Г Л Первий - Чи був голод 1932-1933 рр голодомором результати однієї дискусії - страница 3

Страницы:
1  2  3 

1930 р., а також на те, що в 1934 р. цей наказ було скасовано. В 1939 році дію наказу було поновлено, хоча і з певними обмеженнями, а в 1942 р. всі звільнення через хворобу були скасовані знову, крім повних інвалідів, літніх та жінок з дітьми, тобто тих, кого не можна було використати для праці[12, с. 1152]. За свідченнями Конквеста, цих людей відпускали помирати, ось чому цифра звільнень з таборів була такою завеликою [12, с. 1153]. Таким чином, на думку Еллмана, оскільки перебування в таборі виконувало крім покарання ще економічну функцію, то звільнення з таборів непридатних до роботи покращувало економічна показники системи Гулаг в цілому і кожного табору зокрема. Такими висновками, Еллман фактично підтвердив тезу Віткрофта щодо того, що надмірна смертність серед в' язнів тягла за собою покарання для начальства табору.

Завершуючи дискусію між Віткрофтом та Конквестом, Еллман підкреслив, що дані Віткрофта на сьогоднішній день більш вірогідні, аніж наведені Конквестом, однак відзначає, що на момент написання своїх базових праць, Конквест не мав у своєму розпорядженні більш вірогідні джерела статистичної інформації аніж недостовірна радянська офіційна статистика і так звані «літературні дані», тобто свідчення очевидців, емігрантів тощо[12, с. 1156].

Визначаючи загальну кількість жертв сталінізму, Еллман знову повертається до дискусії, що вже, фактично, завершилася: виходячи з демографічних даних, опублікованих в період перебудови та розпаду СРСР, демографічні втрати населення складають близько 10 млн. осіб, а дані Конквеста свідчать про 16-18 млн. чол., що відчутно більше статистики, хоча Конквест і погодився з тим, що його цифри дійсно дещо завищені.

Підводячи підсумки тривалій (більше 10 років) дискусії на сторінках журналу «Soviet studies», згодом перейменованого в «Europe-Asia studies» можна зазначити наступне:

1. Сама дискусія стала можливою лише за умови перебудови в СРСР, під час якої в державі поводилася політика системного засудження сталінщини та сталінізму. Антисталінська кампанія супроводжувалася публікаціями документів, що стосувалися масштабів сталінських репресій, Голодомору, демографічних втрат населення. Нові дані відчутно розходилися зі статистикою,наведеною у фундаментальних радянологічних працях Р.Конквеста, Дж.Мейса та інших.

2.        С. Віткрофт, узагальнивши опублікований статистичний матеріал, а також отримавши доступ до колись секретних архівів НКВС-ОДПУ, виступив з програмною статтею, де брав під сумнів основні положення публікацій Конквеста, особливо його книг «Жнива скорботи» та «Великий терор». Звинувачення стосувалися того, що автор книг свідомо завищив обсяги демографічних втрат населення СРСР внаслідок сталінського терору, чим негативно вплинув на подальший розвиток радянології, оскільки його праці носили програмний характер.

3.    Відповіді Р.Конквеста, М.Еллмана та інших свідчили про те, що проти порушувача спокою у вигляді Віткрофта створено потужну опозицію, автори якої практично відразу перейшли до прямих звинувачень опонента у професійній непридатності, довільному перекрученню та фальсифікації фактів. Спроба Віткрофта звертатися до офіційних статистичних даних не переконала потужну опозицію, яка почала наполягати на низькій вірогідності радянської статистики, великій розбіжності в цифрах статистики різних років щодо обсягів втрат населення СРСР довоєнного періоду. Конквест, Кіп та Еллман стверджували, що у вивченні сталінського терору більш вірогідні так звані «літературні джерела», тобто свідчення очевидців, емігрантів, дані розвідки тощо. Оскільки літературні дані давали можливість обгрунтувати будь-які цифри демографічних втрат СРСР, опоненти позбавили Віткрофта головного аргументу: посилання на радянські архівні джерела.

З приводу Голодомору практично відразу виникли протилежні концепції: Віткрофт наполягав, що голод не був цілеспрямованою політикою радянської влади, спрямованої на знищення власного населення, а є збігом трагічних обставин; позиція Конквеста залишилася незмінною - голод є Голодомором, ця політика є злочином радянського керівництва проти людства в цілому як геноцид українського народу, який найбільше постраждав від Голодомору. Відповідно, Віткрофт наполягав на тому, що на момент голоду держава не мала запасів зерна, достатніх для надання допомоги голодуючим, лише тактичний резерв, якого  було  абсолютно недостатньо. Додатковимаргументом на заперечення Голодомору як державної політики, Віткрофт наводить факти державної допомоги голодуючим протягом 1933-1934 рр. Конквест був певен, що Радянський Союз мав великий державний запас зерна більше ніж у 4,5 млн. тонн, якого цілком вистачило б на врятування селянства від голодної смерті, однак держава злочинно продавала цей хліб за кордон, прирікаючи селянство на голод.

5.     Загальну кількість втрат від Голодомору обидві сторони виводять з загальної радянської статистики. Дискусійними виявилися питання загальної кількості населення СРСР за фальсифікованими даними переписів населення довоєнного періоду; обсягів демографічних втрат населення в цілому і від Голодомору зокрема. Оскільки учасники дискусії використовували різні джерела та методи отримання статистичної інформації, то різницю між 4-5 та 16-18 млн. чол. подолати не вдалося. Жодна із сторін не брала до уваги аргументи іншої, наполягала на своїй правоті і в результаті дискусії компроміс знайдений не був. Зрозуміло, що Віткрофт і його опоненти не приховували факту голоду в головних зернових районах країни, однак наслідки голоду виявилися аж надто різними.

6.     Загальний тон дискусії свідчив про те, що радянологи вкрай негативно ставилися до критики усталених концепцій та теорій, сформульованих щодо СРСР та радянського режиму ще в період «холодної війни». Найменші спроби поставити їх під сумнів відразу викликали жорстку критику, часто далеку від наукової, навіть за умови достатньо серйозних аргументів на користь «ревізіоніста». Там де наукових доказів не вистачало, захисники старих ідей починали вимагати від історика «не бути гіпнотизованим архівними даними». Новим явищем в дискусії стала участь радянських та пострадянських істориків. Для радянологів не було секретом, що не зовсім чисті на руку радянські науковці та публіцисти видають перекладену радянологічну інформацію за свій оригінальний продукт. Однак, враховуючи такі обставини, для захисників старого саме такі взірці відвертого плагіату стали додатковими аргументами у дискусії, оскільки в угоду моменту, в пошуках дешевої сенсації, виводили обсяги жертв сталінізму на рівень малоймовірної фантастики.

7. Протягом 10 років зарубіжні вчені так і не змогли для себе з'ясувати головні обставини Голодомору - чи був він взагалі? Чи була це свідома політика сталінського керівництва? Які втрати понесло населення в результаті голоду? Як корелюються ці дані з загальними масштабами репресій в країні? Нагадаю, що остання публікація цієї дискусії була видана в 2002 році.

 

 

Список посилань

1.   S.G.Wheatcroft. More light on the scale of repression and excess mortality in the Soviet Union in the 1930s // Soviet studies. - 1990. - Vol.42. - N2. - P. 355-367.

2.    M.Ellman. A note on the number of 1933 Famine victims // Soviet studies. -1990. - Vol.43. - N2. - P. 375-379.

3.    R.Conquest. Excess deaths and camp numbers: some comments // Soviet studies. - 1991. - Vol.43. - N5. - P. 949-952.

4.    M.Ellman. On sources: a note // Soviet studies. - 1992. - Vol.44. - N5. - P.

913-915.

5.    S.G.Wheatcroft. A further note of clarification on the Famine // Europe-Asia studies. - 1997. - Vol.49. - N3. - P. 503-505.

6.    R.Conquest. Victims of Stalinism: A comment // Europe-Asia studies. -1997. - Vol.49. - N7. - P. 1317-1319.

7.    J.Keep. Wheatcroft and Stalin's victims: Comments // Europe-Asia studies. -1999. - Vol.51. - N6. - P. 1089-1092.

8.      S.G.Wheatcroft. Victims of Stalinism and the Soviet Secret police: the comparability and reliability of the archival data - not the last word // Europe-Asia studies. - 1999. - Vol.51. - N2. - P. 315-345.

9.      R.Conquest. Comment on Wheatcroft // Europe-Asia studies. - 1999. -Vol.51. - N8. - P. 1479-1483.

10. J.Keep. Wheatcroft and Stalin's victims: Comments // Europe-Asia studies. - 1997. - Vol.51. - N6. - P. 1089-1092.

11.    S.G.Wheatcroft. The scale and nature of Stalinist repression and its
demographic significance: on comments by Keep and Conquest // Europe-Asia

studies. - 2000. - Vol.52. - N6. - P. 1143-1159.

12. M.Ellman. Soviet repression statistics: some comments // Europe-Asia studies. - 2002. - Vol.54. - N7. - P. 1151-1172.

Страницы:
1  2  3 


Похожие статьи

Г Л Первий - Чи був голод 1932-1933 рр голодомором результати однієї дискусії