О М Гандзюк - Специфіка функціонування віддієслівних утворень у повістях бориса харчука - страница 1

Страницы:
1 

О.М. Гандзюк, доц. (Луцьк)

УДК 821.161.2.09:811. ББК 81 373. 3 (4УКР)1

 

Специфіка функціонування віддієслівних утворень у повістях

Бориса Харчука

 

У статті досліджуються віддієслівні утворення, використані в повістях Бориса Харчука. Аналізуються дієприкметники, дієприслівники, інфінітиви. Досліджено найтиповіші їх семантико-граматичні параметри.

Ключові слова: дієприкметник, дієприслівник, інфінітив.

The article to deal with verbal creation, used in the story of Boris Charchuk. Farticiple І, participle ІІ аnd infinitive are analyzed. Their typical semantic-grammatical options are investigated.

Key words: participle І, participle ІІ, infinitive.

Семантико-граматичний статус віддієслівних утворень проаналізований І. Р. Вихованцем [Вихованець 1988], [Вихованець 1992]. Проте особливості їх використання у мові творів окремих авторів ще досить мало вивчена. Тому обрану тему дослідження можна вважати актуальною. Мета цього дослідження полягає в ґрунтовному аналізі специфіки віддієслівних утворень у повістях Бориса Харчука. Завдання роботи: проаналізувати особливості використаних автором дієприкметникових форм; схарактеризувати семантичну специфіку дієприслівників аналізованих творів; дослідити використання інфінітива Борисом Харчуком. Для аналізу ми використали збірку повістей Бориса Харчука «Подорож до зубра» (К.: Рад. письменник, 1986. - 368 с.).

У творах збірки Бориса Харчука значна кількість дієприкметників вжита в найтиповішій для них позиції означення, напр.: Жили в землянках над замерзлим Стиром (с. 340); Зрубані верби, висічені верболози й куширі понесла вода - береги Ірпеня оголювалися (с. 41); Широкополий плащ черкав по зарошеному споришеві (с. 8); Я рішуче завернув до прутастих залізних зварених воріт і до такої ж хвіртки (с. 56).

Борис Харчук використовує дієприкметники, в яких на означальне значення накладається обставинно-причинове або допустове, напр.:  Розпалена, розщедренана ласку, сусідка невідпускала дівчинку, поки не доторкалася своїми пухкими губами її шийки і груденят (с. 251); Здорожена, втомлена, вона [Морозиха] допомагала порпатися на городах задурно, за так, за прости біг (с. 338); Тіпаний війною, але все ж не осквернений ні ошуканством, ні злиднями: волошка в маминій сорочці, хіба жив - ішов до неї? (с.

108).

Значна кількість дієприкметників у повістях Бориса Харчука виконує синтаксичну роль присудка, напр.: «Город виораний: грузла, чавкала, витягуючи з ріллі шкарбуни» (с. 206); «Чорний оселедець закручений за вухо, молодий чорний вус хоробрує - обличчя гартоване сонцем, вітром і порохом» (с. 345); Веранда була залита світлом» (с. 61). «Деякі котеджі інкрустовані дзеркалами, кольоровою керамікою» (с. 56).

Ряд дієприкметників у мові зазнав процесу ад'єктивації. Такі ад'єктивовані дієприкметникові форми можна побачити у повістях Бориса Харчука: А плакуча верба край села вже викинула котики (с. 144); Здавалося, що її пальці стали видющими і самі бачили, де вродився бур' янець, який листочок прив' яв, - так шпарко рвали й пакували, й пакували в запаску (с. 4); Пригнічене і колюче забралося з її тіла, витручилося з душі, ввійшло під ноги, в землю (с. 116); Мені імпонувало його відкрите, розумне обличчя (с. 99). Тут представлена й оказіональна субстантивація: Нагороджений прийняв її [шаблю], ставши на коліна (с. 360).

У повістях збірки широко функціонують дієприслівники з семантикою часу, зокрема таких, у яких дієприслівникова словоформа вказує на час, перебіг якого здійснюється одночасно з триванням дії, вираженої головним дієсловом: Ступаючи до порога, дивилися на фотографії (с. 131); Я тис йому руку, відчуваючи, що її пальці холодні й що вони чомусь тремтять (с. 57); Прополовши, ми мовчки стояли перед пам' ятником (с. 102); Спускаючись, ми покидали старезні невідомо ким і коли посаджені могутні липи (с.

104).

У тексті наявні дієприслівники з семантикою часу, які вказують на дію, яка випереджає процес, виражений основним дієсловом: Добре пригнувши його [дротика] за вухо, розгорнула газету (с. 133); Роздобуте їй передав терапевт, виманивши з палати (с.    183);   Скінчивши,   перекинула   в   миску   склянку меду,перемішуючи ложкою густу масу (с. 185); Постоявши, Морозиха рушила (с. 349).

Дія основного дієслова випереджає дієприслівникову у реченні: Полежала і, спочивши, залізла під кожух, вкутуючись (с. 32); «Відчинивши дверцята хлівця, відразу ж їх і зачинила за собою, не впускаючи курей» (с. 121).

У повістях Бориса Харчука представлено цілий ряд дієприслівників з контекстуальною семантикою причини. Як правило, такі дієприслівникові словоформи, мають семантику, пов' язану з його почуттями: І, мовби побоюючись, щоб від її радості мак не переродився завчасно, поки висіє в землю, насторожено й клопітко зав'язувала торбинку, щоб на насіння не впало й пилиночки (с. 142); відчуттями: Спантеличений, я сказав, чого прийшов (с. 58); внутрішнім світом суб'єкта: Самозаглибившись, Ліна чи й почула, як котрась із хворих невдоволено дорікнула матері (с. 188); ставленнях до інших суб' єктів: Хворі, заздрячи, повернули голови, але з тактовності ніхто не підійшов (с. 215); мислительною діяльністю: Помовчала, згадавши, що не відігріла сир, і чомусь задумалася (с. 262); Згадавши, що наш гуртожиток, який містився у вцілілому від війни готелі, спрямувалися туди (с. 63); фізичним станом: Утомившись рвати травицю правицею, Христофориха перекинула мішечок собі під інший бік і управлялася лівицею (с. 16); моральним станом: Відпасувач, відчуваючи свою вину, теж приніс якусь мазь, але Христофориха не захотіла її взяти (с. 18).

У творах Бориса Харчука представлена й причина, викликана дією неістот, напр.: Синя хустина, розв' язавшись, з' їхала їй [Христофорисі] з голови на шию (с. 6); Тужавіло, наливаючись, колосся (с. 105). Борис Харчук вдається й до вживання дієприслівників з контекстуальною семантикою мети: В палату заглянув Ілля Мартинович, виманюючи Ліну пальцем (с. 183); Він ще трішки полежав, слухаючи синицю (с. 227); Контральто втихло, набираючи сили (с. 300); Мета знаходить свою реалізацію не лише через осіб, а й тварин: Півень знову затупцяв за порогом, наче б заганяючи курей у повітку (с. 203); Корова непомітно пригнулася своїм хребтом, аж прилягла, віддаючи молоко (с. 6); В хліві заревіла, кличучи її, корова (с. 21).

Дієприслівників з семантикою умови в аналізованих повістях найменша кількість: «їй [Мар'яні] так кортіло, щоб свекруха Генця, привітавшись, промовила бодай слово, та свекруха, мовби стоячи у воротях, лише весело зорила на неї» (с. 211); «Правда, ці її думки - не покинути матір - були аморфними: вона й не уявляла, що робитиме, де працюватиме, перевівшись на заочне відділення» (с. 212).

Дієприслівники з допустовою семантикою теж представлені у повісті, напр.: Спалахнувши, вона відразу ж і зів'яла: вміла тримати себе в руках (с. 55); Мовби й не дивлячись на мене, і не удостоюючи своєю увагою, він кинув мені свою руку, рекомендуючись (с. 57); Не дочікуючись зупинки, попросив водія випустити (с. 78). У мові повістей наявні дієприслівникові словоформи з семантикою наслідку, напр.: «На неї [Морозиху] відразу ж дмухнуло димом і чадом, забиваючи памороки» (с. 332); «Кури стріпували крильми, зриваючи вітер, дзьобали в двері, викликаючи її [Мар'яну]» (с. 122); «Схопилася, полохаючи себе» (с. 15); «Вона [Соломонія] дивилася на траву, яка росла чубцями, прикриваючи пісок і камінчики» (с. 14).

Повісті репрезентують і дієприслівники з означальною-обставинною семантикою. Вони служать для характеристики процесу, вираженого головним дієсловом. Ці дієприслівникові словоформи у тканині твору вказують на: 1) манеру сидіння: Мар' яна сіла на ліжко, примощуючись край столу (с. 132); На чому стояв, на тому й сів, підкуливши ноги (с. 78); 2) манеру прийняття їжі: Поволеньки пила чай, сьорбаючи його з великої червоної фаянсової чашки (с. 133); Корова доїла пашу спокійно, то підіймаючи, то опускаючи голову (с. 6); 3) манеру перебігу природного явища: Дощ барабанив не перестаючи: шалкий вітер час від часу пориви сто задував у вікно, а в хаті розпросторилася тепла і висвітлена тиша (с. 133); 4) манеру спілкування: -Тютільки-тютіньки, милі, гарненькі, - кликала, сиплючи по зернині зі жменьки й поступаючись, - у хлівець, у курник вони не підуть, хоча б заманити в повітку (с. 202); 5) манеру пересування істот і транспортних засобів: Пороркуючи, коні попливли, несучи вершників (с. 346); З лісу скрикнула, пролітаючи, електричка (с. 9); Йому [відпасичу] було байдуже до худоби, яка никала, не знаходячи собі місця (с. 11); 6) манеру лежання: - Я ніколи нележала, хворіючи (с. 31); 7) манеру стояння: Піднявши голову, стояла корова (с. 5); Корова не хотіла пастися, і вони обоє якийсь час стояли, задерши голови, наслухаючи, як дзвенять рейки і гудуть електровози (с. 13).

Інфінітив виявляє себе необхідним компонентом структури дієслівного складеного присудка. Лексико-семантичну основу присудка утворюють інфінітиви повнозначних дієслів. Допоміжна частина охоплює особові форми модальних і фазових дієслів (або прикметники з модальним значенням), які доповнюють лексичне значення.

У повістях означеної збірки наявні фазові інфінітиви, які вказують на: 1) початок дії: А Сонько сидів-сидів, лупав-лупав очима, та й почав вечеряти (с. 132); А як сонце стало заходити, річечка зарум' яніла, очерети зачервонились (с. 137); І скніючи в підвальній коморі під насінням, проганяючи важкі думи, вона згадувала, як з горем і бідою почали будувати хату (с. 146); Він розохотився, почав набирати з грудки більше (с. 169); Підсипала в грубу вугілля й заходилася готувати матері не будь-що: начинку в курячій шийці (с. 211); Той, підсвистуючи, наслідуючи мелодію «Мой адрес не дом и не улица...», заходжувався протирати вітрове скло (с. 229).

2) закінчення дії: Мар' яна перестала гладити Сонька (с. 136); Жінки перестали вишивати, плести на шпицях і перешіптуватися - палата заніміла (с. 187); Марунка і Таська покидають бобратись в піску (с. 234); Христофориха покинула рвати траву, виполола кут молочайки, вицідила з кореня й зі стебла біле молочко й змащувала поранену дійку: ґедзі гіркого не їдять і так чіплятимуться (с. 17); Як мати скінчила йому оповідати цю казку, їй з очей капнули сльози і впали йому на голову: кап-кап (с. 258); Марунька й Таська кинули обідати - захапались, не знаючи, з чого почати: поїли б очима усе дощенту (с. 277). У тестах наявні з модальними слова типу могти, мусити, треба: «Та вона вже не могла зупинитися» (с. 138); «Та й на подвір'ї нікого: хто, крім скульптурної Катерини, зміг би мене почути?» (с. 56); Нікому не треба слати телеграм (с. 181); Мусила тримати дома (с. 18).

Використання інфінітива з атрибутивним значенням, тобто такого, який забезпечує у реченні роль означення, досить обмежене. Це обмеження видно і в текстах повістей, напр.: Тільки їй немачасу стати й постояти: обламує гичку (с.147): Полковник не зійшов з коня, сказав, що б' є ханові чолом і що не час пити кумис: інший напій везуть свати, вже наближаються (с. 348); І не мала зваги вступити, зайти у це село в густих садах, у кучерявих вербах: навіщо заносити у цей рай свою невтішність? (с. 336); Вона [ Морозиха] забирала сина зі школи - з Академії, бо найбільша наука - любити рідну землю (с. 345); - Це ж гріх - не поїхати. Правда ж? (с. 96); - Щоб не забувати науку перемагать (с. 96).

Інфінітив має здатність виконувати функцію обставини. Це обставина мети. її вживання обмежується семантичним фактором. Інфінітив забезпечує цільове функціонування у тому випадку, коли пов' язується з дієсловом, яке означає рух у певному напрямку. У тексті повістей представлено кілька інфінітивів зі значенням мети, напр.: Він пустив коня пити воду (с. 137); Спочивши в червоному кутку на телевізорі, вони йшли готувати на вечерю манку (с. 185); І Мирониха думала про сина: він скінчив дяківну, тобто науку в слобідського дяка, і подався вчитися далі (с. 336).

З погляду семантики інфінітив забезпечує такі загальні значення, як нерозумність дії: - Позиркую ж на вас, та й думаю: і чого б ото вам мерзнути? (с. 118); вагання при виконанні певної дії: Зупинитись, стати й не оглянутись? (с. 50); постійність виконання дії: Голубити, милувати - обсипати дітей поцілунками було її потребою (с. 251); характеристика особи: Свиней йому відпасувати

(с. 14).

В аналізованих повістях Бориса Харчука дієприкметники рівною мірою виступають у своїх типових синтаксичних функціях означення і присудка. Субстантивовані і ад' єктивовані форми використано епізодично. Дієприслівники вжито у всіх їх контекстуальних семантичних різновидах: темпоральному, причиновому, цільовому, умовному, допустовому, наслідковому і означально-обставинному.

У текстах повістей інфінітив найповніше забезпечує дієслівну репрезентацію, не використовуючись в іменниковій семантико-синтаксичній позиції. Вивчення специфіки віддієслівних утворень варто продовжити на аналізі матеріалу інших повістей Бориса Харчука.

Література: Вихованець 1988: Вихованець І. Р. Частини мови в семантико-граматичному аспекті / І. Р. Вихованець. - К.:

Наук. думка, 1988. - 256 с.; Вихованець 1992: Вихованець І. Р. Нариси з функціонального синтаксису української мови / І. Р. Вихованець. - К.: Наук. думка, 1992. - 222 с.

Страницы:
1 


Похожие статьи

О М Гандзюк - Специфіка функціонування віддієслівних утворень у повістях бориса харчука