- Інвестування в основні засоби виробництва стан та проблеми на підприємствах харчової промисловості –С В Стахурська - страница 1

Страницы:
1 

УДК 658.152: 663/664

 

 

ІНВЕСТУВАННЯ В ОСНОВНІ ЗАСОБИ ВИРОБНИЦТВА: СТАН ТА ПРОБЛЕМИ НА ПІДПРИЄМСТВАХ ХАРЧОВОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ

 

 

С.В. Стахурська

Постановка проблеми. На сучасному етапі основним стратегічним на­прямком розвитку для промислових підприємств є виробництво інноваційної конкурентоспроможної продукції із застосуванням інноваційних технологій та техніки, що вимагатиме значних обсягів техніко-технологічного відтворення та інвестування. Дослідження інвестиційних можливостей з метою інтенсифікації процесів відтворення основних засобів зводиться до з'ясування ємності джерел та напрямів інвестування. Дотримуючись класифікаційного поділу джерел інве­стування на власні (внутрішні і залучені) та запозичені, зазначимо, що най­більш економічно виправданим, у тому числі найменш ризиковим, є викорис­тання внутрішніх джерел [1, 2]. Разом з тим у більшості підприємств можливо­сті внутрішнього інвестиційного фінансування досить обмежені. Особливо ак­туальним є інвестування процесів відтворення основних засобів для харчової промисловості, яка є однією з найбільших і стабільно бюджетоутворюючих та визначає рівень економічної безпеки держави, а саме - продовольчої.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Інвестування в основні засоби виробництва, зокрема у відтворювальні процеси, згідно аналізу останніх дослі­джень та публікацій пов'язане із наступними проблемами: недостатність інно­ваційного спрямування в інвестуванні основних засобів [3], обмеженість влас­них інвестиційних коштів підприємств [4], невідповідність амортизаційної по­літики процесам відтворення основних засобів [5, 6], необхідність державного регулювання інвестування процесів відтворення та розвитку [7], залучення іно­земних інвестицій.

Постановка завдання. З викладеного вище випливає потреба дослідити стан та виявити проблеми інвестування основних засобів виробництва на підп­риємствах харчової промисловості.

Результати. Інвестиції в основний капітал в структурі капітальних інве­стицій в Україні за 2002 - 2006 рр. коливаються в межах 79,8 ^ 85,2%, у тому числі на капітальне будівництво: 44,7 ^ 48,0%, на придбання машин та облад­нання: 35,1^ 38,2% [9, с.196]. Загальна динаміка інвестицій в основний капітал засвідчує їх майже щорічно нестабільне зростання, але порівняно з 1990р. вони становлять не більше 67,6%.

Потенційні можливості щодо вкладання коштів в основний капітал знач­но вищі від тих, які використовуються: порівняння в структурі валового внут­рішнього продукту валового прибутку (доходна частина ВВП) і валового на­громадження основного капіталу (витратна частина ВВП) свідчить, що за 2000 - 2006 рр. розрив між ними становив 1,5 ^ 2,3 рази. І хоча в останні роки розрив поступово зменшується, є явний резерв щодо збільшення валового нагрома­дження основного капіталу.

Дослідження динаміки технологічної структури інвестицій в основний капітал вказує на поступове (хоча незначне) переважання частки обладнання, інструментів та інвентарю порівняно з будівельними і монтажними роботами, що є позитивним і свідчить про можливість техніко-технологічного оновлення. Це підтверджується і динамікою відтворюваної структури інвестицій в основ­ний капітал, зокрема в промисловості, у тому числі в обробній промисловості, де частка інвестицій на технічне переоснащення і реконструкцію діючих підп­риємств, будівель і споруд (74,9 ^ 82,0%) значно перевищує частку інвестицій на нове будівництво (17,6 ^ 23,5%) та підтримання виробничих потужностей (0,4 ^ 1,7%). Структура інвестицій в основний капітал в Україні за видами ос­новних засобів характеризується невисокою часткою інвестицій в машини, об­ладнання, інструмент, інвентар в загальному обсязі інвестицій: 37,4 ^ 39,9%. Співвідношення інвестицій в транспортні засоби до інвестицій в машини, обла­днання, інструмент, інвентар в середньому становить 1 : 5. Таке спрямування інвестицій очевидно не є позитивним для економіки з урахуванням необхіднос­ті інноваційного технологічного та технічного оновлення.

Індекси інвестицій в основний капітал як всього по промисловості, так і по переробній промисловості, і по харчовій промисловості характеризуються щорічним, але не стабільним зростанням. Аналіз структури інвестицій в основ­ний капітал за видами промислової діяльності вказує на поступове переважання інвестицій в переробну промисловість (в 2006 р. - 67,2%). Частка інвестицій в основний капітал по харчовій промисловості (16,0 + 20,8%) не є стабільно зрос­таючою, але її можна вважати відносно вагомою. За видами економічної діяль­ності на підприємствах харчової промисловості інвестиції в основний капітал структурно характеризуються наступним: найбільша частка інвестицій в основ­ний капітал припадає на підприємства з виробництва напоїв (24,4 + 35,3% за 2004 - 2006 рр.), на другій позиції - підприємства з виробництва інших харчо­вих продуктів (19,0 + 20,0%), на третій - підприємства з виробництва молочної продукції (10,3 + 12,8%). Технологічна структура інвестицій в основний капітал на підприємствах харчової промисловості характеризується значно нижчою ча­сткою витрат на будівельні і монтажні роботи (24,9 + 26,6%) ніж загалом по Україні, що вказує на переважання в галузі техніко-технологічного оновлення за рахунок обладнання, інструментів, інвентарю.

Негативним для забезпечення загальних процесів відтворення основних засобів є незначна і в останні роки нестабільна частка інвестицій в основний капітал в машинобудуванні: 6,4 ^ 8,3% за 2001 - 2006 рр.

На фоні загальної позитивної динаміки інвестування в основні засоби по харчовій промисловості одночасно спостерігаються в ряді випадків проблеми розвитку підприємств по окремих видах промислової діяльності. Зокрема, ряд виробництв практично не розширює виробничі потужності, це стосується, в пе­ршу чергу, виробництва цукру-піску з буряку, плодово-овочевих консервів, продукції з незбираного молока. Тобто паралельно з наявним інтенсивним відт­воренням (оновленням) основних засобів на ряді підприємств харчової промис­ловості не забезпечується екстенсивне їх відтворення в окремих виробництвах.

Аналіз структури джерел фінансування інвестицій в основний капітал за­свідчує стабільно високу основну частку власних коштів підприємств та органі­зацій (57,4 ^ 75,2%). При цьому частка амортизаційних відрахувань у власних коштах становила в 2004 р. - 12,0% (5610,2 млн. грн.), в 2005 р. - 14,1% (7518,5 млн. грн.), в 2006 р. - 17,2% (12433,95 млн. грн.) [10, с. 9, 10; 11, с.10]. Загально відомо, що основну частку власних коштів складають чистий прибуток та амо­ртизаційні відрахування. На нинішньому етапі розвитку можливості самофінан­сування за рахунок чистого прибутку незначні. Як серед промислових підпри­ємств, так і серед підприємств харчової промисловості та машинобудування -значна частка збиткових підприємств: 34,7 + 45,6%. Хоча поступово намічаєть­ся тенденція до підвищення прибутковості, очевидним є те, що при рівні рента­бельності 0,8 + 3,1% середньостатистичне підприємство не в змозі забезпечити своє техніко-технологічне оновлення за рахунок власних коштів.

Підприємства, як правило, максимально використовують можливості са­мофінансування. Враховуючи невисокий рівень прибутковості більшості хар­чових підприємств, часто основним джерелом власних фінансових ресурсів є амортизаційні відрахування (це стабільна складова, хоча мало достатня). Про­блема в тому, що на сьогодні вони не здатні забезпечити навіть просте відтво­рення основних засобів. Це пояснюється наступним: зростаюча вартість нового обладнання, прискорення процесу морального старіння, недосконалі норми та методи амортизаційних відрахувань. Дослідження можливостей самофінансу­вання підприємств за рахунок амортизаційних відрахувань дозволило виявити ще ряд проблем. Згідно здійсненних розрахунків суми амортизаційних відраху­вань лише по промислових підприємствах за 2004 - 2006 рр. (18737,7 ^ 24668,7 млн. грн.) явно переважають офіційні статистичні дані щодо розміру амортиза­ційних відрахувань, використаних на інвестиції в основний капітал загалом по Україні: в 2004 р. - 5610,2 млн. грн., в 2005 р. - 7518,5 млн. грн. , в 2006 р. -12433,95 млн. грн. [10, с. 9-10; 11, с.10]. Отже, підприємства не використовують потенціал амортизаційних відрахувань для інвестування в основні засоби і від­бувається це з наступних причин: більшість підприємств мають загальні про­блеми в самофінансуванні, у тому числі оборотних активів, а не лише основ­них засобів, а високі ставки проценту за короткострокові кредити роблять не­вигідними останні для фінансування оборотних активів. Звідси випливає, що підприємства змушені забезпечувати загальні потреби у фінансових коштах за рахунок амортизаційних відрахувань, які на сьогодні згідно діючого законодав­ства не передбачено обов'язково накопичувати в амортизаційному фонді. В ре­зультаті потенціал самофінансування процесів відтворення основних засобів значно зменшений за рахунок нецільового використання амортизаційних відра­хувань. Амортизаційні відрахування на підприємствах харчової промисловості, що досліджувались, не завжди повністю використовуються за цільовим призна­ченням. Більшість підприємств згідно звітності не спрямовували нараховані амортизаційні відрахування на поповнення необоротних активів взагалі або ви­користовували їх неповністю (25,6 + 30%). Цільове використання амортизацій­них відрахувань переважно на придбання (виготовлення) та поліпшення основ­них засобів характерне для підприємств-лідерів галузі (78,6 + 100,0%). Крім то­го, підприємства практично не використовують у фінансових технологіях нема­теріальні активи та їх амортизацію. Згідно діючого законодавства амортизу­ються як основні засоби, так і нематеріальні активи, але частка останніх досить незначна. Частка амортизації нематеріальних активів на підприємствах, що до­сліджувались, не перевищує як правило 10%, найвищі значення мають підпри­ємства, які реєструють свої торгові марки, володіють новими технологіями, ви­робляють нові продукти. Активніше використання нематеріальних активів мог­ло б дозволити збільшувати загальні суми коштів амортизаційних відрахувань.

Поступово зростає частка кредитів банків та інших позик (з 1,7% в 2000р. до 15,5% в 2006 р.), хоча не можна вважати її достатньою для потреб інвесту­вання в основний капітал. Частка кредитів іноземних банків в загальному обсязі кредитів банків та інших позик становила в 2003 р. - 18,5%, в 2004р. - 11,7%, в 2005 р. - 31,5%, в 2006 р. - 19,7% [11, с.11; 10, с. 9, 10]. Фінансування інвести­цій в основний капітал за рахунок коштів державного бюджету стабільно не ви­соке і в середньому за 2000 - 2006 рр. його частка становить 6,3%. Якщо цю ча­стку порівняти із часткою інвестицій в основний капітал за державною формою власності, а саме 18,5 + 28,4%, то можна зробити висновок, що усі ці коштидержбюджету не покривали б навіть потреб підприємств державного сектору. На підприємствах харчової промисловості частка інвестицій в основний капітал за рахунок державного бюджету досить незначна: 0,1 + 0,2% до загального об­сягу інвестицій в основний капітал за даним видом економічної діяльності, у тому числі дещо вищі значення характерні для виробництва рибних продуктів, м'яса та м'ясних продуктів, молочних продуктів.

Аналіз структури капітальних інвестицій на підприємствах харчової про­мисловості, що досліджувались, вказує на переважаючу частку капітальних ін­вестицій на придбання (виготовлення) основних засобів. Динаміка темпів росту капітальних інвестицій загалом, у тому числі капітальних інвестицій на прид­бання (виготовлення) основних засобів не має певної тенденції, періодично ка­пітальні вкладення здійснюються у значних обсягах. Такий стан справ не є не­гативним, а навпаки, він підтверджує, що вкладання інвестицій в основні засо­би має носити періодичний характер. Тривалість таких періодів, а також розмір вкладень визначаються стратегічними намірами підприємства, які, в свою чер­гу, досить часто обумовлюються станом галузевої конкуренції на ринку, розви­тком інновацій, зокрема технологічних, в галузі тощо. Крім того, є обмежуючий фактор, а саме - розміри наявних інвестиційних коштів.

Підприємства в залежності від конкретної ситуації на ринку з метою за­безпечення своєї конкурентоспроможності можуть здійснювати інвестування в процеси відтворення основних засобів за трьома основними варіантами: просте відтворення, розширене відтворення та, як варіант останнього, докорінна пере­будова техніко-технологічної бази. Ознакою інвестування у розширене відтво­рення є наявність "чистих" інвестицій, що проявляється у прирості активів. Практично жодне з підприємств, що досліджувались, не має щорічного "чисто­го" інвестування в активи. При наявності загального приросту активів досить часто відсутнє "чисте" інвестування в основні засоби і навіть відбувається його зменшення, тобто процес інвестування в ряді випадків не забезпечує простого відтворення основних засобів. Але майже стабільно відбувається зростання оборотних активів. Частка їх приросту до приросту активів досить висока, вонастановить від 18,6% до 184,2%. Тобто в ряді випадків загальний приріст акти­вів забезпечується значним приростом оборотних активів при зниженні вартос­ті основних засобів. Звідси можна зробити висновок: фінансування оборотних активів відбувається у тому числі і за рахунок інвестиційних коштів, що мали б спрямовуватись в основні засоби.

При дослідженні структури інвестиційних коштів підприємств за даними форми №1 "Баланс" було виділено кошти, що фактично використовуються для інвестування активів: запозичений капітал для інвестування активів (третій та четвертий розділи пасиву балансу), а також потенційні інвестиційні кошти, які можуть бути використані для потреб інвестування: нерозподілений прибуток та резервний капітал (як тимчасовий ресурс). Відповідно до отриманих результа­тів можна зробити такі висновки: інвестування активів здійснюється переважно за рахунок внутрішнього запозичення (власні кошти) з використанням фінансо­вих технологій, оскільки частка кредитів банків в загальній сумі можливих ін­вестиційних коштів незначна: вона не перевищувала за 2000 - 2006 рр. 33,8%. Частка нерозподіленого прибутку в загальній сумі можливих інвестиційних коштів невисока. В структурі запозиченого капіталу кредити банків займають відносно невелику частку, причому переважно використовуються короткостро­кові кредити. Фінансові інвестиції, як можливість додаткового поповнення вла­сних фінансових ресурсів, підприємства практично не використовують. Щодо залучення джерел інвестування (додатковий пайовий капітал, додаткова емісія акцій) на підприємствах, що досліджувались, відомості відсутні. Але за­значимо, що при додатковій емісії акцій позитивним моментом є те, що згідно діючого законодавства вона не обмежується ні за розміром, ні за періодичніс­тю. Хоча тут потрібно враховувати, що при цьому збільшується статутний фонд і це автоматично призведе до зростання відрахувань в резервний фонд, а, отже, до зменшення суми можливого використання чистого прибутку на інші цілі, у тому числі на відтворення основних засобів. Запозичення інвестиційних коштів підприємствами, що досліджувались, здійснюється, як правило, лише у формікредиту, про що йшлося раніше. Емісія облігацій ними не використовується, а така форма запозичення, як лізинг, обмежена наявністю лізингодавців.

Висновки. Інвестиції в основний капітал в харчовій промисловості харак­теризуються загалом щорічним, але нестабільним зростанням. Частка інвести­цій в основний капітал на підприємствах харчової промисловості є досить ва­гомою: 16,0 ^ 20,8% від інвестицій в промисловість. Структура джерел фінан­сування інвестицій в основний капітал засвідчує стабільно високу частку влас­них коштів підприємств та організацій (57,4 ^ 75,2%). При цьому частка амор­тизаційних відрахувань у власних коштах є невисокою: 12,0 ^ 17,2%. Характер­не поступове зростання частки кредитів банків та інших позик, у тому числі кредитів іноземних банків. Низький рівень прибутковості більшості підпри­ємств вказує на обмежені можливості самофінансування. Підприємства не ви­користовують весь потенціал амортизаційних відрахувань для відтворення ос­новних засобів. При наявності загального приросту активів підприємств часто відсутнє "чисте" інвестування в основні засоби, але майже стабільно відбува­ється зростання оборотних активів, тобто інвестується не розвиток підприємст­ва, а зростання обсягів його виробництва при існуючому техніко-технологічному потенціалі. Література.

1.      Бланк И.А. Инвестиционный менеджмент: Учебный курс. - 2-е изд., перераб. и доп. - К.: Эльга, Ника - Центр, 2006. - 552 с. - Библиогр.: с. 546 -

550.

2.      Майорова Т.В. Інвестиційна діяльність: Навч. посіб. - К.: ЦУЛ, 2003. -

376 с.

3.      Інвестування української економіки / А.І. Сухоруков, С.І. Пирожков, Г.Г. Шестопалов та ін.; А.І. Сухоруков (відп. ред.); Рада національної безпеки. -К., 2005. - 440 с.: рис., табл. - Бібліогр.: с. 89 - 92; с. 136 - 139; с. 183 - 184; с. 268 - 270; с. 334; с. 394 - 395; с. 439.

4.      Ландик В. Внутрішні джерела фінансування інвестиційної діяльності підприємства // Економіка України. - 2001. - № 12. - С. 19 - 23.

5.      Круш П.В., Подвігіна В.І., Клименко О.В. Капітал та основні засоби підприємства: Навч. посіб. - К.: Центр навчальної літератури, 2005. - 168 с.

6.      Орлов П., Орлов С. Удосконалення державної амортизаційної політики // Економіка України. - 2003. - № 2. - С. 32 - 36.

7.      Економічний розвиток і державна політика: Навч. посіб. / Ю. Бажал, О. Кілієвич, О. Мертенс та ін.; За заг. ред. Ю.Єханурова, І. Розпутенка. - К.: Вид-во ЦАДУ, 2001. - 480 с.

8.      Чемодуров О. Зовнішні джерела фінансування модернізації українсь­ких підприємств // Економіка України. - 2005. - № 9. - С. 54 - 61.

9.      Статистичний щорічник України за 2006 рік / За ред. О.Г. Осауленка. -К.: Видавництво "Консультант", 2007. - 551 с.

10.   Капітальні інвестиції в Україні за 2005 рік. Статистичний бюлетень. -К.: Держкомстат, 2006. - 49 с.

11.   Капітальні інвестиції в Україні за 2006 рік. Статистичний бюлетень. -К.: Держкомстат, 2007. - 61 с.

Страницы:
1 


Похожие статьи

- Неизлечимая болезнь

- Страдания и беды

- Обращение

- Глосарій

- Structural refinements on intermediate phases -Автор неизвестен