охопила 96 % адміністративних райо­нів, майже 90% сіл. Її рівень (перевищення чисельності померлих над чисельністю народжених в розрахунку на 1000 жителів) в середньому по сільській місцевості України наближається до 10. Найбільше дегра­дуючих населених пунктів у чотирьох областях України: Чернігівсь­кій, Сумській, Полтавській та Харківській - 37% загального обсягу чи­сельності поселенської мережі [3].

У Харківській області загальна кількість сільських населених пунктів станом на 1.01.2004 р. - 1683, кількість деградуючих - 620 (36,8%), в тому числі вимираючих - 368 (21,8%), та тих, які приходять в занепад - 251 (14,9%). У Харківській області число районів демогра­фічної та поселенської кризи в першій половині 90-х роках збільши­лось від 15 до 16, а в другій - зменшилося до 12. Причиною таких ко­ливань є інтенсивне вимирання осіб пенсійного віку, після якого на­ступає деяка тиша до того часу, доки до цієї межі не підійде наступний контингент сільських жителів. У Харківській області загальна кіль­кість районів - 27, з них 12 - демографічної та поселенської кризи, з коефіцієнтом депопуляції 15-6 одиниць, з часткою деградуючих і без­людних сіл більше 40% - 10 одиниць, які відповідають обом показни­кам одночасно - 5. Частка в загальній кількості - 44,4% [2].

Отже, ситуація по країні в цілому, та по Харківській області зок­рема критична. Тому поліпшення житлових умов поряд з піклуванням про здоров' я населення, як важливої передумови підвищення тривало­сті життя, потребує розв'язання цілого ряду проблем. Економічні ін­струменти державного стимулювання розвитку депресивних територій випробувані в багатьох країнах світу і включають комплекс заходів: фінансову підтримку суб' єктів господарювання на вказаних територі­ях, у тому числі на основі малого підприємництва; інвестування виро­бничої і соціальної інфраструктури, надання кредитів на житлове буді­вництво, тобто створюється надійна фінансова основа реального вирі­шення проблем депопуляції.

1.Орлатий М.К., Булавка О.Г., Сташук В. А., Мотруніч Д.О. Проблеми житлового будівництва на селі // Вісник аграрної науки. - 2000. - № 2. - С.63-66.

2.Прокопа И., Шепотько Л. Депрессивность аграрных территорий: украинское из­мерение // Экономика Украины. - 2003. -№ 7. - С.59-64.

3 .Соціально-економічна характеристика сільських населених пунктів Харківської області / Підсумки одноразового обстеження / Стат. збірник Мінстат. України. Харківсь­ке обласне управління статистики. - Харків, 2001. - 122 с.

4.Харківська область у 2003 році: Статистичний щорічник / За ред. М.Л.Чмихало.

- Харків, 2004. - 586 с.

5.Эклунг К. Эффективная экономика: Шведская модель. - М.: Экономика, 1991. -

260 с.

Отримано 01.12.2005

Страницы:
1 


Похожие статьи

С І Плотницька - Роль житлового фактору в підвищенні життєвого рівня населення сільських регіонів