Н В Пильгун - Соціальні права в аспекті становлення соціальної держави - страница 1

Страницы:
1 

Пильгун Наталія Василівна,

к.ю.н., доцент, доцент кафедри теорії   та   історії   держави   і права Юридичного інституту Національного авіаційного університету

 

 

Соціальні права в аспекті становлення соціальної держави

Поняття соціальної держави було сформовано у 1929 р. німецьким державознавцем Х. Хеллером і згодом поширилося в Європі. У США ідея соціальної держави була сприйнята пізніше, ніж у країнах Європи, оскільки тип свідомості американського суспільства був орієнтований на принцип індивідуалізму. Після Другої світової війни концепція соціальної держави одержала закріплення в конституціях ряду країн Західної Європи (ФРН, Італія, Іспанія, Франція та ін..). Стаття 1 Конституції Іспанії 1978 р. зазначає, що Іспанія є соціальною, правовою. та демократичною державою, вищими цінностями якої є свобода, справедливість, рівність і політичний плюралізм. У Конституції Франції записано, що вона є демократичною і соціальною республікою.

В теорії державно-правових наук, вчені виділяють три моделі сучасної соціальної держави: «позитивна держава» (США), у якій є найменший ступінь невтручання держави в економіку і соціальне забезпечення, яке орієнтоване на дотримання індивідуалізму та захист корпоративних інтересів. Соціальна політика держави виступає як засіб контролю. У США імпульсом для соціалізації держави стали соціальні перетворення президента В. Вільсона, в яких він закликав відмовитися від підходу до держави тільки як до «нічного сторожа». На його думку, саме активізація державних зусиль в соціально-економічній сфері може стати основою загального добробуту. В подальшому основні напрямки соціальної політики американської держави були визначені «новим курсом» президента Ф. Рузвельта.

Можна виділити «власне соціальну державу» (Велика Британія), у якій забезпечуються гарантований мінімальний рівень життя і рівність стартових можливостей, де соціальна політика держави виступає засобом забезпечення повної зайнятості. І нарешті, вчені виділяють таку модель сучасної соціальної держави, як «держава добробуту» (Нідерланди), у якій забезпечується мінімальний рівень життя та встановлюється максимальний рівень доходів, де соціальна політика держави виступає засобом забезпечення рівності та солідарності. Потрібно зауважити на тому, що всі ці моделі в повному обсязі ніде не були реалізовані, а це в свою чергу свідчить про мінливість соціальної політики у ході розвитку держав.

Компетенція сучасної соціальної держави набагато ширша і поширюється на такі сфери, як соціально - економічна безпека особи, де має бути створений механізм захисту людини від реальних ризиків та їх наслідків; забезпечення соціальної компенсації економічного потенціалу громадян на підставі податкових і фінансових механізмів регулювання; розвиток соціальної інфраструктури на більш якісній основі; формування гнучкої системи соціального захисту тощо. Одним із основних завдань держави в сфері соціальної політики є пом'якшення соціальної нерівності і підтримка стабільного соціально-економічного становища громадян. Тобто внутрішню політику соціальної держави можна охарактеризувати як засіб ствердження соціального компромісу в суспільстві.

Ідея про орієнтацію України на соціальну державу міститься у Конституційному договорі між Верховною Радою і Президентом України (від 8 липня 1995 р.) «Про основні засади організації і функціонування державної влади і місцевого самоврядування на період до прийняття Конституції України». Тут, зокрема, підкреслюється, що Договір гарантує соціальну спрямованість ринкової економіки, а чітке текстуальне вираження ідеї соціальної правової держави записано у Конституції України (ст. 1), де вона є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава. Розвиток соціальної держави має ґрунтуватися на такому фундаменті, якправова держава. В Україні на даний час не відпрацьовані на належному рівні механізми надання, реалізації, охорони та захисту прав, свобод та інтересів людини та громадянина, тому про якісне функціонування правової держави на сучасному етапі її розвитку, поки що рано говорити, тим паче про суспільство соціального добробуту. Разом з тим, конституційна норма, розкриває сутність соціальної держави, як такої, яка визнає людину, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпеку, як найвищу соціальну цінність. Держава для людини, а не навпаки - саме держава виступає ініціатором соціальної справедливості забезпечуючи соціальну спрямованість економіки та здійснює певні дії щодо зміцнення на цій основі соціальної злагоди серед населення [3, с.72].

Конституція України надає рівні умови для розвитку кожної особистості, можливості застосування нею своїх здібностей на власну і суспільну користь; та разом з тим, далеко не кожен громадянин відчуває себе соціально захищеним, і це є нагальною проблемою сьогодення. В ідеалі кожен громадянин повинен мати однакові для всіх соціальних груп стартові можливості для реалізації своїх життєвих потреб та поставлених завдань перед собою, але нажаль ми спостерігаємо інше. Сфера освіти, охорона здоров'я: загальнодоступність і безкоштовність медичного обслуговування, ринок праці, система соціального страхування, допомога інвалідам, пенсіонерам та іншим соціально незахищеним групам населення здійснюється далеко не на належному рівні. В останні роки Україна зіткнулася із значними проблемами в реалізації державою своїх соціальних функцій, а причиною тому є перш за все спад економіки, необхідність збільшення інвестицій у виробництво та низький рівень загальної культури, духовності серед населення.

Кабінет Міністрів України розробляє різні державні соціальні програми, які мають цільове призначення і забезпечуються певним фінансуванням, але ефективного результату від втілення цих програм в життя  не   відчувається,   особливо   про   це   може   сказати пересічнийгромадянин. Як приклад, можна назвати Постанову КМУ від 28 січня 2009 р. № 41 «Про затвердження Державної цільової соціальної програми «Молодь України»» на 2009 - 2015 роки, якою визначено, що молодь є важливою складовою сучасного українського суспільства, носієм інтелектуального потенціалу, визначальним фактором соціально-економічного прогресу. Так, саме від молоді залежатиме майбутнє нашої держави, але саме молодь зараз як ніколи є найбільш соціально незахищеною категорією населення України. А процес державотворення залежатиме від молоді тільки в тому випадку, коли держава в особі системи державних органів, відповідальних посадовців та інших засобів забезпечення прав та інтересів людини, буде спроможна надати реальне право на самовизначення кожному. Держава соціальної демократії ( сучасна політико-правова теорія), за своєю сутністю бере на себе турботу про матеріальний добробут громадян, забезпечує захист економічних і соціальних прав людини. та сприяє самореалізації особистості. Так можна сказати, що нині в Україні складна демографічна ситуація, збільшилась частка людей похилого віку стосовно іншого населення, але ж саме ця категорія населення забезпечила в свій час самобутність українського народу, його фундаментальні здобутки. І хто як не ця поважна категорія населення має право на гідну старість, не достатньо надати соціальну допомогу, щодо надання безкоштовного перетинання місцевості, потрібно реально забезпечити матеріальну і культурну сторону життя такої соціально незахищеної категорії населення, як пенсіонери.

Отже, соціальні права людини мають динамічний характер, тому дослідження даної проблематики було і залишається актуальним та значущим в системі державотворення та правотворення. Соціальні права забезпечують людині гідний рівень життя і соціальну захищеність, тому держава має нормативно закріпити ці права, щоб особа прямо не залежала від стану економіки і ресурсів в державі. У процесі розбудови держави все правове регулювання повинно мати чітку демократичну спрямованість. У свою чергу громадянське суспільство до якого прагне Україна, виступаєпевним чином фундатором правової та соціальної держави. Як наголошує С. Кириченко, проблеми взаємозв'язку держави, суспільства та індивіда є фундаментальними для будь-якого соціуму [2, с.85]. Безумовно, вони є визначальними і для розбудови української держави, як держави соціальної орієнтації, де „соціальна держава" означає розширення обов'язків держави -від забезпечення внутрішнього порядку і зовнішньої безпеки до відповідальності за добробут громадян [3, с.26].

На даному етапі розвитку українського суспільства виникає проблема захисту соціальних прав людини, тому необхідні постійні зусилля для підтримання і удосконалення механізму захисту соціальних прав і свобод людини.

 

 

 

Список використаної літератури:

1.     Кириченко С. О. Співвідношення соціальної правової держави і
громадянського суспільства в умовах сучасної України. Дис.к.ю.н.
- К.,
2001. - 167 с.

2.    Магновський І. Демократична, соціальна, правова держава і громадянське суспільство: єдність та обумовленість. //Право України - 2005. - №7 - С. 25­29.

3.    Сокуренко В. В. Роль соціальної справедливості в розбудові правової соціальної держави. Дис.к. ю. н. - К., 2002. - 189 с.

 

Страницы:
1 


Похожие статьи

Н В Пильгун - До питання про соціальне призначення держави

Н В Пильгун - Методика підготовки студентів молодших курсів юридичного спрямування до науково-дослідної роботи

Н В Пильгун - Особливості дотримання деяких конституційних прав і свобод американських громадян

Н В Пильгун - Соціальні права в аспекті становлення соціальної держави