С В Ткачук - Транзитний потенціал україни чинники формування та проблеми розвитку - страница 1

Страницы:
1  2 

УДК 338.47+656(075.8)

СВ. Ткачук, к.е.н., НУХТ S.V. Tkachuk, c.e.s., NUFT

 

 

ТРАНЗИТНИЙ ПОТЕНЦІАЛ УКРАЇНИ: ЧИННИКИ ФОРМУВАННЯ ТА

ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ TRANSIT POTENTIAL OF UKRAINE; FACTORS OF FORMING AND

PROBLEMS OF DEVELOPMENT

 

 

Уточнена сутність поняття "транзит", визначена категорія "транзитний потенціал", виявлені чинники формування транзитного потенціалу, визначені проблеми розвитку та шляхи покращання вико­ристання транзитного потенціалу.

Ключові слова: транзит, транзитний потенціал, чинники фор­мування, проблеми розвитку, транспорт, міжнародні транспортні ко­ридори.

The main point of "transit" definition is specified, the category "transit potential" is determined, the factors of transit potential forming are defined, the problems of transit potential development and of it's using improvement are determined.

The key words: transit, transit potential, factors of forming, problems of development, transport, international transport corridors.

Вступ. Географічне положення України дає значний потенціал що­до інтеграції країни у світову транспортно-логістичну систему. Зокрема, Україна знаходиться у Чорноморській пан'європейській транспортній зо­ні, яка є з'єднувальною ланкою між країнами Європейського Союзу та країнами Східної Європи, між чорноморськими країнами, між Європою та Азією, а також між країнами Середземномор'я і Кавказу. Через євразій­ські транспортні коридори проходять значні обсяги міжнародної торгівлі.

 

 

 

© С.В. Ткачук, 2011.

Перед Україною стоїть завдання активізувати участь у процесах Євроло-гістики таким чином, щоб якомога більша частина транзиту пройшла че­рез транспортну територію нашої держави. Організація транзитних пере­везень сприятиме інтеграції України у світовий економічний простір, що є найбільш пріоритетним завданням зовнішньоекономічної стратегії дер­жави. Надходження від транзитних операцій даватимуть значний інвес­тиційний потенціал для розвитку транспорту та економіки країни.

Очевидні вигоди від транзитних перевезень спонукають авторів на­укових публікацій та аналітиків з економічних питань дедалі більше гово­рити про проблеми транзиту [1,3,4,5]. Одночасно з цим в науковій літе­ратурі та в законодавчих актах відсутнє однозначне трактування сутності транзиту та визначення категорії "транзитний потенціал". З'ясування сут-нісних характеристик цих категорій сприятиме визначенню чинників фо­рмування транзитного потенціалу та вирішенню проблем його розвитку.

Постановка завдання. Метою дослідження є уточнення сутності поняття "транзит"; визначення категорії "транзитний потенціал", на осно­ві декомпозиції даного явища виявлення чинників, що його формують; на базі узагальнення аналітичних оцінок сучасного стану складових транзи­тного потенціалу з'ясування проблем його розвитку; окреслення шляхів підвищення транспортного потенціалу і покращання його використання.

Результати. Під транзитом розуміють перевезення вантажів або пасажирів з однієї держави до іншої або з одного пункту до іншого через проміжні пункти. Загальне поняття транзиту передбачає різні перевезен­ня та наявність пунктів відправлення, проміжного та кінцевого. Закон України "Про транзит вантажів" звужує поняття транзиту до міжнародних перевезень через територію України, оскільки визначає транзит вантажів як "перевезення транспортними засобами транзиту транзитних вантажів під митним контролем через територію України між двома пунктами або в межах одного пункту пропуску через державний кордон України" [2].

Даний закон визначає транзит вантажів лише авіаційним, автомобі­льним, залізничним морським і річковим транспортом. До уваги не бе­руться трубопровідний транспорт і лінії електропередач. Це є очевид­ним, оскільки технологічні особливості транзиту газу та електроенергії вимагають особливих умов, що регулюється іншим законодавством та міжнародними угодами. Необхідно у зв'язку з цим розрізняти загальне поняття транзиту, яке передбачає будь-які перевезення або передаван­ня з одного пункту до іншого через проміжні пункти. Крім того,необхідно виділяти транзит вантажів і пасажирів, а також газу та нафти трубопро­водами і електроенергії лініями електропередач. Одночасно із загально­го поняття транзиту необхідно виділити міжнародний транзит - переве­зення вантажів та (або) пасажирів з однієї країни в іншу через третю кра­їну, в нашому випадку - через Україну. Даний вид транзиту має два різ­новиди: транзит через територію України або в межах одного пункту пропуску через державний кордон України.

Категорію "транспортного потенціалу" визначимо адаптуючи зага­льне поняття потенціалу щодо транзиту. Транзитний потенціал - це су­купність усіх наявних засобів та можливостей, які можуть бути викорис­тані для забезпечення транзиту. Для поглибленого визначення сутності транзитного потенціалу з'ясуємо чинники, що його формують і які є прак­тично складовими транзитного потенціалу (див. рис.). Взаємовідносини між суб'єктами транзиту регулюються системою державних, міждержав­них та міжнародних законодавчих актів. Тобто на підвищення транзитно­го потенціалу впливатиме активізація діяльності України в напрямку при­єднання до міжнародних угод та конвенцій щодо транспорту і переве­зень, а також врахування норм діючого міжнародного законодавства в національних законодавчих актах. Найважливішим національним актом, який визначає засади організації та здійснення транзиту вантажів через територію України, є Закон України "Про транзит вантажів" [2].

Вантажовласники (відправляюча та отримуюча сторони)

 

 

____ і_________

Суб'єкти транзиту (учасники транзиту)


Контроль транзитних вантажів та
транспортних засобів транзиту
(митний, санітарний, ветеринар-
ний, фітосанітарний, радіологіч-
         ний, екологічний та ін.)  

1

 

Транзитний потенціал

Т

Державні, міжде­ржавні та міжна­родні законодавчі акти і угоди

I

 

 

транзиту

 

(вантажі, пасажири)

т

Суб'єкти підприємницької діяльності з надання транспортних послуг(порти, станції, термінали, аеропорти та ін.)


Засоби транзиту

 

 

 

О                 Ю               н

 

ь       ■*»                £^

   X              Q.Q. О

X                X   *       О*

Н                  2                 £

Транспортні послуги (пе­ревезення, транспортне експедирування, логісти­ка, документування)

 

 

Ріс. Чинники формування транзитного потенціалу [розроблено автором] У Законі враховані норми міжнародного законодавства та міжнаро­дних угод щодо транзиту вантажів та організації міжнародних транспорт -них перевезень, зокрема пов'язані з документуванням транзиту вантажів. Так, законодавчо закріплені наступні супроводжувальні документи: авіа­ційна вантажна накладна (Air Waybill), міжнародна автомобільна наклад­на (CMR), накладна УМВС (СМГС), накладна ЦІМ (СІМ), накладна ЦІМ/УМВС (CIM/SMGS), коносамент (Bill of Lading), рахунок-фактура (In­voice), вантажна відомість (Cargo Manifest), книжка МДП (Carnet TIR), книжка АТА (Carnet ATA). Необхідно звернути увагу на створення та роз­виток суб'єктів підприємницької діяльності України з надання транспорт -них послуг: портів, станцій, аеропортів, терміналів та ін. Проблемним є їх технічний стан, відсутність сучасних нових технологій з оброблення та перевезення вантажів .

Параметри та методи контролю транзитних вантажів визначені мі­жнародними нормами і, хоча є перспективи розвитку щодо методів та те­хнологій здійснення контролю, очевидних проблем в даному напрямку діяльності немає. Контроль засобів транзиту, зокрема транспортних за­собів, в багатьох випадках за своїми результатами не задовольнятиме вимоги отримуючої країни. Особлива проблема пов'язана з екологічним контролем транспорту, який використовується українськими перевізни­ками. Такі транспортні засоби не завжди відповідають жорстким станда­ртам Євросоюзу в частині екологізації автодорожнього транспорту. Йдеться не лише про екологічний стандарт автодвигуна Euro - 1, 2, 3, 4, 5, але й про найвищий екологічний стандарт, що застосовується в ЄС -EEY, якому повністю відповідають NGY.

Суб'єкти підприємницької діяльності при здійсненні транзиту ван­тажів базуються на використанні засобів транзиту, які в своїй сукупності складають транспортно-дорожний комплекс (ТДК) України. Проблеми ТДК пов'язані з низьким рівнем безпеки, а також з низькою швидкістю до­ставки та незадовільним рівнем ефективності системи просування ван­тажів, що призводить до значної частки транспортних витрат у собівар­тості продукції: 15-20% проти 7-10% в країнах з розвиненою ринковою економікою. Рівень зносу рухомого складу становить 60-80%, зберіга­ється тенденція до старіння основних фондів, недостатній технічний та технологічний рівень транспортних засобів і технологій [3, с.203]. Пере­важна частина флоту, контрольованого вітчизняними судновласниками, зареєстрована в іноземних суднових реєстрах, що загрожує незалежнос­ті транспортного забезпечення зовнішньої торгівлі України.

За оцінками британського інституту Rendall Україна має найвищий в Європі транзитний рейтинг - 3,15 бала з урахуванням значної протяжно­сті сухопутних і морських кордонів [3, с.38]. Не дивлячись на значний транзитний потенціал, українська транспортна інфраструктура є мало привабливою для іноземних інвесторів. Основною перешкодою для при­ходу зовнішніх інвестицій є регуляторна політика країни [1]. Незначнийприплив інвестицій в ТДК України поки що відбувається завдяки Євро-2012, і виявилося це в будівництві та реконструкції декількох аеропортів.

Зарубіжних інвесторів приваблює потенціал українського ринку аві-аперевезень, але світові авіакомпанії не можуть прийти в повітряний простір України тому, що у нас занадто складна система отримання до­звільної документації на здійснення польотів, що стримує розвиток між­народних сполучень. Україна ("Укравіація") веде перемовини з Євросою-зом з метою узгодити усі норми роботи українських авіакомпаній та отримати статус "Відкритого неба" (програми, що діє в Європі). Власний потенціал для розвитку технічної та технологічної бази незначний: з де­сяти найбільших авіаперевізників та аеропортів лише п'ять працює з чи­стим прибутком, при цьому тільки один з них - Міжнародний аеропорт "Бориспіль" - має високий, достатній для розвитку рівень рентабельності діяльності: 34,9%. Такі ж незначні можливості для власного розвитку ма -ють і автоперевізники: з десяти найбільших за обсягами перевезень ав­томобільних компаній лише п'ять мають незначний чистий прибуток. Ви­сокі рівні рентабельності діяльності демонструють авто підприємства, які використовують сучасні логістичні технології: "Автологістика" - 23,7%, "Інтертранс" - 44,5% (розраховано за даними джерела [1]).

Проблемним є стан і залізничних перевезень. Цей вид перевезень є одним із найбільш перспективних, оскільки транзитний потенціал украї­нської залізниці визначається високою щільністю мережі та можливістю здійснювати значні обсяги перевезень. Серед потенційних клієнтів на транзит своїх товарів є Китай. Швидкісне сполучення по залізниці через територію України дозволить перевозити товари з Азії в Західну Європу за 7-8 днів (порівняно з морськими перевезеннями 12-14 днів). Але для реалізації таких проектів в "Укрзалізниці" можуть виникнути проблеми з їх фінансуванням. Усі шість залізниць (Південно-Західна, Донецька, При­дніпровська, Одеська, Львівська, Південна), що входять до "Укрзалізни­ці", є прибутковими, але їх загальний розмір чистого прибутку (363,3 млн. грн. за 2009 р.) ледь перевищує чистий прибуток Міжнародного аеропор­ту "Бориспіль" та менший окремих морських торгових портів. Тобто для розвитку "Укрзалізниці" потрібні додаткові обсяги інвестування. Але да­ний перевізник не цікавить західних інвесторів, яких відвертає непрозора структура монополії. Очевидно назріває потреба в реструктуризації "Укр­залізниці" (на цьому зокрема наполягає ЄБРР).

Значно кращий технічний, технологічний та фінансовий стан морсь­ких портів, які на відміну від водного транспорту (Українське Дунайське пароплавство та Укррічфлот) є високоприбутковими. Рентабельність їх діяльності коливається від 10,4% (Керченський морський торговий порт) до 42,1% (Одеський морський торговий порт) (розраховано за даними джерела [1]). Очевидним з цього огляду є те, що для розширення транс­портного та транзитного потенціалу необхідне державне регулювання та підтримка даних процесів. Спрямування регуляторних дій держави мож­на відобразити структурою фінансування напрямків Національної про­грами розвитку ТДК України (табл. 1).

Таблиця 1


Структура фінансування основних напрямків Національної

Комплексний підхід до використання транзитного потенціалу реалі­зується в розвитку національної мережі міжнародних транспортних кори­дорів (МНТК), яких через територію України проходить п'ять: три євро­пейські і два трансконтинентальні. МНТК - це комплекс наземних та вод­них транспортних магістралей з відповідною інфраструктурою на визна­ченому напрямку, включаючи допоміжні споруди, під'їзні шляхи, прикор­донні переходи, сервісні пункти, вантажні та пасажирські термінали, устаткування для управління рухом, організаційно-технічних заходів, за­конодавчих та нормативних актів, які забезпечують перевезення ванта­жів та пасажирів на рівні, що відповідає вимогам Європейського співто­вариства. Транзитний потенціал МНТК та його використання відображе­но в таблиці 2.


Таблиця 2

перевезень та ін. Вирішення таких задач здійснюється в Україні через Програму розвитку мережі міжнародних транспортних коридорів, в якій для зручності фінансування МНТК згруповані за видами транспорту. Структура обсягів фінансування організаційно-технологічних заходів (табл. 3) засвідчує, що перевага в фінансуванні, у тому числі за рахунок Держбюджету України надавалася автомобільному МНТК.

[розраховано за даними джерела 3, с.218].

Висновки. На базі дослідження сутнісних та структурних характе­ристик транзитного потенціалу, їх аналітичної оцінки та виявлених про­блем розвитку можна визначити наступні шляхи розвитку транзитного потенціалу та покращання його використання:

      подальший розвиток національної мережі МНТК;

      удосконалення технологій перевезень з використанням логістичних підходів та розвиток транспортно-складських комплексів;

      підвищення швидкості та пропускної спроможності транспортної ме­режі, розвиток інтермодальних перевезень;

      розвиток системи транспортно-експедиційного обслуговування, під­вищення якості послуг, прискорення митних процедур;

•           створення надійної матеріально-технічної бази перевізників. Реалізація даних шляхів розвитку і використання транзитного потенці­алу сприятиме нарощенню конкурентоспроможності українських перевіз­ників, збільшенню обсягів транзитних перевезень, а отже і зростанню валютних надходжень до Бюджету України та доходів підприємств тран­спортного комплексу, що дозволить покращити їх інвестиційні можливос­ті щодо майбутнього розвитку.

Подальші дослідження проблем транзитного потенціалу вимагають розроблення науково-методичних підходів до обґрунтування потенційних обсягів транзиту та визначення показників поглибленої комплексної ана­літичної оцінки використання транзитного потенціалу.

ЛІТЕРАТУРА

1.         Ермаков В. Трудный путь: ТОП-100 Рейтинг лучших компаний Украины / В. Ермаков // Инвестгазета, №2, июль-август 2010. - С. 118­120.

Страницы:
1  2 


Похожие статьи

С В Ткачук - Формування інвестиційного портфеля підприємства як інструменту зміцнення іміджу на існуючих та нових сегментах ринку

С В Ткачук - Методичні засади здійснення первинного відбору зовнішніх ринків

С В Ткачук - Основні засоби аналіз сутнісних та структурних характеристик

С В Ткачук - Транзитний потенціал україни чинники формування та проблеми розвитку

С В Ткачук - Формування глобального портфеля товарів ринків підприємством -суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності