Л Подрігало, Г Нікуліна, - Харчування як чинник підвищення ефективності підготовки спортсменів - страница 1

Страницы:
1  2 

ГІГІЄНА

 

 

 

УДК 371.7

Л.В. Подрігало, Г.Л. Нікуліна, Н.М. Філатова, С.А. Пашкевич, Д.П. Перцев

Харківський національний медичний університет

ХАРЧУВАННЯ ЯК ЧИННИК ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ПІДГОТОВКИ СПОРТСМЕНІВ ТА ПРОФІЛАКТИКИ ДОНОЗОЛОГІЧНИХ СТАНІВ ЗДОРОВ'Я У СИЛОВИХ ВИДАХ СПОРТУ (АНАЛІТИЧНИЙ ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ)

Аналізується сучасний стан наукових розробок щодо застосування аліментарного фактора у підготовці спортсменів. Зроблено висновок про необхідність обґрунтуван­ня спрямованості раціонів спортсменів силових видів спорту для підвищення резуль­тативності й ефективності підготовки.

Ключові слова: харчування, спортсмени, силові види спорту.

Загальне погіршення стану здоров'я на­селення, насамперед, дітей, підлітків і мо­лоді, є однією з характерних рис сьогоден­ня. Окрім іншого воно характеризується зниженням фізичної підготовленості, від­ставанням показників фізичного розвитку. Заняття фізичною культурою і спортом є одним із найважливіших засобів збережен­ня і зміцнення здоров'я, однак наявні ві­домості свідчать про те, що на цей час їх по­пулярність поступово знижується. Ситуа­ція, що склалася, потребує широкого впро­вадження і розвитку напрямку «Спорт для всіх», у зв'язку з чим важливого значення набуває залучення широких шарів молоді до занять, пропаганда окремих видів спор­ту, особливо тих, що мають виражену сило­ву спрямованість та є популярними серед зростаючого покоління.

До перспективних у цьому плані видів відносяться гирьовий спорт і армспорт. Во­ни мають такі переваги, як простота, до­ступність, економічна доцільність, у проце­сі занять ними формуються основні фізичні якості, що потрібні сучасній молодій люди­ні. Україна має суттєві переваги та досить

© Л.В. Подрігало, Г.Л. Нікуліна, Н.М. Філатова

високий рівень розвитку цих видів спорту як на європейському, так і на світовому рів­нях. Представники нашої країни кількара­зово ставали чемпіонами і призерами пред­ставницьких спортивних змагань. А серед українських гирьовиків і рукоборців пере­важну більшість становлять вихованці Хар­ківської спортивної школи, що дає змогу проводити наукові дослідження із залу­ченням багатьох спортсменів, у тому числі й вищого ступеня спортивної майстерності.

Крім того, на сучасному етапі підвищу­ється необхідність більш тісного зв'язку між медициною і спортом, що обумовлено постійним зростанням спортивних досяг­нень, яке приводить до значного збільшен­ня обсягу й інтенсивності тренувального процесу. Це потребує ретельного спостере­ження за спортсменами, керування їхнім функціональним станом.

Проблема оптимального харчування займає одне з центральних місць у медико-біологічних аспектах підготовки спортсме­нів. Раціональне й адекватне харчування є чинником, що дозволяє збільшити потен­ціал адаптаційних можливостей спортсме-

та ін., 2010нів і внаслідок цього сприяє підвищенню ре­зультатів. Раціон є одним із ефективних факторів зміцнення і профілактики пору­шень здоров'я, які виникають внаслідок високих тренувальних і змагальних наван­тажень.

Загальновизнано, що харчування є практично єдиним чинником, який визна­чає ефективну діяльність адаптаційно-ком­пенсаторних механізмів людини, забезпе­чує організм необхідними біологічно актив­ними речовинами і насамперед есенціаль-ними нутрієнтами, що повинні поступати ззовні. Фахівці у галузі спортивної нутрі-ціології вважають, що харчування входить до трійки факторів, які справляють най-сильніший вплив на спортивний результат, разом зі спадково зумовленими можливос­тями і ступенем адаптації до фізичних на­вантажень [1-3].

Численні дослідження, проведені на ко­мандах усілякого рангу, свідчать про сер­йозні дієтичні порушення в харчових раціо­нах спортсменів, це, природно, негативно впливає на рівень їх спортивних результа­тів. При побудові добових раціонів допус­каються порушення співвідношень основ­них компонентів раціонів (білкового, вугле­водного і ліпідного) [3, 4]. При цьому варто враховувати, що для спортивної діяльності характерні інтенсивність і нерівномірність енерговитрат, які часто сполучаються з нер­вово-психічними навантаженнями, що, у свою чергу, істотно збільшує енерговитрати.

У зв'язку з цим проблема раціоналізації харчування на основі його щоденної опера­тивної оцінки і своєчасної оптимізації з ура­хуванням спортивної спеціалізації, завдань і умов проведення тренувального процесу стає актуальною науково-практичною проб­лемою. В даний час з цією метою викорис­товуються різні методи аналізу фактичного харчування, серед яких найбільш широке поширення одержав анкетно-опитувальний метод, реалізований у комп'ютеризованих анкетах [2, 3, 5] і спеціальних програмах для оперативного аналізу фактичного хар­чування і його своєчасної корекції з метою створення сприятливого метаболічного тла при інтенсивній м'язовій діяльності [6].

Як свідчать дані літератури, раціональ­не харчування є невід'ємною частиною ком­плексних програм спортивної підготовки, обов'язковою умовою успішного тренуваль­ного процесу, одним із засобів досягнення поставлених під час змагань цілей. Харчу­вання і збалансованість продуктів за скла­дом відіграють важливу роль у підсиленні результатів тренувань. Сприятливий вплив їжі на організм спортсменів має виражатися не тільки у відшкодуванні витрат енергії і поживних речовин, а й у впливі компонен­тів їжі на активацію метаболічних процесів, необхідних для виконання специфічних спортивних навантажень, таких як збіль­шення м'язової маси, сили і витривалості [7-9]. Крім того, існує думка, що у спортс­менів після тривалого і напруженого трену­вання часто виникають вірусно-інфекційні захворювання верхніх дихальних шляхів. У перетренованих спортсменів спостеріга­ються значні ушкодження імунної системи, що робить їх ще більш підданими інфекції. Це потребує застосування комплексної сис­теми профілактичних та оздоровчих захо­дів, важливе місце серед яких займає харчу­вання.

Формування раціону харчування спорт­сменів повинно базуватися на теорії збалан­сованого харчування здорової людини, роз­робленої А.А. Покровським з урахуванням специфіки виду спорту [3, 10]. Основні по­ложення зазначеної концепції застосовува­ли багато дослідників, вносячи свої зміни в харчування спортсменів з урахуванням конкретного обсягу, характеру й інтенсив­ності фізичних і нервово-психічних наван­тажень.

Здорове харчування спортсмена повин­но відповідати ряду вимог:

режим і кратність (5-7 разів у день);

наявність 3-разового гарячого харчу­вання;

збалансованість раціону по основних харчових речовинах і енергії (залежно від виду спорту і характеру діяльності, стану здоров'я, поставлених завдань);

виконання норм відносно щоденного і регулярного вживання певних видів харчо­вих продуктів (щодня в раціоні повинні бу­ти м'ясо, птиця, молочні каші, яйця, кисло­молочні продукти, бажано з пре- і пробіо-тичними властивостями, свіжі фрукти, зе­лень, овочі, рослинна і вершкова олія, хліб);

максимальне збереження біологічної цінності продуктів при кулінарній і техно­логічній обробці і готуванні страв.

Але болгарські вчені вважають, що ефективність харчування спортсменів зрос­тає при встановленні відносного фізіологіч­ного енергетичного дефіциту, який дорів­нює 5-15 % фактичних енерговитрат орга­нізму. Це біологічно стимулює постійну під­тримку обмінних процесів на високомурівні, що, у свою чергу, вдосконалює адап­таційні й обмінні процеси та підвищує за­своюваність їжі [3].

Поширена також думка про білково-вуг­леводну орієнтацію харчового раціону спортсменів. Відповідно до рекомендацій, у період інтенсивних тренувань вміст білка в раціонах спортсменів, що спеціалізуються у видах спорту на витривалість, повинен відповідати 15 %; у швидкісно-силових ви­дах спорту — 17-18 %; у силових видах спорту — 18-20 % від загальної енергетич­ної цінності раціону [3].

Літературні дані щодо харчування на етапі підготовки до змагань можуть бути розподілені на три категорії: вивчення часу спорожнювання шлунка після прийому їжі; вивчення впливу цього виду спортивного харчування на фізичну працездатність і вивчення впливу прийому вуглеводних про­дуктів на м'язовий глікоген, вміст глюкози в крові, розвиток стомлення й інші парамет­ри [11-15].

Істотних змін за умов тренувальних і змагальних навантажень набуває обмін ві­тамінів. Обґрунтовано, що дотримання ра­ціональних співвідношень у спектрі вітамі­нів, а також збалансованості між кількос­тями основних харчових речовин і вітамі­нів становить один з основних принципів побудови харчування спортсменів [16-19].

При вивченні впливу багаторазових си­стематичних фізичних навантажень на обмін вітамінів була виявлена залежність екскреції вітамінів із сечею від обсягу й ін­тенсивності фізичного навантаження [8]. Іншим фактором, що визначає підвищену потребу у вітамінах А та Е при напруженій м'язовій діяльності, є їхня роль у підтримці структурної і функціональної цілісності клітинних і субклітинних мембран, яка має важливе значення за умов надлишкового накопичування в організмі продуктів обмі­ну. У зв'язку з цим при тривалих і напру­жених фізичних навантаженнях, пов'яза­них із тренуванням витривалості, для запобігання гемолізу еритроцитів і поперед­ження так званої спортивної анемії орга­нізм спортсмена потребує підвищеної кіль­кості вітамінів антиоксидантної дії [11].

В генезі порушень обміну вітамінів у спортсменів при великих і напружених фі­зичних навантаженнях значна роль нале­жить не компенсуванню потреби організму у вітамінах у добовому раціоні харчування, а подоланню розбалансованості хімічного складу раціонів, порушення оптимальних співвідношень між окремими вітамінами й іншими нутрієнтами [1, 3].

Мікроелементи, як і вітаміни, відно­сяться до тих біологічно активних речовин, дефіцит яких в організмі може супроводжу­ватися порушенням функцій багатьох фізіо­логічних систем. Відомо й те, що деякі віта­міни впливають на обмін мікроелементів в організмі [20-23].

В результаті досліджень багатьох показ­ників харчової цінності раціонів було вияв­лено, що зниження надходження вітамінів А, В1, В2, В3, В6, С, РР вірогідно корелювало зі зменшенням вмісту в раціоні кальцію, магнію, фосфору, марганцю, заліза, цинку і кобальту [3, 19, 23]. Цілком можливо, що саме наявністю біомікроелементів поясню­ється відомий факт, що природні вітаміно­носії дають кращий лікувальний ефект, ніж їхні синтетичні препарати, які не містять мікроелементів або включають домішки іншої хімічної природи. Вважають, що від­сутність заліза як кофактора ферментів мо­же відігравати важливу роль у процесах стомлення [22, 24]. Дефіцит аскорбінової кислоти, у свою чергу, погіршує абсорбцію

заліза [22, 25].

Однак вітамінно-мінеральні комплекси, у першу чергу, служать для корекції харчо­вого раціону, подолання дефіциту і збага­чення організму спортсменів вітамінами, макро- і мікроелементами, необхідними для створення оптимальних умов мобілізації й утилізації енергетичного субстрату для заповнення втрат солей [18, 19]. Разом з тим переконливо показано, що надвеликі дози вітамінів, особливо аскорбінової кислоти і токоферолу, не впливають на працездат­ність спортсменів [3].

Необхідний ретельний контроль за рів­нем забезпеченості організму спортсмена окремими вітамінами, макро- і мікроеле­ментами. Фахівці з харчування мають пря­мі докази негативних наслідків як нестачі, так і надлишку в організмі вітамінів і солей

[21, 26].

Хром є незамінним мікроелементом, особливо в харчуванні спортсменів [8]. Біологічна роль хрому полягає в тому, що він входить до складу фактора толерант­ності глюкози, що підсилює дію інсуліну. У спортсменів за умов інтенсивного фізичного навантаження, посиленого вуглеводно-енергетичного обміну і підвищеної екскре­ції хрому із сечею може виникнути потреба організму в додатковому постачанні цього мікроелемента. Відомо, що прийом добавкихрому спричиняє у спортсменів (особливо зайнятих силовими видами спорту) значний анаболічний ефект, який можна порівняти з дією анаболічних стероїдів [11].

Увагу дослідників останнім часом при­вертають природні апіпродукти, зокрема пилок рослин, що містить натуральні віта­міни, мінеральні елементи, амінокислоти і білки, цукор. Ефект застосування пилку встановлений як зарубіжними, так і вітчиз­няними дослідниками. Показано також, що споживання продуктів на основі коренів женьшеня, елеутерококу, пилку має над­звичайно різнобічний вплив на стан трено­ваності [17, 18, 27, 28].

Перспективними є розробка і впровад­ження нових продуктів підвищеної біоло­гічної цінності, що позитивно впливають на обмін речовин в організмі. Водночас, асор­тимент продуктів, вироблених для спортив­ного харчування, досить обмежений, що ро­бить їх малодоступними для широкого за­стосування у практику спорту. Останнім ча­сом застосовують продукти, що містять суміші амінокислот, мінеральні речовини, вітаміни у кількостях, що відповідають амі­нокислотному складу яєць чи жіночого мо­лока [5, 12, 13].

З точки зору спортивної медицини, всі види спорту розподіляються на п'ять груп: силові, швидкісно-силові та ігрові, спрямо­вані на силову витривалість, на витрива­лість. Детально харчові раціони обґрунто­вані для спортсменів-єдиноборців, спорт­сменів ігрових видів спорту, швидкісно-си­лових видів спорту [5].

У РФ були розроблені примірні раціони харчування, призначені для спортсменів, які займаються видами спорту, що різняться за впливом на функціональний стан [12-14]. Виділено три основні групи видів спорту.

Група 1 — види спорту на витривалість: біг на наддовгі дистанції, спортивна ходьба, плавання, лижні гонки, велогонки на шосе, ковзани (довгі дистанції), водне поло, лиж­не двоєборство, біатлон.

Група 2 — швидкісно-силові види спор­ту: легка атлетика (спринт, стрибки, бар'єр­ний біг, багатоборство), ковзанярський спорт (спринт), багатоборство, гімнастика, фігурне катання тощо.

Група 3 — спортивні ігри: футбол, бас­кетбол, волейбол, гандбол, хокей із шай­бою, з м'ячем, на траві, теніс, настільний те­ніс, бадмінтон та ін.

Для спортсменів цих видів спорту роз­роблені і рекомендуються декілька варіан­тів раціонів, які застосовуються у різних пе­ріодах підготовки (базова підготовка, перед змаганнями, етапи змагань та відновлення). Основною відмінністю раціонів є загальна енергоцінність, яка змінюється у межах 500-1000 ккал залежно від статі та етапу підготовки. Асортимент продуктів для ра­ціонів повинен обов'язково відповідати на­бору продуктів для харчування спортсменів збірних команд, затвердженому МОЗ і Спорткомітетом РФ.

Відсутні чіткі наукові розробки диферен­ційованих норм харчування спортсменів з урахуванням їхнього віку, статі, енерго-витрат і виду спорту. У питаннях забезпе­чення адекватним харчуванням перспектив­ною є також корекція раціонів з викорис­танням продуктів підвищеної біологічної цінності, що дає змогу вводити в організм спортсменів харчові речовини з урахуванням специфіки окремих видів спорту [5, 12].

Таким чином, аналіз літературних дже­рел дозволяє вважати, що харчування до­статньо широко використовується у підго­товці спортсменів як чинник підвищення ре­зультативності та ефективності, а до основ­них наукових тенденцій у галузі гігієнічних основ забезпечення якості життя та спор­тивної адаптації повинні бути віднесені такі:

обґрунтування принципів харчування спортсменів;

розробка харчування для спортсменів різних видів спорту;

вимоги до харчування у періоді підго­товки до змагань;

використання функціональних про­дуктів, біологічно активних добавок та фар­макологічних препаратів у харчуванні спортсменів;

визначення фактичного харчування спортсменів;

оптимізація харчування спортсменів з урахуванням індивідуальних особливостей, статі, віку, виду спорту й етапу навчально-тренувального процесу.

Однак для силових видів спорту (арм-спорт, гирьовий спорт) відсутні наукові роз­робки аналогічного плану, що доводить актуальність таких досліджень. Результати власних досліджень дозволяють вважати тренувальні навантаження спортсменів ги­рьового і армспорту достатньо великими, а змагальні — поєднанням фізичного і нерво­вого навантажень, що потребує корекції за допомогою харчування [29]. Але питання застосування харчування у системі підго­товки спортсменів не має наукового обґрун­тування, відсутні розробки раціонів, які вра­ховують особливості тренувального і зма­гального процесів. Рівень підготовки як тре­нерів, так і спортсменів з цих питань не мо­же вважатися задовільним, тому нагальною потребою є підвищення їх кваліфікації, про­ведення відповідної санітарно-просвітньої роботи. Проведений аналіз довів необхід­ність розробки гігієнічних та медико-органі-заційних заходів оптимізації харчування спортсменів цих видів спорту. Потреба у біл­ку при силових навантаженнях повинна ста­новити 1,5 г/кг маси тіла, що дозволяє забез­печити позитивний азотистий баланс та не потребує додаткового збагачення раціону білком за рахунок вживання спеціалізова­них продуктів спортивного харчування.

Вживання жирів повинно становити 20­30 % загальної калорійності раціону, оскіль­ки більш висока квота відбивається на ско­роченні частки вуглеводів. Доведено, що низькожировий та високовуглеводний ра­ціон дозволяє виконувати максимальні на­вантаження краще, ніж раціон із високим вмістом жирів. Низькожировий та високо-вуглеводний варіант харчування спортсме­нів є особливо значущим у тих видах спор­ту, що потребують вибухової сили і швид­кості, коли потрібно анаеробне отримання енергії, до яких належиться і армспорт.

Страницы:
1  2 


Похожие статьи

Л Подрігало, Г Нікуліна, - Харчування як чинник підвищення ефективності підготовки спортсменів

Л Подрігало, Г Нікуліна, - Харчування як чинник підвищення ефективності підготовки спортсменів