- Читання літературних творів у контексті викладання китайської мови Г Юйхай - страница 1

Страницы:
1  2  3 

ЧИТАННЯ

nimepamypHiix творів

у контексті викладання китайської мови

 

Гао Юйхай

 

 

УДК 37.016:811.581

І

СТОРІЯ викладання китайської мови за кордоном налічує більш ніж сторічну історію. За допомогою вивчення китайської мови багато іноземних студентів не тільки зас­воїли основні особливості китайської мови й культури, але й накопичили немалий досвід, опанували педагогічні прийоми викладання китайської мови, що зумовило значний інте­рес багатьох учених-дослідників, які присвя­тили свою роботу китайської мови.

Останніми роками разом зі стрімким роз­витком економіки Китаю й невпинним зміцненням положення країни на світовій арені масштаби викладання й вивчення ки­тайської мови також з кожним днем збільшу­ються й набирають обертів, сформувавши так звану «лихоманку на китайській мові».

Зазначимо, що однією з головних цілей роботи Інститутів Конфуція в усьому світі є задоволення потреб населення у вивченні китайської мови. Проте результати комплекс­ного аналізу навчальних посібників і допомі­жної літератури, які широко використовують під час викладання китайської мови, свідчать, що тексти сучасних підручників покривають тільки такі теми, як «подорожі», «торгівля», «народні мораль і звичаї», значно скоротив­ши використання текстів літературних творів, що було властиво навчальним посібникам раннього часу. Автор статті сам зіткнувся з цим у процесі викладання китайської мови в Україні й написав цю статтю, обговоривши низку питань з колегами.

Навчальні матеріали з вивчення ки­тайської мови, опубліковані до 50-х рр. ХХ ст.

Так, до 50-х рр. ХХ ст. основним склад-
ником
навчальної літератури з китайської
мови були літературні й історичні твори, при-
значені для читання. У Росії основним по-
сібником з навчання китайській мові були кла-
сичні твори. Ще в ХГХ ст. для того, щоб кра-
ще пізнати мову й культуру, звичаї, традиції та
природні багатства Китаю, а також для того,
щоб виховати кадри, які не лише люблять
Китай, але й добре обізнані в усіх сферах його
життя, християнські місіонери як навчальний
матеріал використовували історичні й літера-
турні твори. У рік святкування десятирічного
ювілею династії Цин
(1830 р.) один зі сту-
дентів 11 російської духовної місії Павло
Курлянцев під час свого перебування в Пекіні
написав чорновий варіант критичної статті,
присвяченої твору «Сон в червоному теремі».
Та незабаром унаслідок хвороби був вимуше-
ний повернутися на батьківщину, забравши із
собою цю дорогоцінну чернетку. Інший
сту-
дент
російської духовної місії Олексій Кованько
вчився разом з Павлом Курлянцевим,
повер-
нувшись
на батьківщину, працював під псев-
донімом Де-мін, і вже в
1843 р. «Вітчизняні
записки» опублікували зроблений ним
пере-
клад
першої частини китайського класичного
роману «Сон в червоному теремі», який є най-
видатнішим і відомим літературним твором у
китайській літературі. Зауважимо, що
основ-
ною
метою перекладу роману було бажання
автора швидшими темпами оволодіти розмов-
ною китайською мовою, а також точніше зро-
зуміти звичаї та традиції китайського народу.
А. Кованько в «Доповіді начальникові гірської
інжинерії ковалевському» пише: «Для того,
щоб краще дізнатися про звичаї Китаю, я
про-
читав 4
томи «Сну в червоному теремі»....... ,

переклад цієї книги був дуже важливий длязнайомства з китайськими звичаями, також дуже корисний для тих людей, які вивчають розмовну китайську, оскільки весь твір напи­саний у розмовному стилі».

З популяризацією «Сну в червоному те­ремі» на території Росії посилився й інтерес до нього російських китаєзнавців.

Пізніше, у 1880 р., інший відомий китає­знавець Василь Павлович Васильєв видає пер­шу книгу про історію китайської літератури під назвою «Нарис історії китайської літератури». Автор пише: «Але якщо ви хочете познайо­митися з китайським життям, до цього часу для нас замкнутим у вищих сферах, то тільки й можете отримати відомості з цього роману, і до того ж, справжні. Ви дізнаєтеся про зви­чайне мирне життя, як сходяться кола знайо­мих, як вони розмовляють або пригощають­ся і, наприклад, зустрічають перший сніг». У цьому уривку йдеться про роман Цао Сюе-циня «Сон в червоному теремі».

Згодом цей роман стає основним матері­алом у вивченні китайської мови. В. Васильєв, приділяючи велику увагу читанню класичних творів у процесі навчання, розробив програ­му з вивчення китайської мови, відповідно до якої студенти першого курсу вивчали грама­тику, другого і третього - історію китайської літератури, а на четвертому курсі читали літе­ратурні твори китайської літератури. Програ­ма була успішно апробована на студентах Ка­занського університету.

Складені автором навчальні посібники включають «Аналіз китайських ієрогліфів», «Хрестоматію китайської мови». У «Нарисі з історії китайської літератури» в розділі «Пре­красна література Китаю» В. Васильєв не тільки акцентував на важливості вивчення літературних творів, але й дав короткий вик­лад таких робіт, як «Розповіді про чудеса з ка­бінету Ляо», «Сон в червоному теремі», «Річкові затони», «Трицарство», «Квіти сли­ви в золотій вазі», «Західний флігель», «При­ємна історія», тут також наведені витяги з та­ких творів, як «Сон в червоному теремі», «Річкові затони», «Західний флігель». Разом з нарисом вийшла й інша книга В. Васильєва «Матеріали з історії китайської літератури», у якій зібрана китайська класична проза, рома­ни, віршовані й драматичні твори.

Учень В. Васильєва Василь Михайлович Алєксєєв переклав російською мовою «Роз­повіді про чудеса з кабінету Ляо». Цей пере­клад визнаний найвдалішим з усіх наявних. Василь Михайлович відомий і своїми пере­кладами «Китайської класичної прози і віршів» (видання 1858 р.).

Пізніше, у 1954 р., Любов Дмитрівна Позднєєва опублікувала передмову до підруч­ника «Основи китайської граматики». Усі при­клади, використані в російськомовній перед­мові, Любов Дмитрівна почерпнула з роману «Сон в червоному теремі».

«Вибрані твори китайської літератури», що вийшли в 1959 р., були навчальним посібни­ком для студентів і містили такі твори, як «За­писки божевільного» Гань Бао, «Правитель Нанке» й «Історія Чи Це Сяо-е» Гунцзуо, «За­писки про дивний сон» Шен Ячжи, «Життє­пис Лю» Сюй Яоцзо, «Пісня жалю» Чень Хун, «Пісня ненависті» Бай Цзюї, «Повісті Чи» про красуню, «Записки про три сни» Бо Синц-зянь, «Повість про Ін-ін» Юань Чжень, «Істо­рія Мей Фей», «Чужоземець з кучерявою бо­родою» Ду Гуантіна та інші фантастичні й ле­гендарні романи. Також сюди входять такі відомі твори, як «Річкові затони» Ши Найань, «Трицарство» Ло Гуаньчжун, «Подорож на захід» У Ченьєнь, «Про старовину і су­часність» Фен Менлун, «Дивні історії» Пу Сунлін, «Неофіційна історія конфуціанців» У Цзинцзи, «Сон в червоному теремі» Цао Сю-ецинь та інші класичні твори династій Мін і Цин.

Водночас, у минулому серед матеріалів із зарубіжної літератури китайські студенти зде­більшого зупиняли вибір на російській кла­сичній літературі і для інтенсивного та позак-ласного вивчення, і для корективного читан­ня. До таких творів належать «Як загартову­валася сталь» О. Островського, «Намисто» А. Чехова, «Молода гвардія» О. Фадєєва, «Ди­тинство» і «Мати» М. Горького.

Згадаймо й такі допоміжні навчальні ма­теріали, як «Хрестоматія з російської і радянсь­кої літератури», а також «Російська класика. Навчальна хрестоматія».

Значення правильного вибору класичної літератури для складання навчальних матеріалів з китайської мови

Безумовно, ступаючи в ногу з часом, ук­рай необхідно наповнювати навчальну літе­ратуру з китайської мови достатньою кількістю інформації, яка відображає сучасну дійсність, що склалася в нашому суспільстві. Але про­блема полягає в тому, що навчальні матеріали від початкового й до середнього та навіть ви­сокого рівня володіння мовою переповнені відомостями про економіку, ландшафтну гео­графію, народні традиції та звичаї, текстами про повсякденне життя, таким чином, літе­ратурні твори, тим більше класична літерату­ра, зовсім втрачені для того, хто вивчає мову.

Таку ситуацію пояснюють тим, що люди, які вивчають китайську мову, ставлять перед собою лише такі завдання, як працевлашту­вання, бізнес, дружба, подорож тощо. Цей підхід виправданий тим, що таким чином ті, хто вивчає мову, опановують знання, які ма­ють застосування в усіх сферах людської діяль­ності, але водночас він також привносить і чималу негативну дію. Значення використан­ня класичної літератури для складання на­вчальних матеріалів пояснюємо тим, що всі знання про культуру й естетику можуть бути почерпнуті тільки з літературної мови.

Правильний вибір літературних творів та їх систематичне читання дозволить тим, хто вивчає мову, почерпнути глибокі знання й розвинути навички володіння мовою. Літе­ратура - це своєрідне практичне застосуван­ня ряду суворо обмеженої мовної структури незалежно від виду літературної творчості: фольклор або письмова література - основа мовної системи тотожна.

На розвиток мовних здібностей значно впливає саме викладання літератури, так зва­не «знання методів використання мови» трансформується в «уміння володіння мо­вою», засоби виразності й образність мови в цьому випадку сприяють розвитку комуніка­тивних навичок володіння мовою. Мож­ливість часто стикатися зі складними конст­рукціями мови та їх уживанням у мові є гар­ною практикою з поліпшення мовних нави­чок студентів. Також це стимулюватиме сту­дентів до всебічного аналізу різних лінгвістич­них питань, тим самим виховуючи «мовну інтуїцію». Нарівні з цим у студентів поліпшу­ватимуться навички написання творів.

Страницы:
1  2  3 


Похожие статьи

- Неизлечимая болезнь

- Страдания и беды

- Обращение

- Глосарій

- Structural refinements on intermediate phases -Автор неизвестен