В О Третьяченко - Соціально-психологічні підстави життєвих домагань дітей-підлітків із неповної сім'ї сучасне бачення - страница 1

Страницы:
1  2 

УДК 159.21

 

Третьяченко В. О.

 

СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ПІДСТАВИ ЖИТТЄВИХ ДОМАГАНЬ ДІТЕЙ-ПІДЛІТКІВ ІЗ НЕПОВНОЇ СІМ'Ї: СУЧАСНЕ БАЧЕННЯ

У статті розглядаються підстави життєвих домагань дітей-підлітків із неповної сім 'ї в сучасному їх баченні. Бо підлітковий вік є періодом "вростання" людини в суспільство дорослих, коли індивідуальне дитяче "Я" перетворюється на "Я" - соціальне. Саме сім 'я формує цей базис, виходячи з якого підліток сприймає, оцінює та осмислює навколишній світ. І тому важливого значення набувають умови життя підлітка в сім 'ї. Джерел - 12.

Ключові слова: причина, домагання, підлітки, неповні сім 'ї, соціалізація.

В статье рассматриваются основания жизненных стремлений детей-подростков из неполной семьи в современ­ном их виденье. Потому что подростковый возраст является периодом "врастания " человека в общество взрослых, когда индивидуальное детское "Я" превращается на "Я" - социальное. Именно семья формирует этот базис, исходя из которо­го подросток воспринимает, оценивает и осмысливает окружающий мир. И потому важное значение приобретают усло­вия жизни подростка в семье.

Ключевые слова: причина, стремление, подростки, неполные семьи, социализация.

Актуальність проблеми дослідження є дуже виразною бо с ім'я сьогодні - це унікальний інститут со­ціалізації, оскільки її неможливо замінити ніякою іншою соціальною групою. Саме в сім'ї здійснюється перший адаптаційний період соціального життя людини. Основа позитивного або негативного самоставлення заклада­ється саме в сім'ї і саме вона визначає буття дитини від її появи на світ і до зрілості. Сім'я формує базис, вихо­дячи з якого підліток сприймає, оцінює та осмислює навколишній світ. І тому важливого значення набувають умови життя підлітка в сім'ї. Безконфліктність стосунків батьків, строгий порядок, який, однак не перечить са­моповазі дитини, а також атмосфера батьківської любові та турботи про дітей сприяє засвоєнню дітьми батьків­ських ціннісних установок та стереотипів їх поведінки. Бо підлітковий вік є періодом "вростання" людини в суспільство дорослих, коли індивідуальне дитяче "Я" перетворюється на "Я" - соціальне. Але неповна сім'я -група найближчих родичів, що перебуває без одного з батьків з одним або декількома неповнолітніми дітьми, виникає через різні причини: народження дитини поза шлюбом, смерть одного з батьків, розірвання шлюбу або роздільного проживання батьків.

Відповідно виділяються основні типи неповної сім'ї: позашлюбна, що посиротіла, розведена, що розпа­лася. Розрізняють також батьківську і материнську сім'ї; останні становлять абсолютну більшість серед непов­них сімей. Серед багатьох проблем неповних сімей особливо гострою постає проблема її функціонування як інституту виховання і соціалізації дітей, адже сьогодні в кожній п' ятій сім'ї з неповнолітніми дітьми відсутній один із батьків.

Теоретичний аналіз проблеми витікає з досліджень іноземних і вітчизняних соціологів та психологів, які вказують на проблеми з неповнолітніми дітьми в неповних сім'ях (Дж. Гласс, Дж. Стзнлі) [8]. Р. Байярд, Д. Байярд вказували на клопоти з підлітками [1]. М. Боришевський досліджував проблему саморегуляції поведін­ки школярів та психологічні механізми розвитку особистості [4; 5 ]; О. Варга - проблему ідентифікації підлітків з батьками і формування психологічної статі [6]; О. Гаврилушкина - організацію виховання дітей з вадами ро­зумового розвитку [7]; Ю. Федоренко - роль групових норм у процесі регуляції поведінки особистості підлітка та групи[12]. Досліджень самої ж проблеми підлітків та їх життєвих домагань в неповній сім'ї дуже мало.

На підставі зазначеного ми припускаємо, що маючи сучасні дослідження в цьому напрямку, можна бу­ло б уникнути такого сумного стану в психолого-педагогічній практиці, коли тільки в Луганській області в останні роки (2008, 2009) безпритульними є приблизно півтори тисячі підлітків і кількість їх не зменшується. Та це тільки статистика. А що в реаліях... ?

Мета статті полягає у розгляді соціально-психологічних підстав та особливостей життєвих домагань дітей-підлітків із неповної сім' ї.

Виклад основного матеріалу дослідження. Безсумнівно важливим є соціальний статус неповних сі­мей, але й праві ті, хто думає, що витрати виховання дітей у неповній сім'ї пов' язані, насамперед із впливом негативних економічних чинників. Як зазначає соціолог І. Калабіхина, в умовах, коли переважає більшість не­повних сімей, вони мають характеристики "бідних" і "залежних від допомоги". З'ясуємо ці суто економічні те­рміни. " Бідними" вважаються сім'ї, у яких прибуток на одного члена нижче вартості споживчого кошика. В Україні цей кошик не перераховувався з 2007 року. Тож "Залежними від допомоги" є сім'ї, де соціальні допомо­ги становлять більш 25-30% сімейного бюджету за статусом. Та сім'ї, як вказують соціологи, сповна ту допомо­гу не отримують.

Тому виховання дітей у неповній сім'ї має безліч особливостей. Внаслідок відсутності одного з батьків, іншому доводиться вирішувати всі матеріальні і побутові проблеми сім'ї. При цьому йому необхідно заповню­вати наявний дефіцит виховного впливу на дітей. Поєднання всіх цих завдань дуже важке. Тому більшість не­повних сімей мають матеріально-побутові труднощі і зіштовхуються з психолого-педагогічними проблемами [4, c. 328].

Психологічний клімат неповної сім'ї багато в чому визначається хворобливими переживаннями, що ви­никли унаслідок втрати одного з батьків. Більшість неповних сімей виникає через те, що один з батьків зали­шив сім' ю. Матері рідко вдається стримувати і ховати свій розпач стосовно цього; її розчарування і невдово­лення нерідко несвідомо проектується на їхню спільну дитину. Можлива й інша ситуація, коли мати підкреслює роль безвинної жертви, у якій опинилась дитина. При цьому вона прагне з надлишком заповнити нестачу бать­ківської турботи і в цьому переходить усі розумні межі: оточує дитину атмосферою утомної ласки і надмірної опіки. В усіх подібних випадках виховна атмосфера сім'ї спотворюється і негативно позначається на становлен­ні особистості дитини [9, с. 411].

Також важливе і те, що у відсутність одного з батьків дитина позбавлена можливості повноцінного фо­рмування стереотипу поводження своєї статі. Так, у відсутність батька хлопчик не має можливості на найближ­чому прикладі спостерігати особливості чоловічого поводження і мимоволі переймає жіночі риси. Для дівчинки ж мати в цій ситуації змушена сполучати власну материнську роль і роль відсутнього батька; у результаті пси-хосексуальний розвиток відрізняється суперечливістю. Встановлено, що більшість осіб гомосексуальної орієн­тації виросли в неповних сім'ях [7, с. 404].

Останніми роками фахівці все частіше звертають увагу на специфіку становища в нашому суспільстві неповних сімей. Вони виділяють декілька основних джерел формування таких сімей. Перше і найбільш масове з них пов'язане з розпадом сім'ї унаслідок розлучення подружжя. Друге джерело поповнення неповних сімей -це позашлюбна народжуваність, показники якої останніми роками неухильно зростають. Третє джерело - коли формуванню неповних сімей значною мірою сприяє спостережуване в останнє десятиліття непропорційне зрос­тання смертності чоловіків у працездатному віці від неприродних причин (отруєння, виробничі травми, війсь­кові дії і тому подібне).

Серед багатьох проблем неповних сімей особливо гострою постає проблема її функціонування як ін­ституту виховання і соціалізації дітей. Адже сьогодні в кожній четвертій сім'ї з неповнолітніми дітьми відсутній один з батьків. Поза сумнівом, мають рацію ті, хто вважає, що витрати виховання дітей в неповній сім'ї зв'язані, насамперед, з дією негативних економічних чинників. Як зазначає соціолог І. Калабіхина, переважаюча біль­шість неповних сімей мають характеристики "бідних" і "залежних від допомоги" [5, с. 173].

І. Калабіхина характеризує неповні сім'ї як сім'ї, що мають серйозні матеріальні проблеми, вони в ці­лому є "лідерами" по своїй залежності від соціальної підтримки держави. Соціологічні дослідження також підт­верджують наведені вище висновки. Підлітки з неповних сімей порівняно з ровесниками з повних мають серйо­зні матеріальні труднощі. Враховуючи, що неповні сім'ї - переважно материнські (мати + дитина) це тільки по­силює справу.

Наступна соціальна характеристика, яка вимагає уваги суспільства до неповної сім'ї з неповнолітніми дітьми, пов'язана зі станом здоров'я останніх. Учені-педіатри, які досліджують рівень здоров'я дітей, приходять до невтішного висновку: діти з неповних сімей значно більше, ніж діти з повних, схильні до гострих і хроніч­них захворювань, що протікають у важкій формі [10, с. 254].

При цьому погані показники здоров'я дітей з неповних сімей фахівці зв'язують не стільки з впливом стресів розлучення, скільки з низькою соціально-медичною активністю матери. Післярозлучна адаптація матері об'єктивно вимагає виконання нею, насамперед, функції матеріального забезпечення сім'ї, що негативно позна­чається на традиційно материнських обов'язках виховання і зміцнення здоров'я дітей. Медики зазначають істо­тні відмінності у способі життя неповної сім'ї в порівнянні з повною.

Ці відмінності визначають основні чинники і ризики здоров'я: статистично значуща частота наявності в неповній сім'ї шкідливих звичок (куріння, вживання алкоголю), соціально-побутова і житлова невлаштованість, недотримання гігієнічних норм життя, самолікування і тому подібне.

Таким чином, специфічний спосіб життя сім'ї з одним із батьків вельми відчутно відбивається на вихо­вному процесі. Звернемо увагу, що, наприклад, американські психологи, аналізуючи особливості проблем ви­ховання, що виникають в неповній сім'ї, застерігають від прямого пов'язування цих проблем з відсутністю ба­тька. На їх думку, витрати виховання в неповній сім'ї є, насамперед, наслідком обмежених матеріальних ресур­сів і низького соціального статусу такої сім'ї і лише побічно пов'язані з відсутністю в ній другої людини.

Точку зору про непрямий вплив на виховний результат чинника відсутності батька підтримує і вітчиз­няний учений-педіатр Є. Андрюшина, підкріплюючи свою позицію аргументом про необхідність розвивати в державі службу медико-соціальній допомоги сім'ї в кризовій ситуації. В межах виховної діяльності матерям не вдається здійснювати повноцінний контроль за дітьми і в цілому впливати на їх поведінку, особливо у групі [12, c. 97]. За власними оцінками таких жінок, ефективному вихованню заважає ряд об'єктивних причин. По-перше, руйнується звична тріада в сім'ї: "батько + мати + діти"; по-друге, матір відчуває провину перед дити­ною за розлучення; по-третє, дитина вважає матір винною за втрату батька. Нарешті, четверта і головна причи­на - надмірна зайнятість матери на роботі, що не дозволяє приділяти дітям достатньо уваги [1, с. 468].

Як іноземні, так і вітчизняні дослідження виховної дієздатності неповної сім'ї зафіксували ряд істотних відмінностей в поведінкових установках дітей розведеного подружжя - "дітей розлучення".

Зупинимося на деяких найбільш значущих і поширених якісних проявах, які з повною очевидністю можна пояснити впливом розлучення в сім'ї.

Ідентифікація дітей з батьками. Педагогіка оцінює показник ідентифікації дітей зі своїми батьками од­ним з основних критеріїв ефективності сімейного виховання, при якому дитина як би виражає прийняття етич­них й ідеологічних норм своїх батьків. Здійснення цієї складової виховного процесу в неповній сім'ї деформу­ється у зв'язку з відсутністю одного із батьків [11, с. 322].

Інший показник рівня близькості відносин дитини зі своїми батьками - звертається до матері або бать­ка за порадою і допомогою. При цьому взаємодія батьків з дітьми будується на основі добровільного визнання останніми права одного із батьків на роль старшого друга, порадника у важкі моменти життя.

Негативний вплив розлучення на соціальну адаптацію дітей виявляється не тільки в мережах міжособи-стісної взаємодії з батьками, але і розповсюджується на інші сфери життєдіяльності. У ряді наукових публіка­цій наголошуються, зокрема, зниження пізнавальних установок у дітей розлучення, низька шкільна успішність і слабка вираженість прагнення до досягнень. Емпірично підтверджено, що діти, які ростуть в неповних сім'ях, здобувають нижчу освіту і тому мають згодом нижчий рівень доходів [1, с. 470].

В науковому світі існує стійка точка зору, неодноразово підтверджена емпіричними даними, про слабо розвинене прагнення до досягнення значущих життєвих цілей у дітей, що пережили розлучення батьків. У дос­лідженні різних авторів також вимірювався рівень домагань школярів, що належать до повних і неповних сімей. Особливо слід зазначити прагнення дітей розлучення до самостійної роботи. Додатковий гендерний аналіз під­твердив наше припущення про переважно чоловіче тяжіння до такого характеру праці: хлопчики з неповних сімей прагнуть мати самостійну роботу, не пов'язану з регламентом і не підзвітну кому-небудь. Звикнувши в материнській сім'ї до вищої особистої відповідальності і відсутності жорсткого контролю, вони високо цінують цю якість у професії. Прагнення до самостійності свідчить про вищу соціальну зрілість цих дітей, про їх пода­льшу особову ідентифікацію.

Таким чином, можна стверджувати, що розлучення не завжди стає чинником, що перешкоджає повно­цінній соціалізації дитини. Сини, що залишилися без батька, дещо раніше і більш охоче беруть на себе роль "господаря будинку", відповідального за благополуччя сім'ї [7, с. 221].

Психологічні особливості дітей розлучення виявляються у переважаючій більшості соціальних харак­теристик дітей, що переживають розлучення батьків, та свідчать, на жаль, про негативний характер його нас­лідків на особу дитини. Так, всі без виключення практикуючі психологи і фахівці, що працюють з наслідками розпаду сім'ї, відзначають високий рівень тривожності, властивий дітям розлучення. Дослідження психологіч­ного дискомфорту цих підлітків сходилися до двох площин: по-перше, тривожність дітей як реакція на об'єкти­вні труднощі функціонування неповної сім'ї і, по-друге, особисті проблеми дітей як наслідок сімейного небла-гополуччя. Отримані результати унаслідок розподілу свідчать, насамперед, про значне відставання матеріаль­них можливостей неповної сім'ї в порівнянні з повною.

Перша група причин - загострений неспокій дітей розлучення про здоров'я близьких пояснюється їх побоюваннями втратити єдину близьку людину, що залишилася з ними. Це тривожне відчуття формується у дітей розлучення вже на першому етапі розпаду сім'ї і супроводжує їх до отримання повної соціальної і матері­альної самостійності. Звідси - ослаблення тривожності дітей розлучення із цього приводу і відносно високий рівень неспокою з цієї причини у дітей з повних сімей [3, с. 212].

Друга група причин тривожності дітей пов'язана з їх особистісними проблемами. У нашому дослідженні дитячі страхи виявлялися через переживання розбіжностей з батьками, а також через труднощі засвоєння шкі­льної програми. Як виявилося, розлучення в сім'ї значно підвищує частоту конфліктів дитини з батьками. Фор­мується висока тривожність, пов'язана з необхідністю будувати відносини з кожним батьком окремо, не вступа­ти в конфлікт лояльності (тобто не віддавати переваги одному із батьків).

Розлучення батьків породжує в душі дитини ворожість та агресію до батька, що покинув його, а також дитини, і до матери, що дозволила батькові піти [2 с. ,354].

Незапокоєння старшокласників з приводу неуспіхів у навчанні пов'язане не стільки із теперішньою, скільки з перспективною ситуацією. Діти розлучення реально оцінюють обмежені можливості допомоги і підт­римки з боку сім'ї і гостріше відчувають неспокій за реалізацію своїх життєвих планів.

Психологи звертають особливу увагу на підвищену уразливість хлопчиків у неповній сім'ї і наявність у них додаткових причин для тривожності. У зв'язку з відсутністю в неповній сім'ї чоловічого еталону ідентифі­кації самотня мати намагається компенсувати синові цей недолік зміною своєї батьківської ролі. Проте ця зміна стратегії відносин з сином приводить до драматичних результатів: жінка не в змозі поєднувати материнську функцію любові, терпимості і теплоти з батьківською, заснованою на чоловічій суворості, вимогливості й авто­ритарності. В результаті хлопчик позбавляється не тільки отця, але і частково матері.

На підставі результатів психологічних тестів дослідники приходять до наступних невтішних висновків: емоційний стан хлопчиків у неповній сім'ї нижчий, ніж у дівчаток, і пов'язаний з відчуттям особистісної ізоля­ції. Хлопчики в неповній сім'ї частіше переживають почуття самоти і трудності в спілкуванні, ніж дівчатка або діти з повних сімей [6, с. 125].

Фахівці відзначають більш виражені негативні наслідки ситуації в неповній сім'ї у дітей розлучення, на відміну від дітей, що втратили батьків у результаті передчасної смерті. Якщо останні пережили втрату батька як наслідок нещасного випадку, то у батьків, що пережили розлучення, це пов'язане з уявленням про зраду, відсу­тність любові і власну незначущість. Діти розлучення більш схильні до психологічної деформації особистості, вони частіше мають низьку самооцінку, вищий індекс тривожності, більш схильні до комплексів.

Статистичні дослідження свідчать, що через названі причини діти з неповних сімей, у порівнянні з од­нолітками з повних сімей, мають більш низьку шкільну успішність, більш схильні до невротичних порушень і протиправного поводження.

Дитина завжди глибоко страждає через руйнування родини, розлучення, навіть коли все відбувається найвищою мірою чемно і поштиво, незмінно викликає в дітей психічний надлам і сильні переживання. Якщо ж це відбувається, коли дитина знаходиться у віці від 3 до 12 років, наслідки відчуваються особливо гостро [4, с. 280].

Дитина відчуває відсутність одного із батьків, навіть якщо не виражає, відкрито свої почуття. Крім то­го, вона сприймає це як відмову від неї, може зберігати ці почуття багато років. Дитину можна уберегти від зайвих хвилювань, коли розлучення відбувається для неї так само залишково, як і для батьків.

Одна з найбільше поширених помилок - надмірна опіка матері над сином. Здавалося б, мати робить це із кращих спонукувань: хоче дати сину більше уваги, оточити більшою турботою, хоче найсмачніше нагодува­ти, краще одягти і т.д. Але, здійснюючи ці зусилля, нерідко героїчно жертвуючи собою, своїми інтересами, ба­жаннями, здоров'ям, мати буквально руйнує усе чоловіче в характері хлопчика, роблячи його млявим, безініціа­тивним, не здатним на рішучі чоловічі вчинки.

Важливо і те, що у відсутність одного з батьків дитина позбавлена можливості повноцінного форму­вання стереотипу поводження своєї статі. Так, у відсутність батька хлопчик не має можливості на найближчому прикладі спостерігати особливості чоловічої поведінки і мимоволі переймає жіночі риси. І для дівчинки мати в цій ситуації змушена сполучати власну материнську роль і роль відсутнього батька; у результаті психосексуа-льний розвиток відрізняється суперечливістю. Встановлено, що більшість осіб гомосексуальної орієнтації виро­сли в неповних сім'ях.

Неповна сім'я обов'язково є неблагополучною у виховному аспекті. Зазначені проблеми можуть виник­нути в неповній сім'ї з більшою імовірністю, ніж у повній, але з цього зовсім не випливає, що вони обов'язково виникнуть. У ряді випадків психологічна атмосфера сім'ї досить сприятлива і не створює утруднень у форму­ванні здорової особистості. Буває і навпаки: у формально повній, але емоційно неблагополучній сім'ї дитина зіштовхується з набагато більш серйозними психологічними проблемами.

Висновки. Таким чином, неповна сім'я, хоча і зіштовхується з низкою об'єктивних трудностей, але, проте, має достатній потенціал для повноцінного виховання дітей. Тому, хто через ряд обставин залишився гла­вою неповної сім'ї, необхідно тверезо усвідомлювати психологічні особливості ситуації, що створилися, і не допускати, щоб вони призводили до негативних наслідків. Досвід багатьох благополучних неповних сімей свід­чить, що це можливо. Але основною складністю становлення життєвих домагань та самосвідомості особистості підліткового віку, що розглядається у єдності когнітивного, емоційного і регулятивного компонентів, є те, що вони з неповних та ще й одностатевих родин є:

1.     Зовнішні умови, інтроектуючись у внутрішні переживані образи, активізують або зводять до пасив­ності особистість та її самооцінку, які є передумовою та підставою формування адекватного рівня домагань.

2.     Існує взаємозв'язок між сприйманням (самосприйманням) зовнішності та залежність позитивного ставлення особистості до себе від самооцінки зовнішності. Зовнішній вигляд дитини суттєво відображається на її загальній самооцінці.

3.     Становлення рівня життєвих домагань дитини із неповної сім' ї залежить від стилю спілкування та виховання, який установився між батьком та дитиною (демократичний, ліберальний чи авторитарний). Використання авторитарних методів виховання неминуче призводить до підвищення у дітей з неповних сімей загального фону тривожності, що супроводжується сильними афективними переживаннями у вигляді пригніченості, смутку, невпевненості, образи й переляку.

Тому необхідне цільове дослідження різноманітних складових умов становлення рівня життєвих домагань підлітків, які виховуються в умовах неповної сім' ї (батьки в розлученні) з метою пошуку можливостей надання необхідної психологічної допомоги.

Література

1.          Байярд Р.Т., Ваш беспокойный подросток / Р. Байярд, Д. Байярд. - М.: МГУ, 2001. - 451 с.

2.          Божович Л.И. Проблемы формирования личности / Л.И. Божович. - М.: МГУ, 1995. - 352с.

3.          Боришевский М.И. Саморегуляция поведения школьника / М.И. Боришевский // Сов. Педагогика. - 1991. - № 3. - С. 63-67.

4.          Боришевський М.І. Психологічні механізми розвитку особистості / М.І. Боришевський // Педагогіка і психологія. - 1996. - № 3. - С.26-35.

5.          Бурлачук Л.Ф., Морозов С М. Словарь-справочник по психологической диагностике / Л.Ф. Бурлачук, С.М. Морозов. - СПб.: Питер Ком, 1999. - 528 с.

6.          Варга А.Я. Идентификация с родителями и формирование психологического пола / А.Я. Варга / Критический подход к решению проблемы. // Семья и формирование личности: [Сб. научн. трудов под. ред. А.А. Бодалёва]. - М.: Наука, 1981. - С.10-15.

7.          Гаврилушкина. О. Об организации воспитания детей с недостатками умственного развития / О. Гаврилушки-на // журнал «Школьное воспитание», 1998. - № 2. - С. 67-78.

8.          Гласс Дж. Статистические методы в педагогике и психологии / Дж. Гласс, Дж. Стэнли [Пер с англ.]. - М.: Прогресс, 1976. - 495 с.

9.          Ершов. А.А. Психология конфликтов / А.А. Ершов. - СПб.: ЛГУ, 2003. - 295 с.

10.       Захаров А.И. Неврозы у детей и подростков / А.И. Захаров. - М.: ВЛАДОС, 1988. - 241с.

11.       Прихожан А.М. Диагностика личностной тревожности / А.М. Прихожан // Диагностическая и коррекционная работа школьного психолога. - М.: ВЛАДОС, 1987. - 225с.

12.       Федоренко Ю. Роль групових норм в процесі регуляції поведінки особистості та групи / Юлія Федоренко // Соціальна психологія. - 2006. - №6(20). - С. 95-104.

In the article reasons of vital solicitations of children-teenagers are examined from incomplete family in their modern vi­sion. Because teens are the period of "growing" in of man in society of adults, when individual child's "Ya" transforms on "Ya" -social. Exactly family forms this base, which a teenager perceives coming from, estimates and comprehends outward things. And that is why important value the terms of life of teenager acquire in family.

Страницы:
1  2 


Похожие статьи

В О Третьяченко - До проблеми психологічного дослідження становлення життєвих домагань підлітків із неповних одностатевих сімей

В О Третьяченко - Психологічні особливості становлення життєвих домагань підлітків із неповних одностатевих сімей

В О Третьяченко - Психологічні особливості становлення життєвих домагань підлітків із неповних одностатевих сімей

В О Третьяченко - Соціально-психологічні підстави життєвих домагань дітей-підлітків із неповної сім'ї сучасне бачення

В О Третьяченко - Психологічні особливості становлення життєвих домагань підлітків із неповних одностатевих сімей