Я Р Горак - Із рукописних матеріалів володимира садовського - страница 2

Страницы:
1  2 

21.    Взяти в свої руки видавництво шкільних підручників до науки співу як і самих співаників; для хорів ґімназіяльних і семинарій учительских виготовити надто виданє в хороших нотних печатнях служб Божих.

22.    Устроюванєм і аранжованєм людових концертів взбудити в народі замилуванє до рідного слова, до рідної пісни.

 

№ 2

Про сьвяточні вечерницї і концерти в Перемишли

З нагоди сотих роковин уродин Тараса Григорієвича Шевченка відбула шкільна молодїж української ґімназиї 7 марта с.р. в великій сали Народного Дому свої Сьвяточні вечерницї з богатою але досить ріжноманїтною програмою при чім пописувала ся ґімназіяльна орхестра, мужеський і мішаний і дитячий хор студентів, солїст скрипак і фортепянїст і декляматори з преленґетом.

Найкрасшою новиною був уривок композиції Лисенка до Тарасового «Івана Підкови» відспіваний мужеським хором зовсїм складно і з запалом. Гідно достроїв ся тим разом діточий хор та дискретним милим виконанєм Роздольського-Шевченка «Сонце заходить»[6] в зручній перерібцї Т.П. Гарно закінчилося сьвято учеників могучою а трудною до виконаня композицією Шевченка-Сїчинського «Дніпро реве», який відсьпівали з великим аплявзом зібраної публіки. Солісти оба завдали собі багато труду і працї, щоби своїми нумерами причинити ся до піднесеня сьвяточного настрою і орхестра старала ся відповісти обнятому собою завданю, але недостроєні інструменти - в чім ніяк не можна граючих винувати - а надто увертура ІнШ'а монотонна і протягла не змогли зайняти слухачів. Sidsunt vires, tamen laudanda voluntas - хоч сили не достає то гідна похвали воля учеників зірвати вже раз всякими мандолїнами і т.п. дитиньствами, які нашому уху так мало відповідають, та охота взяти ся до дутих та смичкових інструментів, а зложивши ся у добре вишколений орхестровий гурт, звеселяти і перемиську українську громаду і вели певно і з запалом студентську веселу дружину на всякі товариські гри і забави за мість у жарку природу і чудовий божий лїс, як то було тому кілька лїт в зад.

І вступне слово повне поетичного настрою і гарно віддеклямовані вірші безсмертного Тараса і глубокі слова проф. Авдиковича[7] на закінченє держали зібрану публіку в справдї піднесенїм настрою. Вельми потішаючим було і се, що на вечерницї сї зібрала ся вся перемиська українська публика з своїм Архієреєм та багато запрошених гостий з чужих, щоби віддати поклін безсмертному генїєви та і молодїж шкільну увірити в тім, що їм тим старшим-батькам з тої української Громади не обоятно як єї цвіт-надїя, єї молодіж шкільна ставить ся до непорочних ідеалів Тараса. І тим разом стараня і працї учеників гімназії коло звеличеня столїтних роковин уродин Тараса удостоїли ся справедливого а заслуженого признаня всеї так численно дібраної а добірної публики.

Зараз таки на другий день 8 марта с[его] р[оку] ученицї укр[аїнського] Лїцея в Перемишли в своїй хатї обходили сьвяточними вечерницями 100-ті роковини уродин Тараса

Гр. Шевченка. У програму входили хори дівочі: 1) а) Шевченко-Волошин[8] «Чого мені тяжко» б) Шевченко-Воробкевич: «Думи мої»; 2) Шевченко-Вахнянин[9] «Дума з «Невольника» в супроводі фортепіяну. Ученицї сьпівали, як звичайно, до тепер поправно а певно з гарним проголошуваньом текстів пісень та тільки шкода, що всю свою солїдну роботу вложили они в композиції або старі шабльонові, або неефектові в перерібцї на жіночий хор. За те «Пряля» Лисенка відсьпівана дїточим хором і Людкевича Українська «Баркароля» відсьпівана девятьма ученицями при взірцевім супроводї фортепяну викликав невмовкаючу бурю вповні заслужених оплесків. І сольоспів Шевченка-Лисенка «Мені однаково» виконаний був солїсткою поправно, шкода тільки, що голос був катаром прислонений. Пожадано би було, бодай мені так здає ся, щоби солістки в ліцею на будуче виберали піснї з репертоари лекшого і подвижнїшого в темпі, а не так тяжкі, повні драматизму та вимагаючі великої експресії голосової. І школа фортепяну, ведена при укр. лїцею дала 3 точки в сьвяточну програму вечерниць, а то: Чайковського 1) Мазурку d-moll відограну трохи чи не заспішно; 2) Wagner'а «Прялку» незвичайно тяжко на фортепян зааранжовану[10] а молодою солісткою В. Бож[ейко][11] удачно виконану і 3) Оюрт'а Rondo op.73 на два фортепяни, відограну самою директоркою музичної школи д[иректор]кою О.Окуневською[12] і єї справді дуже музикальною, талановитою і дуже працьовитою ученицею Божейківною так взірцево, що такою програмовою точкою моглаби неабияка музична консерватория повеличати ся. До тої так артистичної і гарно виконаної програми гарно достроїв ся повний змісту відчит і гарна деклямація.

І не дивно, як директор лїцея п. Ярема[13] відозвав ся до своїх учениць словами теплими, зогріваючими їх до неструдженої безнастанної працї і науки по завіту безсмертного Кобзаря. Присутних гостям на тих вечерницях, а передовсїм Покровителеви лїцея, Превосходительству Кир Чеховичови[14] в груди вступила надія на красшу будучність свого безталанного народу, як що тілько ідейно вихованих і добре вишколених дівчат стане колись неустрашимо в ряди борців за красшу долю своєї Неньки України.

І перемиська українська Громада зібрала ся щоби 24 марта сьвяточним концертом відпразнувати соті роковини уродин Тараса в великій сали «Народного Дому». Музичну часть обняв «Перемиський Боян» при сьпівучасти панї Турянської і орхестри 10 п[іхотного] п[олку] під упр[авою] капельника Черевенка. Програма складалася: Вступне слово, повне гадок гарнооброблене і з життьом виголошене проф. університету Колессою[15], яке відразу піднесло сьвяточний настрій що найдобірнїйшої публики з своїм Достойним Владикою на чолї. Лисенків «Козачок» з честю відограний орхестрою вийшов трохи за повільно і без житя, руху, питомого козачкови. Хор мужеський Бояна вибивав ся своїми двома точками: Лисенко-Шевченко «Хор бранців» і Людкевича-Шевченка «Косар» на почотне місце. Так гарних звучних і так добре зіспіваних і слухняних голосів в мужеськім хорі рідко подибувало ся слухати, а що виконанє композициї доцїльне, то вже тільки заслуга дїрїгентова. І мішаний хор виконував Б.Вахнянина-Шевченка «Титара» драматичну картину і Вербицького-Шевченка «Заповіт» - по силам -добре і старанно, хоч у першій композициї протяглій і як на так нечисленні жіночі сили хору мішаного понад їх можність. Втім нерівномірно стосунку сил хору і об'ємности композициї, щоправда подїленої на багато частий, отже даючої відповчинку для хору, лежить може причина, що композиція не зробила бажаного ефекту в стосунку до вложеної працї.


[1] В силі притягання вічності (нім).

[2] Рубець Олександр Іванович (1838 - 1913) - російський музичний теоретик, педагог, фольклорист, композитор. Закінчив Петербурзьку консерваторію, а з 1895 року викладав у ній, а також був керівником хорових класів в консерваторії. Автор підручників з теорії музики, сольфеджіо, хрестоматій і збірників для шкіл.

[3] Йдеться про видання: Кобзарь: зббрникъ руско-украинськихъ квартетбвъ выданый Питомцями гр[еко]-к[атолицького] дух[овного] Сіменища у Львові під редакцією Вп. п. А.Вахнянина и Вп. о. Бажанського. - Львбв: Накладомъ питомщвъ гр.кат.дух.Сіменища у Львові, Въ друкарни Пиллєра и Спблки, 1885. -108 + VII с.

[4] Йдеться про видання: Боянъ: Зборникъ малорусскихъ квартетовъ: На мужескій хоръ / Видавъ В.Матюкъ. - партитура. - Липськ, б.р. [1884].Випуск І. - 80с.

[5] Цікаво, що у статтю «В справі «Союза сьпівацких і музичних товариств» цей пункт не потрапив. Ідея видання часопису втілилася в «Артистичному вістнику».

[6] Йдеться про Данила Роздольського (1875-1902) - греко-католицького священика в Галичині, композитора, брата етнографа Йосифа Роздольського. Автор церковних музичних композицій, а також чоловічого хору до слів Т.Шевченка «Сонце заходить». 1911 року С.Людкевич переклав цей хор на мішаний склад і видав у збірнику «Кобзар». Виданий до 50-их роковин смерті Т.Шевченка.

[7] Авдикович Орест (1877-1918) - педагог і письменник. Автор оповідань «Нарис одної доби» (1899), «Нетлі» (1900), «Демон руїни» (1901), «Огляд літературної діяльности О.Кониського» та ін.

[8] Михайло Волошин (1877-1943) - диригент, співак, музично-театральний критик. Юрист за освітою, навчався також у Вищому музичному інституті ім. М. Лисенка. Пробував свої сили як композитор, створивши кілька творів до слів Т. Шевченка.

[9] Богдан Іванович Вахнянин (1886 (за іншими даними 1883) - 1940) - композитор, диригент, педагог, племінник композитора Анатоля Вахнянина. Йдеться про його твір «Плач Яреми» для голосу і фортепіано, який є фрагментом музичної картини «Титар» (1907 рік створення) за поемою Т.Шевченка «Гайдамаки».

[10] Очевидно, йдеться про транскрипцію цієї п'єси Р.Ваґнера Ф.Лістом.

[11] Володимира Божейко (1897-1955) - піаністка і педагог. 1915 року закінчила музичну школу ліцею Руського інституту для дівчат у Перемишлі по класу фортепіано в Ольги Окуневської.

[12] Ольга Окуневська (1875-1960) - піаністка, педагог, культурно-освітній діяч. Навчалася у Віденській консерваторії, а потім у М.Лисенка в Києві. Працювала у Львові, у 1901-1918 рр. - у Ліцеї Руського інституту для дівчат у Перемишлі та музичній школі при ньому, а протягом 1920-1930 рр. - у Стрийській філії ВМІ ім. М.Лисенка. Про цей виступ див. [5, с. 390].

[13] Ярема Олекса (1855-1930) - педагог, фахівець з класичної філології, громадсько-культурний діяч у Перемишлі, меценат; учитель Академічної гімназії у Львові (1885 -1891) і в Перемишлі (1892-1909), директор Перемишльського жіночого ліцею-гімназії при Українському Дівочому інституті 91910-1921). Голова низки культурних (філія товариства «Просвіта») і економічних товариств, член Української Національної Ради ЗУНР.

[14] Чехович Констянтин (1847-1915) - український церковний і громадський діяч у Перемишлі. Після висвячення 1873р. був душпастирем, згодом - канцлером Перемильської єпархії, з 1896р. -перемишльський єпископ. Його заходами і за його підтримки було збудовано перемишльську семінарію, а також засновано Руський інститут для дівчат у Перемишлі (потім - Український Інститут для дівчат у Перемишлі).

[15] Йдеться про мовознавця та літературознавця Олександра Колессу (1867-1945), який протягом 1898­1918 років був професором Львівського університету.

Страницы:
1  2 


Похожие статьи

Я Р Горак - Вокально-виконавська та диригентська діяльність володимира садовського

Я Р Горак - З'їзд українських музик 1899 року до історії незреалізованої події

Я Р Горак - З'їзд українських музик 1899 року до історії незреалізованої події

Я Р Горак - Музично-видавнича діяльність володимира садовського

Я Р Горак - Із рукописних матеріалів володимира садовського