М Тимошенко - Інвестиційна програма та основні виробничі фонди металургійного машинобулування україни в 1938-1932 рр - страница 1

Страницы:
1  2 

М. Тимошенко. Інвестиційна програма та основні виробничі фонди металургійного машинобудування У країни в 1928-1932 рр. //Вісник ТДТУ. - 1996. - №1. - ст.. 68-72. - (Історія).

 

М. Тимошенко

ІНВЕСТИЦІЙНА ПРОГРАМА ТА ОСНОВНІ ВИРОБНИЧІ ФОНДИ МЕТАЛУРГІЙНОГО МАШИНОБУДУВАННЯ УКРАЇНИ В 1928-1932 рр.

Анотація. Державні інвестиції дозволили здійснити великомасштабні реконструктивні роботи на підприємствах металургійного машинобудування України. Зміни технологічної структури основних фондів   відображали  результати   технічної  реконструкції виробництва.

Особливо різко збільшилися капітальні вкладення, починаючи з 1929/30 р. Так, якщо за всі попередні 1924-1927/28 рр. капітальні затрати на підприємствах Краматорського тресту становили 16 млн.501 тис. крб., то за один лише 1929/30 р. вони досягли 12 млн. 600 тис. крб. З них на нове будівництво було асигновано 10 млн. 578 тис. крб., капітальні ремонти - 922 тис. крб., устаткування - 1 млн. 100 тис. крб. .

Централізовані державні інвестиції дозволили здійснити великомасштабні будівельні проекти. В жовтні 1929 р. почалося будівництво Новокраматорського машинобудівного заводу (НКМЗ). Уже в 1931 р. на НКМЗ став до ладу цех металевих конструкцій.



Інвестиційна політика держави в першій п'ятирічці була спрямована на прискорений розвиток машинобудівної промисловості. Зокрема, значні капітальні вкладення направлялись в металургійне машинобудування. З таблиці 1 видно, що в 1928-1932 рр. Краматорський машинобудівний трест виконав будівельно-монтажних робіт на 163,8 млн. крб., у тому числі нове будівництво становило 122,0 млн. крб., розширення і реконструкція - 41,7 млн. крб. Вартість прийнятих в експлуатацію збудованих об'єктів і незавершеного будівництва складала відповідно 49,9, 13,9, 35,9 млн.крб. та 109,5, 103,1, 6,4 млн. крб. На житлово-комунальне, соціально-культурне будівництво, розвиток вузів, технікумів, профтехучилищ було витрачено 24,7 млн. крб. Інвестиційна програма охоплювала виробничу і соціальну сфери життєдіяльності населення.

На Старокраматорському машинобудівному заводі (СКМЗ) проводилися розширення, реконструкція, технічне переоснащення ливарного, ковальського, модельного, механічного, котельного, транспортного цехів . Важливим об'єктом будівництва була нова електростанція. На металургійному заводі завершилося спорудження доменної, мартенівської печей, проведена реконструкція крупносортного і дрібносортного прокатних станів4. Багатьма закладами поповнилася мережа соціальної інфраструктури: заводським клубом, садом, водною станцією, стадіоном, заводською фабрикою-кухнею, цеховими їдальнями, новими житловими будинками. Житловий фонд Краматорського тресту збільшився з 25242 м в 1931 р. до 36153 м2 в 1932 р.5

Структурна динаміка за ці роки характеризується такими показниками питомої ваги різних видів виробничих фондів: вартість споруд коливалася в межах 37-34%, машин - 25-26%, будівель - 17-20%, силового обладнання - 11-13%, транспортних засобів - 5-7%, реманенту - 2-3%, інструменту - 1%. Отже, у загальній вартості основних виробничих фондів мала місце тенденція до підвищення частки машин, будівель, транспортних засобів, реманенту. Зменшилася питома вага вартості споруд. Такі зміни технологічної структури основних фондів відображали результати реконструкції виробництва, безперервного підвищення технічної оснащеності праці. Вони були прогресивними, оскільки зменшилася частка споруд (пасивної частини фондів) і зросла частка машин, устаткування (найактивнішої частини фондів).

Виробничі можливості металургійного машинобудування визначаються перш за все його знаряддями праці. Враховуючи це, необхідно підкреслити, що проведені реконструктивні  роботи забезпечили зростання і оновлення машинного парку.

Так, в механічному цеху СКМЗ було встановлено нових імпортних верстатів у

1927 р. - 20, 1928 р. - 13, 1929 р. - 6, у 1931 р. - 7 одиниць. У 1927/28 р. його парк

нараховував 206, а у 1932 р. - 213 металообробних верстатів. Він складався із різноманітних груп верстатів: розточувальних, токарних, свердлильних, стругальних, лобових, карусельних, довбальних, шліфувальних та ін. Цех був обладнаний 14 підйомними кранами вантажопід'йомністю від 1,5 до 30 т, гідравлічними, гвинтовими пресами, пневматичними молотами, печами для цементування і загартування інструмента .



Нарощування інвестиційного потенціалу матеріалізувалося у розширеному відтворенні основних виробничих і невиробничих фондів. Дані таблиці 2 показують, що в 1932 р. порівняно з 1928 р. вартість основних фондів підприємств Краматорського тресту зросла з 38,3 млн. крб. до 61,3 млн. крб., у тому числі виробничих фондів з 31,8 до 50,7 млн. крб. і невиробничих - з 6,5 до 10, 6 млн. крб.

Наявне устаткування механічного цеху відповідало вимогам виробництва складної техніки для багатьох галузей важкої індустрії: прокатних станів, підйомних шахтних машин, верстатів, пресів, молотів тощо .

Ливарний цех був оснащений 6 вагранками продуктивністю 2-8 т, що обслуговувалися 2 електропідйомниками потужністю до тонни. Дуття забезпечували 2 електровентилятори. Працювали 4 віддзеркалювальні та 1 нафтова печі системи "Піат-Баум" ємкістю 0,7 т, горн і тигель ємкістю 0,3 т для виготовлення бронзи, 2 малих конвертори ємкістю 1,5 т для виплавки сталі. Було 12 суміжних і 2 відпалювальні печі для відпалювання сталевого литва, 7 формовочних машин та електрозварювальних апаратів. Пісок і формувальний матеріал подавалися за допомогою підвісної дороги. Цех обслуговувався своїми майстернями: ремонтною і модельною. Перша мала 3 токарні верстати, 2 пили та 4 верстати для обрізування литників сталевих відливок, 3 ковальських горна. Друга - 2 стругальні, 3 токарні верстати, стрічкові та циркулярні пили. Було встановлено формовочну машину "Граузе", 12 електросит для просіювання формувального матеріалу, 40-тонний мостовий електрокран, 20-тонний електрокран, обладнано відділення електрозварки. Механізовано електрокранами виконувалися такі операції, як встановлення в сушарню і вихід вагонеток з опоками .

Встановлене обладнання дозволяло в ливарному цеху СКМЗ виготовляти чавунне литво вагою до 40 т. Крупне литво одержували в мартенівських печах, дрібне -в конверторах. Також був налагоджений випуск прокатних валків із загартованих чавуну та сталі10.

Ковальський цех СКМЗ виробляв поковки вагою від 1 т до 6 т. Цех був обладнаний 8 паровими молотами потужністю від 0,25 т до 10 т, 15 нагрівальними печами, 3 підйомними кранами вантажопідйомністю від 3т до 20 т, 16 горнами, 6 вентиляторами тощо11

На початку першої п'ятирічки докорінної реконструкції зазнав котельний цех СКМЗ. Його складальна площа розширилася на 1379 м або на 30%. Тут було встановлено додатковий 10-тонний козловий кран. Мережу повітропроводу пневматичних робіт подовжили на 20 м і    обладнали    її    4    кранами. Будівлю

22

розмічальної майстерні розширили з 600 м2 до 1200 м2. Збудували інструментальну майстерню зі складським приміщенням для інструменту, нову кузню, де встановили горна, вентилятори, 0,75 т пневматичний молот "Беше", комбіновані прес-ножиці "Пельс", ручні прес-ножиці, рухомий компресор продуктивністю 5 м за хвилину. Обладнання цеху складалося з 6 комбінованих прес-ножиць, 3 диркопробивних пресів, 6 свердлильних верстатів, 1 кромкостругального верстату, 3 болторізальних верстатів, 1 верстату для загинання металевих листів і 1 верстату для виправлення тонких листів, 1 компресора, 2 пневматичних клепальних машин, 2 дискових пил. На складальному плацу цеху вантаж транспортувався 9 електричними мостовими кранами вантажопідйомністю від 1,5 т до 20 т. Перераховане обладнання забезпечувало виробництво залізних конструкцій для металургійних заводів, рудників, а також конструкцій мостових кранів, мийок, сортувалок, естакад, мачт тощо12.

На всіх цехових дільницях була проведена електрифікація виробничих процесів. Якщо в 1925 р. потужність встановлених електромоторів складала 2500 кВт, то в 1932 р.- 18625 кВт. Наприкінці 1932 р., крім 952 електромоторів, працювало 22

13

інших первинних двигунів потужністю 49940 кВт .

Вартість основних фондів другої групи підприємтсв (Дніпропетровського, Дебальцевського, Лутугінського заводів) збільшилась з 4054 тис. крб. у 1928 р. до 24410 тис. крб. у 1932 р., в тому числі виробничих фондів з 3015 до 23040 тис. крб. (див.табл.3). Таке величезне зростання відбулося перш за все за рахунок введення в дію у 1930 р. Дніпропетровського заводу металургійного обладнання (ДЗМО).  За першуп'ятирічку на будівництво ДЗМО було витрачено 23 247 тис. крб. капіталовкладень. В експлуатацію було здано пускових об'єктів на суму 13 547 тис. крб.[1].

Значні кошти також було направлено на технічне переозброєння Дебальцевського механічного та Лутугінського чавуноливарного заводів. Так, у 1932 р. на Лутугінському заводі вони становили 1 220 тис. крб.[2]. На 1 січня 1932 р. із загальної вартості основних виробничих фондів у 23040 тис. крб (див.табл.3) на Дебальцевський завод припадало 3881 тис. крб., Лутугінський - 2416 тис. крб., ДЗМО - 16743 тис. крб.[3]. Дебальцевський механічний завод мав такі силові установки: 2 первинні двигуни потужністю  225   к.с.,  63 електромотори - 588 кВт та 70 електромоторів потужністю

Страницы:
1  2 


Похожие статьи

М Тимошенко - Інвестиційна програма та основні виробничі фонди металургійного машинобулування україни в 1938-1932 рр

М Тимошенко - Інвестиційна програма та основні виробничі фонди металургійного машинобулування україни в 1938-1932 рр