Т В Якимчук - Інвестиційної діяльності на підприємствах україни - страница 1

Страницы:
1 

УДК 330.322

Т.В. Якимчук Т. Yakimchuk

Науковий керівник - І.В. Федулова, д.е.н. ДО ПИТАННЯ РЕГУЛЮВАННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ НА

ПІДПРИЄМСТВАХ УКРАЇНИ

 

 

THE PROBLEM OF ENTERPRISES' INVESTMENT REGULATION IN

UKRAINE

У статті розглянуто теоретичні аспекти регулювання інвестиційних проектів, їх практичне використання; визначено основні недоліки, які перешкоджають їх застосуванню у перспективному управлінні підприємствами; визначено подальші напрямки досліджень у цій сфері.

Ключові слова: інвестиційний проект, регулювання, ефективність управління, діяльність підприємства, управлінські рішення.

The article considers theoretical aspects of investment projects' regulation and their practical using; defined the basics disadvantages to prevent their using for long-term management of enterprises; defined directions of next researches in this sphere.

Key words: investment project, regulation, effectiveness of management, activity of enterprise, management decision.

Вступ. На даному етапі розвитку національної економіки керівники підприємств усвідомлюють необхідність активізації інвестиційної діяльності та впровадження інвестиційних проектів інноваційного характеру для забезпечення стійкої конкурентноздатності суб'єктів господарювання на ринку. Проте, враховуючи конкуренцію на ринку капіталу за гроші інвесторів та дефіцит власних фінансових ресурсів, притаманний вітчизняним підприємствам, не менш важливого значення набувають питання ефективного управління реалізацією обраних інвестиційних проектів з метою досягнення поставлених цілей та повної окупності вкладених коштів.

 

О Т.В. Якимчук, 2010

У вирішенні проблеми ефективного управління інвестиційною і господарською діяльністю підприємства зацікавлені як самі підприємства (об'єкти інвестування), так й інвестори. У зв'язку з цим, науковці [1-5] продовжують досліджувати різні аспекти системи управління, в тому числі їх не припиняють цікавити питання, пов'язані з управлінням інвестиційною діяльністю підприємств.

В умовах зростаючої динамічності та невизначеності зовнішнього середовища серед управлінських проблем особливо важливо вирішити питання, пов'язані з регулюванням як важливим механізмом адаптації підприємства до змін умов його функціонування. Оскільки в сучасній науковій літературі питання адаптації підприємства до середовища його існування і забезпечення максимальної ефективності інвестиційних проектів залишаються відкритими, то відповідно виникає потреба у додаткових дослідженнях, що й обумовлює актуальність даної статті.

Постановка завдання. Мета дослідження - розглянути основні теоретичні засади щодо регулювання інвестиційної діяльності на вітчизняних підприємствах, проаналізувати можливі причини невідповідності існуючого стану управління інвестиційними проектами сучасним умовам функціонування підприємств та виробити напрям удосконалення регулювання інвестиційної діяльності суб'єктів господарювання.

В процесі досягнення поставленої мети дослідження були використані наукові методи, зокрема узагальнення, аналіз та монографічний метод.

Результати даного дослідження можуть бути враховані в розробці адекватних ринковим умовам механізмів регулювання інвестиційної діяльності, сприяти пошукам нових шляхів обґрунтування управлінських рішень.

Результати. Здійснення інвестиційної діяльності відбувається шляхом реалізації інвестиційної стратегії, зокрема її складових - інвестиційних проектів (програм). Управління ними передбачає їх розробку та реалізацію. Згідно з сучасними теоретичними надбаннями розробка інвестиційної стратегії та відбір інвестиційних   проектів   відбуваються   на  основі   аналізу  та врахуваннявнутрішнього потенціалу підприємства, умов його зовнішнього середовища. Аналіз, що передує визначенню стратегічних цілей, складається з декількох етапів і передбачає проведення ретроспективного аналізу, визначення на його основі подальших тенденцій розвитку та врахування їх експертами в усуненні виявлених проблем у процесі реалізації проектів [4]. Визначені цілі, виявлені можливості та загрози пов'язуються з поточним та довгостроковим плануванням, яке допомагає здійснювати реалізацію інвестиційних проектів.

Для кожного обраного інвестиційного проекту назначається керівник, який готує планові документи з досягнення поставлених цілей та слідкує за виконанням плану здійснення проекту у передбачені терміни. Також з метою ефективної реалізації інвестиційного проекту обґрунтовуються капітальний бюджет та критерії (основний - очікуване значення ЧПД в нових умовах функціонування), форми виходу проекту з інвестиційної програми [2]. Розроблені та прийняті планові показники впливають на подальше управління інвестиційним проектом і нехтувати ними недоцільно, оскільки у процесі впровадження проекту відповідні служби слідкують і контролюють відповідність фактичних показників плановим. У [4] рекомендують проводити аналіз оперативної інформації один раз на тиждень, а поточної - щомісячно. У разі відхилень, аналізують причини невиконання плану або його перевиконання та регулюють процес реалізації інвестиційного проекту шляхом прийняття відповідних рішень.

Подібний спосіб реалізації проекту - не що інше, як оперативне регулювання інвестиційної діяльності, яке досить детально описане у сучасній науковій літературі. Воно відіграє важливу роль у реалізації інвестиційної стратегії, оскільки дозволяє вирішити поточні проблеми, сприяє ефективному використанню ресурсів та забезпечує нормальний обіг виробничих процесів. Проте, оперативне управління інвестиційними проектами не забезпечує довгострокових переваг та безперервної адаптації підприємства до мінливих зовнішніх умов господарювання. Це пов'язано з недоліками аналізу, який використовується   для   встановлення   і   регулювання   стратегічних цілейінвестування, та подальшого планування. До основних недоліків цих процесів, на нашу думку, можна віднести наступні:

-       при визначенні цілей підприємства та його інвестиційної діяльності зокрема зрозумілим є те, що усуваючи існуючі проблеми та здійснюючи управління інвестиційним проектом в подальшому, експерти орієнтуються переважно на минулий досвід та очікують подібного розвитку ситуацій в майбутньому, при цьому не враховують непередбачуваність поведінки зовнішнього середовища;

-       плани реалізації інвестиційного проекту, як правило, спираються на дисконтні показники, як і основний критерій виходу проекту з інвестиційної програми. Науково обґрунтованих методів визначення періоду реалізації інвестиційного проекту, який закладається у довгострокові плани, немає; передбачити грошові надходження від впровадження проекту, особливо у кожний рік окремо, сьогодні практично неможливо [1].

Все це перешкоджає відображенню реального перебігу реалізації обраного проекту та рівня його ефективності. Тому, процес впровадження інвестиційної стратегії підприємства передбачає одночасне здійснення оперативного та стратегічного управління, останнє нині залишається недостатньо дослідженим. Проте, акцент потрібно робити саме на стратегічних пріоритетах в управлінні інвестиційними проектами, оскільки переважно таким чином можна забезпечити перспективні конкурентні переваги.

До рішень, які приймаються під час здійснення інвестиційної діяльності на стратегічному рівні належать: визначення доцільності продовження реалізації інвестиційного проекту чи його зміни, виходу з програми, здійснення пошуку і оцінка можливостей використання нових альтернатив інвестування. З часом керівники стикаються з необхідністю коректувати попередні інвестиційні рішення та приймати одне з вище зазначених, яке може мати вирішальний вплив на життєдіяльність підприємства.

Прийняття відповідних стратегічно важливих управлінських рішень вимагає інформаційної підтримки, забезпечення якої основна ціль службиконтролінгу. Останній виконує свої функції за допомогою економічних показників та аналізу величин відхилень. Перелік показників, які повинні бути узгоджені та взаємопов'язані, потрібно вибирати творчо, з фантазією [5]. На нашу думку, показники повинні враховувати галузеві особливості діяльності підприємства, вибиратися відповідно до потреб управління інвестиційним проектом та, що особливо важливо при перспективному управлінні, забезпечувати спостереження за факторами зовнішнього середовища, які мають найбільший вплив на ефективність реалізації проекту. Застосування контролінгу на вітчизняних підприємствах потребує гнучкої організаційної системи управління.

Що стосується практичного використання розглянутих теоретичних аспектів управління, то «управлінський апарат підприємств України в цілому немає достатніх навичок сучасного менеджменту, а тим більше використання інформаційних ресурсів у своїй повсякденній роботі» [5, с. 180]. Загалом процес інформаційного забезпечення управлінських рішень на вітчизняних підприємствах можна охарактеризувати наступним чином: аналітичну роботу виконують переважно бухгалтери, які оперують, як правило, фінансовою звітністю, що орієнтована на відображення минулих подій; методики управління проектами та контролінгу не набули там широкого розповсюдження, а організація аналітичної роботи здійснюється у більшості випадків шляхом «проб і помилок» [5, 3]. Такий підхід до інформаційного забезпечення управлінських рішень не сприяє ефективній реалізації інвестицій та стратегічних цілей загалом.

Таким чином, екстраполяція минулого досвіду, використання методів лінійного програмування при аналізі інвестиційних проектів навряд чи можна вважати перспективними, враховую їх недоліки, в тому числі нездатність відобразити реальні економічні явища. Необхідні нові способи стратегічного прогнозування.

Оскільки спрогнозувати достовірний перебіг майбутніх явищ і відповідно змін тих чи інших чинників зовнішнього середовища неможливо, то необхіднозабезпечити можливість підприємства гнучко реагувати на ці зміни, без жорсткої прив'язки до затверджених планів. На нашу думку, в довгостроковому управлінні інвестиційними проектами варто звернути увагу на побудову, вирішення задачі його оптимізації. Остання повинна відображати можливу схему здійснення інвестицій, а рішення стосовно вибору її складових повинно ґрунтуватися на оригінальних судженнях та уявленнях про розвиток господарюючого суб'єкта.

Висновки. Підсумовуючи, варто зазначити, що теоретичні досягнення у сфері регулювання інвестиційної діяльності не використовуються в повній мірі на вітчизняних підприємствах, що не може не позначатися на результатах їх діяльності. Тому, очевидним є необхідність усунення перешкод та використання оперативного регулювання діяльності та новітніх розробок у системі управління, оптимізації можливостей підприємства довгострокового та поточного характеру, створення гнучкої виробничо-організаційної системи, яка дозволила б швидко реагувати на зміни.

В теоретичному аспекті в подальшому необхідно розробити дієві механізми регулювання інвестиційною діяльністю в довгостроковій перспективі та вирішити проблеми, пов'язані з переходом підприємств до їх використання.

ЛІТЕРАТУРА

1.   Бень Т. Методи визначення економічної ефективності інвестицій:
порівняльний аналіз
// Економіка України (політико-економічний журнал). -
2006. - №6. -
С. 41-46.

2.    Бланк И.А. Инвестиционный менеджмент: Учебный курс. - К.: Эльга-Н, Ника-Центр, 2001. - 448с.

3.    Иванов С.В. Методологические основы управления инвестиционными проектами // Экономика и управление. - Симферополь, 2009. - №1. - С. 17-22.

4.     Львов Д.С. и др. Стратегическое управление: регион, город,
предприятие./ Под ред. Д.С. Львова, А.Г. Гранберга, А.П. Егоршина; ООН РАН,
НИМБ. - 2-е изд., доп. - М.: ЗАО «Издательство «Экономика», 2005. - 603 с.

5. Пушкар М.С., Пушкар Р.М. Контролінг - інформаційна підсистема стратегічного менеджменту: Монографія. - Тернопіль: Карт-бланш, 2004. - 370 с.

Надійшла до редколегії 14.04.2010 р.

Страницы:
1 


Похожие статьи

Т В Якимчук - Соціально-економічна ефективність підприємства та її значення в сучасних умовах

Т В Якимчук - Питання регулювання інвестиційної діяльності напідприємствах україни

Т В Якимчук - Роль інвестиційної стратегії в діяльності підприємства

Т В Якимчук - Роль інвестиційної стратегії в діяльності підприємства role of investment strategy in activity of enterprise

Т В Якимчук - Інвестиційної діяльності на підприємствах україни