- Синергетичне осмислення економічної сутності системи природно-рекреаційний потенціал території - страница 1

Страницы:
1  2 

УДК 332.142.6:502.13:338.46:615.834

СИНЕРГЕТИЧНЕ ОСМИСЛЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ СУТНОСТІ СИСТЕМИ "ПРИРОДНО-РЕКРЕАЦІЙНИЙ ПОТЕНЦІАЛ ТЕРИТОРІЇ"

Г.М. Шевченко

Сумський Державний Університет,

вул. Римського-Корсакова, 2, м. Суми, 40007, Україна

У статті досліджуються синергетичні підходи до аналізу економічної сутності системи "природно-рекреаційний потенціал території". Аналізуються основні елементи і взаємозв'язки в цій системі. Дано авторське визначення поняття "природно-рекреаційний потенціал території".

На сучасному етапі дослідження соціально-економічних аспектів функціонування регіонів поряд із традиційними поглядами на процеси, що відбуваються в сфері рекреації (праці B.L Азара, Л.С. Гринів, M.L Долішнього, П.В. Жука, B.C. Кравціва, М.С. Нижник, М.С. Нудельмана, B.C. Преображенського, М.Ф. Реймерса, А.І. Тарасова та ін.), актуальним є залучення підходів нової наукової парадигми. В основу нашого розуміння економічної сутності природно-рекреаційного потенціалу (ПРП) території покладено синергетичні положення розвитку суспільства.

Синергетика як нове світобачення та нове мислення, що грунтується на сучасних наукових дослідженнях, може зіграти ключову роль у ситуації переходу рекреаційної діяльності до ринкових відносин. Як відомо, синергетичний підхід означає підвищену увагу до деталей і у той самий час дає можливість побачити широку панораму розвитку процесів, допомагає усвідомити єдність і різноманітність соціально-економічних та еколого-економічних відносин, які вона охоплює, і які можна поєднати в узагальнюючій категорії "природно-рекреаційний потенціал". При цьому синергетичне дослідження потенціалу спрямовується насамперед на взаємодію його складових, а не на розгляд його як критерію ефективності, оскільки, за Г. Хакеном, синергетика є "вченням про взаємодію", "спрямованість руху, а не... кінцевий результат" [4, с. 353].

Найбільш характерні риси, що відповідають синергетичному (акласичному) або традиційному (класичному) типу мислення, зокрема, у сфері економіки природокористування та охорони довкілля, наведені у таблиці 1. При цьому зазначимо, що дана класифікація є умовною, оскільки синергетичний тип мислення не виник раптово, більш того, він ґрунтується на традиційному типі, і в останньому можна знайти більш-менш яскраво виражені приклади синергетичних поглядів.

Нова "синергетична" парадигма не виключає глибоких зв'язків синергетики з попередніми науковими явищами. Зокрема, в рамках дослідження формування природно-рекреаційного потенціалу слід згадати вчення В.І. Вернадського, чиї еколого-економічні традиції, отримавши нове звучання в контексті синергетичної парадигми, стали основою для подальших розробок у сфері досліджень системи "природа - суспільство -економіка", зокрема рекреації. "Ноосфера, - писав В. Вернадський, -останній з багатьох станів еволюції біосфери в геологічній історії - стан наших днів" [3, с. 329]. У цьому стані "...повинні проявлятись розум і керована ним робота людини як нова небувала на планеті геологічна

сила" [2, с. 150].

Застосування синергетичного підходу є актуальним для більшості економічних досліджень так званого перехідного періоду, оскільки синергетика розглядає світ не у стаціонарному стані, а на етапі його становлення,   кризи.   Криза,   в   якій   опинилась   наразі вітчизнянарекреаційна галузь, з погляду синергетики не є однозначно негативним явищем, а насамперед важливим орієнтиром в усвідомленні сутності соціально-економічних процесів, пов'язаних із відтворенням духовного та фізичного потенціалу людини. Такі процеси притаманні нелінійним, складним, нестійким системам; і чим міцнішими є ці системи, тим глибшою є криза, що їх руйнує [1, с. 205].


Під час кризи процеси проходять особливо інтенсивно, особливу роль в цьому відіграє зворотний позитивний зв'язок. Такі процеси в синергетиці отримали назву режимів із загостренням. Причинами виникнення криз можуть бути як зовнішні, так і внутрішні чинники. Криза виникнення системи, як правило, пов'язана саме із зовнішніми причинами, але в процесі розвитку внутрішні фактори починають відігравати все більш значну роль. Це відбувається ще й тому, що еволюція, як правило, припускає поступове ускладнення системи, збільшення кількості її структурних одиниць. Важливою є також обставина, згідно з якою система повинна бути "готовою" до кризи. Вплив на систему не завдасть їй серйозних збитків, його наслідки можуть бути зведені до мінімуму.

Як у абіотичних, так і в біологічних та соціальних системах виникнення кризи зумовлене наявністю порогів, аналогічних деякою мірою до фазових переходів речовини. "Розвиток суспільства за одним напрямом неминучо накопичує деякі зміни в системі цінностей населення, накопичує невдоволення, психологічну втому. Коли ці зміни досягають певних порогових величин, в масах і особливо чітко в свідомості лідерів виникає обурення, відмова миритися з минулим порядком. Криза приводить до зміни програми подальшого розвитку суспільства" [1, с. 82].

Будь-яка система рухається від простого до складного, тобто в ході еволюції підвищується складність системи, зростає її інформаційний зміст. Криза порушує узгодженість окремих елементів системи, однак удовгостроковій перспективі сприяє збільшенню її складності та стійкості до зовнішніх впливів.

Криза не проходить як "чисте" руйнування, вона завжди супроводжується появою нових структур у системі. Саме цей момент є спростуванням негативних уявлень про кризу. Момент зміни програми може бути досить болісним, але криза завжди несе із собою креативний заряд, який сприяє оновленню системи, продовженню її життя на новому рівні.

Кризу переходу рекреаційної сфери до ринкових умов господарювання можна розглядати як процес, що складається з двох стадій: 1) "криза мовчання": момент, коли зруйновано стару економічну систему, а нова ще не створюється; 2) "криза вибуху": період нових теорій і практичних експериментів в економічній науці та її галузях.

Природа соціально- та еколого-економічних криз має не стільки енергетичний, скільки інформаційний характер. У зв'язку зі способом передачі інформації за зовнішніми комунікативними каналами (як "вгору" - за наслідковими ланцюгами, так і "вздовж" - серед представників одного покоління), тобто за допомогою навчання, суспільні процеси розвитку отримують істотне прискорення і проходять на 3-5 порядків швидше, ніж розвиток біологічних систем [1].

Необхідність застосування синергетичного підходу для вивчення ролі та місця природно-рекреаційного потенціалу в системі економічного потенціалу території виходить з того, що для синергетики питання співвідношення цілого та складових його елементів є одним із провідних. Зокрема, теорія самоорганізації припускає, що ціле не дорівнює сумі складових його частин. Подібно до того, як частини, поєднуючись у ціле, утворюють якісно іншу систему, так і сама система перетворює складові її елементи. Цей ефект забезпечується процесами коеволюції підсистем, що складають ціле, їх узгодженості та системної кореляції. Синергетика як наука синтетичного плану займається поєднанням, суміщенням різнорідних явищ [4]. Тому вона може бути базою для дослідження категорії "природно-рекреаційний потенціал", яка поєднує в собі економічні, соціальні, екологічні та природні аспекти.

На думку автора роботи [5, с. 35], "не можна розглядати економічний потенціал більш високого рівня як суму потенціалів нижчого рівня. Це пов'язано з властивостями синергізму складних систем. Ці властивості виявляються унаслідок взаємодії елементів системи та не спостерігаються ні в одному із складових елементів окремо. Тому можна припустити, що економічний потенціал території або галузі перевищує за своєю величиною суму економічних потенціалів окремих підприємств. Існує й зворотний зв'язок: величина економічного потенціалу підприємства багато в чому визначається величиною складових елементів економічного потенціалу території, на якій розташоване дане підприємство."

Економічний потенціал території слід розглядати у вузькому та широкому значеннях. У першому випадку він є критерієм економічної оцінки території, а саме: її здатність виробляти блага (у випадку ПРП території - її здатність продукувати рекреаційні послуги); у широкому значенні економічний потенціал території - система, що синтезує динамічне зростання такої здатності. Зокрема, природно-рекреаційний потенціал території можна подати у вигляді системи взаємозв'язків (рис.

1).

її основними елементами є: вхідні елементи або ресурси (первинні: природні, земельні, фінансові, трудові, інформаційні; вторинні -природно-рекреаційні; перетворення первинних ресурсів у вторинні відбувається під впливом механізму формування ПРП території); вихідні елементи або результати (проміжні - рекреаційні послуги; кінцеві -задоволення    рекреаційних    потреб);    процесор    або організаційно­економічний механізм перетворення вхідних елементів у вихідні; обмеження з боку зовнішнього середовища, які умовно можна узагальнити в межах системи більш високого порядку "економічний потенціал території" (при ототожненні територіального рівня з регіональним у процесі аналізу потенціалу з'являються зовнішні впливи, як правило, побічного характеру від інших мегасистем, таких, як національна чи світова економіка); зворотний зв'язок, позитивний чи негативний характер якого, на наш погляд, визначається оцінкою ПРП території у цілому та окремих його елементів.

Слід зазначити, що результатами діяльності досліджуваної системи є також зовнішні ефекти - побічні впливи на третіх осіб, інтереси яких можуть бути подані у системі "економічний потенціал території". Крім того, з огляду на останню наведені вище кінцеві результати є для неї проміжними, що використовуються для досягнення загальної економічної мети функціонування територіальної системи. Йдеться про так званий мультиплікативний ефект, зумовлений рекреаційною діяльністю, та який є визначальним, на наш погляд, у роз'ясненні економічного змісту категорії "ПРП території".

ПРИРОДНО-РЕКРЕАЦІЙНИЙ ПОТЕНЦІАЛ ТЕРИТОРІЇ

 

ЕКОНОМІЧНИЙ ПОТЕНЦІАЛ ТЕРИТОРІЇ

(як обмеження з боку зовнішнього середовища)



 

 

 

 

 

 

н


'м 'м доос

руна

Н В

1


ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНИЙ

МЕХАНІЗМ


РИНКОВИЙ МЕХАНІЗМ /ПРП ТЕРИТОРІЇ і

впливом

зв'язок, опосередкований взаємодією механізмів ПРП території інформаційні ланцюги зворотного зв'язку


або

Рисунок 1 - Основні елементи та взаємозв'язки у системі "ПРП території"

 

Організаційно-економічний механізм взаємодії елементів та оптимізації взаємозв'язків ПРП території подано в центрі схеми 1 у вигляді трьох складових: механізм формування, ринковий механізм, механізм використання ПРП території.

При цьому слід визначити два напрямки побудови та реалізації досліджуваного організаційно-економічного механізму. Перший напрямок - це реалізація заходів організаційного характеру для адаптації системи управління природно-рекреаційною сферою території до динамічних умов зовнішнього середовища (на рис. 1 подано як взаємозв'язок зазначеного механізму та економічного потенціалу території), другий напрямок пов'язаний із удосконаленням самої територіально-рекреаційної системи як сукупності виробничих, соціальних і екологічних факторів (на рис. 1 - горизонталь "ресурси -задоволення рекреаційних потреб").

Для глибшого розуміння взаємозв'язків у наведеній схемі проведемо аналіз сутності та змісту ПРП і суміжних з ним категорій.

Узагалі потенціал (від лат. potentia - сила) як узагальнювальне поняття, на сутності якого грунтуються конкретні пов'язані з ним дефініції, - можливості, наявні сили, запаси, засоби, що можуть бути використані [7, с. 541].

З економічного погляду сутність рекреаційної діяльності, зокрема дефініція "природно-рекреаційний потенціал території", пов'язана з поняттями "виробничий потенціал" і "економічний потенціал", які набули достатнього поширення у названий період. Виробничому потенціалу як складній інтеграційній системі присвячено праці Л.І. Абалкіна, А.І. Анчишкіна, В.М. Архіпова, Е.П. Горбунова, Е.А. Іванова, В.І. Кушліна, І.І. Лукінова, Ф.М. Русинова, Е.Б. Фігурнова, Д.А. Чернікова та деяких інших вчених.

Як і стосовно поняття "потенціал", найбільше поширення в науці набув ресурсний підхід до концепції виробничого потенціалу. При цьому найвиразніше виділяються дві "ресурсні" позиції. Згідно з першою потенціал є сукупністю ресурсів без урахування їх взаємозв'язків і участі в процесі виробництва. Особливість другої ресурсної позиції полягає в трактуванні потенціалу як сукупності ресурсів, здатних виробляти певну кількість матеріальних благ.

Категорія "економічний потенціал" трактується більш неоднозначно і широко, ніж категорія "виробничий потенціал". Як правило, ця категорія застосовується до макроекономіки: "економічний потенціал -економічні можливості держави (групи держав), що можуть бути використані для забезпечення всіх її матеріальних потреб" [7, с. 541].

На думку більшості дослідників, економічний потенціал є узагальнювальним показником, у якому поєднуються природні, виробничі, науково-технічні, соціально-культурні можливості економічної системи. Величина економічного потенціалу визначається розмірами, мірою досконалості та структурою продуктивних сил.

Якщо розглядати поняття "потенціал" відносно окремого індивіда, колектива підприємства або суспільства, то воно виражає реальні здатності до використання наявних ресурсів для досягнення поставленої мети. Отже, економічний потенціал, зокрема, підприємств галузі відпочинку, зосереджених на певній території, відображає реальну, фактичну здатність до надання максимального обсягу рекреаційних послуг з урахуванням конкретних ресурсних обмежень, збалансованості природних, трудових, матеріальних та інформаційних ресурсів. Крім того, здатності та можливості рекреаційної системи пов'язуються з характером і особливостями соціально-економічних відносин і взаємодій між людьми, підприємствами, організаціями, державними закладами, що прямо чи опосередковано задіяні в господарському процесі відновлення духовних і фізичних сил працюючих. Мета цих відносин і взаємодій полягає, на наш погляд, у пошуку і формуванні потреб і максимальному їх задоволенні за допомогою виробництва рекреаційного продукту при оптимальному використанні ресурсів.

Слід підкреслити, що мета використання ПРП території має двоїстий характер: по-перше, отримання максимуму доходів за мінімізації витрат (економічний аспект); по-друге, задоволення потреб працюючих у відпочинку (соціальний аспект). Крім того, вона підпорядкована загальній соціально-економічній меті територіальної господарської системи. При цьому специфіка рекреаційної діяльності полягає в найбільш тісному зв'язку названих аспектів порівняно з будь-якою іншою галуззю господарювання: соціальна мета об'єктивно підпорядкована економічній і за умови ефективної організації відпочинку посилює її. Окремого розгляду потребує екологічний аспект мети управління рекреаційним природокористуванням, що нерозривно пов'язаний з двома попередніми аспектами й за певних зовнішніх умов є визначальним у розвитку рекреаційних систем.

У науковій сфері "економіка природокористування" широко застосовується поняття "природно-ресурсний потенціал", що характеризує максимальну здатність природних систем виробляти певну продукцію. У рамках природно-ресурсного потенціалу розглядаються окремі складові, що виокремлюються відповідно до особливостей наявного комплексу природних умов і природних ресурсів у їх територіальній визначеності. Це дає можливість проводити аналіз природно-ресурсного потенціалу як комплексу конкретно-функціональних ресурсних можливостей природних систем на рівні окремих територіальних утворень - регіонів, груп регіонів, загальнонаціональному рівні. Відповідно до цього підходу в рамках природно-ресурсного потенціалу виділяється як окрема структурна складова і природний рекреаційний потенціал.

Конкретизуючи сутність ПРП території, М.С. Нудельман характеризує його як максимальну сукупну продуктивну здатність природних рекреаційних ресурсів і народногосподарську цінність, яка визначається їх продуктивністю та споживчими властивостями [6, с. 63].

За І.М. Яковенком [9], "природний рекреаційний потенціал -сукупність взаємопов'язаних компонентів природних і природно-антропогенних систем, які створюють можливість розвитку на певній території в даний період часу видів і форм діяльності, спрямованих на задоволення рекреаційних потреб людей усіх рівнів організації (індивідуальних, групових, суспільних).

С.А. Солдатова розглядає в роботі [8] дефініцію рекреаційного потенціалу - як "...сукупність природних, культурно-історичних і соціально-економічних передумов для організації рекреаційної діяльності на певній території". При цьому визнається ідентичність такого трактування до поняття "умови та чинники розвитку рекреаційної діяльності". Рекреаційні ресурси розглядаються як найважливіша складова зазначеного потенціалу. Поряд із останнім вчений розглядає поняття "господарський потенціал рекреації", або "матеріально-технічну базу відпочинку та туризму" чи "туристську інфраструктуру": "це насамперед основні фонди, за допомогою яких здійснюються пряме виробництво, продаж і надання товарів і послуг рекреантам, а також і ті допоміжні засоби праці, які прямо не беруть участі у процесі, але слугують покращанню умов рекреації."

На наш погляд, представлені вище визначення природно-рекреаційного потенціалу не розкривають повною мірою економічну та організаційну сутність даної категорії. Поряд із цим дослідники економічного (виробничого) потенціалу не приділяють, як нам здається, достатньої уваги аспектам рекреаційного природокористування. Виходячи з цього, ми вважаємо за доцільне дати авторське визначення категорії "ПРП території".

Страницы:
1  2 


Похожие статьи

- Неизлечимая болезнь

- Страдания и беды

- Обращение

- Глосарій

- Structural refinements on intermediate phases -Автор неизвестен