Р Рейда - Чіфдом як етап суспільно-політичного розвитку варварів південно-східної європи напередодні готських війн - страница 1

Страницы:
1  2  3 

УДК 903'1:316.322(36)"01/02"

Роман Рейда (м.Київ)

 

ЧІФДОМ ЯК ЕТАП СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНОГО РОЗВИТКУ ВАРВАРІВ ПІВДЕННО-СХІДНОЇ ЄВРОПИ НАПЕРЕДОДНІ "ГОТСЬКИХ" ВІЙН

Статтю присвячено питанням суспільно-політичного розвитку варварського населення Північного Надчорномор'я в кінці ІІ - на початку ІІІ ст. н.е.

Ключові слова: варвари, Північне Надчорномор'я, вождь, археологічні культури.

Питання суспільно-політичного розвитку варварського населення Південно-Східної Європи є одним із найважливіших, оскільки дає змогу пояснювати конкретні історичні події загалом і події "готських" війн зокрема. Ця тема залишається порівняно слабо розробленою, оскільки далеко не завжди може бути дослідженою як за допомогою археологічних, так і з використанням нечисленних писемних джерел [1].

Можна констатувати, що питання суспільно-політичного розвитку лісостепових племен регіону в кінці ІІ - на початку ІІІ ст. н.е. залишається відкритим. Більшу увагу дослідників привертало це питання стосовно часу існування черняхівської культури [2], ніж щодо періоду напередодні її існування. Але оскільки черняхівська археологічна культура формувалася на основі археологічних культур, які є предметом огляду, видається можливим використовувати розробки та дослідження, які стосуються першої.

У найбільш загальному вигляді суспільно-політичний устрій варварського населення цього часу можна охарактеризувати терміном, запропонованим Л.Г. Морганом, - воєнна демократія", що позначає особливий період розвитку, проміжну стадію між родовим та класовим суспільством [3]. Воєнну демократію також можна вважати фінальною стадією первіснообщинного ладу та періодом переходу до утворення класів і держави [4]. На цій стадії свого розвитку в суспільстві значну роль відіграють народні збори, на яких вирішуються головні питання, зокрема питання війни та миру, а також обираються провідники суспільства. У таких суспільствах простежується зростання ролі військових вождів та нобілітету - окремих знатних сімей. Характерними рисами є утворення майнової нерівності між різними сім'ями та родами, розпад роду, з одного боку, та консолідація племені - з іншого, виникнення протиріч між племенами та зіткнення між ними, що набувають характеру війни-грабунку; розвиток практики союзів племен; утворення військових дружин та поширення практики організації військових набігів; розвиток озброєння, чому сприяла металургія; вирішальна роль озброєного народу; зміцнення суспільної верхівки військової демократії [5].

Зміни в суспільно-політичній сфері життя суспільства прямо пов'язані зі змінами в його суспільно-економічному житті. Саме змінами в суспільно-економічній сфері будь-якого суспільства детерміновані зміни в його суспільно-політичному житті. Перші виступають базисними щодо останніх, з іншого боку, зміни в суспільно-політичній сфері призводять і до змін суспільно-економічної галузі, тобто ці аспекти життя є взаємообумовленими [6]. Як ми побачили з попереднього огляду суспільно-економічного життя варварських народів, для розглядуваного часу кінця ІІ - початку ІІІ ст. н.е. характерні, з одного боку, прогресивні зміни у сфері виробництва, з іншого - порівняно рівний розвиток цієї сфери життя населення лісостепового регіону.

Отже, усі розглянуті нами суспільства лісостепової частини Південно-Східної Європи в суспільно-економічному аспекті знаходилися на етапі розкладу первіснообщинного ладу, що знайшло своє відображення в таких рисах: існуванні парної сім'ї та територіальної сусідської общини, початку виділення професійного ремісничого виробництва та соціальній і майновій стратифікації, для цього часу поки що слабко фіксованої в археологічних матеріалах [7].

Найбільшу увагу дослідників привертає суспільно-політичний розвиток східногерманських племен, до яких тією чи іншою мірою відносять представників вельбарської та пшеворської археологічних культур, що ототожнюються з племенами готів та вандалів, відомих із писемних античних джерел. Цей інтерес пов'язаний, насамперед, із тим, що у зв'язку з появою вказаних племен у Східній Європі відбуваються і значні суспільно-політичні зміни в регіоні та формування нової поліетнічної та, імовірно, політичної спільноти, яка представлена черняхівською культурою.

Наявність скарбів та свідчення писемних джерел дозволяють припускати в суспільстві, яке представляє вельбарська культура, існування кількох соціальних категорій: військових вождів

(царів), знатних людей, простих общинників та патріархальних рабів [8]. Але стратифікація в суспільстві все ж була незначною і для IV ст. н.е. Фактично, для першої половини І тис. н.е. в образі германських племен ми маємо родоплемінне варварське суспільство на пізній стадії свого розвитку, що є характерним для всіх германських племен першої половини І тис. н.е. [9].

Свідченням суспільної стратифікації в племен липицької культури та виділення племінної верхівки є окремі багаті поховання з Колоколина, Чижикова, на могильнику в Звенигороді [10].

Виділяються багаті поховання суспільної верхівки й на пам'ятках Поянешті-Виртешкої культури, що дозволяє робити висновок про початок процесу формування класових відносин та військову демократію в середовищі цього населення [11]. На користь останнього безпосередньо вказує інформація писемних джерел, які свідчать про існування в карпів потужного політичного об'єднання вже на початку ІІІ ст. н.е., яке в середині цього століття складало деякий час конкуренцію аналогічному об'єднанню східногерманських племен та археологічні свідчення про можливість входження до нього якоїсь групи сарматів [12]. Дослідники виділяють чотири види поховань, які можуть вказувати на поступовий процес майнової та, можливо, суспільної стратифікації [13]. Припускається вплив Римської імперії на інтенсифікацію цих процесів та політичну консолідацію племен, які становили безпосередню периферію Дакії [14].

Основну кількість пам'яток пшеворської культури на території Верхнього Подністров'я та Західного Побужжя дослідники відносить до 150-260 рр. н.е. До цього часу належить поява могильників у Добростанах, Кристинополі, Переводові та значна кількість одиничних поховань [15]. Ці окремі поховання чи невеликі могильники, де поховано чоловіків із предметами озброєння, що трапляються серед синхронних пам'яток липицької, карпатських курганів, зарубинецької культур на території від верхів'їв Західного Бугу до Закарпаття та від верхів'їв Дністра до верхів'їв Случі і Південного Бугу, вважаються свідченням просування загонів кінних воїнів із Повіслення через Верхнє Подністров'я і Прикарпаття в північно-східні райони Семиграддя, розташовані поблизу північно-східних кордонів римської провінції Дакії [16]. Нещодавно відкриті пам'ятки свідчать, що такі військові загони просувалися також вододілом Дністра та Прип'яті, піднімаючись притоками останньої на землі, зайняті з кінця ІІ ст. н.е. племенами вельбарської культури [17]. Збільшення кількості пшеворських пам'яток у Подністров'ї та Західному Побужжі наприкінці ІІ - початку ІІІ ст. н.е. пояснюється новою хвилею пшеворського населення з території Посання та Мазовії [18]. Крім просування військових загонів на означених територіях, перелічені пам'ятки свідчать і про появу професійних воїнів у суспільстві, оскільки поховання містять специфічну зброю та спорядження (мечі, шпори, умбони щитів), що могли бути екіпіровкою виключно воїнів-професіоналів [19]. А це, у свою чергу, досить чітко вказує на появу якоїсь кількості додаткового продукту, що міг бути спрямований суспільною верхівкою на фінансування таких формувань, які не були задіяні в суспільному виробництві. З іншого боку, поява професійних військових свідчить про підвищення в суспільстві влади та авторитету військових вождів, діяльність яких у цей час, очевидно, була активною та актуальною для реалій життя.

На базі аналізу писемних джерел, які стосуються вестготського суспільства IV ст. н.е., його структура реконструйована таким чином. Основну масу суспільства становили вільні люди, що брали участь у народних зборах та військових походах. Виділяються рядові вільні воїни, що становили переважну більшість, та окремі загони, очевидно, професійних воїнів, що виконували функції почту та особистої охорони королів і вождів. У суспільстві були окремі знатні сім'ї, із середовища яких обиралися військові вожді, королі та посли. Водночас немає підстав говорити, що навіть у IV ст. н.е. знатні роди виділялися юридично як окремий привілейований прошарок. Влада королів обмежена інститутами родоплемінного ладу і тому не була стабільною та постійною, оскільки вони обиралися всім вільним суспільством. Водночас, зараз не має підстав говорити, що навіть у IV ст. н.е. у готських племен існував адміністративний апарат мирного часу. Міцної єдності та загального управління у вестготських племен не було, й окремі королі управляли одним чи кількома племенами. Загальне ж (тимчасове) їх об'єднання могло відбуватися лише в екстраординарних випадках: під час підготовки походу на римські провінції, захисту тощо [20].

Зазначені риси, характерні для соціально-політичного розвитку варварського землеробського населення, дозволяють допускати, що суспільство в кінці ІІ - на початку ІІІ ст. н.е. знаходилося на етапі воєнної демократії, який отримав назву "чіфдом" (від англійського chief -вождь), або - "вождівство". Це - проміжний етап у процесі політичної інтеграції на шляху від додержавних форм до держави, який є універсальним феноменом [21]. Достеменно відомий устрій полінезійського чіфдому, який являв собою територіально-кущову систему ієрархічнопідкорених общин на чолі з ієрархічно ранжованими лідерами. Критерієм ієрархії, заснованої на принципах конічного клану, є генеалогічна віддаленість від головної лінії старшого лідера, що визначає ранг та авторитет конкретної особи. Центральна влада при цьому є слабкою, і її головною функцією є адміністративно-економічна, яка полягає в забезпеченні максимізації додаткового продукту. Військова функція центру полягає в збереженні та зміцненні існуючої структури, нейтралізації та приєднанні сусідніх чіфдом [22]. Нерівність у суспільстві - чіфдом є не дуже помітною, і стандарти життя верхівки та рядових членів не є разюче відмінними. Проте відмінність між ними полягає, насамперед, у нерівності статусу перших порівнян з другими, відмінність у регаліях, прикрасах і т.і. [23].

Якщо допускати перебування суспільно-політичного розвитку варварських землеробських племен на стадії чіфдому, то стає досить зрозумілим хід історичних подій у регіоні. Одну з провідних ролей у ньому, очевидно, відіграють племена східних германців, рух яких у регіоні фіксується в кінці ІІ - початку ІІІ ст. н.е. Вірогідно, племена, представлені в археологічному матеріалі насамперед пам'ятками вельбарської культури, уже на стадії свого переселення з берегів Балтійського моря являли собою вождівство (одне чи кілька) з високим рівнем мобілізації суспільства. Це було життєвою необхідністю під час руху чужими й часто ворожими територіями. Високий рівень мобілізації дозволив східним германцям встановити свій контроль над основною масою слов'ян, скіфо-сарматів та дакійців уже на середину ІІІ ст. н.е. [24].

У результаті появи готських племен - носіїв вельбарської культури в регіоні - політична ситуація зазнає значних змін: відбувається процес розпаду старих та виникнення нових племінних союзів як політичних утворень. Очевидно, що ці об'єднання теж являли собою політичні організації типу вождівств різного рівню складності.

На чолі нових політичних утворень, у межах черняхівської культури стають готи, що може відповідати для IV ст. н.е. "державі Германаріха" [25]. Уважається, що готи становили військово-адміністративну касту в суспільстві варварських народів Східної Європи [26].

У такому разі можна сказати, що східні германці, які переселилися до регіону, являли собою складне вождівство, яке в результаті ефективної внутрішньої організації встановило свій контроль над місцевими аналогічними, але не такими потужними та консолідованими політичними утвореннями й поширило на них свою владу, створивши таким чином, новий (чи нові) чіфдом. Перебування східних германців на керівних позиціях у цих утвореннях може вказувати на користь побудови системи влади на тих же принципах конічного клану, однак зі своїми особливостями. Ці особливості полягали в тому, що новостворений конічний клан являв собою вихідців з одного чіфдому - східногерманського племені готів, які становили адміністративний апарат та апарат примусу в чужорідних для них суспільствах. Звичайно, така ситуація не відкидає можливої участі й представників автохтонного населення в процесі управління та керівництва. Адже для політичної організації типу вождівства й можливості долучення до влади та авторитету в суспільстві головним була не належність до якоїсь етнічної чи культурної групи, а успішність виконання функцій і, що найголовніше, - вірність існуючій владі, під якою мається на увазі, насамперед, особа конкретного вождя. Тобто керівна роль готів, імовірно, мала найвищий свій рівень саме під час завоювання ними головуючих позицій у суспільстві Південно-Східної Європи. Після стабілізації влади, якщо така стабілізація існувала взагалі, не менш імовірним здається залучення до системи управління суспільства представників місцевого населення. Очевидно, установлення контролю східних германців над значною частиною населення регіону відбулося ще напередодні "готських війн", які були вже одним із наслідків таких змін. Водночас активна й керівна роль східногерманських племен під час "готських" війн могла, зрештою, призвести до консолідації та розширення цього утворення з подальшою стабілізацією влади.

Вірогідно, що процес переселення східногерманських племен до Південно-Східної Європи призвів і до інших, крім зазначених, змін у суспільно-політичному розвитку населення регіону. Зокрема, ця міграція витіснила частину місцевого населення з території Волині та Південного Побужжя до Подністров'я у східні та південні регіони (Середнє Подніпров'я та Буджацький степ) [27]. Наслідком стало формування на території Подністров'я якогось нового політичного об'єднання, що грунтувалося початково, імовірно, на засадах захисту від агресії прийшлих племен [28]. Тому можливим є формування тут ще одного вождівства, консолідація суспільства в якому базувалася на оборонних функціях цієї структури.

На користь існування вождівств у Південно-Східній Європі ще до формування черняхівської культури та встановлення політичного контролю готів, чітко фіксованого вже на час "готських війн", можуть свідчити вдалі й активні дії племені карпів у регіоні, які, очевидно, малидосить міцну політичну структуру. Фактично, політичне утворення карпів було консолідоване раніше за готське політичне утворення, на користь чого свідчать потужні напади карпів на нижньодунайські провінції Римської імперії в 210-х рр. н.е. Можливо, більш ранньому початку їх нападів сприяло безпосереднє розташування неподалік провінцій Римської імперії, що могло так чи інакше призвести до більш інтенсивного суспільно-економічного розвитку [29], який призвів і до порівняно ранішого виходу цього суспільства на вищий рівень та його консолідації. Це видно, зокрема, з нападу, який здійснили карпи в 214 р. н.е. на західнопонтійські міста, зокрема Тіру [30]. Протягом усього ІІІ ст. об'єднання карпів було постійною загрозою для земель Римської імперії на Нижньому Дунаї. Його силу і з конкуренції готам, яка існувала ще на початку "готських війн" [31].

Страницы:
1  2  3 


Похожие статьи

Р Рейда - Чіфдом як етап суспільно-політичного розвитку варварів південно-східної європи напередодні готських війн