Р В Гах - Фізичне виховання гімназійної молоді на західноукраїнських землях (перша третина ХХ ст.) - страница 1

Страницы:
1  2 

УДК 796.011.3 (477.8) «20»

 

 

Р. В. ГАХ

 

ФІЗИЧНЕ ВИХОВАННЯ ГІМНАЗІЙНОЇ МОЛОДІ НА ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ (ПЕРША ТРЕТИНА ХХ СТ.)

Аналізується фізичне виховання в гімназія на західноукраїнських землях першої третини ХХ ст., де важливим завданням було виховання здорової, фізично розвинутої молоді. Визначаються головні форми та засоби фізичного виховання гімназистів. Розглядаються навчальні програми з фізичного виховання. Висвітлюється діяльність спортивних гуртків і секцій, які сприяли фізичному вихованню учнів гімназій.

 

Ключові слова: гімназія, фізичне виховання, молодь, руханка.

 

 

Р. В. ГАХ

 

ФИЗИЧЕСКОЕ ВОСПИТАНИЕ ГИМНАЗИЙНОЙ МОЛОДЕЖИ НА

ЗАПАДНОУКРАИНСКИХ ЗЕМЛЯХ (ПЕРВАЯ ТРЕТЬ ХХ ВЕКА).

Анализируется физическое воспитание в гимназиях на западноукраинских землях первой трети ХХ века, где важной задачей было воспитание здоровой, физически развитой молодежи. Определяются главные формы и средства физического воспитания гимназистов. Рассматриваются учебные программы по физическому воспитанию. Освещается деятельность спортивных кружков и секцій, которые способствовали физическому воспитанию гимназистов.

 

Ключевые слова: гимназия, физическое воспитание, молодежь, руханка.

 

 

R. V. HAKH

 

PHYSICAL EDUCATION GIMNAZIYNOY YOUTH ON THE WEST LANDS (THE FIRST THIRD OF THE TWENTIETH CENTURY).

Analyzed physical education in high schools on the West lands the first third of the twentieth century, where the important task was the education of healthy physical development of youth. Identifies the main forms and means of physical education students. We consider the curriculum for physical education. Outlines the activity of sports clubs and секцій that contributed to physical education students.

 

Keywords: gymnasium, physical education, youth, ruhanka.

На початку ХХ ст. на західноукраїнських землях існувала розгалужена система освіти, ядро якої становили гімназії. Їх налічувалось майже 60. У цей період тривав процес формування та вдосконалення змісту гімназійної освіти, який відзначився розширенням національної складової. Одним із важливих завдань педагогічної науки і практики був пошук найбільш ефективних засобів і організаційних форм фізичного виховання, які би сприяли загальному розвитку молоді. Ця проблема стала предметом гострих дискусій на конференціях та педагогічних радах гімназій, в результаті чого в практику цих навчальних закладів почали вводити заняття фізичними вправами. Основною формою фізичного виховання гімназійної молоді була руханка, якій з року в рік приділялось все більше уваги [1, с. 95; 5, арк. 1-2; 6, арк. 8-18; 7, арк. 9-12].

За час незалежності України спостерігається різке підвищення інтересу до історико-педагогічних проблем, серед них до фізичного виховання на західноукраїнських землях в кінці

ХІХ - першої третини ХХ ст., де в той час формувалися засади української освітньої системи. Близьким до нашого дослідження є наукові праці Б. Трофим'яка [18], Є. Приступи [16], А. Цьося [19], О. Вацеби [3], Я. Боднара [2], О. Винничука [4]. Науковці висвітлюють питання зародження, становлення і розвитку національної системи фізичного виховання, розкривають особливості спортивно-масового руху, досліджують питання діяльності руханкових товариств. Проте пошук, аналіз та висвітлення нових архівних і літературно-наукових фактів з досліджуваної нами проблеми не втрачає своєї актуальності й сьогодні.

Метою статті є вивчення та аналіз фізичного виховання гімназійної молоді на західноукраїнських землях в першій третині ХХ ст.

Потреба об'єктивного наукового трактування історико-педагогічних фактів та явищ минулого спонукала автора до аналізу значної кількості різноманітних джерел. Це передусім матеріали Державного архіву Тернопільської області; наукова література Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського, Львівського державного університету фізичної культури, Тернопільського національного педагогічного університету ім. В. Гнатюка, Тернопільської обласної універсальної наукової бібліотеки.

У роботі над фізичним вихованням гімназійної молоді головну роль відігравали дирекції та педагогічні ради гімназій. Вони намагались створити в навчальному закладі позитивну атмосферу для виховання, даючи можливість молодим людям самостійно працювати над своїм фізичним вдосконаленням, незалежно від їх соціального статусу [8, арк. 5-10]. Навчальна діяльність гімназій строго регламентувалася міністерськими розпорядженнями, планами, програмами. Вони були обов'язковими для всіх державних гімназій, а також приватних, які домагалися права прилюдності.

Лише у воєнний період діючі гімназії працювали за так званим «комбінованим планом». Він передбачав вивчення учнями дворічної гімназійної програми протягом одного року. Така система організації навчання разом з «воєнними» матурами, діяльністю «етапних» гімназій та еміграційних гімназійних курсів збагатили теорію і практику розвитку української середньої школи в екстремальних умовах. Ці ж умови призвели до зміцнення акцентів у змісті гімназійної освіти на військово-патріотичне виховання молоді. Це проявилося в тому, що в діючих гімназіях було введено такий надобов' язковий предмет, як «військова наука стріляння», у гімнастиці більше уваги відводилося стройовій підготовці тощо. Навчальний рік складався з двох семестрів, так званих речинців: осіннього (з вересня до січня) та весняного (з лютого до червня), між якими були 3-4 дні відпочинку [15, с. 19-25].

Для зміцнення здоров' я, загартування та тіловиховання учнів в гімназіях викладалася руханка (гімнастика) [15, с. 24]. В 1910 р. вона вже була обов'язковою дисципліною [1, с. 95]. В одних гімназіях вона проводилась двічі в тиждень, інших - один раз. У школах, де були два вчителі руханки, заняття проводились окремо з хлопцями і дівчатами. Для останніх підбиралися вправи легші, більше уваги приділялося танцям і хороводам. В зимову пору учениці мали до використання кілька пар ковзанів. Крім ковзанів, каталися на санках та лижах, але меншою мірою через брак інвентаря. Часто грали в ігри «Два вогні», «Подай далі» та ін. Учениці 3 та 8 класів вміли добре грати у волейбол і баскетбол знаючи технічні і теоретичні складові гри. Також старші дівчата займалися легкою атлетикою на стадіонах і площадках гімназій [8, арк. 5-10].

Заняття з фізичного виховання молодих людей проходило у власних залах, шкільному дворі, повітових стадіонах, на свіжому повітрі, в лісі, на берегах річок. Проте в багатьох гімназіях бракувало власного спортивного залу. Так, дирекції гімназій у Скалаті і Теребовлі на Тернопільщині винаймали зали в гімнастичного товариства «Сокіл» [9, арк. 12; 8, арк. 6].

Єдиної навчальної програми з руханки не було. Урок проводився відповідно до міністерських вказівок. В кожній гімназії урок руханки мав свої особливості та відмінності. Наприклад, в Теребовлянській гімназії фізичне виховання складалося з: 1) методичні лекції з тілесного виховання (в залі гімнастики та на свіжому повітрі); 2) ігри та забави; 3) польові навчання; 4) легку атлетику; 5) спорт та екскурсії. В Гусятинській гімназії, заснованій в 1909 р., навчальний план гімнастики складався з: 1) вільних вправ; 2) вправ з палицями; 3) вправ на приладах; 4) забав і рухових ігор. Вправи підбирались відповідно до рівня фізичного розвитку учнів. Крім занять з гімнастики, молодь могла займатися додатково в залі «Сокола» піднаглядом начальника товариства. Гімназисти охоче і старанно навчалася гімнастиці. Учні могли бути звільнені від занять з гімнастики на підставі лікарського звільнення або через далеке проживання від гімназії [7, арк. 7-12].

В досліджуваний нами період не було єдиної методики викладання руханки, переважно заняття проводилось за методикою сокільської гімнастики, де значна увага приділялась положенням і рухам, які повинні викликати у виконавців емоційне піднесення, почуття радості, естетичної насолоди. На заняттях з гімнастики в учнів розвивали почуття ритму і такту. На особливу увагу заслуговували вправи на перекладині, «коні», «стрибки через козла». Заняття з гімнастики були спрямовані на розвиток гнучкості та еластичності, покращення постави молоді [10, арк. 20-23; 17, с. 26]. Урок гімнастики планувався на два семестри. На кожен урок був написаний орієнтовний конспект. Структура конспекту виглядала так: в першому розділі подавались зміст вправ і послідовність їх виконання, у другому наводились прилади і прибори, які використовувались на конкретному уроці. Урок починався, як правило, з шикування, стройових вправ. Після легких розминочних вправ молодь вправлялася на приладах. В кінці заняття могли грати ігри. Також засобами на заняттях були ходьба, біг, стрибки. У деяких гімназіях фізичне виховання проходило під наглядом шкільного лікаря, який входив в склад педагогічної ради школи. Особливу увагу надавали слабшим учням, застосовуючи до них індивідуальний підхід [11, арк. 14-17].

Робота на фізичним вихованням молоді потребувала постійного фінансового забезпечення. Переважно цим займалися батьківський комітет, патронати та опікуни класу. Часто на допомогу школам приходили різні організації. Наприклад, українській гімназії в Тернополі допомагали фабрика «Калина», кооперативна спілка «Маслосоюз», Спілка пасічників і торговий кооператив «Подільський базар» [18, с. 112].

Урок руханки розглядався як початок вирішення завдань фізичного гарту гімназійної молоді. Як свідчить аналіз архівних матеріалів, їхнє поглиблення передбачало заняття протягом усього дня в позакласній та позашкільній діяльності. Для цього в гімназіях створювались спортивні гуртки, секції (плавання, настільного тенісу, шахів, легкої атлетики), організовувались екскурсії, змагання, руханкові виступи [10, арк. 8-10]. В гімназіях перед уроками проводились 10-хвилинні заняття з фізичного виховання, відомі під назвою «гімнастика до занять». Вона проходила в коридорах школи чи залах і покликана була організувати учнів до початку навчального дня, запобігти викривлення постави, загартовувати організм і привчити школярів до систематичних занять руханкою [11, арк. 14-17].

На думку Б. Трофим'яка, переломним у розвитку фізичного виховання в українських гімназіях був 1901 р., «коли на посаду вчителя німецької та класичних мов у Львівську академічну гімназію приходить молодий енергійний Іван Боберський. Склавши державний іспит навчителя руханки, проф. І. Боберський стає піонером гімназійної фізкультури та спорту, їхнім теоретиком, ідеологом та організатором. Він виводить на добру дорогу фізичне виховання не лише у Львові, а й у гімназіях Тернополя, Перемишля, Бережан та інших міст краю, а 1901 р. очолює гурток підготовки вчителів руханки для гімназій Східної Галичини. У 1906 р. він організовує при академічній гімназії «Український спортовий кружок», який стає організаційним, методичним та пропагандистським спортивним центром Галичини. І. Боберський пропагує футбол, читає лекції на спортивну тематику, видає підручники, методичні посібники, правила для різних видів спорту, щомісячний гімнастичний часопис «Вісти з Запорожа», а потім «Сокільські Вісти». У 1906 р. появляється перший українською мовою посібник з футболу «Копаний м' яч», яким користуються в Галичині аж до вересня 1939 р. Згодом виходять «Сітківка», «Гаківка», «Впоряд», «Про рух», «Народні вправи». У 1908 р. І. Боберський приїжджає до Тернополя з львівською гімназійною футбольною дружиною, виступає перед учнями з лекцією «Про основи гри в копаного м'яча» та проводить показовий матч з командою української гімназії Тернополя за правилами гри. Адже до цього часу ігри проводилися без форми і правил. Команди гімназії Тернополя не мали власних назв, а виступали під назвами своїх класів: І, ІІ, Ш, ІУ. Найсильнішій команді гімназії дано назву «Поділля І». Показова гра з командою львівської гімназії розбудила тернопільську молодь, спричинила до занять іншими видами спорту». Однак футбол домінував: учні старших класів утворили кілька команд, їх у 1910-11 навчальному році налічувалося вже шість. В 1913 р.спортивний гурток гімназії Тернополя нараховував 180 учнів, що займалися футболом та іншими видами спорту. Засноване при гімназії Українське спортивне товариство «Поділля» до Першої світової війни було відоме в краю успішними матчами футбольної дружини з польськими та єврейськими гімназійними командами «Креси», «Легіон», «Єгуда» [18, с. 109].

Цікавий досвід діяльності гімназій в Чорткові, Теребовлі та Гусятині на Тернопільщині. Їх розташування поблизу сільської місцевості, неподалік природи дозволяло дещо по-іншому підходити до вирішення завдань фізичного виховання. Наприклад, заснована в 1907 р. гімназія в Теребовлі мала облаштований пляж на березі річки Гнізна, що сприяло загартуванню молоді літом. До цього часу молодь з цього міста й околиць змушена була виїжджати на навчання до Тернополя. У зимову пору учні мали власний каток з роздягальнею, яка обігрівалась [8, арк. 40-45]. Ігри та рухові забави відбувалися на свіжому повітрі від половини квітня. У вільні від шкільних занять дні молодь організовувала екскурсії - піші та на велосипедах на невеликі та великі відстані. Часто проводились екскурсії в ліс [10, арк. 20-25]. Вони бували двох типів:

1)  географічні або ботанічні; 2) екскурсії для забав та розваг. Переважно такі екскурсії тривали весь день [7, арк. 8-12]. В звіті дирекції Скалатської гімназії вказується, що для учнів 4 класу було організовано пожежні курси. Учні дуже любили грати у футбол. Зимою молодь каталась на ковзанах і лижах, грала хокей. Учні з великим ентузіазмом займались цими видами фізкультури [9, арк. 5-9].

На початку ХХ ст. в гімназіях був поширений скаутський рух. До цього руху належала не лише шкільна, але й селянська та міщанська молодь. Учням розповідали про засади та основи цього руху, проводились польові навчання [7, арк. 8-12]. У 1910 р. в Тернопільській українській гімназії діяв пластовий гурток, який налічував 120 членів. Ним завідували вчителі Василь Безкоровайний і Володимир Мацуський. Лікар Володимир Вітошинський виступив із кількома лекціями про допомогу в невідкладних випадках [18, с. 110].

В українській гімназії в Кременці діяла спортивно-туристична секція. В зимову пору року гімназисти займалися вивченням лещатарства. На весні секція організовувала команду до волейболу та легкої атлетики. Теоретична діяльність спортивно-туристичної секції полягала в написанні рефератів спортивні теми, зокрема такі: 1) «Мета і значення спорту», 2) «У сторіч спорту», 3) «Значення спорту для здоров' я і держави», 4) «Спорт в Греції та Римі», 5) «Справа рекордів» та ін.

При секції були запровадженні курси танців. Секція виписувала спортивний часопис, організовувала прогулянки з молоддю до Луцька та Тернополя. Метою прогулянок було пізнати місто та його історію, побачити українські музеї, побувати на околицях міст [12, арк. 24-30].

На увагу заслуговує те, що в секції забороняли грати футбол. Мотивувалося це тим: «Цей спорт забирає багато часу і шкідливий для молодих спортсменів, бо вони не розуміють добре, як його вправляти» [12, арк. 25].

Для учнів 7 і 8 класів Тернопільської гімназії утворено в 1911-1912 навчальному році гурток стріляння. Теоретичні навчання відбувалися в гімнастичні залі, а практичні - військовому стрільбищі. 31 травня 1914 р. стрілецька команда гімназії взяла участь у змаганнях у Відні [18, с. 39].

Велика увага в гімназіях приділялася спортивним святам, змаганням, «фестинам», «краєвим здвигам», «руханковим виступам», як заходам прояву сили та організованості людей, як агітація до вступу молоді в ряди руханкових товариств [14, с. 11]. Наведемо приклад з життя Теребовлянської гімназії. Як зазначається у звіті дирекції гімназії, молодь брала активну участь в змаганнях між школами в Тернополі. «Свято спорту», організоване повітовим комітетом виховання фізичного, було дуже врочистим. Воно відбувалося два дні. Першого дня проходили змагання з ігор командних, п' ятиборства. Після обіду учні брали участь в змаганнях з легкої атлетики (біг 100 м, метання гранати, диску та дротиків, стрибки в довжину та висоту). Другого дня відбулася церемонія відзначення переможців, спільна молитва, парад. Сильніших нагороджували дипломами та призами. Учні школи брали активну участь в цьому святі і показали на ньому добру фізичну підготовленість і повністю задовільні результати [8, арк. 15].

З інших матеріалів змагань першої третини ХХ ст. дізнаємось про шкільні спортивні свята. Ось, наприклад, програма змагань для гімназистів 13-15 років: 1) кидання гранати (права і ліва рука);

2)  стрибок у висоту; 3) стрибок в довжину з розбігу; 4) біг 60 м. Хлопці 15-19 років змагались у таких видах: 1) штовхання ядра вагою 5 кг; 2) стрибки у висоту та довжину; 3) біг 100 м, 4) гандбол (2 тайми по 30 хв. з перервою 10 хв.). Дівчата віком 10-14 років приймали участь у таких змаганнях: 1)стрибки у висоту та довжину; 2) біг 60 м. Дівчата віком 15-18 років визначали сильніших у таких видах: 1) баскетбол (2 тайми по 10 хв. з перервою 5 хв.); 2) волейбол; 3) біг 100 м, 4) крикет. Також для гімназистів організовувалось військове п'ятиборство. Команди були представлені чотирма учасниками. Змагались у таких видах: 1) біг 100 м, 2) стрибок в довжину; 3) кидок гранати; 4) боротьба багнетами; 5) стріляння. Поширеними були легкоатлетичні змагання, під час яких учні метали диск, спис, стрибали з жердино [13, арк. 14-17].

Гімназисти тернопільської гімназії взимку перед кожною неділею і святом збиралися щоб грати в настільний теніс і кеглі, зачитувати реферати на оздоровчу та спортивну тематику, дискутували та слухали повідомлення про спортивні досягнення в світі і Галичині, про виступи команд гімназії та спортивний рух. Учнівський гурток зі спорту гімназії традиційно брав участь в спортивних заходах товариства «Рідна школа» в масштабах міста і краю. Також гімназисти часто проводили змагання з гімнастики та боксу в добре обладнаному залі «Міщанського братства» [18, с. 111].

Чималий вплив на гімназійну молодь мав величавий окружний збір «Соколів» і «Січей» 26 червня 1910 р. в Тернополі, в якому взяли участь, зокрема відомі ініціатори спорту І. Боберський та К. Трильовський. Під їхнім впливом цього свята деякі гімназисти-українці вступили у члени вказаних молодіжних товариств [18, с. 111].

Фізичне виховання молоді відбувалося на основі принципів гармонійності, різноманітності, природовідповідності, здорового способу життя. Водночас воно реалізовувалось у нерозривному взаємозв'язку з іншими складовими загального виховання: моральною, інтелектуальною, естетичною. Тіловиховання гімназистів розгорталось на тлі спілкування в колективі. Це спілкування було могутнім фактором формування моральних якостей тих, хто займався спортом. Заняття фізичною культурою створювали сприятливі умови для естетичного виховання молодої людини, виховання у неї почуття прекрасного [2, с. 72-73].

Таким чином, з вищесказаного можна зробити певні висновки. В гімназіях на західноукраїнських землях першої третини ХХ ст. фізичне виховання молоді постає як добре організований педагогічний процес. Головною формою тіловиховання гімназистів була руханка. У досліджуваний період не існувало єдиної методики та програми з фізичного виховання для гімназій. Молодь активно займалася спортом у спортивних секція при гімназіях. Для гімназійної молоді часто організовували спортивні свята, які були дуже популярними.

ЛІТЕРАТУРА

1.     Боднар Я. Соцірально-економічні та ідеологічні передумови фізичного виховання в Галичині (кінець ХІХ - початок ХХ ст.) / Я. Б. Боднар // Буковинський науковий спортивний вісник. - 2005.

 

-   Вип. 2. - С. 94-95.

2.     Боднар Я. Принцип гармонійності у фізичному вихованні молоді Галичини в кінці ХІХ - початку ХХ століття / Я. Боднар // Вісник Прикарпатського університету. Серія: Фізична культура. - 2008.

-   Вип. 6. - С. 72-73.

3.     Вацеба О. Нариси з історії західноукраїнського спортивного руху / О. Вацеба. - Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 1997. - 229 с.

4.     Винничук О. Історико-педагогічні аспекти розвитку фізичної культури: навч. посіб. для студ. вищ. пед. навч. закл. / О. Винничук. - Тернопіль: Астон, 2005. - 404 с.

5.     ДАТО. - Ф. 400. - Оп. 1. - Спр. 7: Приватна середня школа в Підгайцях. Протокол наукової конференції від 26 травня 1926 р. - Арк. 1-2.

6.     ДАТО. - Ф. 399. - Оп. 1. - Спр. 38: Державна гімназія в Бережанах: «Золота книга і хроніка учнів 7 класу» (1926-1933). - Арк. 1-73.

7.     ДАТО. - Ф. 458. - Оп. 1. - Спр. 1: Приватна гімназія в Гусятині: Звіт дирекції гімназії за 1912­1913 навчальний рік. - Арк. 1-12.

8.     ДАТО. - Ф. 432. - Оп. 1. - Спр. 6: Державна гімназія в Теребовлі: Звіт дирекції і списки учнів за 1936-1937 навчальний рік. - Арк. 1-64.

9.     ДАТО. - Ф. 457. - Оп. 1. - Спр. 1: Приватна гімназія в Скалаті: Звіт дирекції і списки учнів за 1913-1914 навчальний рік. - Арк. 1-34.

Страницы:
1  2 


Похожие статьи

Р В Гах - Фізичне виховання гімназійної молоді на західноукраїнських землях (перша третина ХХ ст.)