І Г Онищук - Інноваційна модель регіональної інвестиційної політики та планування соціально-економічного розвитку територій - страница 1

Страницы:
1 

населення на потреби інвестування, відновлення довіри до вітчизняних кредитно-фінансових установ.

5. Фондовий ринок повинен отримати подальший розвиток. Має стати розгалуженішою його інфраструктура, досконалішою - правова база. Формування законодавчої бази фінансових ринків має відбувати­ся через прийняття кодексу корпоративного управління і нових законів „Про акціонерні товариства", "Про цінні папери та фондову біржу" тощо.

6. Створити агентство із залучення іноземних інвестицій. У всьо­му світі такі агентства, кількість яких протягом 80-90-х років минулого століття зросла у 5 разів, є головним інструментом залучення інозем­них інвестицій.

У цілому ж в Україні створено всі умови для виведення інвести­ційних процесів на європейський рівень. Для цього потрібна лише зла­годжена система роботи усіх гілок влади.

1.Послання Президента України до Верховної Ради „Про внутрішнє і іноземне становище України у 2002 році". - К.: Інформаційно-видавничий центр Держкомстату України. - 2002.

2.Брыль Р. Инвестиционный аппендикс // Бизнес. - 2003. - № 22. - С.17.

3.Харківська область в 2003 році (Статистичний щорічник). - Харків, 2004.

4.Федоренко В.Г. Інвестознавство. - 2-е вид., переробл. - К.: МАУП, 2002. -

408 с.

Отримано 28.12.2005

 

УДК 330.341.1 : 332.12

І.Г.ОНИЩУК, канд. екон. наук

НДІ „Проектреконструкція", м.Київ

інноваційна модель регіональної інвестиційної політики та планування соціально-економічного розвитку територій

Досліджуються питання розроблення нових форм ефективного управління терито­ріальними утвореннями та пропонуються шляхи прискорення соціально-економічного розвитку.

Усі негативні чинники розвитку суспільства зводяться в першу чергу до економічних та соціальних. Економічні негативні риси сучас­ного господарювання в країні характеризуються деіндустріалізацією економіки, її сировинною структурою та все більшою залежністю від зовнішніх чинників, технологічним та інтелектуальним відставанням від розвинутих країн.

У соціальному плані - це зростання бідності населення, різке розшарування суспільства на бідних та багатих, декваліфікація та пау­перизація робочої сили, високий рівень безробіття.

Необхідність виходу з цього кризового стану нашого суспільства вимагає пошуку нових шляхів управління регіонами, містами і муні­ципальними утвореннями. Державна політика в останні роки спрямо­вана на поступовий перерозподіл влади, а відповідно і відповідальнос­ті за стан соціально-економічного розвитку територій від центральних органів влади до органів місцевого самоврядування. Тому розробка спеціальної програми, що реалізує інноваційні технології, які дозво­ляють створити надійний механізм соціального та економічного захис­ту інтересів широких верств суспільства, є важливим і актуальним за­вданням.

Вивченню проблем, пов'язаних із залученням ресурсів населення і великої кількості дрібних інвесторів, присвячені праці багатьох зару­біжних та вітчизняних вчених і фахівців. Водночас, дослідженість про­блеми формування та управління інвестиційною політикою на рівні територіальних утворень і місцевого самоврядування не відповідає сучасним потребам розвитку територій. Теоретичні основи економіч­ної політики, інвестицій та використання місцевих вільних ресурсів розробляли такі відомі зарубіжні вчені та практики, як Г.Д.Алек-сандер, Р.Брейлі, Д.Бейлі, Дж.Кейнс, С.Майєрс, Н.Менкью, П.Самуе-льсон, У.Шарп, Я.Тинберген та ін.

Вагомий внесок у вивчення проблем соціально-економічного роз­витку регіонів і міст, залучення інвестицій у місцеву економіку зроби­ли А.Г.Гальчинський, М.С.Герасимчук, М.І.Долішній, С.І.Дорогунцов, В.К.Симоненко, В.Є.Коломойцев, О.В.Кухленко та ін.

Територіальні утворення (ТУ) стають основною ланкою управ­ління, ефективність розвитку яких значною мірою визначається систе­мою управління ними. В таких умовах велике значення набуває інно­ваційно-інвестиційна діяльність місцевих органів влади та органів са­моврядування.

Під територіальним утворенням в офіційних джерелах розумієть­ся міське і сільське населення, кілька поселень, об'єднаних загальною територією, частина поселення, інша населена територія, в межах яких здійснюється місцеве самоврядування, існує місцева власність, місце­вий бюджет і виборні органи місцевого самоврядування.

При цьому територіальне утворення - це не просто місце спільно­го проживання людей. Воно об'єднує спільноту в систему, яка склада­ється з різних елементів (економіка, культура, політика, екологія), пронизану соціальними відносинами, функціонування яких спрямова­но на досягнення основної мети - зростання якості життя кожної лю­дини.

Усі елементи цієї системи ТУ перебувають у тісному взаємозв'яз­ку та взаємозалежності. Ігнорування хоча б одного з них призводить до деградації всієї системи, супроводжується тяжкими соціальними, економічними та політичними наслідками.

Світовий досвід свідчить, що основними функціями органів міс­цевого самоврядування при управлінні комунальною власністю є: встановлення загального порядку управління і різних муніципальних норм; розвиток комунальної банківської та фінансової систем; плану­вання забудови міст і регулювання землекористування; забезпечення функціонування громадського транспорту; будівництво дешевого ко­мунального житла; забезпечення функціонування закладів соціальної інфраструктури; координація діяльності підприємств, установ і органі­зацій різних форм власності з питань забезпечення життєдіяльності населення, збалансованого економічного і соціального розвитку відпо­відної території. З огляду на потребу виконувати перелічені функції, місцеві органи влади стали власниками відповідної матеріальної бази. Місцеве самоврядування, яке включає правові, організаційні та фінан­сово-економічні спрямування, є інститутом публічної влади і розгля­дається як ефективний метод здійснення державних функцій за допо­могою територіальних громад [1].

Залучення населення до проблем розвитку інфраструктури тери­торії, її благоустрою, утримання житлового фонду та інших споруд, охорони навколишнього середовища, здійснення заходів щодо покра­щення діяльності шкіл та дитячих садків, оздоровчих та культурно-спортивних закладів, надання допомоги інвалідам та соціально неза-хищеним жителям - з цього починається подолання кризи та соціаль­но-економічний розвиток міста та регіону.

Пошук якісно нових механізмів управління, зокрема ефективного управління територіальними утвореннями, сприяв би зростанню еко­номічного потенціалу та життєзабезпечення населення.

Спеціалісти порівняно давно звернули увагу на роль місцевого самоврядування як ефективного, демократичного елемента функціону­вання державної влади, збереження певного простору для активності та ініціативи індивідів і груп, протистояння жорсткій регламентації соціальних відносин, яка насаджується адміністративною "верхівкою". Уже в XIX ст. проблематика місцевого самоврядування стала предме­том спеціального вивчення як у Західній Європі, так і в Росії.

Проте більшість авторів лише торкаються проблеми управління територіальними утвореннями. Аналіз окремих аспектів проблеми, що розглядається - територіального планування, управління регіональни­ми програмами соціально-економічного розвитку надзвичайно важли­вий, потребує проведення глибокого і комплексного дослідження, що ґрунтується на єдиній методологічній концепції управління територіа­льними утвореннями.

Оцінюючи загалом стан наукової розробленості проблем управ­ління територіальними утвореннями, можна констатувати, що їхнє недостатнє теоретичне осмислення призводить до того, що ухвалю­ються малоефективні рішення з відповідних питань, а це, у свою чергу, спричиняє соціально-економічну напруженість в регіонах [2].

Теоретичні основи моделі організації та управління соціально-економічним розвитком території, міста чи регіону ґрунтуються на тому, що свою економічну діяльність людина здійснює не ізольовано, а в суспільстві. Ця взаємодія людей вимагає певних методів господа­рювання та управління для того, щоб спільними зусиллями вирішити проблеми та підвищити якість свого життя [3].

Можна зробити висновок, що муніципальні, або територіальні спільноти стають суб'єктами управління. Водночас кожній людині



Серед структурних елементів системи місцевого самоврядування особливо відзначимо роль економіки як складної самостійної сфери, що виконує провідну роль в життєдіяльності населення. Структура економічної сфери дає уявлення про взаємозв'язки її елементів, круго­обіг фінансів, товарів і послуг, які забезпечують життєдіяльність насе­лення (рисунок).необхідно оволодіти якісно новими знаннями, навчитися користувати­ся ними на практиці. Без цього вихід з кризи для окремого індивіда і країни загалом вкрай утруднений. Важлива частина знань належить до сфери інноваційної діяльності та управління розвитком територій, до освоєння науки і мистецтва муніципального менеджменту.

Економічний розвиток ТУ означає рух від примітивних економіч­них стадій до більш складних: від виробництва простих товарів, про­дуктів харчування та різноманітних послуг до продукції з високороз-виненою технологією виробництва і високим рівнем обслуговування.

Досягти цієї мети можливо лише за умови створення інноваційно-інвестиційної моделі розвитку економіки ТУ.

Початковою ланкою моделі інвестиційного розвитку, ефективної реалізації нової продукції стає інноваційний проект, який представляє собою систему взаємообумовлених і взаємопов' язаних ресурсами, термінами та виконавцями заходів для реалізації нового інноваційного продукту.

Розвиваючи цю тезу, зазначимо, що інвестиційний проект іннова­ційної направленості - це набір документів, необхідних для виробниц­тва нових видів товарів і послуг на діючому чи створюваному новому виробництві. Такий проект включає програми дій, головні фінансові результати, економічні показники, які оцінюють масштаби та резуль­тати інновацій на перспективу. Тобто інноваційний проект (план) - це система організаційно-правових і фінансово-економічних складових, необхідних для організації інноваційного розвитку як окремого під­приємства, так і комплексу господарюючих суб' єктів територіального утворення.

Інноваційність ідеї проекту полягає в розробці та впровадженні нової методики та механізму, які дозволили б відповідним місцевим органам самоврядування на регіональному, обласному, міському, ра­йонному та селищному рівнях, а також управлінням і відділам держ­адміністрацій залучати широку громадськість, громадські структури і громадян - власників житла, до управління, визначення та вирішення пріоритетних соціально-економічних проблем громади, що підвищить рівень безпосередньої участі громадськості у здійсненні місцевого са­моврядування.

Унікальність проекту для нашої країни полягає в тому, що про­грама реалізації інноваційного механізму реформування житлово-комунального господарства на міському та районному (у місті) рівнях на Україні впроваджується вперше.

Головна мета проекту полягає в реформуванні житлово-комунального господарства міста через створення нового конкурент­ного середовища, основою якого стануть об'єднання співвласників багатоквартирних будинків (ОСББ) та приватні підприємства по на­данню комунальних послуг.

Реалізації цієї мети сприятимуть такі чинники: наявність достат­ньої законодавчої і нормативно-технічної бази та документації; конце­нтрація в одній структурі приватної та муніципальної власності; демо­кратичні колективні методи та технології управління власністю і дія­льністю; широкий громадський контроль за економним, раціональним використанням грошових коштів, паливно-енергетичних ресурсів, во­ди, ощадливим відношенням до майна та власності; можливість скон­центрувати і спрямувати значні грошові кошти на ремонтно-відновлювальні роботи, установку загальнобудинкових приладів облі­ку витрат води, теплової енергії тощо.

Мультиплікативний ефект досягається за рахунок того, що у разі успішної реалізації проекту досвід його впровадження буде пошире­ний на весь житловий фонд міста, а також переданий в інші регіони України.

Поєднання інноваційних інструментів у ході реалізації проекту надасть можливість ефективного використання бюджетних коштів та залучених до реалізації проекту коштів учасника проекту.

Конкретним місцевим "власником" результатів проекту стане те­риторіальна громада міста, міська рада, асоціація об'єднань співвлас­ників багатоквартирних будинків та їх мешканці.

Створені органи самоорганізації населення (ОСББ та їх асоціації) разом з міською радою, органами місцевого самоврядування та органі-заціями-партнерами забезпечать подальшу діяльність по реформуван­ню житлово-комунального господарства міста, братимуть участь у реалізації інших проектів і вирішенні пріоритетних проблем.

Створення конкурентного середовища в житлово-комунальній сфері міста приведе до зменшення соціальної напруги, підвищить рі­вень соціального партнерства і довіри до органів місцевого самовряду­вання.

Яскравим прикладом ефективності реалізації інноваційного прое­кту на рівні територіального утворення є проект самодостатнього дво­ру на базі створення та організації роботи дворового комплексного пункту з надання житлово-комунальних та інших послуг мешканцям будинків.

Відомо, що майже у всіх населених пунктах України житлово-комунальні послуги дотаційні, технології та обладнання застарілі та понад витратні, організація надання послуг та система управління в цій сфері не відповідають умовам ринкової економіки та потребуютьреформування. Житлово-комунальна реформа в країні стає першочер­говим завданням місцевого та регіонального розвитку.

Складові проблеми ефективного, якісного, повного за обсягом та відповідно платоспроможності населення комунального обслугову­вання знаходяться переважно у площині державної політики і пов'язані із загальним ростом економіки країни. Водночас недостатньо ефективно використовуються можливості місцевих органів влади, ор­ганізацій самоврядування територіальних утворень щодо впроваджен­ня відомих та нових інноваційних проектів, створення привабливих умов для інвестицій, залучення інвесторів та населення до вирішення зазначених проблем.

Підсумовуючи викладене, зазначимо, що метою реалізації інно­ваційної моделі інвестиційної політики є формування інноваційної моделі розвитку регіону.

Інноваційну модель розвитку регіону можна охарактеризувати як процес структурного вдосконалення регіональної економіки, що дося­гається переважно за рахунок практичного використання нових знань для зростання обсягів суспільного виробництва, підвищення якості суспільного продукту, зміцнення конкурентоспроможності економіки регіону та прискорення соціального прогресу в суспільстві.

Удосконалення правового забезпечення інвестиційної діяльності, розвиток інноваційної інфраструктури, формування механізмів взає­модії організаційних, фінансових, природних, інформаційних, інтелек­туальних, інноваційних, політичних та інших ресурсів для досягнення синергетичного ефекту розвитку суспільства, які об' єднані в регіона­льні програми розвитку, складають основні елементи інноваційної мо­делі інвестиційної політики регіону.

Серед основних елементів інноваційної моделі розвитку економі­ки регіону ключове значення мають:

Система продукування наукових знань та інновацій. Нова мо­дель організації науки повинна стати менш централізованою і відомче регламентованою, більш динамічною і залежною від потреб соціально-економічного розвитку. Необхідне раціональне використання встанов­лених законодавством стимулів розвитку науки та інновацій, збіль­шення їх фінансування.

Система комерціалізації і використання наукових знань та ін­новацій. Орієнтирами її розвитку є стимулювання венчурних інвести­цій, залучення в інноваційний процес заощаджень населення, створен­ня регіональних стандартів стимулювання інновацій, технопарків та інших інноваційних структур.

Система освіти, підвищення кваліфікації кадрів. Метою її роз­витку є зростання якості робочої сили та ефективності використання освітнього потенціалу регіону, формування інноваційної культури су­спільства, заохочення попиту на інновації.

Система інформаційного забезпечення інноваційного розвит­ку. Визначальним є зростання випереджаючими темпами питомої ваги підприємств і організацій, що створюють, обробляють і впроваджують інформацію у всі сфери регіональної економіки.

Система управління інноваційним розвитком, який повинен передбачати формування науково-технологічних та інноваційних пріо­ритетів на основі прогнозно-аналітичних досліджень формування су­часної науково-інноваційної інфраструктури та організаційно-економічних структур упровадження інновацій, удосконалення систе­ми обліку і статистики науки та інноваційної діяльності, використання програмно-цільового методу управління.

Таким чином, важливою умовою реалізації стратегії інноваційно­го розвитку є переорієнтація регіональної політики з фінансової до­норської підтримки окремих підприємств і виробництв на створення привабливих умов і середовища перш за все для інвестування іннова­ційної діяльності та впровадження інновацій.

1.Геєць В.М. Економічні передумови стабільного соціального розвитку в серед-ньостроковій перспективі // Економіка і прогнозування. - 2002. - №2. - С.9.

2.Город, регион, государство: проблемы распределения полномочий // НАН Ук­раины. Институт экономико-правовых исследований. - Донецк: ООО «Юго-Восток, ЛТД», 2003. - 434с.

3.Новикова І.В. Інноваційні моделі економічного розвитку // Проблеми науки. -2000. - №10. - С.36-41.

Отримано 12.12.2005

 

УДК 69.003 : 658 : 15

П.Т.БУБЕНКО, д-р екон. наук, Т.І.СВІТЛИЧНА, А.Ю.МАРТИНОВА, Д.В.БУТНІК

Харківська національна академія міського господарства

мінімізація проектних ризиків інвестиційно-інноваційної діяльності промислових підприємств

Досліджується комплекс проблем, пов'язаних з визначенням впливу фактору ри-зиковості впровадження інвестиційно-інноваційних проектів у діяльність промислових підприємств. Розроблено і запропоновано механізм визначення ризиків від реалізації таких проектів на основі мінімізації рівня видатків на весь життєвий цикл окремого проекту.

Активний розвиток ринкових відносин у господарському компле­ксі України спонукає до формування усіма суб'єктами виробництва

Страницы:
1 


Похожие статьи

І Г Онищук - Регіональна інвестиційна політика сучасний стан і напрями розвитку

І Г Онищук - Інноваційна модель регіональної інвестиційної політики та планування соціально-економічного розвитку територій