Автор неизвестен - Фразеологізми як знаки культурної інформації - страница 1

Страницы:
1 

Фразеологізми як знаки культурної інформації

 

Лінгвокультурологічний напрям у фразеології передбачає з'ясування низки питань, серед яких пріоритетними вважаємо такі: виявлення культурно маркованих сигналів у фразеологічних одиницях (ФО), встановлення їхнього співвідношення з кодами культури, а також розробку типології культурних кодів у зіставному аспекті.

Спрямованість сучасних досліджень до витоків лінгвокультурології, з'ясування основних передумов її виникнення та шляхів становлення цього напряму в науці дозволяє сприймати його як закономірний етап у розвиткові сучасної лінгвістики.

В основу лінгвокультурологічного напряму покладено ідею взаємозв'язку мови і культури, в якій переплітаються різні теорії, пов'язані з питаннями взаємодії мови і культури (В. фон Гумбольдт, О. Потебня, О. Березович, В. Маслова, В. Телія).

Питання культурної семантики мовних знаків розглядали представники різних наукових шкіл: у семіотиці і культурології (Ю. Лотман, Ю. Степанов), у когнітивній лінгвістиці (О. Кубрякова, О. Селіванова), в етнолінгвістиці (О. Березович, М. Толстой).

Мета статті - розглянути фразеологізми як особливі мовні знаки, як засоби зберігання і передачі культурної інформації. Поставлена мета передбачає виконання таких завдань: розглянути особливості фразеологізмів як знаків культури, що наділені "культурною пам'яттю"; визначити культурну інформацію, засобами зберігання і передачі якої виступають фразеологізми як згорнуті культурні тексти.

Лінгвокультурологія, на думку В. Маслової, зосереджена на дослідженні взаємодії мови, яка виступає транслятором культурної інформації, культури з її установками і преференціями, та людини, яка створює цю культуру, користуючись мовою [12, 36]. У розумінні М. Алефіренка, сучасна лінгвокультурологія вивчає: а) способи і засоби представлення в мові об'єктів культури, б) особливості представлення в мові менталітету того чи іншого народу, в) закономірності відображення в семантиці мовних одиниць ціннісно-смислових категорій культури [1, 29]. Наявний ще один ключовий погляд на проблеми лінгвокультурології: В. Телія вказує, що у центрі зацікавлень лінгвокультурологічного напряму - дослідження й опис взаємодії мови і культури в діапазоні сучасної культурно-національної самосвідомості та її знакової презентації [18, 16]. Відповідно лінгвокультурологічний напрям у фразеології досліджує взаємодію мови і культури крізь призму культурно-національної свідомості та її фразеологічної презентації (Н. Брагіна, В. Телія).

З-поміж основних предметів, виділених на фоні об'єкта дослідження, кожен з яких складається з окремих лінгвокультурних одиниць або явищ, виокремлюютьнасамперед пареміологічні одиниці та фразеологізми [див. 12, 36-37]. Прислів'я, за визначенням П. Іващенка, - це "дзеркало душі народної, якою вона є не в хвилини веселого чи сумного настрою, не в одязі багатія чи злидаря - це дзеркало народної душі, якою вона є у будь-яку хвилину при найрізноманітніших обставинах" [цит. за: 7, 42]. Більшість прислів'їв і приказок - це стереотипи національної свідомості, витвори народної творчості. Проте, на думку А. Маслової [12, 43], не всі прислів'я і приказки є предметом дослідження лінгвокультурології, адже одне й те ж прислів'я, яке може бути представленим у кількох народів, хоча й відображає переданий із покоління в покоління досвід, але не притаманне якісь конкретній культурі, конкретному етносу. Наприклад, приказка Як собака на сіні: і сам не гам, і комусь не дам, яка походить з езопівських байок, представлена в українців, росіян, англійців і японців, проте не належить жодному конкретному народу, культурі, а отже, не може вважатися предметом лінгвокультурології. Повинні розглядатися лише ті прислів'я і приказки, походження і функціонування яких пов'язано з історією певного народу, його культурою, побутом і т. ін. Англійський вираз It rains cats and dogs "сильно дощити; ллє, як із відра" має кілька тлумачень. Найвірогідніше з них розповідає, що в минулі століття вуличні стоки були в такому стані, що під час бурі і злив потоки води несли вулицями тіла бездомних тварин [24, 244]. Вислів to be born with a silver spoon in the mouth "народитися в багатій сім'ї, бути щасливим" походить з англійської традиції, коли хрещені батьки дарували дитині на хрещення срібну ложку, і лише заможні дозволяли собі зробити маленькому похреснику такий подарунок [24, 268]. У нашій роботі ми аналізуємо не лише "ядро" фразеології, тобто власне ідіоми (див. про це: 18, 58), але й залучаємо до аналізу прислів'я, приказки, крилаті вирази - "периферію", адже вони відтворюються в мовленні як готові одиниці з постійним складом і значенням.

Безпосередньо фразеологізми стали об'єктом дослідження у лінгвокультурології не випадково, адже це особливі вербальні знаки, наділені "культурною пам'яттю"; "сліди" культури в мові традиційно проявлялися при аналізові внутрішньої форми ядерних одиниць, тобто ідіом і стійких словосполучень [8, 20].

Завдання лінгвокультурологічного аналізу, за спостереженнями Н. Брагіної, полягає у спробі визначити умови формування культурного конструкта на фразеологічному матеріалі і коментар фразеологічних одиниць як інтертекстів, що сформувалися під впливом різних типів дискурсу - літературного, релігійного тощо [5, 133].

Звертаючись до проблеми дослідження ФО у руслі лінгвокультурологічного напряму, основне завдання вбачаємо у виявленні механізмів поєднання у фразеологічному знакові власне мовної і культурної семантики, адже фразеологізми як мовні знаки зароджуються на перетині мови і культури. При цьому культуру розглядаємо широко як семіотичну систему, в якій синтезуються знаки і смисли [8, 241], та вужче як простір культурних смислів, або ціннісного змісту, що твориться людиною у процесі світорозуміння, та як систему різнихкодів, тобто вторинних знакових систем, в яких використовуються різні матеріальні й формальні засоби для позначення культурних смислів [3, 25]. Ціннісний зміст, продукований в культурі й кодований різними способами, в цілому складає картину світу, що розкриває світогляд певного соціуму. Знаки (знакові тіла) для втілення своїх смислів культура запозичує в природі, артефактах, у зовнішньому й внутрішньому світі людини [8, 241].

Мовні знаки переважно є символами, довільними замінниками змісту, який вони закріплюють за певною формою, однак ця довільність не поширюється на мотиваційний зв'язок знаків у межах мовної системи. Дослідник А. Лосєв допускав можливість динамічного переходу знака в символ, тобто набуваючи безліч значень, знак стає символом [10, 62-64].

Як множинність знаків розглядає текст Ю. Лотман, вказуючи, що тексту властиві структурність, виразність і відмежованість. Дослідник слідом за О. П'ятигорським, вказує на те, що "текст володіє єдиним текстовим значенням і тому може розглядатися як нерозчленований сигнал" [11].

Новий знаковий аспект тексту - інтертекстовий - окреслив Р. Барт, який залучає текст до культурних кодів. Він уважає, що будь-який текст сплетений з безмежної кількості увібраних у нього культурних кодів. За Бартом, культурний код - "це перспектива безлічі цитацій, міраж, зітканий з безлічі структур одиниці, утворені цим кодом, є нічим іншим, як відлунками чогось, що вже було читане, бачене, зроблене, пережите: код є слідом цього "вже" [2, 39-40]. Зітканий з безлічі кодів, ніби з ниток, текст, в свою чергу, сам стає вплетеним у тканину культури; він - її "пам'ять". До того ж, текст "пам'ятає" не лише культуру минулого і теперішнього, але й культуру майбутнього [9].

Отже, мовний знак виступає у функції носія інформації, або "джерелом інформації" (Ю. Лотман). Інформація - це сукупність знань, образів, наявних у свідомості людини, які поступають по різних каналах передачі, переробляються й використовуються у процесі життєдіяльності людини [21, 217-218]. Інформація стала підґрунтям сучасних розробок значення та смислу мовних знаків. За іншими довідниковими джерелами, інформація (від лат. informatio - ознайомлення, представлення) - це: будь-які відомості, дані, повідомлення, передані за допомогою сигналів [20]; інформація - це: 1) відомості про які-небудь події, ситуації, чиюсь діяльність тощо; 2) повідомлення про що-небудь; 3) сукупність знань про навколишній світ [23, 314].

Крім знака, його значущості, тобто здатності мати зміст, у семіотиці виділяють також код, який надає знакові значущості, а інтерпретатор її визначає, "розшифровує" [8, 241]. Коди утворюються і здійснюють свої функції у культурі. Як зазначалося вище, культура як семіотична система синтезує знаки і смисли. Знаки (знакові тіла) для втілення своїх смислів вона запозичує з рослинного і тваринного світу, артефактів, з внутрішнього й зовнішнього світу людини. Таким чином, код культури можна розглядати як знаряддя для вираження смислів, що мають різні формальні "обличчя" [4, 341].

Незважаючи на свою кумулятивну функцію, тобто виступаючи засобом накопичення і зберігання інформації, мова не є вмістищем культури. Вона виступає лише механізмом, що сприяє кодуванню і трансляції культури. А справжні зберігачі культури - це тексти, оскільки не мова, а саме текст відображає духовний світ людини. Він безпосередньо пов'язаний з культурою, адже пронизаний культурними кодами, зберігає інформацію про історію, етнографію, національну психологію, національну поведінку і т. ін. [12, 87].

Слідом за В. Масловою, ми розглядаємо фразеологізми як тексти, що зберігають культурну інформацію [13, 75]. Культурну інформацію можна отримати з внутрішньої форми ФО, оскільки в ній присутні "сліди" культури -міфи, звичаї, традиції, відображені історичні події й елементи матеріальної культури [там само, 71].

Звертаючись до праць М. Бахтіна, О. Селіванова зазначає, що "використання у мовленнєвому процесі стійких зворотів - це поєднання двох можливих світів: текстового світу ситуації вживання та світу алюзії як присутності "чужого голосу". Алюзивність фразеології дослідники переважно пов'язують із відтворюваністю усталених зворотів, за якими стоять певні події, текстові світи, а отже, і психокогнітивні фрагменти етносвідомості" [15, 13].

Культурну інформацію О. Селіванова визначає як сукупність культурно-маркованих знань та уявлень носіїв певної культури, репрезентована в мовних одиницях, текстах, формах комунікативної поведінки, різних семіотичних системах [21, 318].

Фразеологізми як особливі мовні знаки виконують не лишу мовну, але й культурну функції, вони образно передають інформацію про навколишній світ і одночасно транслюють культурні смисли, стереотипні уявлення тощо [8]. Погоджується з такою думкою В. Телія [17, 55], яка зазначає, що фразеологізми слід розглядати як знаки, які мають свою особливу природу, а це означає, що у ФО мають бути виявлені ознаки, які можуть пояснити їх роль та функції у мові.

Отже, наше завдання, що було сформульовано на початку, полягає у визначенні основних переваг фразеологічного знака перед мовним, тобто виявленні ознак, які відрізняють фразеологізм від слова.

Основне, на що слід звернути увагу - це значення фразеологізму. Теза про довільність співвідношення плану вираження і плану змісту у застосуванні щодо ідіом (за термінологією В. Виноградова, фразеологічних зрощень і фразеологічних єдностей) не завжди вірна, оскільки ідіоми - знаки мотивовані, тому не може бути немотивованим і їхнє значення [17, 84].

Характерним для виконання ідіомами знакової функції також є залучення як раціональної, так і емоційної оцінки (див. праці О. Вольф), що притаманне і для експресивних шарів лексики. Тим самим ідіоми можуть бути своєрідним полігоном для дослідження усіх образно мотивованих значень, оскільки образна основа ідіом має більшу "довжину", ніж така ж основа у слів. Крім того, В. Телія слушно зауважує про те, що значення ідіом більш насичене різними відтінками, -"деталями", ніж значення слова [17, 84-85].  Зіставимо для підтвердженнясказаного близькі за значенням слова і фразеологізми: скелет "про дуже худу, виснажливу людину" і лантух із кістками ірон. "дуже худа, виснажена людина" [22, 328]; розм. ведмідь "про незграбну, неповоротку людину" і мішок мішком жарт. "огрядна, неповоротка і т. ін. постать людини" [22, 399]; гадюка "вживається для позначення підступної, злої, хитрої людини" і підколодна гадюка лайл. "підступна, зловмисна людина" [22, 145]. Пор. ще: укр. балакучий і лепетливий на язик / язик як помело; розумний і має розум / має голову на в'язах / не в тім'я битий / жарт. має лій в голові тощо [21] ; англ. thin i a bag of bones / skin and bone у значенні "дуже худий"; talker i big mouth / розм. be a lot of noise / (one's) tongue is too long for one's teeth / розм. bag of wind зі значенням "балакун, базіка" [19].

Знакову специфічність фразеологізмів вбачаємо в тому, що вони є своєрідними мікротекстами, в яких наявні всі типи інформації, представлених у згорнутому вигляді, як текст у тексті [17, 8], і тому набагато складніші, ніж слова.

Підсумовуючи, зазначимо, що лінгвокультурологічний напрям у фразеології, висуваючи на перший план питання взаємодії фразеологічного складу мови і культури, досліджує механізми співвідношення у фразеологізмах як мовних знаках власне мовної і культурної семантики. Перспективи подальших досліджень вбачаємо в уточненні поняття коду культури і створенні типології культурних кодів у зіставному аспекті.

 

Література

1.     Алефиренко Н. Ф. Лингвокультурология : ценностно-смысловое пространство языка / Н. Ф. Алефиренко. - М. : Флинта: Наука, 2010. - 288 с.

2.     Барт Р. Избранные работы : Семиотика. Поэтика / Роланд Барт [пер. с фр.] / Сост., общ. ред. и вступ. ст. Г. К. Косикова. - М. : Прогресс, Универс, 1994. - 616 с.

3.     Березович Е. Л. Русская топонимия в этнолингвистическом аспекте : Пространство и человек / Елена Львовна Березович / [под ред. А. К. Матвеева]. - Изд. 2-е, испр. и доп. - М. : ЛИБРОКОМ, 2009. - 328 с.

4.     Березович Е. Л. Язык и традиционная культура : Этнолингвистические исследования / Елена Львовна Березович. - М. : "Индрик", 2007. - 600 с. (Традиционная духовная культура славян. Современные исследования).

5.     Брагина Н. Г. Фрагмент лингвокультурологического лексикона (базовые понятия) / Н. Г. Брагина // Фразеология в контексте культуры. - М. : Языки русской культуры, 1999. - С. 131-138.

6.     Гумбольдт В. фон. Избранные труды по языкознанию / В. фон Гумбольдт. -

М. : Прогресс, 1984. - 398 с.

7.     Зорівчак Р. П Фразеологічна одиниця як перекладознавча категорія (На матеріалі перекладів творів української літератури англійською мовою) / Роксолана Петрівна Зорівчак. - Львів : Вища школа, 1983. - 176 с.

8.      Ковшова М. Л. Семантика и прагматика фразеологизмов (лингвокультурологический аспект) : дисс. . доктора филол. наук : 10.02.19 "Теория языка" / Ковшова Мария Львовна. - М., 2009. - 654 с.

9.      Косиков Г. К. Ролан Барт - семиолог, литературовед [Електронний ресурс] /
Г.                 К.                Косиков.                  -                 Режим                  доступу :
http://www.humanities.edu.ru/db/msg/31901#51

10.  Лосев А.Ф. Знак. Символ. Миф / Алексей Федорович Лосев. - М. : Изд-во Московского ун-та, 1982. - 480 с.

11.  Лотман Ю. М. Структура художественного текста / Юрий Михайлович

Лотман. - М., 1970.

12.  Маслова В. А. Лингвокультурология / В. А. Маслова. - М. : Изд. центр "Академия", 2001. - 208 с.

13.  Маслова В. А. Культурно-национальная специфика русской фразеологии / В. А. Маслова / [отв. ред. В. Н. Телия] // Культурные смыслы во фразеологизмах и дискурсивных практиках. - М. : Языки славянской культуры, 2004. - С. 69-76. - (Studia philologica).

14.  Потебня А. А. Теоретическая поэтика. Из записок по теории словесности [Електронний ресурс] / А. А. Потебня. - М. : Высшая школа, 1990. - 313 с. -Режим доступу : http://www.smalt.katelia.ru/~filolog/lit/potebnia.pdf

15.  Селіванова О. О. Нариси з української фразеології (психокогнітивний та етнокультурний аспекти) : Монографія / Олена Селіванова. - К.- Черкаси :

Брама, 2004. - 276 с.

16.  Соссюр Ф. Труды по языкознанию / Курс общей лингвистики [под ред. Холодович А. А.]. - М. : Прогресс, 1977. - 696 с.

17.  Телия В. Н. Русская фразеология. Семантический, прагматический и лингвокультурологический аспекты. - М. : Языки русской культуры, 1996. -

288 с.

18.  Телия В. Н. Первоочередные задачи и методологические проблемы исследования фразеологического состава языка в контексте культуры / В. Н. Телия // Фразеология в контексте культуры. - М. : Языки русской культуры, 1999. - С.13-24.

 

Довідники

19.  АУФС - Англо-український фразеологічний словник [уклад. К. Т. Баранцев. - 2-е вид., випр.]. - К. : Знання, КОО, 2005. - 1056 с.

20.  Культурология. ХХ век. Энциклопедия в двух томах [Електронний ресурс] / [глав. ред. и сост. С. Я. Левит]. - СПб. : Университетская книга, 1998. -Режим доступу : http://psylib.org/ua/books/levit01/index.htm

21.  Селіванова О. О. Лінгвістична енциклопедія / О. О. Селіванова. - Полтава : Довкілля-К, 2010. - 844 с.

22.  СФУМ - Словник фразеологізмів української мови [укл. : В. М. Білоноженко та ін.]. - К. : Наукова думка, 2008. - 1104 с.

23.  ССІС - Сучасний словник іншомовних слів [укл. : О. І. Скопненко, Т. В. Цимбалюк]. - К. : Довіра, 2006. - 789 с.

24.  DIO - Dictionary of Idioms and Their Origins / Linda and Roger Flavel. - L. : Kyle Cathie Ltd, 2006. - 343 p.

Страницы:
1 


Похожие статьи

Автор неизвестен - 13 самых важных уроков библии

Автор неизвестен - Беседы на книгу бытие

Автор неизвестен - Беседы на шестоднев

Автор неизвестен - Богословие

Автор неизвестен - Божественность христа