О В Горпинич - Соціальна робота в україні стан та перспективи розвитку - страница 1

Страницы:
1 

3.      Dr. Debi Roker. Rural Youth in the United Kingdom: information, advice and the role of technology. Youth in the Information Society./ Council of Europe. Youth directorate. - Strasbourg: 1997 p.199-210.

4.      Петрищев В.И. Великобритания: социализация молодежи на рубеже 90х годов ХХ века. - Красноярск, 1992. - с. 105.

5.      Banks M. et al Career and Identities. Buckingham., 1992.

6.      Bennett, T. (2000).Drugs and Crime: the results of the second stage of the NEW-ADAM programme. Research Study 205. Home Office: London.

7.      Hendry L. Young People's Leisure and Lifestyles. Lnd., 1993 P. 45

 

 

 

 

О.В. Горпинич

 

СОЦІАЛЬНА РОБОТА В УКРАЇНІ: СТАН ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ

 

Аннотация

В работе рассмотрено современное состояние социальной работы в Украине и перспективы ее развития.

Соціальна робота в Україні сьогодні переживає досить бурхливий розвиток. Це пов'язано з двома протилежними тенденціями, що сформувались і дістали досить великої потужності на терені України за останні десять-п'ятнадцать років. Одна з них є інстинктивною реакцією соціального організму країни на катастрофічне зубожіння українського народу під час переходу від тоталітарно-патерналістської моделі соціального захисту населення до ліберально-демократичної, а друга -детермінується потребами оновлення українського суспільства на засадах загальнолюдських цінностей, що вимагає принципово нових підходів до соціальної політики держави у контексті її загальноєвропейської орієнтації.

Метою даної роботи є деякі аспекти характеристики соціальної роботи в Україні.

Даною проблемою в Україні займаються В.П.Бех, А.Й.Капська, О.Г.Карпенко та інші.

На системне вирішення проблем соціального розвитку та соціального захисту вразливих верств населення спрямовані, у першу чергу, Указ Президента України "Про стратегію подолання бідності" №637/2001, від 15 серпня 2001 року, Закон України "Про соціальні послуги" №966-IV від 19 червня 2003 року, Програма діяльності Кабінету Міністрів України "Відкритість, дієвість, результативність", які обумовлюють поглиблення реформування українського суспільства, у тому числі шляхом структурної перебудови його соціальної сфери та модернізації управління соціальною роботою, соціальною реабілітацією і соціальним захистом, як її складовими.

На початок 2003 року склалося так, що соціальною роботою серед населення та соціальним захистом займаються декілька суб'єктів державної політики, а саме: Міністерство праці та соціальної політики України, Державний комітет України у справах сім' ї та молоді, Державний центр соціальних служб для молоді, Служба у справах неповнолітніх. Їх дії залишаються нескоординованими. З цієї причини на практиці має місце неефективне використання матеріальних, людських і фінансових ресурсів. І не зважаючи на те, що бюджет 2004 року 52 відсотки асигнувань спрямовує в соціальну сферу, проблема підтримки вразливих верств, до яких відноситься майже 80 відсотків населення країни, залишається дуже гострою.

Однак формування соціальних рис української держави; розробка і реалізація її соціальної політики; забезпечення соціальних прав людини; зміст та ефективність провідних напрямів соціальної роботи; соціальної реабілітації і соціального захисту вразливих верств; надання послуг особам, які перебувають у складних життєвих обставинах та потребують сторонньої допомоги; рівень соціальної згуртованості населення країни, а також управління процесами соціального розвитку країни, окремих регіонів та галузей народного господарства, ще залишаються такими, щоне відповідають вимогам нормативно-правових актів і потребують посилення наукового супроводу та кадрового підкріплення.

До того ж, мережа центрів соціальних служб для молоді та їх спеціалізованих формувань, а саме: мобільні консультативні пункти соціальної роботи у сільській та гірській місцевостях, служби вторинної зайнятості молоді та психологічної допомоги „Телефон довіри", центри соціально-психологічної реабілітації дітей та молоді з функціональними обмеженнями, консультативні пункти „Довіра" для ін'єкційних споживачів наркотиків, яка створюється відповідно до вимог Програми діяльності Кабінету Міністрів України „Відкритість, дієвість, результативність" теж потребує серйозної координації та допомоги з боку вітчизняної науки і національної системи професійної освіти.

Зараз в Україні діє, як відомо, 882 центри, при яких створено 1623 спеціалізовані служби. Крім того, останнім часом виникла потреба активно створювати такі центри не лише на міському та районному рівнях, а у кожному населеному пункті. За підрахунками фахівців, для забезпечення їх кваліфікованими кадрами необхідно залучити близько 20 тисяч осіб.

Однак не можна не бачити, що за десять років існування незалежної української держави сформувалась мережа державних центрів соціальних служб для молоді, яка дещо стабілізувала соціальний розвиток шляхом утримання вразливих верств населення від подальшого падіння у прірву бідності і моральної деградації, особливо молоді. Завдяки наявності та дієздатності управління соціального захисту населення, що функціонують у складі обласних державних адміністраціях, пенсійній системі та Державному центру соціальних служб для молоді, в Україні створена своєрідна система атракторів, тобто опорних пунктів, навколо яких концентрується і жевріє соціальне життя населення країни.

Так, наприклад, на виконання національних, державних програм при центрах соціальних служб для молоді станом на 01.01.2003 року діяло 1516 спеціалізованих служб, а саме: 572 центри соціальної підтримки сімей "Родинний дім", 96 служб психологічної допомоги "Телефон Довіри" і "гарячі лінії" включно, 7 кризових центрів соціально-психологічної допомоги, 38 центрів соціально-психологічної реабілітації дітей та молоді з функціональними обмеженнями, 448 мобільних консультативних пунктів соціальної роботи в сільській та гірській місцевості, 20 консультпунктів для ін' єкційних споживачів наркотиків "Довіра" (2%), 200 служб соціального супроводу молоді, яка перебуває у місцях позбавлення волі та повернулася з них, 135 служб вторинної зайнятості молоді. Загалом центрами соціальних служб для молоді та їхніми спеціалізованими службами у 2002 році соціальними працівниками надано 3 млн. 131 тис. 462 соціально-педагогічні, соціально-медичні, соціально-психологічні, соціально-економічні, юридичні, інформаційні соціальні послуги [1, 11-12].

При цьому ДЦССМ мала величезні проблеми з кадровим забезпеченням. Відповідно до штатних розкладів, затверджених на 2002 рік, чисельність працівників центрів ССМ становила 3108 особу. Укомплектованість кадрами складала 47 відсотків від нормативно затвердженої кількості штатних одиниць. Якщо із загальної кількості виключити штатні одиниці Державного центру соціальних служб для молоді та регіональних центрів ССМ, як найбільш численних, то затверджена штатна чисельність місцевих центрів ССМ (районних, міських, районних у містах) становила 2571 осіб, або 43 відсотки від нормативної [1, 14].

У той же час, при потребі системи соціальної роботи України у 20 тис. фахівців, станом на 01.09.2003 року обсяг державного замовлення на підготовку бакалаврів за спеціальністю 040202 - Соціальна робота ­становить 264 особи, що навчаються у 15 вищих навчальних закладах 3-4 рівня акредитації. Будь-який коментар тут є, на нашу думку, зайвим [1, 35].

При цьому характер і темпи реформування системи соціальної роботи, що є виконавчим механізмом практичної реалізації завдань довгострокової стратегії, напряму залежить, як відомо, від якості наукового і кадрового забезпечення цих процесів з боку вітчизняної науки та національної системи вищої професійної освіти у вимірі досягнень соціального розвитку держав-учасниць Ради Європи, вивчення актуальних проблем соціально-психологічного розвитку українського суспільства, формування передумов переходу соціального розвитку України від Стратегії подолання бідності до Стратегії запобігання бідності.

Соціально-економічне і моральне перетворення суспільства в умовах демократичних змін державних структур і переходу до ринкових відносин в економіці, припускає істотну зміну змісту й організації процесу навчання у вищій школі.

Програма "Україна XXI століття: стратегія освіти" визнала питання розвитку освіти найвищим державним і національним пріоритетом. Як свідчить світовий досвід, одним з актуальних шляхів перебудови в області освіти є інформатизація освіти, що припускає використання можливостей нових інформаційних технологій на всіх рівнях навчально-виховного процесу. Підвищення його ефективності і якості підготовки підростаючого покоління до життя в умовах інформатизації суспільства.

В епоху відродження вищої школи в Україні, культурно-історичних цінностей нашого народу, його традицій і звичаїв, глибокого осмислення взаємозв' язків національного і загальнолюдського, відмови від багатьох догм, відбуваються складні, неоднозначні процеси в свідомості як окремої особистості, так і всього народу, складаються сприятливі умови для формування високих професійних якостей студентів.

Сучасні тенденції в розвитку освіти обумовлюють пошук нових форм і методів організації навчального процесу у ВНЗ. Великого значення набуває особистісний підхід до навчання, тому що він дозволяє максимально розкрити всю багатогранність і неповторність індивідуальних особливостей студента, що, у свою чергу, надасть йому надалі можливість самореалізації у швидко мінливому соціальному середовищі. Орієнтація на здатності і схильності студента, на рівень його початкової підготовки, прагнення навчити його самостійно збирати інформацію, аналізувати її і застосовувати на практиці, співвідносити з реальним світом, а також здатність швидко орієнтуватися в ринкових відносинах, що змінюються, жадають від вищої школи неординарного, творчого підходу до роботи. У цьому зв'язку виникає необхідність складання принципово нових програм, перегляду змісту освіти, форм і методів навчання, що забезпечують найбільш ефективне засвоєння матеріалу.

Значний ривок у розробці теоретичних засад соціальної роботи зроблено у Російській Федерації, де тільки за останні декілька років вийшла з друку ціла низка праць, що присвячені проблематиці соціальної роботи. Серед них "Социальная работа и социальные технологии"(1996), "Основы социальной работы"(1997),"Менеджмент социальной работы"(1999), "Технологии социальной работы"(2001) та інші. Багатий внесок в теорію соціальної роботи зробили Холостова О.І., Гусляковій Л.Г., Григор'єв С.І., Луков В.А., Павленок П.Д., Фокін В.А. та інші.

У вітчизняний науці слід виділити роботи професора Капської А.Й., Полтавця В. І., колективну монографію "Актуальні проблеми теорії та практики соціальної роботи на межі тисячоліть" та інші.

Теорія соціальної роботи - це наука про закономірності і принципи функціонування та розвитку конкретних соціальних процесів, явищ, відносин, їх динаміку під цілеспрямованим впливом організаційних,психолого-педагогічних і управлінських факторів при захисті громадянських прав та свобод особи в суспільстві [2, 37].

Завдання навчального курсу виражаються в його цільовій установці. Призначення курсу з соціальної роботи полягає в тому, щоб студенти засвоїли знання теорії і методики цього виду професійної діяльності, оволоділи практичними навичками, вмінням її проводити серед різних категорій громадян, які потребують соціального захисту й підтримки, виховали у собі високі моральні, гуманістичні якості, необхідні спеціалістам цього профілю.

Сучасний соціальний працівник - це фахівець у галузі соціальної інженерії і технології, та в інших галузях.

Соціальна робота - єдиний, динамічний, багатоплановий процес, в якому органічно поєднуються наукові знання, творчі пошуки, взаємні зусилля інститутів і організацій, працівників і клієнтів. Водночас вона є об'єктивно необхідною і суспільно значимою професією, що спирається на досягнення соціальних наук, результати і нові запити практики. В Україні формується особливий державно-громадський організм, закликаний вчасно реагувати й компетентно розв' язувати соціальні проблеми на всіх рівнях структури суспільства.

Отже, підготовка спеціалістів нового фаху здійснюється в Україні на трьох рівнях: базовому, середньому та вищому - університетському. В різних навчальних закладах існують різні підходи до цієї справи.

Соціальна робота дедалі впевненіше входить у наше життя, поступово стає дійовим соціальним інструментом. Вчені сьогодні прогнозують розвиток соціальної роботи у ХХІ ст. як технології сприяння формуванню, здійсненню реабілітації життєвих сил людини.

Подальшими розвідками наукових розробок можуть бути: характеристика основних тенденцій у підготовці соціальних працівників, менеджерів.

Література

1.        Інформаційно-аналітичний звіт про діяльність центрів соціальних служб для молоді. - К.: ДЦССМ, 2003. - 199 с.

2.        Соціальна робота: навчальний посібник//Соціальна робота. Книга ІІ. - К.: ДЦССМ, 2002 - 440 с.

3.        Актуальні проблеми теорії та практики соціальної роботи на межі тисячоліть: Монографія. - К.: УДЦССМ, 2001. - 344 с. // Соціальна робота. Книга І.

 

 

Л.І. Дябел

 

ДО ПИТАННЯ ПРО СОЦІАЛЬНУ АДАПТАЦІЮ СТУДЕНТІВ-ПЕРШОКУРСНИКІВ

Аннотация

В статье рассматривается актуальний вопрос социальной адаптации студентов- первокурсников педагогического университета.

 

Із входженням України у новий історичний період розвитку, відновленням національних традицій, вирішенням завдань у всіх сферах соціального життя висувається на перший план проблема соціалізації молоді.

Завдання, пов' язані із цією проблемою, на сьогодні в нашій країні розв' язують кілька міністерств. Законодавчою базою для вирішення цієї проблеми є Державна національна програма "Освіта" (Україна XXI століття), Закон "Про освіту", Закони "Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні", у яких визначено провідні принципи соціальної роботи, що передбачають законодавчу діяльність держави із забезпечення різних видів соціалізації дітей та молоді. Але на сьогодні цілісної державної програми поки що не створено.

Тому метою даної статті є аналіз деяких аспектів соціальної адаптації студентів-першокурсників педагогічного університету.

Даним питанням займалися С. С. Вітвицька, А. Й. Капська та інші. Однією з складових процесу соціалізації є соціальна адаптація. Соціальна адаптація визначається як активне пристосування людини до умов соціального середовища (середовища життєдіяльності) шляхом засвоєння і

Страницы:
1 


Похожие статьи

О В Горпинич - Соціальна робота в україні стан та перспективи розвитку