С В Філіппова, О О Добруля - Фінансові проблеми трансформаційних процесів у промисловому секторі економіки україни - страница 1

Страницы:
1 

УДК 330.322:658.5

СВ. Філіппова, О.О. Добруля

Одеський національний політехнічний університет

ФІНАНСОВІ ПРОБЛЕМИ ТРАНСФОРМАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ У ПРОМИСЛОВОМУ СЕКТОРІ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ

© Філіппова С.В., Добруля О.О., 2008

Розглянуто проблему вдосконалення фінансового забезпечення трансформаційних процесів в промисловості України. Обгрунтовано необхідність функціонально-ресурсного забезпечення процесу фінансування та розроблено пропозиції щодо використання механізму його моніторингу.

The problem of perfection of the financial providing of transformations processes is considered in industry of Ukraine. Necessity of the functionally-resource providing of process of financing and suggestions of the use of mechanism of his monitoring are offered.

Постановка проблеми та її зв'язок із важливими науковими та практичними завдан­нями. Посилення процесів євроінтеграції змушує Україну активізувати трансформаційні процеси у всіх сферах економіки [1]. Одним з найефективніших стимулів активізації стають фінансові, тому проблема вдосконалення фінансового забезпечення трансформаційних процесів набуває актуальності. Враховуючи складність та багатогранність трансформаційних процесів, обмеженість державного фінансування та повільність залучення іноземних джерел, зростає важливість проблеми вибору джерела та механізму фінансування як для окремих підприємств, так і для регіонів й держави загалом.

Аналіз останніх досліджень і результатів. Різні аспекти цієї проблеми вивчаються багатьма відомими українськими та зарубіжними науковцями та практиками. Так, теоретико-методологічні аспекти управління промисловим виробництвом в умовах змінного зовнішнього середовища і ринку розвинули О. Амоша, В. Геєць, О. Кузьмін, Й. Петрович, І. Продіус, С. Соколенко, В. Хміль, М. Чумаченко. Методологію його трансформації та управління нею розробили А. Алимов, І. Алєк-сєєв, Б. Буркинський, В. Гриньова, С. Дорогунцов, С. Єрохін, В. Захарченко, І. Лукінов, Б. Одягайло, І. Школа. їх підходи відрізняються спектром досліджень проблем сучасного виробництва і методів управління його трансформаційними процесами. Поглиблено вивчено фінансові засади трансформації у роботах М. Герасимчука, А. Загороднього, О. Заруби, М. Крупки, П. Орлова, А. Пересади, Д. Черваньова, М. Якубовського та інших.

Віддаючи належне напрацюванням вітчизняних та зарубіжних економістів, здійсненим у галузі теорії, методиці та організації фінансового забезпечення трансформаційних процесів, слід зауважити, що до цього часу багато проблем не знайшли свого остаточного вирішення. Це стосується комплекс­ного підходу щодо фінансового забезпечення, врахування складного характеру трансформаційних процесів, формування механізмів його функціонально-ресурсного забезпечення та моніторингу, що й зумовлює актуальність теми цієї роботи, її теоретичну та практичну значущість.

Постановка цілей. На основі систематизації останніх публікацій і даних моніторингу розвитку трансформаційних процесів в економіці України розглянуто один з важливих їх аспектів -вдосконалення фінансового забезпечення. Мета роботи - обґрунтувати необхідність розвитку функціонально-ресурсного забезпечення процесу фінансування та пропозицій щодо використання механізму його моніторингу як важливих складових трансформаційних процесів.

Виклад основного матеріалу. Економічний розвиток країни значною мірою залежить від інтен -сифікації трансформаційних процесів в економіці, насамперед у промисловому секторі. Промислове виробництво як базис будь-якої економічної системи потрапляє в процес трансформації і із-за накопичених якісних змін поступово змінює власного суб'єкта управління. Відповідно змінюютьсяпріоритети і цілі відповідних виробничих структур. Іншими словами, трансформаційні процеси у промисловості відображаються на його виробничій структурі, основними чинниками зміни якої є [2, 4]: розмір підприємства; галузь виробництва; рівень технології і спеціалізації виробничих підприємств; територіальне розміщення виробництва; ресурсний потенціал окремих підприємств і територій.

Трансформація промислового виробництва може відбуватися поступово, у вигляді низки дрібних послідовних змін, а може й радикально, у вигляді різкої зміни його стану.

Перший тип трансформації є еволюційний і має назву організаційного розвитку, під яким розу­міється концепція планування, ініціації і ведення процесів зміни виробничих систем із залученням широ­кого кола учасників. Соціальні аспекти розглядаються як ключові моменти трансформації, які спочатку виконують функцію підготовки виконавців до майбутніх змін, а потім створюють для них організаційні передумови. Організаційний розвиток відрізняється варіативністю, оскільки допускає не тільки зворотний хід процесу, але і одночасну ініціацію трансформаційних процесів макро-, мезо- і мікрорівня.

Другий тип трансформації є революційним і має назву реінжинірингу, тобто фундамен­тального переосмислення і радикальної трансформації всіх процесів підприємства. Трансформація має загальний характер, оскільки зміни перебігають впродовж усього ланцюга створення вартості, а допоміжні процеси оптимізуються на предмет їх корисності для основного виробництва.

Між цими типами трансформації знаходиться багато проміжних, таких, що відрізняються ступенем участі персоналу в змінах і способами їх проведення [3].

Як ефективний спосіб трансформації промислового виробництва також розглядається його реструктуризація, тобто "комплексні і взаємозв'язані зміни структур, що забезпечують функціону­вання підприємства загалом" [4]. Вона передбачає обов'язкову зміну виробничої програми і пов' язані з цим зміни в таких структурах:

-          виробничій (виробничо-технічна база);

-          функціональній (функціональний розподіл праці);

-          інформаційній (елементи і зв'язки інформаційної системи);

-          організаційній (економіко-правові форми і організаційні зв'язки ззовні і усередині підприємства);

-          кадровій (професійний і кваліфікаційний склад персоналу);

-          фінансовій (баланс ресурсів - активи і пасиви).

Найчастіше об' єктом трансформації під час реструктуризації є малоефективні і збиткові виробництва, які ліквідовуються або відособлюються як самостійні при збереженні коопераційних зв' язків з основним виробництвом. Це викликає інтеграцію виробничих структур і необхідність оцінки інноваційності промислового виробництва за допомогою критеріїв ефективності реструктуризації -показників підприємницької діяльності підприємств, що реструктуризуються, в перспективі (3-5 років залежно від типу виробництва, інноваційного циклу і ін. чинників). Основними напрямами інтеграції стають децентралізація і дивізіоналізація, головна відмінність між якими криється в розподілі відповідальності за одержаний прибуток. За децентралізації відповідальність залишається в основної (материнської) структури, за дивізіоналізації розподіляється по знову створених структурах - центрах, капітальних вкладень, обслуговування.

Як бачимо, трансформаційні зміни у промисловому секторі стосуються насамперед головного об' єкта фінансування - виробничого процесу та його матеріально-технічного, інвестиційного, інноваційного та іншого забезпечення. Крім того, необхідно враховувати той факт, що реалізація державної стратегії інноваційного розвитку промисловості потребує також належного ресурсного забезпечення. Ситуацію ускладнює те, що формування необхідних ресурсів трансформаційних процесів, тобто ресурсів, що формуються на підприємстві для реалізації завдань трансформації виробничої та іншої діяльностей [3], здійснюється на рівні підприємств. Тому постає завдання вдосконалення фінансового забезпечення трансформації шляхом оцінки ресурсів трансформації та створення для цього сприятливих організаційно-економічних умов.

Ресурси трансформації доцільно згрупувати у такі дві основні форми - реальні та фінансові.

Усі реальні ресурси можна звести до чотирьох основних груп:

-          природні ресурси (земля, водні ресурси, повітряний басейн, корисні копалини тощо);

-          трудові ресурси (робоча сила у працездатному віці);

-          матеріально-технічні ресурси (основний та оборотний капітал у реальному вигляді);

-          інформаційні ресурси (бази даних, інтелектуально-інформаційні послуги, проектно-кошторисна, технічна документація тощо).

Під фінансовими ресурсами, як правило, розуміють фонди грошових засобів, що формуються на підприємстві для забезпечення його діяльності. Оскільки гроші - це універсальний товар, що має здатність легко обмінюватись на будь-який інший товар, тому можна сказати, що фінансові ресурси є універсальним видом трансформаційних ресурсів і формування їх на підприємстві дає змогу отримати будь-який реальний актив, необхідний для реалізації будь-яких завдань трансформації його діяльності.

Забезпечення процесу трансформації промислових підприємств фінансовими ресурсами фак­тично являє собою перший з трьох основних етапів інвестиційної діяльності: формування накопичень -вкладення ресурсів (інвестування) - отримання доходу. Отже, можна зробити висновок про первинність формування фінансових ресурсів по відношенню до реальних, що і визначає значущість саме фінансового забезпечення інвестиційної діяльності підприємства.

Фінансові ресурси трансформації України складаються з національних та частки іноземних ресурсів, що пропонуються на національному ринку капіталу. Але певна частка національних інвестиційних ресурсів вкладається за кордоном, тобто відбувається відтік капіталу з країни. Тобто сукупність національних та іноземних фінансових ресурсів, яка зменшена на ресурси, вкладені за кордоном, є реальною фінансовою основою трансформації.


Єдиним джерелом фінансових ресурсів в країні є заощадження національних та іноземних економічних суб' єктів: корпорацій, підприємств, держави та окремих громадян, які є водночас власниками і споживачами заощаджень, але в різних масштабах. Так, нефінансові корпорації (підприємства) історично є найбільшими власниками та споживачами ресурсів, створюючи до 60 % національного інвестиційного фонду в розвинутих країнах, причому їх потреба в фінансових ресурсах перевищує власні заощадження. Найбільшим постачальником фінансових ресурсів в розвинутих країнах є населення, забезпечуючи близько 60 % їх пропозиції, але його попит на ресурсі незначний. Відповідно існує певна об'єктивна проблема та необхідність перерозподілу інвестиційних ресурсів серед їх власників та споживачів, вирішивши яку, можна визначити джерела формування фінансових ресурсів трансформації найбільшого їх споживача промислових підприємств. До джерел фінансових ресурсів у світовій практиці також належать банківські та фінансово-кредитні установи, інвестиційні та інноваційні, венчурні фонди, ринки цінних паперів, регіональні фонди підтримки підприємництва. Але не всі з них доступні промисловим підприємствам. Найпоширеніші з них наведено у таблиці.

Розмаїття джерел формує проблеми: їх порівняння, оцінки доцільності залучення та вибору оптимального варіанта, проведення моніторингу їх стану та розвитку. Крім того, необхідно вирішувати фінансові проблеми трансформації у комплексі з інноваційним розвитком виробництва.

Тому процес прийняття фінансових рішень щодо вибору джерел фінансування трансформаційних процесів для окремого промислового підприємства складається з таких етапів:

1.      Визначення "доступних" йому джерел фінансування;

2.      Оцінка позитивних та негативних сторін використання окремих джерел;

3.      Оцінка вартості ресурсів, залучених з окремих джерел;

4.      Прийняття рішення щодо складу та структури джерел фінансування;

Кожен залучений ресурс має власне цільове призначення, тому що розв' язує конкретну функціональну задачу процесу управління трансформацією промисловості або економіки країни загалом. Відповідно існує об' єктивна необхідність створення ефективного механізму функціонально-ресурсного забезпечення процесу фінансування та його моніторингу. Головним завданням першого механізму є створення привабливих організаційно-економічних умов використання фінансових ресурсів трансформації та оптимізація розподілу ресурсів, а завданнями другого - спостереження за тенденціями процесу фінансування - динамікою розвитку джерел, попитом та ефективністю першого механізму [2, 3]. Зазначені завдання є водночас завданнями державної політики трансформації та функцій управління, що потребують закріплення у регламентуючих документах, до яких належать стратегія розвитку України, промисловості та регіональної політики.

Як бачимо, фінансові проблеми трансформації можна вирішити на засадах нового організаційно-економічного та методичного підходу щодо вдосконалення процесу фінансування, починаючи з вибору джерела фінансування, до моніторингу результатів фінансування. Для вирішення зазначеної проблеми необхідно створити ефективне функціонально-ресурсне та організаційно-економічне забезпечення, яке охоплюватиме:

-          розробку стратегії фінансування трансформаційних процесів та коригування відповідних державних, регіональних та галузевих програм;

-          вдосконалення методичних засад вибору оптимальних схем фінансування окремих напрямків трансформації промислового сектору;

-          формування інфраструктури фінансового забезпечення;

-          розробку  заходів  з  впровадження  моніторингу  процесу  фінансового забезпечення трансформаційних змін на рівні підприємства, виду діяльності, регіону та країни.

Під час розробки стратегії фінансування трансформаційних процесів виникає завдання коригування відповідних державних, регіональних та галузевих програм, які вже функціонують або розробляються. Коригування стане необхідним, тому що кожне підприємство обирає свій найкращий варіант фінансування трансформаційних змін, враховуючи не тільки галузеві особливості, але й стратегічні завдання власного бізнесу.

Вдосконалення методичних засад стосується передусім вибору оптимальних схем фінансування окремих напрямків трансформації промислового сектору, який необхідно здійснювати, враховуючи такі основні критерії стосовно вибору джерел формування інвестиційних ресурсів: швидкість залучення; різні види ризиків; вартість джерела; термін виплати боргу з точки зору вигідності терміну погашення; імовірні обмеження у надходженні коштів; ризик переходу контролю до іншого власника.

Формування інфраструктури фінансового забезпечення є об'єктивним заходом, тому що за реалізації крупномасштабних проектів склад їх учасників значно розширюється та охоплює: проектні установи, ініціаторів проекту, підрядників, страхові компанії, фінансових консультантів, покупців та постачальників, державні установи. Воно перебігатиме на рівні підприємств, регіонів та галузей порівняно відокремлено, але концептуально пов' язане між собою.

Особливої уваги вимагає самоорганізація інфраструктури фінансового забезпечення, яку частково може виконувати кожен елемент структури управління трансформаційними процесами. їй сприяє зв' язок сучасних тенденцій розвитку економіки з реорганізацією комунікативних мереж, налагодженням горизонтальних зв' язків підприємств і ослабленням вертикальних. Механізм інфраструктури фінансового забезпечення, що само організовується, на регіональному рівні


Цільовий блок визначає поєднання інтересів учасників трансформаційних процесів, що обумовлює комплексний розвиток регіону. Ступінь досягнення інтересу визначається по кожному учаснику. Для регіону його відображають показники, що характеризують роль учасника у формуванні промислово-інноваційного потенціалу і соціальному розвитку регіону. Для промислових підприємств - показники ступеня досягнення ними своїх локальних або комплексних цілей. Регіональний інтерес є пріоритетним, оскільки створює основу диференціації підприємств і використовується для оцінки їх позицій за участі в регіональних тендерах з формування нових виробничих структур, надання муніципальних і банківських кредитів, позик тощо.

Висновки та перспективи подальших досліджень. Отже, посилення процесів євроінтеграції є об'єктивною причиною активізації трансформаційних процесів у промисловості України, яка змушує шукати шляхи вдосконалення фінансового забезпечення трансформації. До перспективного шляху необхідно віднести поетапне створення ефективного механізму функціонально-ресурсного забезпечення процесу фінансування та його моніторингу, що уможливлять комплексно керувати фінансовим забезпеченням трансформаційних процесів.

Фінансові проблеми трансформаційних процесів у промисловому секторі економіки України є багатогранними, тому подальші дослідження мають значні перспективи - з приводу оптимізації схем фінансування, інтеграції організаційних структур фінансового забезпечення у світовий простір тощо.

1. Филиппова С.В., Станиславчик Е.В., Добруля О.А. Финансовые аспекты формирования региональных стратегий развития инвестиционной активности предприятий // Регіональна бізнес-економіка та управління. - 2007. - № 1 (13). - С. 85-90. 2. Волков А. С. Искусство финан­сирования бизнеса. Выбор оптимальных схем - М.: Вершина, 2006. - 328 с. 3. Філіппова С.В. Трансформаційні процеси в промисловому виробництві в умовах нестабільності: Монографія. -Одеса: ОРІДУ НАДУ, 2005. - 416 с. 4. Трансформаційні процеси економіки України в регіональному вимірі / Під ред. І. Школи. - Чернівці : Книги-XXI, 2004. - 360 с.

Страницы:
1 


Похожие статьи

С В Філіппова, О О Добруля - Фінансові проблеми трансформаційних процесів у промисловому секторі економіки україни

С В Філіппова, О О Добруля - Фінансові проблеми трансформаційних процесів у промисловому секторі економіки україни