В Горбунова - Ціннісна підтримка розвитку здібностей (творчості) у віці середньої дорослості - страница 1

Страницы:
1  2  3 

Вікторія ГОРБУНОВА,

кандидат психологічних наук, доцент кафедри соціальної та практичної психології Житомирського державного університету імені Івана Франка

ЦІННІСНА ПІДТРИМКА РОЗВИТКУ ЗДІБНОСТЕЙ (ТВОРЧОСТІ) У ВІЦІ СЕРЕДНЬОЇ ДОРОСЛОСТІ

Специфіка розвитку особистості у віці середньої дорослості

Межі середньої дорослості є доволі розмитим і визначаються радше не віком (40-60 років), а тими психологічними змінами, які відбуваються у ціннісно-мотиваційній сфері кожної окремої особистості. Психологічний зміст поняття "середня дорослість" перш за все пов'язаний із глибинною рефлексією: аналізом життєвого шляху, переоцінкою власних досягнень, переосмисленням цілей та зміною пріоритетів. Л.І. Анциферова визначає зрілість як початок нового етапу в житті людини: "Саме в період зрілості відбувається кардинально важливий перехід особистості зі стадії вирішення поставлених перед нею життєвих завдань на стадію постановки нових проблем, формулювання якісно нових задач" [1, с. 38].

Культурний та освітній рівень кожної окремої людини, особливості її професійного і особистісного життя стимулюють або навпаки пригальмовують вказані процеси. Відчувати себе дорослим та зрілим, намагатися проаналізувати та переоцінити власне життя можна і в 20 і в 30 років. І все ж таки встановлення вікових меж не є випадковим. Соціальна ситуація, в якій опиняється 40-60-річна людина доволі складна. Здавалось би все чітко та визначено: є робота, склалася кар'єра, система взаємостосунків з колегами; є сім'я з усталеними традиціями та узвичаєним побутом. Однак, все не так просто як здається на перший погляд. На роботі дихають в спину "молоді та перспективні", починаються проблеми із здоров'ям, що впливає на працездатність, з'являються невтішні думки про пенсію. Змінити місце роботи також не легко, основні вимоги роботодавців стосуються віку кандидатів на посади - до 40 років. З' являється ризик "емоційного вигорання", коли зникає продуктивна професійна мотивація - накопичується образа на керівництво та колег, в зв' язкуз тим, що не дали змоги реалізуватися, недооцінили та не зрозуміли. Сім' я здається вже не такою як раніше: діти виростають і не завжди дозволяють потурбуватися про себе, взаємостосунки з близькою людиною ускладнюються зміною соціальних функцій. Фройдівський заклик, про те, що треба "любити і працювати" аби захиститись від неврозів, стає вже не таким легким в реалізації.

Вітчизняні та закордонні автори, серед яких Б.С. Братусь, Ф.Ю. Василюк, Р. Гласер, Є.І. Головаха, О.О. Кронік, Х. Левінсон, Т.М. Титаренко, Е. Еріксон наголошують на тому, що період так званої середньої дорослості пов'язаний із накопиченням певних смислових протиріч, які в свою чергу ведуть до кризових явищ в свідомості особистості. Водночас дослідники зазначають, що кризи не є виключно негативними і можуть бути розв'язані продуктивно, стати рушієм подальшого розвитку. Спосіб подолання кризи залежить від кожної конкретної людини. Процитуємо О.А. Донченко та Т.М. Титаренко: "Кризи зрілості мають загальну природу - кардинальні зміни у способі життя та діяльності людини, однак причини їх виникнення та шляхи подолання є різними і виключно індивідуальними" [3, с. 135].

Подолання кризових явищ у віці середньої дорослості

Безкризове існування у середній дорослості навряд чи є можливим, адже в силу соціальної ситуації розвитку кожна людина стикається з потребою усвідомлення своїх нових позицій, перш за все, у професійному колі, у сім' ї, серед друзів та знайомих.

Більшість авторів сходяться на думці, що кризові переживання "середини життя" пов' язані із ціннісно-смисловою перебудовою особистості. Результати емпіричних досліджень К. Муздибаєва свідчать про те, що у 30-50 років різко падає осмисленість життя, втрачається задоволеність сенсом власного буття [9]. В. Франкл вводить поняття екзистенційного вакууму - відчуття смислової втрати [11]; К. Левін говорить про зміну "характеру вимоги" - системи вимог до себе та інших, базових параметрів оцінювання [6]; Е. Еріксон наголошує на переосмисленні ставлень до себе та інших: зануренню у власні переживання чи орієнтацію на загальнолюдські цінності [12].

Продуктивними, у сенсі аналізу та подальшої консультативної роботи із кризовими явищами особистості у віці середньої дорослості, видаються ідеї О.Л. Музики, який на основі емпіричних досліджень виділив та обґрунтував явище ціннісної кризи. На думку автора, особистості не уникнути кризових явищ, коли та чи інша цінність втрачає своє мотивуюче значення, в силу неефективності тих способів діяльності, в основі яких вона знаходиться. Втрата "ціннісної ефективності" може бути пов'язана як із зміною соціальних вимог, так і з трансформацією особистісної позиції. Ціннісна криза буває локальною, коли фруструється одна або кілька цінностей і глобальною, коли перебудови зазнає уся ціннісна сфера. Також автор виділяє два види цінностей: діяльнісні -ті, які регулюють професійну діяльність та моральнісні - ті, що лежать в основі системи міжособистісних стосунків. Відповідно до такого поділу розширюється типологія ціннісних криз: локальні діяльнісні чи моральнісні кризи; глобальні діяльнісні чи моральнісні кризи та глобальна ціннісна криза [7].

На нашу думку, в середній дорослості високим є ризик саме глобальних криз, оскільки зазнає переосмислення та вимагає перебудови увесь стиль життя. Так, О.Л. Музика зазначає: " Глобальна діяльнісна криза має місце тоді, коли всі, або більшість видів діяльності, які були значимими для людини через різні причини (звільнення з роботи, вихід на пенсію тощо) втрачають свою цінність... Глобальна моральнісна криза може бути може бути викликана різними причинами, серед яких можуть бути і кардинальна ціннісна переорієнтація суспільства, і важкі життєві розчарування... Глобальна ціннісна криза виникає тоді, коли людині не вдалося віднайти конструктивних методів подолання моральнісної чи діяльнісної кризи" [7, с. 69-70].

Які ж методи подолання криз є конструктивними? Сутність кризових станів середньої дорослості та шляхи психологічної допомоги у їх подоланні закладені у відомому вислові Ф. Вольтера про те, що "Той, хто не розуміє сутності свого віку переживає лише те погане, що він приносить".

Провідними для сучасної психології є погляди, що лише глибокий самоаналіз та переоцінка власної ролі дають можливість ефективного виходу ізкризового стану. Так, В. Галаджер зазначає: "Криза середини життя загрожує, в першу чергу, тим, хто схильний до уникнення самоаналізу і використовує такий захисний механізм як заперечення, намагаючись не помічати змін, які відбуваються в його житті" [цитата за 5, с. 751], а Б. Окун та Е. Шейн наголошують, що люди набагато краще проходять період переосмислення, якщо вони систематично оцінюють власні здібності, а також плюси та мінуси свого професійного життя [за 5].

Співзвучні думки містяться і в роботах Б.С. Братуся, Ф.Ю. Василюка, Б. В Зейгарник, Т. М. Титаренко. Автори доходять висновку, що адекватна новому стилю життя ціннісно-смислова перебудова свідомості, можлива лише внаслідок глибокого самоаналізу, який на думку Т.М. Титаренко, має призвести до усвідомлення усіх переваг зрілості як віку "... креативності, продуктивності, генеративності, зацікавленості в навчанні молодшого покоління, оптимізації його життя" [10, с. 257]. Інакше можлива регресія на попередні вікові стадії, переживання бідності власного життя.

Детально описують згаданий феномен Б.Ф. Зейгарник та Б.С. Братусь: "Якщо відбувається суттєва зміна смислової сфери, смислових утворень і особистісних цінностей, це, як правило, означає новий етап у розвитку особистості, який в нормальному поступальному русі цього розвитку піднімає людину це на один щабель, наближаючи до ідеалу повного розкриття людської сутності; в випадках же аномального розвитку - веде людину в сторону, віддаліє від ідеалу, перекриває шлях до нього" [4, с. 138-139].

Питання про існування певних особистісних передумов конструктивного вирішення кризових явищ піднімається у працях Т.В Андрєєвої, Р.А. Ахмерова, Ф. Ю. Василюка, О. Л. Музики, Т. М. Титаренко. Автори, в той чи інших спосіб приходять до думки, що саме творча спрямованість особистості забезпечує відносно безболісне та продуктивне подолання ціннісних криз.

Ф. Ю. Василюк розробляє типологію "життєвих світів особистості" -способів ціннісно-смислового структурування життєвого простору. Найбільш продуктивним, притаманним творчим людям автор вважає "важкий і складний"

(на противагу "легкому і простому") життєвий світ, коли для задоволення потреб людина звикла постійно працювати, а її свідомість є складною і багатогранною: "В складному і важкому світі є час і місце для спроб і помилок, випробувань і вороття, відстрочок і компромісів, порад і відпочинку" [2, с. 99]

Співзвучними є ідеї О.Л. Музики, який говорить про ціннісну когнітивну складність особистості як багатовимірність, структурованість та ієрархічність її ціннісної свідомості. Дослідник наголошує на тому, що ціннісною складністю вирізняються творчі особистості, які здатні до якісно нового, продуктивного вирішення життєвих проблем. Пересічні ж люди, не здатні швидко та якісно зорієнтуватися в складних умовах і вимушені користуватися фіксованими способами поведінки, закріпленими у соціальних нормах і соціальних ролях: "На відміну від творчо обдарованих людей, які переважно є самодостатніми і соціально нерегламентованими, пересічні люди потрапляють у ситуацію життєвих криз саме внаслідок нормативних чи рольових конфліктів. Відзначаючись зниженим рівнем суб'єктності, внутрішньої стійкості і самодостатності, пересічний індивід потрапляє у своєрідну рольову пастку, що веде до кризових явищ за будь-яких умов" [7, с.].

Таким чином, основними способами подолання кризових явищ у середній

дорослості є глибинний самоаналіз, стимуляція творчості, розвитку ціннісної

складності особистості через рефлексію здібностей та соціальну рефлексію.

Організація дослідження рефлексії здібностей та соціальної рефлексії в віці середньої дорослості

Методика вивчення динамічних механізмів розвитку творчих здібностей (рефлексії здібностей), розроблена та адаптована авторським колективом під керівництвом О.Л. Музики, має широкий діагностичний спектр і може бути використана у роботі з людьми різного віку та освітнього рівня.

Основна мета, закладена в методику на етапі розробки - визначення особливостей особистісної рефлексії, співзвучна із проблемами середньої дорослості, а тому якнайкраще підходить для діагностики рівня самоаналізу особистості, його основних параметрів. Методику складають два базовихблоки, перший з яких спрямований на вивчення рефлексії здібностей, другий -соціальної рефлексії особистості.

За авторським задумом вивчення того, які діяльності та вміння є важливими для людини і до оволодіння якими вона прагне, дозволяє зрозуміти ті життєві смисли та цінності, які регулюють її професійну сферу. Причому важливість згаданих діяльностей визначається не стільки суб'єктивним відчуттям, скільки чіткістю в усвідомленні конкретних дії та операцій, в тому числі когнітивних, що є необхідними для здійснення окремих діяльностей.

Вивчення особливостей соціальної рефлексії дозволяє проникнути у сферу міжособистісних стосунків, виділити ті параметри на основі яких людина конструює взаємодію із оточенням, розкрити суб'єктивне розуміння успіху та невдачі, побачити корені особистісних криз.

Специфіка організації та проведення дослідження з дорослими людьми перш за все пов' язана з проблемами особистісної закритості та соціальної бажаності. Учасники прагнуть виділяти та високо оцінювати ті діяльності, які є соціально схвалюваними та відповідними віку ("керувати", "вести переговори", "переконувати інших"), навіть у тому випадку, якщо позбавлені можливості їх ефективно виконувати. Також досліджуваним важко торкатися тих тем, які стосуються власної нереферентності для значимих осіб, так часто на прохання: "Назвіть людей зі свого оточення, оцінку яких Ви хотіли б змінити" можна почути відповідь, про те, що таких людей взагалі не існує.

Часткове або повне вирішення вказаних проблем можливе за умови налагодження позитивного контакту, коли психолог як уважний співбесідник м' яко переконує учасника у тому, що самопізнання є цікавим і корисним для нього процесом. Слід зазначити, що добровільність є обов' язковою вимогою участі у дослідженні, тому свідомий опір неможливий за визначенням. Налагодженню ж стосунків взаємної довіри сприяє організація дослідження у формі невимушеної бесіди, за відсутності офіціозу, накшталт лабораторної обстановки, присутності асистента або виражених супроводжуючих записів. Звичайно, дозвіл на запис (письмовий чи звуковий) є обов' язковою вимогоюдослідницького процесу, однак слід наголошувати на його важливості, перш за все, для учасника, як додатковій можливості самоаналізу при повторному ознайомленні. Важливим фактором у роботі з дорослими людьми є вік та професійний рівень дослідника, на рівні внутрішнього опору сприймається учасниками психолог багато молодший за віком, або такий, чия кваліфікація видається їх недостатньою. Формальними засобами подолання захисних механізмів є чітке та адекватне ситуації формулювання завдань дослідження, інструкції та питань.

Перейдемо до опису основних етапів дослідження, специфіки їх перебігу, спробуємо уточнити завдання, які виконуються на кожному з них та розкрити можливості обробки і інтерпретації отриманих даних.

На першому етапі здійснюється введення у дослідницький процес. Як вже зазначалося базовим завданням цього етапу є налагодження позитивного контакту, створення ситуації довіри та співробітництва. Вступна бесіда може тривати достатньо довго, її загальний зміст має бути нейтральним, таким, що не торкається прямо завдань дослідження, однак орієнтує на подальшу роботу: психолог розповідає про себе, коло своїх інтересів, значимих для нього осіб, спонукаючи тим самим учасника до відповідної розповіді, вислуховує його поступово розкриваючи основні завдання та спосіб дослідницької роботи. При поясненні мети дослідження варто акцентувати увагу на його цікавості та важливості для самого учасника, який є дослідником, навіть у більшій мірі ніж психолог. Також важливою є демонстрація прозорості методики, наголошення на відсутності прихованих механізмів інтерпретації та аналізу, запевнення у повній конфіденційності та обов' язковому ознайомленню з результатами. Прикладом загальної фрази, яка вводить учасника у дослідницький процес може слугувати така: "Разом ми спробуємо зрозуміти, що Вам цікаво, до цього Ви прагнете, на чию думку орієнтуєтесь і що б хотіли змінити. Це може бути корисним, бо за браком часу, у нас не буває можливості зупинить і подумати про своє життя".

Описана бесіда не є формальним компонентом методики, вона вимагаєвід дослідника, окрім професійних навичок, досвіду роботи із людьми, а також певного рівня інтуїції. Вже на цьому етапі ми отримуємо важливу інформацію про учасника: рівень його особистісної відкритості, готовності до самоаналізу, можемо ідентифікувати окремі захисні механізми та зробити перші висновки про рівень ціннісної когнітивної складності.

Завданнями другого, власне дослідницького, етапу є аналіз особливостей діяльнісної рефлексії, визначення того які діяльності і вміння приписує собі людина, до оволодіння якими прагне, як високо оцінює їх значимість, чи може виділити конкретні дії та операції (в тому числі мислительні), які потрібні для виконання тієї чи іншої діяльності. Також аналізується соціальна рефлексія, визначається коло референтних осіб, виділяються якості, які забезпечують соціальне схвалення та допомагають/заважають досягти успіху.

В базовому варіанті методики пропонується використовувати спеціальну карту, яка може заповнюватись психологом та учасником спільно чи окремо. У роботі з дорослими ефективною виявилася модифікація процедури опитування: для фіксування інформації та подальшої роботи з нею використовувалися спеціальні картки, які заповнювалися власне досліджуваними. Психолог, за потреби, самостійно вносить дані в базову карту під час або після дослідження. Формулювання питань та структура карток подані у таблиці 1.

На прохання виділити і оцінити ті діяльності та вміння, якими володіє або прагне оволодіти - учасник записує кожну діяльність (вміння) на окремій картці, на якій також зазначав рівень та причини її важливості для себе (за 10-бальною шкалою). Коли учасника просять виділити окремі операції та дії (в тому числі мислительні), як складові тих чи інших діяльностей (вмінь) - він має змогу записати їх на зворотній стороні картки та також оцінити значимість.

Схожа процедура мала місце і при виділенні значимих осіб (в тому числі і тих, чию думку про себе досліджуваний хотів змінити), їх імена записуються на окремих картках, де також ставиться оцінка референтності. На зворотному боці кожної картки записуються ті якості, за які та чи інша референтна особа цінить/не цінить досліджуваного, а також ті, які б досліджуваний хотів набути

Формулювання питань та структура дослідницьких карток


Описана організаційна процедура має ряд переваг. По-перше вона є



для ефективної взаємодії з іншими, оцінюється особистісна значимість кожної, вказується сприяють ці якості досягненню успіху у житті чи ні. Для того, щоб врахувати той момент, що людина дорослого віку може орієнтуватися на власні цінності як соціально незалежні критерії самооцінки, ми просили одну з карток означати як "Я", оцінити значимість власної думки та виділити ті якості, які допомагають/заважають досягати успіху але не оцінюються оточенням.зручною у використанні: учасникам зручно зіставляти діяльності з тими діями та операціями, яких вони вимагають, а також зіставляти значимих осіб з тими якостями за якими вони здійснюють оцінювання (лицьова та обернена сторона карток). По-друге розширюються можливості кількісного аналізу: оскільки за однією шкалою оцінюється важливість як наявних діяльностей, вмінь, дій, операцій та якостей так і тих, яких людина прагне набути - можлива не лише фіксація рівня розвитку компонентів, а й потенціалу такого розвитку. До того ж повторюваність якостей оцінки для різних значимих осіб ("Виділіть якості на основі яких Вас оцінює кожна зі значимих осіб") дає можливість встановити типові параметри соціальної оцінки.

Після проведення дослідження та його короткого аналізу для учасника (надання достатньої і необхідної інформації, для забезпечення психологічного комфорту) власне діагностика завершується. Наступний крок спільної роботи -надання ціннісної підтримки. Слід зазначити, що сама методика є дієвим інструментом такої підтримки, адже кропітка робота по дослідженню власного життя є нічим іншим як самоаналізом, "тренуванням рефлексії". Подальша підтримка, у формі індивідуальної консультативної або групової тренінгової роботи здійснюється після детального аналізу результатів дослідження.

Аналіз отриманих даних можна означити як третій (кількісний аналіз) та четвертий (якісний аналіз і інтерпретація) етапи дослідницької роботи.

З метою визначення наявного рівня розвитку рефлексії здібностей та соціальної рефлексії, а також рефлексивного потенціалу особистості нами було виділено кілька математичних показників, які дозволили операціоналізувати. такі параметри аналізу:

-           розвиток діяльнісного компоненту рефлексії здібностей (Рдіяльн) як кількість діяльностей та вмінь (дій та операцій), які виділяє досліджуваний;

-           особистісна важливість діяльнісної сфери (Вдіяльн) як середня оцінка за виділені діяльності та вміння (дії та операції);

-           діяльнісний потенціал особистості (Пдіяльн) як кількість діяльностей та умінь якими вона прагне оволодіти, дій та операцій, які хоче розвинути;можливість реалізації діяльнісного потенціалу (РПдіяльн) як середня оцінка за ті діяльності та вміння (дії та операції) до оволодіння якими прагне людина;

-           розвиток моральнісного (соціального) компоненту рефлексії (Рморальн) як кількість якостей, які виділяє досліджуваний;

-           особистісна важливість моральнісної сфери (Вморальн) як середня оцінка за якості;

-           моральнісний потенціал особистості (Пморальн) як кількість якостей, яких прагне набути людина;

-           можливість реалізації моральнісного потенціалу (РПморальн) як середня оцінка за ті якості, до набуття яких прагне людина.

Також можна визначити найважливіші дії та операції як ті, що мають найвищу частоту повторюваності у складі різних діяльностей і вмінь та типові соціально схвалювані якості як кількість однакових параметрів оцінки, що використовуються різними референтними особами. Також можна встановити додатковий критерій для оцінки важливості діяльностей та вмінь на основі порівняння середніх від важливості дій та операцій для кожної окремої діяльності (вміння). За аналогією можна референтність значимих осіб.

Слід зауважити, що застосування математичних критеріїв не є самоціллю, ми свідомі того, що предмет нашого дослідження якісний за характером, тому кількісні показники є лише способом унаочнення та стандартизації окремих результатів. До того ж не існує статистичних норм для жодного з виділених параметрів, тому усі вони аналізуються як відносні.

Етап якісного аналізу та інтерпретації отриманих даних триваліший та складніший за попередній етап, і лише дослідницька інтуїція та досвід можуть забезпечити валідність і надійність кінцевого результату. Якісний аналіз зумовлений віковою специфікою рефлексії здібностей, його основні напрямки орієнтовані на пошук ознак кризових явищ у ціннісній свідомості учасників:

вивчення особливостей діяльнісної рефлексії (ідентифікація діяльнісних криз) відбувається на основі аналізу змісту найважливіших діяльностей тавмінь: наскільки вони відповідають соціальній ситуації розвитку, наскільки операціоналізуються досліджуваним (розкриваються в системі конкретних операцій та вмінь), яка частка особистісного компоненту (виділення як діяльності "бути дружиною", "любити та дружити"); також аналізуються безпосередні причини важливості тієї або іншої діяльності;

-            дослідження діяльнісного потенціалу (ідентифікація діяльнісних криз) здійснюється через аналіз змісту бажаних діяльностей, вмінь, дій та операцій: наскільки вони є реальними для набуття та дійсно важливими для досліджуваного (чи радше мріями та жалем за загубленими можливостями), наскільки відповідають тим діяльностям як компоненти яких виділяються;

Страницы:
1  2  3 


Похожие статьи

В Горбунова - Ціннісна підтримка розвитку здібностей (творчості) у віці середньої дорослості