А Я Нагірняк - Роль миколи міхновського у формуванні ідеології українського організованого націоналізму - страница 1

Страницы:
1  2 

litewskiego problemu nie dostrzegly, podobnie zreszta jak і zasadnicza cz^sc magnaterii tych ziem. Oba srodowiska traktowaly kwestie Kozaczyzny jako drugorze_dna, malo istotna dla losow spokoju na tych terenach, zwlaszcza po wydarzeniach pod Solonica. Bylo to spojrzenie krotkowzroczne, a wlasciwie nawet odwracanie wzroku od jak si? pozniej mialo okazac jednej z wazniejszych kwestii wewnejxznych panstwa polsko-litewskiego.

 

 

 

УДК 94 ( 477. 83 ): 796 : 061. 231 " 18 / 19"

А.Я. Нагірняк

Національний університет "Львівська політехніка", Інститут гуманітарних і соціальних наук

ДО ІСТОРІЇ СТВОРЕННЯ ТА ДІЯЛЬНОСТІ СПОРТИВНОГО ТОВАРИСТВА "СОКІЛ" У ЛЬВОВІ (кінець ХІХ - початок ХХ ст.)

© Нагірняк А.Я., 2008

Розкрито діяльність спортивного товариства "Сокіл" у Львові, визначено цілі та завдання сокільського руху, показано роль організації у згуртуванні молоді для відстоювання власних національних інтересів.

The article reveals the activity of sports society "Sokil" in L'viv, determines aims and tasks of "Sokil" movement and illustrates the role of this organization in organizing of young people for defending their own national interests.

Незважаючи на те, що Україна на рубежі ХІХ - ХХ ст. була поділена і окупована Російською та Австро-Угорською імперіями, українці завжди намагались зберегти свій військовий дух і фізичний гарт. За влучним висловом Ю. Липи: "Від ХХ століття культура тіла виявилась в кількох формах організації, зближеної до загальноєвропейської "Пласт", до загальнослов'янської "Сокіл" і своєрідної української "Січ."

Ця традиція плекання тіла й гармонійного його розвою має в основі потяг до фізичного ідеалу, бажання осягнути фізичну довершеність у межах своєї раси" [1, с. 274].

Питання щодо спортивного життя Львова кінця ХІХ-початку XX ст. потребує якнайретельнішого вивчення, не лише тому, що Львів був одним із осередків спортивно-гімнастичного руху у вищезазначений період. Історію спортивного руху потрібно вивчати й тому, що саме спортивні об'єднання були чи не єдиними осередками, через які українська молодь могла згуртуватися для відстоювання своїх власних національних інтересів. Варто зазначити, що Роман Шухевич вийшов саме з львівського спорту, де він неодноразово здобував визначні нагороди з плавання. Саме через створення таких організацій втілювалася ідея "утворення мілітарних організацій за національною ознакою" [2, с. 91-92]. Також через спортивне життя цікаво спостерігати за побутовим життям населення тогочасного Львова, адже варто згадати, що спорт як тоді, так і сьогодні є чи не однією з основних форм відпочинку городян.

 

mozliwosci prowadzenia jednolitej polityki wobec wiadz polskich. Przywddcy powstan, doskonale orientowali si(t, ze hasia wolnosci, praw i przywilei, nie wielu zdoiajq poderwac do walki, zas zdobyte iupy, bogactwa, mogq zbudowac ich pozycjq w srodowisku zrewoltowanej ludnosci. To byi przeiom. Nie dostrzeganie w okresie lat 1594-1596 cezury w dziejach Kozaczyzny, powodujq, brak uzasadnienia dla pozniejszego gwaitownego jej rozwoju, poprzez drogq militarnq, czyli najazdow na ziemie turecko-tatarskie. Tylko bowiem popularnosc zdobyta na turecko-tatarskich brzegach, mogia kolejnym atamanom dac takq wiadzq na Kozakami, by ci ponownie byli gotowi upomniec siq o swoje prawa i przywileje, odwoiujqc siq juz jedynie do czasow batorianskich, jako dawnej tradycji, M. Franz, Idea panstwa kozackiego na ziemiach ukrainnych w XVI-XVII wieku... - S. 142, przyp. 113.

Історіографія з цієї проблеми є незначною, адже з відомих причин тема і джерельна база до 1991 р. були закриті та недозволені для загалу дослідників. В роки незалежності опубліковано окремі наукові розвідки вітчизняних істориків про ґенезу Українського Сокільництва. У цьому контексті заслуговують на увагу магістерська робота В. Леника "Українська організована молодь (молодечі організації від початків до 1924 р.)" [3]; посібник Б. Трофим'яка "Фізичне виховання і спортивний рух в Західній Україні" [4] та його монографія "Гімнастично-спортивні організації в національно-визвольному русі Галичини (друга половина ХІХ ст. - перша половина ХХ ст.)" [5]; книга О. Вацеби "Нариси з історії спортивного руху в Західній Україні" [6].

Суспільно-політичне життя Львова від початку ХХ ст. було пов'язане з такими організаціями, як "Сокіл" та "Січ", які стали ініціаторами створення масового спортивного руху в краї [7, с. 78]. Зокрема, дуже цікава історія львівського "Сокола" як спортивної організації.

Сокільський рух як такий утворився в Чехії, одним із перших ініціаторів сокільництва був Мирослав Тирш.

Обов'язковим елементом діяльності сокільских товариств було відкриття при них бібліотек, протипожежних груп. Для "Соколів" характерна була особлива форма одностроїв, застосовувався музичний супровід, існували певні правила вітання і взаємозвертання (українською мовою -" Гаразд" побратим, посестра).

Досить швидко "Сокіл" розповсюдився і на усі інші слов'янські народи. Перше спортивне товариство "Сокіл" (Ро^Иє Towarzystwo Gimnastyczne "Sokol") на теренах Польщі утворилося в 1866 році. Цікаво, що польський сокільський рух зародився саме у Львові, а ініціаторами його створення були Клеменс Жукотинський та Людвік Гонтельталь [8, с. 34]. Власне, назва "Сокіл" з'являється лише в 1869 р

У часи заснування польського "Сокола" у Львові налічувалось 125 членів, а вже у 1892 р. товариство об'єднує понад тисячу членів.

До 1884 року організація діяла лише у Львові і тільки пізніше починає розповсюджуватися на всю Галичину.

З квітня 1881 року польський "Сокіл" у Львові почав видавати свій щомісячний друкований орган "Przewodnik gimnastyczny", першим редактором якого був П. Жулинський. До 1884 року наклад становив 650 примірників, на початку 1885 року він становив уже понад тисячу примірників, 1907 року сягнув цифри 20000 примірників [9, с. 125]. Ця статистика свідчить про те, що сокільський рух за доволі короткий час набув широкої популярності на теренах Галичини.

Одним із наслідків такого широкого зацікавлення сокільським рухом стало те, що 5-6 червня 1892 р. у Львові на честь 25-річчя польського "Сокола" відбувся перший публічний виступ польських "Соколів" під проводом Жаготи Крувчинського. Варто зауважити, що на цей виступ приїхали і представники чеського спортивного руху з Праги, який очолював доктор Шнайдер. Цей приїзд, за свідченнями тогочасної преси, справив велике враження на тогочасне суспільство. Прибулі з Праги " Соколи" були в однакових уборах, з однаковими відзнаками, розмовляли рідною мовою. Саме чехи дали духовний поштовх заснуванню українського "Сокола" [10, с. 22]. У 1894 р. відбувається і другий великий Здвиг, в якому брало участь близько 1500 осіб.

Перше українське товариство було створено за сприяння Клима Жмури і Павла Думка в селі Купчинах на Тернопільщині [6. с. 19-20].

Що ж до Львова, то праця над створенням сокільського життя відбувалась повільно. Українське населення міста та окремі національні провідники ще не розуміли, що на першому етапі лише спортивне товариство "Сокіл" може активізувати народ до громадської роботи. Українське громадянство було позбавлене можливості знати про те, що в Німеччині існували вже від 1800 року подібні гімнастично-спортивні товариства, що привели до пробудження німецького народу, зростання його громадянської активності.

Певні зміни у Львові наступили в 90-х рр. ХІХ ст. 17 липня 1892 р., через місяць після виїзду чеських "Соколів" зі Львова, в залі Народного Дому у Львові відбулися збори під головуванням учителя гімнастики Онуфрія Геціва, вчителя Бучацької гімназії. Йому допомагали В. Лаврівський, І. Кулачковський і студент філософського факультету І. Яричевський. Збори відкрив В. Кулачков­ський. Він наголосив на тому, що українська нація закута в залізні кайдани, які нелегко розірвати: "Нам треба залізної сили і тому мусимо набрати такої сили, а тоді пірвемо кайдани (...). Бракує нам товариства, що вчить розвивати силу кожного українця зокрема. Лучити українців разом, щоб була велика непереможна сила. Таке товариство маємо заснувати" [11, с. 5].

Збори, як зазначають газети, спочатку ухвалили статут, який підготував Роман Лаврівський, та затвердили назву "Сокіл" для майбутнього руханкового товариства. Серед присутніх на цих зборах переважала академічна молодь та члени ремісничого товариства "Зоря". А це може свідчити про те, що в створенні подібного товариства був зацікавлений не лише певний соціальний прошарок населення, а різноманітне українське суспільство.

Галицьке намісництво довго не затверджувало статут. Двічі влада відхиляла його, хоч це був, власне, переклад чеського статуту. І тільки після прийняття рішення про поширення цього статуту на Буковину було офіційно затверджено Статут спортивного товариств "Сокіл". Статут затвердило Міністерство внутрішніх справ у Відні 26 липня 1893 р. (ухвала № 18026) і Галицьке намісництво 3 серпня 1893 р. (ухвала № 62583). У часи Польської держави зміни до Статуту були внесені у 1926 і 1929 роках.

Статут "Сокола" визначав відзнаки організації. "Соколи"мали власний прапор (лев на синьому полі), гімн ("Соколи, соколи, ставайте в ряди"), гасла-кличі ("Всі вперед - всі враз, "В здоровому тілі - здорова душа", "Де сила - там воля"), сокольське вітання - "Гаразд".

11 лютого 1894 р. в залі "Руської Бесіди" по вул. Вірменській, 2 відбулися Перші загальні збори українського товариства "Сокіл". Саме з цього часу починається історія організованого українського сокільського руху на західноукраїнських землях. Від 1897 р. львівський "Сокіл "одержує призначену Сеймом грошову допомогу, яка була приблизно в десять разів меншою від субсидій польських "Соколів" [12. с. 19].

У тогочасній пресі подавалося багато відомостей про перші збори щойно заснованої органі­зації. Так, відзначалося, що під час виборів першого голови товариства Євген Барвінський запропо­нував кандидатуру професора Володимира Шухевича, той, однак, своєю чергою, відмовився на користь Василя Нагірного - директора спілки "Народна торгівля". Усіма поточними справами това­риства відав В. Лаврівський. В. Нагірний ще у 1886 році закликав українців утворити пожежні това­риства, в яких бачив реальну можливість об' єднати українців-галичини організаційно, структурно.

Цікаві дані приводить у своїй праці Боберський, професор Першої академічної гімназії Львова, якого можна вважати одним із ініціаторів створення "Сокола" у Львові. Зокрема, він зазначає, що розгорілася дискусія щодо назви. Тодішня радикальна молодь виступила проти назви "Січ", яку запропонував Кулачковський, і відстоювала назву "Сокіл". Варто зауважити, що пізніше до цієї проблеми керівництво "Сокола" поверталося знов, і після І Українського просвітньо-економічного конгресу дозволено створювати сокільські товариства з назвою "Січ" під егідою "Сокола-Батька".

З 1909 р. львівський "Сокіл" став центром сокільського руху краю під назвою "Сокіл"-Батько". Його рішення та постанови стають обов' язковими для виконання усіма сокільськими та січовими філіями. Вони повинні були звітувати перед "Соколом-Батьком", виконувати одержані доручення та інструкції. Зв'язковою ланкою між "Соколом-Батьком" і периферійними осередками стають обласні та окружні старшини [13, с. 70].

Загалом же членами "Сокола" у різні часи були видатні особистості, такі як Богдан Лепкий, Іван Крип'якевич, Сень Горук, Денис Січинський, Олександр Колесса, Антін Горбачовський, Євген Труш. І це лише найвідоміші імена.

Розвиток цього руху в своїй історії налічує майже піввіковий відрізок часу: від офіційного створення першого товариства "Сокіл" у Львові 1894 року до цілковитого припинення діяльності сокільских товариств у 1939 році.

Історію львівського сокільництва можна умовно поділити на два періоди: 1894-1914 рр., тобто до початку Першої світової війни, і відповідно - 1920-1939 рр., тобто до входження Львова до складу Радянського Союзу.

Найвищим органом "Сокола" були загальні збори членів. Збори скликались один раз на рік і обирали старшину у складі голови, двох заступників і дев'яти членів. Участь у товаристві вимагала певних членських внесків. Кожний член товариства, який заплатив місячну плату, мав право тричі на тиждень відвідувати гімнастичні зали. Майно товариства складалось з пожертвувань, допомоги від різних організацій та установ, а також із прибутків від культурних заходів та спортивних змагань.

Уся робота в товаристві проводилась у комісіях з трьох-семи осіб. Протягом багатьох років назви комісій змінювалися. Так, наприклад, у перший рік існування діяльність "Сокола" проводилась у таких комісіях: "забавова" (проведення вечірок, вечорів, різних імпрез), "гімнастичної термінології" (для створення і впровадження спеціальних термінів), "одягова" (для створення підручників і статутів для сільських та міських гімнастично-пожежних товариств), а також комісія, яка винаймала домівку для товариства.

Перші засідання Старшини товариства відбувалися або в приміщеннях товариства "Зоря", або в кімнатах "Народної торгівлі". Однак уже VI засідання Старшини відбулося 15 березня 1894 р. у власному приміщенні у будинку по вул. Підвальній, 7. Через декілька днів відбулась і урочиста посвята кімнати.

З початком 1901 р. відбулися нові вибори керівництва. Загальні збори обрали керівником " Сокола" Альфреда Будзиновського, а його заступником - Івана Боберського.

Однією із перших ініціатив А. Будзиновського стає активне впровадження вправ, пов'язаних з протипожежним навчанням, і створення пожежно-руханкових філій. Першу пожежну філію " Сокола" було утворено на Скнилові. Щоб підготувати пожежних інструкторів, було організовано пожежні курси. Також під час свого перебування при керівництві "Сокола" Будзиновський видає підручник "Туристка" і готує до друку посібник "Пожарник". Варто зазначити, що останній був єдиним підручником українською мовою такого характеру і, за твердженням Оксани Вацеби, він був перекладений польською мовою і з нього навчалися у польськомовних закладах [5, с. 50-51].

З 1 жовтня 1901 р. за ініціативою і під керівництвом Івана Боберського починається навчання для членів учительського гуртка. Першими учителями були Степан Гайдучок, Петро і Тарас Франки, Євген Любович. Так, Петро Франко викладав фізкультуру у львівських школах, брав активну участь в українському пластовому житті. Ще один син Франка - Тарас, після Першої світової війни вчителював в Академічній гімназії у Львові.

З метою залучення до занять спортом усього населення у 1902 р. був створений "жіночий руханковий відділ".

У 1903 році при товаристві організовується музична секція, яка згодом переростає у вищий навчальний заклад. Це був перший заклад такого рівня, який ґрунтувався на вивченні музичних мистецтв, а один із його засновників - Ярослав Вінцьковський - написав гімн для "Сокола".

Однак головним завданням товариства було виховання своїх членів в дусі спортивного та духовного розвитку. Члени товариства займалися такими видами спорту: велосипедний, веслування, фехтування, лижний спорт (лещетарство), ковзанярський та санний спорт, хокей (гаківка), баскетбол (кошиківка), бокс (стусан), туризм (мандрівництво). З 1912 р. було введено стрільбу. Одночасно товариство охоплювало увесь національно-культурницький спектр і влаштовувало аматорські театральні вистави, прогулянки, танці та співи й інші культурні заходи.

Дуже швидко "Соколи" стають не лише організаціями фізичного виховання і пожежництва. У Львові створюється сокільський театр, що відіграв велику роль у культурно-просвітницькій роботі.

На початку XX ст. український "Сокіл" став потужною організацією. Свідченням цього є сокільські здвиги (зльоти) в Стрию у 1909 р., в Тернополі - у 1910 р., у Станіславові - 1911 р., здвиг в 1911 р. у Львові, цього ж року - в Бережанах, в 1912 - у Калуші, Жовкві, Підгайцях, Роздолі, Снятині. Окружний здвиг у Львові 1913 р. у тому ж таки році відбувся в Рава-Руській, Олеську та Білім Камені.

Ці здвиги мали значення не тільки для розвитку фізкультури і спорту, але й для національної консолідації та піднесення рівня національної свідомості.

У 2-му Крайовому Шевченківському здвигу у Львові в червні 1914 р. взяло участь близько 12 тис. осіб, серед яких були і члени "Січі" та "Пласту".

Слід зазначити, що велике значення для поширення сокільських ідей серед населення Східної Галичини, мав поділ регіону на 13 січово-сокільських областей "Сокола-Батька" та 54 округи [14. ф. 362, оп. 1, спр. 201. арк. 2-4].

Одним з позитивних факторів, який сприяв розвитку зовнішніх стосунків "Сокола", було проведення щорічних Всесокільских Здвигів у Празі, які збирали соколів - представників усіх слов'янських народів. Це дійство відбувалось переважно в липні.

Велику роботу щодо організації здвигів провів голова товариства І. Боберський. Саме за його керівництва сокільський рух стає особливо активним. І. Боберський в сокільські ряди вступив у жовтні 1901 році, до цього часу він вже був знаним вчителем, знавцем фізичного виховання. Вихований у Західній Європі, І. Боберський намагався прищепити свій досвід на український ґрунт. Завдяки його постійній праці фізичне виховання піднеслося на високий рівень. Він вишколив в сокільському учительському гуртку перших вчителів гімнастики, написав підручники на різні теми фізичного виховання, видав описи вправ для сокільських виступів. Його гасло про здорове тіло і здоровий національний дух стає кредом для численних представників української молоді. Головою товариства І. Боберський був обраний у 1908 році і очолював його до 1920 року. За час його головування "Сокіл"став найбільшою та найчисельнішою українською гімнастично-спортивною організацією. У лютому 1913 р. нараховувалось 880 філій організації, а в червні - 887, разом з централею у Львові [с. 15. ф. 410, оп. 1, спр. 111. арк. 68].

Товариство "Сокіл" здійснювало велику видавничу діяльність. До середини 30-х рр. XX ст. було видано 130 назв літературних видань. Видавались підручники, посібники, правила змагань, описи вправ, календарі тощо. Видавничу справу товариства розпочав В. Лаврівський, який у 1895 р. опублікував календар для "Соколів" та правила гри у футбол. Згодом І. Боберський видав "Рухові ігри і забави", 18 м'ячевих ігор, 1.1. Мриця - "Наука їзди на лещатах", Д. Навроцька - "Вправи вільноруч для жінок", Т. Франко - " Підручник шведської руханки", Є. Жарський - "Самооборона" та ін.

Великою популярністю користувалися періодичні видання товариства: "Сокільські вісті" (1908-1909), "Вісти з Запорожа" (1910-1914), які редагував І. Боберський. Виходив також додаток до газети "Пластовий табір".

Загалом можна сказати, що "Сокіл" розвивався доволі органічно протягом усього часу існування. Українське Сокільство до Першої світової війни проходило процес становлення і розвитку в контексті всеслов' янського руху з чітко окресленими зовнішніми і внутрішніми чинниками. Національно-визвольні, культурно-просвітницькі ідеї сокільства благодатно сприйма­лися на західноукраїнських землях польською і українською спільнотами, які напередодні Першої світової війни виконували різні політичні завдання.

Товариство "Сокіл" відіграло значущу роль в українському спорті як організація, яка одна з перших звернула увагу на спорт як невід'ємну частину людського життя, і об'єднала в собі людей, що в майбутньому стали підготованими бійцями Української армії.

 

1. Енциклопедія Українознавства. - Т.І. - Львів. 1993. 2. Кондратюк К.К. Нариси історії українського національно-визвольного руху ХІХ століття. - Тернопіль, 1993. 3. Леник В. Українська організована молодь (молодечі організації від початків до 1914 року). - Мюнхен - Львів, 1994. 4. Трофим'як Б. Фізичне виховання і спортивний рух в Західній Україні. - К., 1997. 5. Трофим'як Б. Гімнастично-спортивні організації в національно-визвольному русі Галичини (друга пол. ХІХ ст. -перша пол. ХХ ст.). - Тернопіль: Економічна думка, 2001 6. Вацеба О. Нариси з історії спортивного руху в Західній Україні. - І.-Франківськ: Лілея, 1997. 7. Мельник М.Г. Розвиток українського футболу на Коломийщені (Прикарпаття) в 20 - 30-х роках ХХ століття // Молода спортивна наука України: Збірник наукових праць з галузі фізичної культури та спорту. - Вип. 6: У 2-х. т. - Львів: Видавничий дім "Панорама", 2002. 8. Андрусів І. Західноукраїнські молодіжні товариства "Сокіл", "Січ", "Пласт", "Луг". - Львів, 2003. 9. Животок А. Історія української преси: Навч. посібник для студентів факультетів журналістики вищих закладів освіти. - К., 1999.

10. Петрова В. Організація і діяльність українського товариства "Сокіл-Батько" (1894-1914 рр.) // Наукові записки / Львівський історичний музей. - Вип. VI. - Ч. 2. - Львів, 1997. 11. Боберський І. Українське сокільництво (1984-1939). - Львів, 1939. 12. Вацеба О. Сокільський рух в Галичині наприкінці ХІХ - початку ХХ ст. // "Сокіл-Батько ". Спортивно-руханкове товариство у Львові: Альманах 1984-1994. - Львів, 1996. 13. Дем 'янюк О. Український молодіжний рух Західної України: від зародження до боротьби за Українську державність: Монографія. - Луцьк: ПВД "Твердиня," 2007. - 180 с. 14. Центральний державний історичний архів України у м. Львові, ф . 362, оп. 1, спр. 201, арк. 2-4. 15. ЦДІАУм. Львів, ф.410, оп. 1, спр. 111, арк.68.

 

 

 

УДК 94:329.17](477.83/86) В.С. Виздрик

Національний університет "Львівська політехніка", Інститут гуманітарних та соціальних наук.

 

РОЛЬ МИКОЛИ МІХНОВСЬКОГО У ФОРМУВАННІ ІДЕОЛОГІЇ УКРАЇНСЬКОГО ОРГАНІЗОВАНОГО НАЦІОНАЛІЗМУ

 

© Виздрик В.С., 2008

Розглянуто вплив Миколи Міхновського на формування української націоналіс­тичної ідеології, в основу якої було покладено ідею національного визволення та побудову самостійної України.

Страницы:
1  2 


Похожие статьи

А Я Нагірняк - Освітня політика німецької окупаційної військової влади на території західної україни

А Я Нагірняк - Парамілітарний рух галичини кінця xix -початку xx ст історіографія дослідження

А Я Нагірняк - До історії створення та діяльності січових організацій у галичині

А Я Нагірняк - Особливості антиукраїнської політики польської влади в галичині у 1920-х рр.

А Я Нагірняк - Роль миколи міхновського у формуванні ідеології українського організованого націоналізму