О Л Чернелевська - Харчова промисловість в контексті підвищення конкурентоздатності економіки україни - страница 1

Страницы:
1  2 

Чернелевська О.Л.

Харчова промисловість в контексті підвищення конкурентоздатності економіки України Монографія ВСТУП

Актуальність проблеми підвищення конкурентоспроможності економіки України обумовлюється значним відставання економіки України за своїми кількісними та якісними макроекономічними параметрами не тільки від розвинених країн світу, але й від колишніх союзних республік. В умовах, коли світ стрімко змінюється, Україна залишається слабко підключеною до світових потоків капіталу та інновацій. Відсталість у розвитку породжує слабку здатність до абсорбції нових технологій, передових ідей, атрибутів громадського суспільства. Розроблення механізмів вирішення національних проблем в свою чергу потребує використання сучасних економічних технологій і перетворення у дієвий механізм постановки та реалізації урядових завдань. Водночас ідея підвищення конкурентоспроможності національної економіки України має об'єднати суспільство, вирішити важливу проблему перетворення України у високо конкурентну державу і наблизити країну до країн, що входять у інноваційне ядро «економіки знань».

Метою підготовки монографії є формування концептуальних засад та нового інструментарію за для підвищення конкурентоспроможності економіки України шляхом активізації інноваційно-інвестиційної складової розвитку з позитивним впливом на структурні процеси у реальному секторі економіки на прикладі харчової промисловості України. В роботі мають бути обґрунтовані стратегічні напрямки економічної політики на рівні галузі та держави в цілому та запропоновано конкретні кроки для підвищення рівня конкурентоспроможності в найближчій перспективі.

Конкурентоспроможність економіки, методи її виміру та визначення зв'язку із динамікою зростання на різних етапах економічного циклу вже неперше десятиліття перебувають у центрі уваги економістів та політиків, адже в залежності від якості тих чи інших оцінок та ступеня їх відповідності реальній економічній ситуації визначається ґрунтовність стратегічних рішень на макро- та мікрорівні.

Стрімкий розвиток господарських процесів, інтенсифікація проявів глобалізації змушує країни по-новому поглянути на конкурентне середовище національних економік. В умовах ринкових відносин відбувається зіткнення інтересів різних країн, але економічний виграш отримують лише ті, що мають сильні конкурентні переваги. Однією з основних економічних категорій сьогодення є конкурентоспроможність, що в загальному вираженні показує здатність до конкуренції на тому чи іншому ринку [228].

Дослідження                       суті                  теоретико-методологічної бази

конкурентоспроможності відображені в працях українських науковців, серед них Я.Б. Базилюк, Я.В. Белінська, І. Бідзюра, О.Г. Білорус, А.С. Гальчинський, В.М. Геєць, Б.В. Губський, Я.А. Жаліло, Б.Є. Кваснюк, А.К. Кінах, І.В. Крючкова, В.Є. Новицький, Ю.М. Пахомов, В.П. Семиноженко, О.А. Швиданенко, О.С. Шнипко та інші. Вагомий вклад у формування понятійного апарату конкурентоспроможності внесли такі зарубіжні вчені: росіяни В.І. Відяпін, А. Воротніков, А.В. Єрмішина, Н.Я. Калюжнова, В.В. Меркушов, К.А. Парахін, В.Н. Парахіна, Ю.К. Перський, А.З. Селезньов, І.А. Спірідонов, М.В. Степанов, Р.А. Фатхудінов, Б.А. Чуб, Л.С. Шеховцева, європейці Т. Джейдер та М. Ханоуз, японець Кенічі Омає, американський вчений М. Портер.

Дане дослідження має на меті розгляд основних теоретичних питань конкурентоздатності, вивчення вітчизняного та світового досвіду з даної проблематики, спробу формування комплексного понятійного апарату.

Загальноприйняте тлумачення терміна конкурентоспроможності на макрорівні наводить електронний ресурс Wikipedia: "Конкурентоспроможність    країни    -    це    сукупність властивостей,притаманних національній економіці, які визначають здатність країни конкурувати з іншими країнами" [Ошибка! Источник ссылки не найден.]. Таке тлумачення - дуже узагальнене та дозволяє отримати лише поверхове уявлення про зміст економічного явища.

Подальший огляд та вивчення вітчизняного й світового наукового досвіду в досліджені даної тематики дозволить глибше проникнути в сутність поняття та визначити його особливості. В економічній енциклопедії поняття конкурентоспроможності зафіксовано як "здатність економіки однієї держави конкурувати з економіками інших держав за рівнем ефективного використання національних ресурсів, підвищення продуктивності народного господарства й забезпечення на цій основі високого та постійно зростаючого рівня життя населення" [39, С. 114].

Філософське бачення суті поняття констатує академік Ю.М. Пахомов: "конкурентоспроможність - це все необхідне, що визначає успіх чи, навпаки, невдачі країни" [131, С.9].

Чисельність робіт з даної тематики свідчить про проблеми в
формуванні єдиного понятійного апарату поняття та відмінність у підходах
та     рівнях    дослідження.     Більшість                                          науковців розглядають

конкурентоспроможність з позиції національної економіки, галузі, регіону, економічних суб'єктів та товару.

0.    Білорус, І. Вітер, В. Новицький, О. Швиданенко стверджують, що глобальна конкурентоспроможність виражається в трансформаційних процесах економічної політики держави в політику підвищення її світогосподарської конкурентоспроможності [26, С.15] Глобальна конкурентоспроможність країни складається із діалектичного поєднання споживчої та виробничої конкурентоспроможності" [180, С.4-5]

Крючкова, В. Новицький, К. Омає, М. Портер, Б. Райзберг, А. Філіпенко, О. Швиданенко стверджують, що конкурентоспроможність національної економіки полягає в комплексно-інтегрованій площині -"здатність виробляти товари, що користуються попитом на світових ринках,можливість залучати іноземні капітали завдяки сприятливому підприємницькому клімату, привабливість національної території для життєдіяльності людини, наявність висококваліфікованих фахівців" [94, С.507] Національна конкурентоспроможність формується під впливом інноваційної стратегії з формування довгострокової конкурентної переваги [223, С.15-19]

Я. Базилюк, А. Гальчинський, О. Любіцева, В. Нордхауз, П. Самуельсон, І. Спірідонов, І. Фамінський, О. Шнипко зазначають що конкурентоспроможність - економічна категорія, що характеризує стан суспільних відносин у державі щодо забезпечення умов стабільного підвищення ефективності національного виробництва, адаптованого до змін світової кон'юнктури та внутрішнього попиту на основі розкриття національних конкурентних переваг і досягнення кращих, ніж у конкурентів, соціально-економічних параметрів"[18, С.6].

Конкурентоспроможність - це таке поняття, яке не лише більш повно відображає вимоги ринку, але й орієнтує суб'єктів конкурентної боротьби на активні дії щодо завоювання ринкових позицій, їх утримання, зміцнення та розширення. [152, С.74]

І . Бідзюра, Б. Кваснюк, Б. Губський констатують що конкурентоспроможність країни є не чим іншим, як сукупністю притаманних конкретній національній економіці факторів, здатних забезпечити пропозицію товарів і послуг, виготовлених за умов застосування новітніх технологій, вільного і справедливого ринку та зростаючих доходів населення, що є прийнятним для міжнародної торгівлі за співвідношенням ціна-якість"[24, С.53]

Ґрунтовно                      дослідженням                         питання національної

конкурентоспроможності в Україні займається Національний інститут стратегічних досліджень. Вагомий вклад у розвиток дослідження економічної категорії вносять науковці Інституту світової економіки іміжнародних відносин НАН України та Інституту економіки та прогнозування НАН України.

Пояснення конкурентоспроможності національної економіки відображено в монографії, авторами якої є Я.А.Жаліло, Я.Б.Базилюк, Я.В.Белінська, С.В.Давиденко, В.А.Комаров: "... основним предметом конкуренції в масштабах національної економіки є саме доступ до використання обмежених ресурсів. Таким чином, говорячи про конкурентоспроможність національної економіки, слід зважати не лише на позиції національних товарів на внутрішньому та зовнішньому ринках, але й на спроможність національної економіки до виконання її цільових функцій. Принципова важливість наведеного вище визначення полягає у поєднанні цільових функцій суб'єктів господарювання (ефективність використання ресурсів) та держави (добробут населення)" [64, С.9-10].

Огляд трактовок поняття національної конкурентоспроможності зарубіжними дослідниками наведено в праці М. Портера "Конкуренція". Так зокрема наводиться визначення поняття конкурентоспроможності - як "явище макроекономіки, що управляється такими факторами, як валютний курс, відсоткові ставки і дефіцит бюджету.". Інші визначення зазначають, що конкурентоспроможність національної економіки є ". результатом надлишку робочої сили . залежить від наявності природних ресурсів". Політичні процеси всередині різних країн дозволяють деяким науковцям стверджувати, що "конкурентоспроможність управляється урядом: цілеспрямованість, лобізм, субсидування...". Популярне на сьогодні трактування конкурентоспроможності на заході пояснюється "відмінностями практики управління в різних країнах, що включає взаємовідносини між менеджментом та робочою силою" [200, С. 209-215].

Проблеми з формуванням поняття стосуються не тільки визначення національної конкурентоспроможності. Наукові дебати точаться також навколо конкурентоспроможності галузі. В спробах визначення галузевої конкурентоспроможності науковці Національного інституту стратегічнихдосліджень зазначають, що "галузь у ринковій економіці не є єдиною структурною одиницею і конкуренції між галузями як такими не існує. Конкурують між собою та із зарубіжними підприємствами окремі підприємства певної галузі. Тому галузь не може розглядатися як повноцінний суб'єкт конкурентоспроможності як такий, проте може включати в себе більше чи менше конкурентоспроможних підприємств" [41, С.22]. Дещо схоже припущення висуває М. Портер та констатує, що в конкурентному змаганні беруть участь не країни, а саме економічні кластери [200, С.297-300; С.334-338].

Проте потрібно відзначити, що формують галузь як складову конкурентоспроможності національної економіки не тільки найбільш конкурентоспроможні економічні суб'єкти, але й ряд інших факторів матеріального та нематеріального характеру, а конкурентоспроможність галузі є складовою конкурентоспроможності національної економіки. У зв'язку з тенденціями розвитку сучасних глобалізаційних процесів конкурентоспроможність почала розглядатися як окрема теоретична та практична проблема економічного розвитку [195, С.4]. Проте, відсутня загальноприйнята теорія конкурентоспроможності є науковою проблемою, яка створює реальні перешкоди для розвитку української економіки в цілому.

Відсутність визначеності в трактуванні поняття "конкурентоспроможність", різноплановість економічних поглядів та інтенсифікація проявів конкуренції під впливом глобальних процесів економічної інтеграції національних економік в єдиний світовий простір призвело до популяризації терміна та його широкого застосування, що спричинило викривлення основної суті поняття. Дуже часто поняття конкурентоспроможності та конкурентності вживаються як тотожні [146, С.75]. Так, автор О.С.Шнипко в своїй праці фіксує факти заміщення змісту поняття конкурентоспроможності на поняття ефективності. [181] Ототожнення даних понять є недоречним, так як ефективність є складовоюконкурентоспроможності. Вирішення проблеми змістового ототожнення пропонує Б.Є.Кваснюк, ввівши поняття "конкурентного процесу" для опису явища конкуренції та поняття "конкурентного результату" для визначення ефективності конкурентного процесу [38, С.35].

П.Самуельсон та В.Нардхауз застерігають від ототожнення конкурентоспроможності з продуктивністю, яка вимірюється об'ємом виробництва на кожну одиницю використаних факторів виробництва [152, С.1140]. З метою уникнення подальшого змістового заміщення й ототожнення цих понять нами пропонується ввести в використання поняття «конкурентоздатності». Це дозволить встановити змістове обмеження та внести ясність у дефініції «конкурентоспроможності», «ефективності» та «конкурентоздатності».

На жаль, у наукових роботах не знайшло відображення дослідження конкурентоздатності, проте багато робіт присвячено вивченню ефективності. Я.А.Жаліло говорить про ефективність "...як здатність національної економіки до розширеного самовідтворення з метою задоволення на визначеному рівні потреб власного населення і держави, протистояння дестабілізуючій дії чинників, що створюють загрозу нормальному розвитку країни, забезпечення конкурентоспроможності національної економіки у світовій системі господарювання" [65, С.99].

Потрібно зважати на те, що використання терміна "ефективність" для опису конкурентного стану є не зовсім доречним, так як ефективність використання конкурентного потенціалу та переваг не завжди впливає на підвищення показників у конкурентній боротьбі. Суть ефективності має на меті визначення ступеня використання як потенціалу конкурентних переваг, так і безпосередньо конкурентні переваги галузі чи національної економіки. Це зумовлено пріоритетністю основних конкурентних переваг відповідно до стадії розвитку. Не потрібно нівелювати ефективність другорядних переваг, хоча їх вплив на стан конкурентності - не визначальний (наприклад,  інноваційна та ринкова складова України,природні ресурси) "показник розвиненості ринку України - одна з конкурентних переваг, що не мають особливої ваги на даній стадії розвитку країни. Така конкурентна перевага, як інновації - зона відносної конкурентної переваги. Хоча інновації можуть не мати вирішального значення для країни на такій стадії розвитку, як Україна, нівелювати інноваційну здатність країни - недоречно. Добре функціонуюча система інтелектуальної власності може зробити більший внесок у покращання інноваційної здатності країні, ніж великі об'єми інвестицій" [43, С.13].

Іншим прикладом можуть слугувати природні ресурси Швейцарії, Франції та України. Зазначені країни мають мальовничі краєвиди та багату флору й фауну, природний ресурс є конкурентною перевагою та значно впливає на їх конкурентоспроможність. Але якщо розглядати процес конкурентоздатності, то в своїй політиці Швейцарія та Франція максимально використовують дану конкурентну перевагу та висувають її серед основних своїх переваг у конкурентній боротьбі, а Україна має тільки значний конкурентний потенціал у використанні даного ресурсу і на поточний стан конкурентоздатності даний ресурс має занадто слабкий вплив. Тому в визначенні конкурентоздатності України природні ресурси займають чільне місце, так як потенціал даного ресурсу дуже великий, а фактично Україна використовує дану конкурентну перевагу занадто слабо в конкурентній боротьбі через ряд супутніх проблем та обмежень (незначна захищеність довкілля, слабка транспортна та готельно-ресторанна інфраструктура, відсутність дистрибуції пізнавальної інформації та підтримки туристичної галузі з боку держави на міжнародній арені. У загальному заліку Україна займає 104-е місце з понад більше як 130 країн-учасниць у рейтингу конкурентності туризму 2008). Деякий зсув у даному питанні може зробити Євро-2012.

Як видно з наведеного прикладу, не всі конкурентні переваги вступають у конкурентну боротьбу та визначають конкурентоздатність. Ефективність та інтенсифікація  конкурентних переваг у конкурентнуборотьбу впливає на швидкість переходу до наступної стадії розвитку країни. Тому конкурентоздатність відображає здатність, а ефективність виражає якість. Звідси ми робимо висновок, що ефективність - це якість використання конкурентних переваг та потенціалу.

Термін «конкурентоздатність» іноді можна зустріти в наукових працях російських колег. Отже, конкуренція та конкурентні процеси стали рушійними елементами сучасного розвитку світового господарства. Наявність та створення конкурентних переваг є критичним для благоустрою країни. Наукові дослідження показали, що існує ряд проблем у формуванні єдиного понятійного апарату поняття «конкурентоздатності». Наявність множини наукових робіт свідчить про гостроту питання саме тому вирішення проблеми заміщення економічних понять в описі конкурентоздатності економіки є вкрай актуальним. Ретельне вивчення питання конкурентоспроможності, ефективності та конкурентоздатності дає можливість більш точно визначити сутність поняття, сформувати його понятійний апарат, що дозволить уникнути плутанини та ототожнення в визначенні економічних явищ та процесів у майбутньому.

Розрізненість та сегментація уявлення про якісні показники конкурентної боротьби можуть спровокувати нову хвилю невідповідності трактувань та заміщення. Тому для дефініції ефективності конкурентної боротьби автором запропоновано використовувати поняття "конкурентоздатність", як ефективність реалізації наявних конкурентних переваг, характерних для стадії розвитку в боротьбі за отримання економічної вигоди.

З наукової точки зору запровадження загальноприйнятого терміна для вираження суті даного поняття та уточнення понятійного апарату є основою для правильного аналізу та коректних висновків, з цією метою нами представлено власне визначення поняття «конкурентоздатності».

Конкурентоздатність - це ефективність реалізації наявних конкурентних переваг рівня розвитку макроекономічної системи, які даютьпідстави очікувати стабільне становище країни у світовій економічній системі: в потоках товарів, капіталів, інформації, інновацій, ринку праці та інших ресурсів і забезпечують статус країни-учасника глобальних інноваційних процесів формування «економіки знань».

На наш погляд, право на існування мають всі три поняття: "конкурентоспроможність", "ефективність", "конкурентоздатність". Але потрібно чітко розуміти, що дані поняття мають суттєву змістову відмінність. Ми вважаємо, що наукова думка недооцінює гостроту питання. Так, якщо говорити про конкурентоспроможність, то береться до уваги не тільки наявний стан, але й потенціал та перспективи. Інакше кажучи, ми відповідаємо на питання "спроможний чи неспроможний", "є потенціал чи немає", а у випадку з конкурентоздатністю ми відповідаємо не стільки на питання «може», як теоретичне питання, а відповідаємо на питання «чи здатен», як питання реалізованості потенціалу. Коротко резюмуючи дослідження дефініцій понятійного апарату процесу конкурентної боротьби, ми можемо зробити висновок, що конкурентоспроможність виражає можливість, ефективність показує якість, конкурентоздатність характеризує здатність.

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ВИЗНАЧЕННЯ РІВНЯ КОНКУРЕНТОЗДАТНОСТІ ЕКОНОМІКИ

1.1.ОСНОВНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНИХ ПЕРЕВАГ

Економіка розвивається, проходячи через певні стадії, які створюють потенціал для досягнення високого рівня конкурентоздатності, саме вони змушують країни вживати зусилля в цьому напрямку.

Найбільш важливими умовами руху країни до нових стадій є наступні:

а)  механізми формування факторів виробництва.

Потенціал економіки країни починається з кількості і особливо якості сприятливих факторів виробництва. Добре функціонуючі виробництва, які створюють і поліпшують технології, забезпечують основу для конкурентної переваги країни.

б)  мотивація.

Для переходу від стадії до стадії потрібен людський ресурс, зацікавлений в пошуку шляхів для росту доходів бізнесу, створенні нових і більших компаній та виходу на міжнародні ринки. Найважливішими умовами підвищення зацікавленості є високі ідеали, а також упевненість людей у тому, що їх праця буде нагороджена. Власники капіталу також повинні бути зацікавлені в безперервному інвестуванні.

в) внутрішня конкуренція.

Посилення внутрішньої конкуренції необхідно для стимулювання нововведень і підйому конкурентоспроможності. Суперництво, створюючи небезпеку краху, сприяє подоланню інерції. Важливим результатом активної конкуренції між вітчизняними фірмами є також перелив капіталу із галузі в галузь, що створює ресурси зростання конкурентоздатності.

г)  значний або вдосконалений попит.

Розширення обсягу попиту або підвищення якості попиту створює потенціал успішного розвитку передових галузей і спеціалізованих сегментів. Вимогливі покупці активізують удосконалення виробництва.

Попит розширюється, тому що кожна галузь, що домагається високої конкурентоспроможності, стає вимогливим покупцем продукції інших галузей. Зростання доходів, зайнятості й рівня освіти населення також веде до підвищення рівня й різноманітності внутрішнього попиту.

д)   окремі факторні труднощі.

Окремі несприятливі умови стимулюють зусилля на користь підвищення продуктивності й підйому конкурентоспроможності на більш високий рівень.

е)   простота створення нового бізнесу.

Перехід на кожну нову стадію вимагає наявності ефективних механізмів створення нового бізнесу та достатньо прозорих механізмів для ліквідації старого не конкурентоздатного потенціалу. Це неодмінна риса здорової конкуренції, умова розвитку кластерів росту.

Названі фактори необхідні не тільки окремо. Діючи в комплексі, вони підсилюють один одного. Удосконалювання вимагає безперервного розвитку й спеціалізації факторів. Одні ці умови однак, не забезпечують автоматично піднесення економіки, поки відсутня належна мотивація. Взаємозалежність усіх складових процесу вдосконалення означає, що необхідна одночасно присутність усіх цих чинників. Наявність слабких зв'язків між ними стримує темпи економічного зростання.

Роль держави визначається вибором напрямків економічної безпеки та визначення напрямків державної підтримки. Якщо державна політика й стратегія фірм не відповідають вимогам економічного прогресу, це може виявитися серйозною перешкодою руху вперед як національної економіки в цілому, так і окремих фірм. Поява стратегій економічної безпеки в країні часто виявляється тим пусковим механізмом, який дозволяє економіці вирватись вперед.[95] Великі небезпеки, що зустрічаються на її шляху, такі як війни, валютні потрясіння, зміни цін на сировину або коливання попиту, можуть надати країні зручний випадок захопити лідерство у разі, коли вона до цього готова. Ці потрясіння можуть також викликати глибокі зміниструктури галузей і створити нові стимули для фірм і окремих осіб. Дві світові війни, наприклад, вплинули на динаміку економічного розвитку США й Німеччини. Розпад "дзайбацу" у Японії сприяв перебудові застиглої структури галузей і зміцненню позицій цієї країни. Коли ж політика, що проводиться урядом, має хаотичний характер та не має стратегії на тривалу перспективу країна стрімко втрачає конкурентні переваги.

Страницы:
1  2 


Похожие статьи

О Л Чернелевська - Роль держави у формуванні кластерів росту

О Л Чернелевська - Харчова промисловість в контексті підвищення конкурентоздатності економіки україни