Ю І Горбачова - Складові інвестиційного клімату і чинники які його формують - страница 1

Страницы:
1 

экологического мониторинга бассейна в условиях изменений состояния окружающей среды и рационального использования природных ресурсов, к требованиям пользователей, к свойствам ее отдельных компонентов, к экологическим и экономическим результатам функционирования.

Таким образом, обоснованные технико-экономические показатели использования данных дистанционного зондирования Земли: снижение трудозатрат на экологический мониторинг состояния окружающей среды; предотвращение ущерба от загрязнения и евтрофирования водоемов и от нерационального природопользования в бассейне реки Северский Донец; предупреждение и выявление природоохранного законодательства; предупреждение региональных, межнациональных и международных экологических конфликтов, которые позволят более эффективно решать защиты окружающей среды на современном переходном этапе экономики Украины.

1.Нестеров П.М., Нестеров А.П. Экономика природопользования и рынок. - М.: ЮНИТИ, 1997. - 413 с.

2.Дистанционное зондирование: количественный подход / Дейвис Ш.М., Ландгре-бе Д.Я., Филлипс Т.Л. и др. - М.: Недра, 1983. - 415 с.

3.Кондратьев К.Я., Брук В.В., Дружинин Г.В., Егоров Л.К., Малыхина И.И., Шу­маков Ф.Т. Возможности использования космической информации для изучения процес­сов загрязнения и евтрофирования озерных систем // Исследование Земли из космоса. -1988. - № 4. - С. 49-57.

Получено 04.05.2005

 

УДК 330 : 658 Ю.І.ГОРБАЧОВА

Харківська національна академія міського господарства

СКЛАДОВІ ІНВЕСТИЦІЙНОГО КЛІМАТУ І ЧИННИКИ, ЯКІ ЙОГО ФОРМУЮТЬ

Сформульовано означення інвестиційного клімату і запропоновано класифікацію чинників, які впливають на нього. Виділено чотири класифікаційні ознаки: за походжен­ням, за змістом, за рівнем дії, за характером. Наведена класифікація включає усі без винятку види чинників, які впливають на інвестиційний клімат, а виділені класифікацій­ні ознаки всебічно розкривають зміст цього поняття.

Для виходу з кризи вітчизняні підприємства потребують залучен­ня кредитних та інвестиційних ресурсів. Згідно з сучасними теоріями руху міжнародних капіталів інвестування за кордон здійснюється тіль­ки у тому випадку, коли воно прибутковіше за інші види діяльності. Уряд не може забезпечити прибутковості інвестицій, проте він у змозі сприяти розвитку певного виду діяльності. Його завдання - створитисприятливий інвестиційний клімат і забезпечити додаткові стимули тим суб'єктам, які ефективно працюють у пріоритетних для економіки країни напрямках.

Огляд та аналіз літературних джерел показав, що більшість авто­рів під інвестиційним кліматом розуміє сукупність чинників економіч­ного, політичного, правового та соціального характеру, які бере до уваги інвестор, ухвалюючи рішення щодо здійснення інвестицій. Інве­стиційний клімат розглядають на рівні держави, регіону, галузі, під­приємства. На кожному з цих рівнів діють відповідні чинники, за су­купністю яких оцінюють сприятливість інвестиційного клімату. Не­зважаючи на велику кількість наукових праць вітчизняних і зарубіж­них авторів щодо проблем формування інвестиційного клімату, необ­хідно зауважити, що чинники, які його формують на різних рівнях, є недостатньо адекватно систематизованими. Це зумовлює актуальність дослідження складових інвестиційного клімату і їх взаємозв'язку. Тільки адекватне визначення поняття "сприятливий інвестиційний клімат", а також систематизація чинників, які на нього впливають, мо­жуть бути підставою для побудови методики оцінки інвестиційної привабливості підприємств, що є необхідним для ухвалення об'єктив­них управлінських рішень у сфері інвестування.

В.Федоренко виділяє чинники, які впливають на рівень інвести­ційної привабливості окремої сфери діяльності (важливість галузі, ха­рактеристика споживання продукції галузі, соціальна значущість сфе­ри діяльності, фінансові умови роботи галузі), а також чинники, які характеризують інвестиційну привабливість окремого підприємства (загальна характеристика виробництва, технічної бази підприємства; номенклатура продукції, що випускається; виробнича потужність, мо­жливість нарощування виробництва; місце підприємства в галузі, на ринку; рівень монопольності стану підприємства; характеристика ди­рекції; схеми управління; чисельність персоналу, його структура; за­робітна плата; статутний фонд; власники підприємства; номінал і рин­кова ціна акцій, розподіл пакету акцій; структура витрат на виробниц­тво, у тому числі за основними видами продукції, їх рентабельність; обсяг прибутку та його використання за звітний період; фінанси під­приємства) [1].

Як бачимо, автор не бере до уваги такі важливі чинники зовніш­нього середовища, як правова, політична, соціальна стабільність у кра­їні загалом. До того ж чинники, які В. Федоренко відніс до першої гру­пи, фактично характеризують привабливість окремої галузі, а не сфери діяльності.

О.Просович, досліджуючи понятійний апарат економіки інвести­цій в Україні, стверджує, що основними факторами, які діють на зміст цього поняття, є політичні, правові та інфляційні. При цьому автор зазначає, що привабливість інвестиційного клімату або середовища визначається за допомогою інтегральної оцінки дій суспільних чинни­ків, які характеризують адаптованість політико-економічної системи до реформування та вірогідний рівень інвестиційних ризиків, що вра­ховуються потенційними інвесторами [2]. Тут варто зауважити, що серед економічних чинників, які формують інвестиційний клімат, вар­то виділяти ті, які діють на рівні країни, регіону, галузі, підприємства. Крім того, ці чинники не обмежуються рівнем інфляції. До них нале­жать також рівень відсоткових ставок, наявність платоспроможного попиту населення, рівень податкового тиску на виробника, споживача тощо.

За дослідженнями І.Мойсеєнко, інвестиційна привабливість під­приємства формується під впливом показників його фінансового стану і показників кадрового потенціалу [3]. Недоліком цієї класифікації є те, що автор розглядає виключно чинники внутрішнього середовища підприємства.

Заслуговує на увагу класифікація чинників, запропонована В.Козиком і А.Бажановою. За їх дослідженнями, сукупність чинників, які впливають на інвестиційну привабливість підприємства, поділяють на первинні (чинники, які безпосередньо впливають на обсяг інвести­ційних коштів) і вторинні (чинники, які прямо не впливають на обсяг інвестування проекту, а діють на первинні чинники або через них) [4]. Виділені авторами групи чинників, від яких залежить інвестиційна привабливість підприємств, є вичерпними, проте для прикладного за­стосування цієї класифікації в процесі аналізу інвестиційного клімату варто її деталізувати.

А.Пересада, І.Михасюк, А.Мельник, М.Крупка, З.Залога виділя­ють п'ять груп чинників, під впливом яких формується інвестиційний клімат [5, 6]:

1. Рівень розвитку продуктивних сил та стан інвестиційного рин­ку (стан та структура виробництва; рівень розвитку робочої сили; стан ринку інвестицій та інвестиційних товарів, ринку цінних паперів).

2. Політична воля влади та правове поле держави (створення від­повідної законодавчої та нормативної бази; досягнення стабільності національної грошової одиниці; рівень розвитку валютного регулю­вання; забезпечення привабливості об' єктів інвестування).

Стан фінансово-кредитної системи та діяльність фінансових посередників (рівень інвестиційної діяльності банків; рівень розвиткута функціонування парабанківської системи; інвестиційна політика Національного банку України).

4.  Статус іноземного інвестора (режим іноземного інвестування; діяльність міжнародних фінансово-кредитних інституцій; наявність вільних економічних та офшорних зон).

5.  Інвестиційна активність населення (відносини власності в дер­жаві; стан ринку нерухомості; виконання державної програми прива­тизації).

За А. Пересадою, під впливом вказаних чинників формується чо­тири типи середовищ, які є фактично складовими інвестиційного клі­мату: політико-правове; соціально-культурне; економічне та інститу-ціонально-інфраструктурне. Варто зауважити, що автор, як і наведені вище автори, розглядає інвестиційний клімат на національному, регіо­нальному, галузевому рівнях, а також на рівні підприємства, проте не розглядає інвестиційний клімат на рівні окремого виду діяльності.

Прийняті державою зобов' язання з управління та регулювання ін­вестиційного процесу є факторною умовою здійснення інвестиційної діяльності. У цій сфері найважливішими економічними функціями держави називають [7]:

-  регулювання загального обсягу капіталовкладень. Це головна функція держави в управлінні інвестиційним процесом;

-  вибіркове стимулювання капіталовкладень у окремі галузі й сфери діяльності через кредитні та податкові пільги;

-  пряме адміністративне втручання в інвестиційний процес з ме­тою введення-виведення певних виробничих потужностей шляхом узгодження планів та дій найбільших корпорацій.

Оптимальна інвестиційна політика уряду полягає в чіткій поста­новці мети, конкретизації завдань і в послідовності дій щодо розв' язання економічних і соціальних проблем стратегічного і поточ­ного характеру.

Метою статті є уточнення поняття "інвестиційний клімат" і роз­робка методики оцінки інвестиційної привабливості підприємства. Для реалізації цієї мети необхідно проаналізувати види інвестиційного клімату, складові, які на нього впливають, виділити чинники, які впли­вають на інвестиційний клімат.

Як показав проведений аналіз, серед сукупності класифікаційних ознак, які виділяють економісти для систематизації чинників, що впливають на інвестиційний клімат, доцільно назвати чотири класифі­каційні ознаки: за походженням (внутрішні, зовнішні); за змістом (економічні, правові, соціальні, політичні); за рівнем дії (чинники, які діють на рівні держави, регіону, галузі, підприємства, а також окремо­го виду діяльності); за характером (причинні, наслідкові). Наведена класифікація включає усі без винятку види чинників, які впливають на інвестиційний клімат, а виділені класифікаційні ознаки всебічно роз­кривають зміст цього поняття.

Характеризуючи кожну групу чинників, варто зауважити, що їх склад залежить від того, на якому рівні розглядається інвестиційна привабливість: державному, регіональному, місцевому, галузевому, на рівні підприємства чи окремого виду діяльності. Проте, незважаючи на рівень аналізу і не розглядаючи конкретних чинників, кожну з груп, яка належить до одної з класифікаційних ознак, можна охарактеризу­вати наступним чином:

-  економічні (ця група чинників аналізується першою, для вияв­лення можливостей реалізації економічних інтересів інвесторами. Як правило, аналіз економічних чинників відбувається шляхом виявлення порівняльних переваг: у обсязі та структурі витрат; у розмірі отрима­ного прибутку на одиницю інвестицій у створення або придбаних ак­тивів. Важливими аспектами аналізу економічних чинників є наявність та доступність природних і трудових ресурсів. Ресурси аналізуються також на предмет їх запасу та вартості. Крім того, трудові ресурси оці­нюються на предмет їх демографічної концентрації, вікової структури, рівня освіти працівників. Одним з важливих аспектів, який оцінюють у процесі аналізу інвестиційного клімату, є рівень розвитку інфраструк­тури ринку. Інфраструктура досліджується на предмет її здатності без­перервно, стабільно реалізовувати постачальницькі, виробничі, збуто­ві, фінансові та інші операції);

-  правові (у тому випадку, якщо аналіз економічних чинників по­казав, що є передумови для реалізації інвестором власних інтересів, то доцільно здійснити оцінку правового середовища для того, щоб озна­йомитись з тим, які права та обов' язки мають інвестори, учасники ін­вестиційної діяльності, реципієнти. Здебільшого на цьому етапі аналі­зують процедури реєстрації інвестицій, приватизації об'єктів, рівень оподаткування прибутків та можливість їх використання, зокрема пе­реказу за кордон. Крім того, важливим об' єктом аналізу є законодавчі обмеження у сфері користування кредитними ресурсами, конвертації і переказу валюти, імпорту та експорту товарів та послуг тощо. Фактич­но завданням аналітика на цьому етапі є дати відповідь на питання -чи дозволяє рівень розвитку правової бази реалізувати економічні ін­тереси інвестора?);

соціальні (ухвалення рішення про здійснення інвестицій потре­бує також аналізу соціальних чинників для можливості прогнозування умов, у яких реалізовуватимуться інвестиції. Позитивна оцінка соціа­льного середовища є передумовою для реалізації довгострокових інве­стиційних проектів. У свою чергу, соціальна нестабільність зумовлює ризиковість інвестицій, що знижує привабливість їх реалізації);

- політичні (необхідність аналізу політичного устрою, традицій і кон' юнктури є прямо пов' язаною з результатами аналізу попередніх груп чинників. Їх дослідження здійснюється з метою виявлення мож­ливостей покращання інвестиційного клімату.

Наявні і потенційні інвестори здійснюють пошук механізмів впливу на законодавство з метою полегшення доступу до різного роду ресурсів, зниження оподаткування, зняття різноманітних обмежень у валютно-фінансовій і торговельній сферах).

Вищенаведені групи чинників систематизовані за їх змістом. Су­купність чинників, які належать до вказаних груп, поділяються на при­чинні (до них належать загальні умови економічного, правового, соці­ального і політичного характеру, які історично склались у певній краї­ні, регіоні, у певній галузі тощо і визначають доцільність і можливість реалізації інвестицій), наслідкові (до цієї групи належать чинники, які випливають із загальних економічних, правових, соціальних і політич­них умов. Ними можуть бути конкретні явища і процеси, наприклад, високий рівень корупції, ріст або падіння безробіття тощо); внутрішні (сюди належить сукупність чинників, джерелом виникнення яких є конкретний об' єкт. Наприклад, якщо об' єктом є підприємство, то вну­трішніми чинниками, які впливають на його інвестиційну привабли­вість, є фінансово-економічний стан підприємства, його організаційна структура тощо), зовнішні (до цієї групи належать чинники, на які конкретний об'єкт не має прямого впливу. Так, для підприємства зов­нішніми чинниками, які впливають на його інвестиційну привабли­вість, є загальногалузеві тенденції, рівень розвитку інвестиційної ін­фраструктури регіону, у якому розташоване підприємство тощо); чин­ники, які діють на рівні держави (рівень інфляції, безробіття, відсотко­вих ставок на кредити та депозити тощо), регіону (густота населення, спеціалізація регіону, рівень розвитку транспортної, інформаційної та інших інфраструктур тощо), галузі (рівень конкуренції, частка продук­ції, ціни на яку регламентуються державою, рівень капіталомісткості виробництва продукції, обмеження на імпорт та експорт конкретної продукції тощо), підприємства (величина та структура активів і паси­вів, рівень розвитку системи внутрішнього контролю на підприємстві, рівень диверсифікації продукції та видів діяльності підприємства то­що), а також окремого виду діяльності (рівень правового забезпечення, оподаткування, конкуренції тощо).

Дослідження показало, що інвестиційний клімат - це сукупністьумов реалізації інвестицій, які історично склались у певній країні. Ці умови формуються під впливом економічних, правових, соціальних і політичних чинників, які діють на національному, регіональному, міс­цевому і галузевому рівнях, а також на рівні окремого підприємства.

Оцінка інвестиційного клімату на рівні підприємства має певні особливості, які слід розглянути окремо. Аналіз інвестиційного кліма­ту окремо взятого підприємства здійснюється шляхом дослідження таких об'єктів як фінансова стійкість підприємства, організаційної структури управління підприємством, система внутрішнього контро­лю, кадровий потенціал підприємства, використовуване обладнання, рівень диверсифікації продукції і видів діяльності підприємства.

1.Федоренко В.Г. Інвестиційний менеджмент. - 2-е вид., доп. - К.: МАУП, 2001. -

280с.

2.Просович О.П. Понятійний апарат економіки інвестицій в Україні // Вісник НУ "Львівська політехніка". Вип.425. Проблеми економіки та управління. - Львів, 2001. -С.128-134.

3 .Мойсеєнко І.П. Прийняття інвестиційних рішень в умовах розвитку підприємст­ва // Вісник НУ "Львівська політехніка". Вип. 448. Проблеми економіки та управління. -Львів, 2002. - С.223-226.

4.Козик В.В., Бажанова А.І. Чинники інвестиційного процесу // Вісник НУ "Львів­ська політехніка". Вип.448. Проблеми економіки та управління. - Львів, 2002. - С.219-

223.

5.Пересада А.А. Управління інвестиційним процесом. - К.: Лібра, 2002. - 472 с.

6.Державне регулювання економіки / І.Михасюк, А.Мельник, М.Крупка, З.Залога; Під ред. І.Михасюка. - Львів: Укр. технології, 1999. - 640 с.

7.Бондар В. Сучасний стан і розвиток інвестиційного процесу в Україні // Вісник НБУ. - 1997. - №12. - С.8-9.

Отримано 25.04.2005

 

УДК 330.341.1 : 330.322

Л.О.КИЗИЛОВА, канд. екон. наук, Ю.І.МІЗІК

Харківська національна академія міського господарства

ПОДАТКОВЕ СТИМУЛЮВАННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ АКТИВНОСТІ В РЕГІОНАХ УКРАЇНИ

Досліджуються наслідки дії спеціального режиму інвестиційної діяльності на те­риторії м.Харкова. Розглянуто проблеми існування вільних економічних зон і територій пріоритетного розвитку в Україні. Запропоновано заходи щодо пожвавлення інвестицій­ної активності в регіонах України шляхом удосконалення податкової політики.

Одним з основних чинників сталого економічного розвитку регі­ону є залучення достатніх обсягів інвестицій, які направляються, зок­рема, на реконструкцію виробництва, технічне переоснащення основ­них фондів, залучення і впровадження новітніх технологій, що сприяє розвитку нових та стимулює пріоритетні старі галузі.

Страницы:
1 


Похожие статьи

Ю І Горбачова - Складові інвестиційного клімату і чинники які його формують

Ю І Горбачова - Складові інвестиційного клімату і чинники які його формують