Н О Бірченко - Інноваційні агротехнології в ризик-менеджменті сільськогосподарських товаровиробників - страница 1

Страницы:
1 

УДК 339.1:633.1

 

Н.О. Бірченко

Харківський національний технічний університет сільського господарства імені Петра Василенка

 

ІННОВАЦІЙНІ АГРОТЕХНОЛОГІЇ В РИЗИК-МЕНЕДЖМЕНТІ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ТОВАРОВИРОБНИКІВ

 

©Бірченко Н.О., 2008

 

Розглянуто перспективи застосування інноваційних технологічних рішень сільськогосподарськими підприємствами в галузі рослинництва виробництві основної продукції. Обгрунтовано ефективність застосування інноваційних технологій вироб­ництва продукції рослинництва залежно від рівня забезпечення сільськогосподарських підприємств ресурсами та значення інноваційних технологічних рішень у ризик-менеджменті аграрних підприємств.

Ключові слова: інноваційні агротехнології, ризик-менеджмент, рослинництво, ефективність, ресурсне забезпечення.

 

Perspectives of innovation technologies in agrarian producing are considered in the article. Effectiveness of technology innovations in crop-producing in the terms of different levels of resource supply is grounded. The importance of technological development of agrarian enterprises as a mean of risk-management is observed in the article.

Key-words: technology innovations in agrarian production, risk-management, crop-producing, effectiveness, resource supply.

 

Постановка проблеми

Сільськогосподарське виробництво, зокрема, виробництво продукції рослинництва, є однією з найризикованіших галузей вітчизняної економіки. При цьому, незважаючи, на те, що продукція підприємств аграрного сектора є, здебільшого, сировинною, стандартною та такою, що характе­ризується стабільним комерційним попитом, зумовленим визначеними потребами інших галузей економіки та населення у споживанні продовольства, основна проблема, яка є перед сільсько­господарськими товаровиробниками, - це забезпечення беззбитковості своєї діяльності. Останнє зумовлене дією таких причин, як "зарегульованість" аграрного ринку, низький ступінь концентрації капіталу в сфері матеріального виробництва та істотні сезонні коливання цін продукції. При цьому руйнація матеріальної бази сільськогосподарського виробництва, що відбувалася протягом останніх десятиліть, зумовила значне зростання внутрішніх витрат в аграрному секторі, що зумовило зниження ефективності виробництва найважливіших видів продукції та результативності функ­ціонування більшості підприємств. Отже, сьогодні основним ризиком в діяльності аграрних товаровиробників є ціновий ризик, тобто можливість не отримати відшкодування своїх повних витрат на створення сільськогосподарської продукції під час її реалізації на ринку.

 

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Дослідженням питань уникнення та зменшення ризиків діяльності підприємства займаються багато вітчизняних та зарубіжних науковців, зокрема, В.В. Вітлінський, Г.І. Великоіваненко, С.М. Ілляшенко, І.Ю. Івченко, В.А. Москвин, К.В. Балдин, С.М. Воробйов, Г.Є. Мазнєв, В.М. Оне-гіна та багато інших [1-7]. У дослідженнях зазначених авторів достатньо ґрунтовно розглядається типологія ризику в діяльності підприємств, зокрема, виробників сільськогосподарської продукції, а також обґрунтовуються основні шляхи його уникнення та зниження негативних наслідків. Однак, убільшості зазначених досліджень автори недостатньо приділяють увагу питанням зменшення цінового ризику під час виробництва продукції рослинництва за рахунок вдосконалення технічного та технологічного забезпечення виробництва. При цьому саме за рахунок запровадження техно­логій, адаптованих до рівня ресурсозабезпеченості підприємства можна досягти бажаного фінансового результату діяльності підприємства, тобто зменшення витрат на виробництво та реалізацію і, відповідно, збільшення прибутку.

 

Постановка цілей

Метою виконання цієї роботи є розгляд шляхів уникнення цінового ризику в діяльності сільсь­когосподарських підприємств за рахунок застосування інноваційних технологій виробництва продукції.

 

Виклад основного матеріалу

Розвиток ринкових відносин в аграрній сфері сприяє появі принципово нових механізмів управління процесом сільськогосподарського виробництва та ресурсним потенціалом різних агро-формувань. У разі невпинного розвитку технологій та обладнання різних сфер економіки необ­хідною вимогою для подальшого успішного та продуктивного розвитку агропромислового комп­лексу є оновлення застарілих систем управління використанням ресурсного потенціалу та орга­нізації виробництва. Підвищення ефективності і збільшення товарного потенціалу сільського господарства, зменшення ризику неотримання відшкодування понесених повних витрат під час виробництва та реалізації сільськогосподарської продукції є важливим завданням сфери менед­жменту в аграрному секторі, складовою частиною якої є ризик-менеджмент.

Сільське господарство, як і будь-яка інша галузь економіки, має свої особливості, які зумовлюють певну специфіку в прояві ризиків у ньому. До факторів, що спричиняють ризико­ваність сільського господарства, зокрема галузі рослинництва, належать: природно-кліматичні умови, сезонність, обмеженість технологічного процесу в часових межах, залежність техноло­гічного процесу від біологічних особливостей рослин.

Сільськогосподарське виробництво в галузі рослинництва вимагає наявності та поєднання засобів виробництва, предметів праці та процесу праці з метою створення продукції. Основними ресурсами виробництва продукції рослинництва є: фінансові ресурси; трудові ресурси; мате­ріально-технічні ресурси; земельні ресурси; інформаційні ресурси.

Залежно від вартості і стану матеріально-технічної бази підприємства та виручки від реалізації продукції в розрахунку на 1000 га сільськогосподарських угідь, вирішеності проблеми післязбиральної доробки та зберігання врожаю виділяють такі рівні ресурсного забезпечення підприємств: високий, достатній, задовільний, низький рівень ресурсного забезпечення [10].

Підприємства з високим рівнем ресурсного забезпечення для виробництва продукції рос­линництва використовують сучасну сільськогосподарську техніку, застосовують повну систему удобрення та комплексного захисту рослин. Як правило, такі підприємства мають можливість застосовувати інтенсивні технології і, відповідно, отримувати високу урожайність. Для підприємств з достатнім рівнем ресурсного забезпечення характерною ознакою є: використання у виробничому процесі вітчизняної техніки, застосування традиційних технологій вирощування сільськогоспо­дарських культур та наявність достатньої кількості оборотних засобів для удобрення та хімічного захисту рослин. Підприємства з задовільним рівнем ресурсного забезпечення в складі машинно-тракторного парку мають вітчизняну техніку, частина якої застаріла, а також характерною ознакою є обмеженість оборотних коштів для повноцінного внесення добрив та обробітку рослин засобами хімічного захисту. Підприємства, які застосовують у виробництві продукції рослинництва застарілу техніку, обмежують внесення добрив та застосування засобів захисту рослин, належать до групи підприємств з низьким рівнем ресурсного забезпечення.

Рівень ресурсозабезпечення визначає також і ефективність збутової діяльності підприємства, оскільки підприємства з вищими рівнями ресурсного забезпечення мають змогу реалізовувати свою продукцію з використанням ефективніших схем збуту продукції, ніж підприємства з нижчими рівнями.


Отже, існуючий рівень ресурсного забезпечення обумовлює можливість приймання інно­ваційних технологічних рішень під час виробництва продукції рослинництва. При цьому результа­тивність та конкурентоспроможність агропідприємства визначається ступенем відповідності техніко-технологічного забезпечення виробництва наявним для цього ресурсам. Систематизуємо нормативні економічні показники застосування технологій вирощування основних сільськогос­подарських культур за різного рівня ресурсного забезпечення (табл. 1).

Аналіз даних табл. 1 дає змогу зробити висновок, що підприємства з високим рівнем ресурсного забезпечення мають найвищу урожайність, найнижчі витрати праці та виробничу собівартість, що своєю чергою зменшує можливість настання цінового ризику. При цьому навіть за низького рівня ресурсозабезпечення цілком можливим є досягнення позитивних результатів виробничо-комерційної діяльності у разі застосування окремих інноваційних рішень в системах технологій, зокрема, у разі застосування посівних матеріалів з високим біопотенціалом, якісних сучасних мінеральних добрив та хімічних засобів захисту та догляду за посівами (табл. 2).


Таблиця 2

Аналіз даних табл. 2 показує, що виробнича собівартість 1 т озимої пшениці коливається в межах 451,72 грн./т та 641,13 грн./т. Повна собівартість 1 т озимої пшениці - в межах 478,82 грн./т та 660,36 грн./т. Найнижча собівартість спостерігається у підприємств з високим рівнем ресурсного забезпечення., найвища собівартість - у підприємств з низьким рівнем ресурсного забезпечення. Підприємства з високим рівнем ресурсозабезпечення озиму пшеницю реалізовували за ціною 1133,33 грн./т, підприємства з низьким рівнем ресурсозабезпечення - за ціною 791,67 грн./т. При цьому підприємства з низьким рівнем ресурсозабезпечення не були збитковими і мали рентабельність 19,9 %. Найнижча виробнича собівартість 1 т озимого жита спостерігається у підприємств з високим рівнем ресурсного забезпечення - 453,06 грн./т. найнижча - у підприємств з низьким рівнем ресурсозабезпечення - 663,11 грн./т. Найменша повна собівартість 1 т озимогожита становила 480,24 грн./т у підприємств з високим рівнем ресурсозабезпечення, а найвища -683,00 грн./т. у підприємств з задовільним рівнем ресурсозабезпечення. Підприємства з високим рівнем ресурсного забезпечення мали змогу реалізувати свою продукцію за найвищою ціною 1068,33 грн./т, підприємства з задовільним і низьким рівнем ресурсного забезпечення реалізували озиме жито відповідно за ціною 912,92 грн./т і 775,00 грн./т. При тому прибуток від реалізації у підприємств першої групи становив 588,09 грн., двох останніх відповідно - 238,52 грн. та 92,00 грн. Підприємства з високим рівнем ресурсозабезпечення мали найнижчий рівень виробничої собівартості 1 т ячменю 452,49 грн./т , найвища виробнича собівартість 665,04 грн./т була у підприємств з низьким рівнем ресурсного забезпечення. Повна собівартість 1 т ячменю - в межах 479,64 грн./т (підприємства з високим рівнем ресурсозабезпечення) та 694,55 грн./т. (підприємства з задовільним рівнем з високим рівнем ресурсозабезпечення). Підприємства з високим рівнем ресурсозабезпечення ячмінь реалізовували за ціною 1059,17 грн./т, підприємства з задовільним рівнем ресурсозабезпечення - за ціною 912,92 грн./т, підприємства з низьким рівнем ресурсо-забезпечення - за ціною 766,67 грн./т. До того ж, підприємства з середнім та низьким рівнями ресурсозабезпечення не були збитковими і мали рентабельність відповідно 31,4 % та 11,9 %.

Виробнича собівартість 1 т соняшника коливається в межах 913,15 грн./т та 1569,31 грн./т. Повна собівартість 1 т соняшника - в межах 967,94 грн./т та 1616,39 грн./т. Найнижча собівартість спостерігається у підприємств з високим рівнем ресурсного забезпечення., найвища собівартість - у підприємств з низьким рівнем ресурсного забезпечення. Підприємства з високим рівнем ресурсо-забезпечення ячменю реалізовували за ціною 3501,67 грн./т, підприємства з низьким рівнем ресурсозабезпечення - за ціною 1915,00 грн./т. До того ж, підприємства з низьким рівнем ресурсозабезпечення не були збитковими і мали рентабельність 18,5 %. Виробнича собівартість 1 т цукрового буряка коливається в межах 115,64 грн./т та 192,39 грн./т. Повна собівартість 1 т цукрового буряка - в межах 117,95 грн./т та 196,24 грн./т. Найнижча собівартість спостерігається у підприємств з високим рівнем ресурсного забезпечення., найвища собівартість - у підприємств з низьким рівнем ресурсного забезпечення. Всі підприємства цукровий буряк реалізовували за ціною 207,00 грн./т. При тому підприємства з високим рівнем ресурсного забезпечення мали рівень рентабельності 75,5 %, підприємства з низьким рівнем ресурсозабезпечення - 18,5 %.

Дані, наведені в табл. 2, свідчать, що найбільший розмір прибутку та найвищий рівень рента­бельності реалізації продукції рослинництва досягається за високого рівня ресурсного забезпечення виробництва, тобто під час застосування сучасної зарубіжної техніки, якісного посівного матеріалу та якісних добрив та засобів захисту рослин. Найменші показники виробництва продукції рослинництва (розрахунковий прибуток та рентабельність) спостерігаються під час вирощування продукції з використанням застарілої техніки, посівного матеріалу низької якості та обмеженої кількості засобів захисту рослин. До того ж навіть за таких умов виробництво є рентабельним.

Результати виконаного дослідження свідчать про те, що основним шляхом розвитку ризик-менеджменту аграрних підприємств галузі рослинництва є пошук раціональних шляхів існуючих інноваційних технологічних рішень до умов свого ресурсного забезпечення. Сьогодні, основними шляхами розвитку та поширення інноваційних рішень у рослинництві є застосування технологій мінімального та нульового обробітку ґрунту, інтегрованих систем удобрення та захисту рослин, а також використання високопродуктивної сільськогосподарської техніки. При цьому деякі елементи зазначених технологічних рішень на практиці можуть застосовуватися підприємствами всіх рівнів ресурсного забезпечення, що класифіковані вище, покращуючи результати їх основної діяльності та зменшуючи можливість виникнення негативних наслідків дії цінового ризику під час реалізації основної продукції підприємств.

 

Висновки

Основним ризиком поточної діяльності сільськогосподарських товаровиробників є ціновий ризик, дія якого часто ставить під загрозу здійснення навіть простого відтворення їх капіталу. При цьому основним стратегічним напрямком позбавлення цієї групи суб'єктів внутрішнього аграрного ринку цього ризику є зниження поточних витрат на виробництво основної продукції. Головним шляхомдосягнення усього є вдосконалення техніко-технологічних систем у виробничій діяльності, які мають забезпечити не тільки зниження поточних витрат на виробництво одиниці продукції, а й зростання обсягів виробництва, загальне підвищення його результативності, стабілізацію якості сільськогоспо­дарської продукції, а отже, посилити конкурентні та фінансові позиції товаровиробників.

Застосування інноваційного підходу в технологіях вирощування сільськогосподарських культур забезпечить ефективне, високопродуктивне виробництво сільськогосподарської продукції з мінімізацією затрат. Сутність інноваційного підходу полягає в зміні традиційних технологій виро­щування сільськогосподарських культур залежно від рівня ресурсного забезпечення агропід-приємства. Це дасть змогу зменшити собівартість виробленої продукції, що своєю чергою знизить ризик неотримання прибутку.

Сьогодні сільськогосподарські товаровиробники є доволі глибоко розшарованими за рівнем забезпеченості своєї діяльності ресурсами виробничого процесу. При цьому вони функціонують в однакових умовах внутрішнього ринку сільськогосподарської сировини, інфраструктурні, цінові та конкурентні важелі якого ще більше поглиблюють це розшарування. Головним завданням побудови стратегії ризик-менеджменту аграрного виробництва з урахуванням цих обставин є опрацювання шляхів адаптації інноваційних технологічних рішень до умов ресурсозабезпеченості виробництва, яка б дозволила знижувати поточні витрати на виробництво одиниці продукції, позбавляти підприємство негативних наслідків цінових ризиків без істотних зрушень в обраній структурі його виробництва та товарної спеціалізації. Інноваційний підхід до управління використання ціновим ризиком відкриває принципово нові аспекти розвитку агропідприємства, що сприятиме підви­щенню його ефективності.

 

Перспективи подальших досліджень

Подальші дослідження проблематики, що актуалізується в цій статті, мають бути спрямовані на подальше вивчення дії цінового ризику під час діяльності сільськогосподарських товарови­робників вже на стадії реалізації їх продукції, а також систематизація шляхів застосування засобів ризик-менеджменту діяльності аграрних підприємств залежно від дії ситуативних факторів на ринку сільськогосподарської продукції.

 

1. Вітлінський В.В., Великоіваненко Г.І. Ризикологія в економіці та підприємництві: Монографія. - К.: КНЕУ, 2004. - 480 с. 2. Ілляшенко С.М. Економічний ризик: Навч. посібник. - 2-ге вид., доп. перероб. - К. : Центр навчальної літератури, 2004. - 220 с. 3. Івченко І.Ю. Економічні ризики. - К. : Центр навчальної літератури, 2004. - 304 с. 4. Москвин В.А. Управление рисками при реализации инвестиционных проектов. - М.: Финансы и статистика, 2004. - 352 с. 5. Балдин К.В., Воробев С.Н. Управление рисками. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2005. - 511 с. 6. Мазоренко Д.І., Мазнєв Г.Є., Красноруцький О.О. та ін. Інноваційні агротехнології: Монографія / За ред. Д.І. Мазоренка і Г.Є. Мазнєва. - Харків: ХНТУСГ. 2007. - 385 с. 7. Бланк И.А. Управление финансовыми рисками. - К.: Ника-Цент, 2005. - 600 с. 8. Онегіна В.М. Державне регулювання цін і доходів сільськогосподарських товаровиробників: Монографія. - К.: ННЦ ІАЕ. 2007. - 590 с. 9. Пасхавер Б. Ціни виробництва і споживання продовольчого ринку //Економіка України. - 2007. -№ 12. - С. 51-61. 10. Мазоренко Д.І., Мазнєв Г.Є., Красноруцький О.О. та ін. Ефективність технологій вирощування круп 'яних та олійних культур / За ред. Д.І. Мазоренка і Г. Є. Мазнєва. -Харків: ХНТУСГ. 2007. - 315 с. 11. Мазоренко Д.І., Мазнєв Г.Є., Красноруцький О.О. та ін. Ефективність технологій вирощування озимих зернових культур при різному ресурсному забезпеченні / За ред. Д.І. Мазоренка і Г.Є. Мазнєва. - Харків: ХНТУСГ. - 2007. - 315 с.

Страницы:
1 


Похожие статьи

Н О Бірченко - Інноваційні агротехнології в ризик-менеджменті сільськогосподарських товаровиробників