Автор неизвестен - Історіографічні та джерелознавчі проблеми історії україни - страница 1

Страницы:
1  2 

Міністерство освіти і науки України Дніпропетровський національний університет

 

Кафедра історіографії та джерелознавства

 

Присвячується 85-річчю Дніпропетровського національного університету

 

ІСТОРІОГРАФІЧНІ ТА ДЖЕРЕЛОЗНАВЧІ ПРОБЛЕМИ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ

 

Історіографія та джерелознавство в часовому вимірі

 

 

Міжвузівський збірник наукових праць

 

 

 

 

 

 

 

Дніпропетровськ РВВ ДНУ 2003

А.Є. Атаманенко Національний   університет       «Острозька академія»

ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ ЕМІГРАЦІЙНОЇ НАУКИ В ЛИСТАХ ЛЕВА БИКОВСЬКОГО ДО ЛЮБОМИРА ВИНАРА

 

Проаналізована діяльність, висвітлені основні етапи життя та Опубліковано епістолярій Л .Биковського.

Сучасна материкова історіографія протягом останніх кількох років приділяє все більше уваги розвиткові науки в діаспорі. Такий інтерес е цілком закономірний і дозволяє розглядати український історіографічний процес цілісно. Джерельна база таких досліджень, на жаль, через різні причини переважно залишається малодоступною для материкового історика При цьому в українських архівах за межами України зберігається величезний масив джерел до вивчення різних аспектів інтелектуального життя української діаспори [13, с.134 -136].

Зокрема, важливі джерела до вивчення історії української історичної науки в діаспорі містить архів Українського Історичного Товариства в м. Кенті (США). Серед інших матеріалів тут зберігаються офіційні документи УІТ, значний обсяг листування відомих українських учених, серед яких - історики Олександер Оглоблин, Наталія Полонська-Василенко, Дмитро Дорошенко, о. Іриней Назарко, археологи Ярослав Пастернак, Петро Курінний, письменниця Докія Гуменна, літературознавці Юрій Лавріненко, Петро Одарченко та багато інших. Серед епістолярію зберігаються також листи відомого українського бібліографа й книгознавця, дійсного члена Української Вільної Академії Наук і одного із членів-засновників Українського Історичного Товариства Лева Биковського.

Ім'я Лева Юстимовича Биковського (1895 - 1992), як і багатьох наукових діячів діаспори, досить відоме сьогодні за межами України, лише відносно недавно повернулося на батьківщину. Хронологія цього повернення виглядає таким чином. 1995 року на рідній вченому Звенигородщині було заплановано заходи з нагоди відзначення 100-річчя від дня його народження, які передбачали оформлення тематичної експозиції в Звенигородському краєзнавчому музеї, проведення вечора пам'яті, присвяченого Л. Биковському, в його рідному селі Вільховець, проведення в бібліотеках Черкаської області читань, присвячених популяризації його творчої спадщини тощо [14]. Утравні © Атаманенко А.Є., 2003 1995 р. Національною парламентською бібліотекою та Комісією з історії науки й техніки Наукового товариства ім Шевченка було проведено наукові читання, присвячені Л Биковському . Подібні читання були проведені в жовтні того ж року Інститутом української книги [19, с. 96 -107]. У 1996 р. Національною парламентською бібліотекою України в серії «Видатні діячі української кни­ги» було видано біо-бібліографічний покажчик «Левко Устимович Биковсь-кий (1895 - 1992)» [17]. У червні того ж року у Вільховці на честь дослідника встановлено пам'ятний знак [21]. Крім того, Українським Історичним Това­риством та Національною парламентською бібліотекою України укладено «Проект дослідження книгознавчої, бібліотекознавчої та бібліографічної діяльності Л. Биковського в Україні» [20].

У 1997 р. спільними зусиллями Українського Історичного Товариства, Ін­ституту українознавства ім. 1. Крип'якевичаНАН України та Комісії бібліографії та інформатики Міжнародної асоціації україністів було перевидано авторський покажчик друкованих і рукописних праць науковця «У службах українській книжці» [10], уперше виданий у 1972 р. у Денвері [4] та доповнений за 1972 -1980 рр. [5]. Того ж року відомий український джерелознавець М. Ковальський опублікував статтю про теоретичні й практичні здобутки Лева Биковського в галузях бібліотекознавства й книгознавства [16, с. 52 - 56]. У цілому ж дослі­дження, присвячені Л. Биковському, сьогодні не є численні [15, с. 67 - 73; 12, с. 200 - 205; 11, с. 11 - 36]. На жаль, дотепер не перевидано спомини біб-люлога «Від Привороття до Трапезунду» (Мюнхен; Денвер, 1969) та «Книгарні -Бібліотеки - Академія» (ІУІюнхен; Денвер, 1971), а також дослідження з україн­сько-єврейських відносин, присвячене відомому політичному й освітньому діячеві Соломонові Ґольдельману (Нью-Йорк; Торонто; Мюнхен, 1980) [ 1; 2; 23], уперше видані Українським Історичним Товариством.

Лев Биковський народився 10 квітня (ст. ст) 1895 р. у родині Юстима та Ганни Биковських у с. Вільховець на Звенигородщині. Навчався у Київській реальній школі, Комерційній школі в Звенигородці. По закінченні школи зі срібною медаллю вчився в Політехнічному, згодом - Лісовому інститутах у Петербурзі. У цей час Лев Биковський стає активним діячем українського національно-культурного руху, цікавиться українською книжковою справою [18, с. 102]. Під час Першої світової війни він служив при «воєнно-дорожному відділі Міністерства внутрішніх справ», пізніше - на Закавказькому російсько-турецькому фронті. Перебуваючи в Трапезунді, він заснував українську книгарню видавничого товариства «Друкар», опублікував перші публіцистичні статті.

 

1У читаннях взяли участь Н. Казакова, С. Білокінь, Ф. Погребняк та ін.

142                                                                          A.C. ЛтаманеНКС

Під час українських визвольних змагань Л Биковський працював у Міністерстві закордонних справ УНР, за часів гетьманату займався організа­цією українських видавництв і друкарень, з 1919 р. працював у Національній бібліотеці в Києві.

У жовтні 1921 р. Лев Биковський виїхав до Польщі, де навчався на іс-торико-філологічному факультеті Варшавського університету, закінчив курси бібліотекознавства Варшавської публічної бібліотеки. Після переїзду в 1922 р. до Чехословаччини навчався на економічно-кооперативному факультеті Української господарської академії, який закінчив у 1927 р. з дипломом інженера-економіста. Весь час свого навчання Л. Биковський займався редакторською і видавничою справою, співпрацював у Українському науковому інституті книгознавства. На формування вченого-бібліолога великий вплив мав відомий чеський теоретик-бібліограф Владислав Ян Живний, під керівництвом якого Лев Биковський працював у Чехословацькому бібліографічному інституті та Національній бібліотеці в Празі й займався тео­ретичною бібліологією [22, с. 27]. По поверненні до Варшави Лев Биковський працював у Варшавській публічній бібліотеці, яку очолив у 1942 р., викладав у заснованій ним у 1929 р. Бібліотекарській школі. У цей час Лев Биковський був обраний членом Бібліографічної комісії НТШ у Львові. У 1930-х рр. став співзасновником Українського чорноморського інституту' [24; 9, с. 15 - 18; 7; 8] у Варшаві, у якому став секретарем. Пізніше став у витоків Українського сухо-долового та Українського океанічного інститутів [6].

Після Варшавського повстання 1944 р. виїхав з родиною до Німеччини, а в 1948 р. - до Америки. У Німеччині спільно з В. Дубровським і В. Дер­жавшим відновив видання «Чорноморського збірника», діяльність Україн­ського суходолового і Українського океанічного інститутів, у 1945 р. започат­кував видання українського циклостилевого часопису «Короткі вісті». Після заснування Української вільної академії наук очолив її книгознавчу комісію. Але, як і пізніше більшість мешканців таборів для переміщених осіб, у червні 1948 р. переїхав до Сполучених Штатів Америки.

З 1948 по 1954 р. Лев Биковський мешкав у Нью-Йорку, а від 1954 р. - у Денвері (Колорадо). У Нью-Йорку він включився в наукове життя - став чле­ном управи, заснованої 1950 р. Української вільної академії наук у США, засновником Чорноморської комісії Академії, засновником (разом із Іваном Світом) Інституту зеленої України. Переїхавши до Денвера, він заснував «Ден-верську групу Української вільної академії наук у США», де став секретарем. Багато уваги дослідник приділяв збиранню джерельних матеріалів про українське еміграційне життя в Америці, писав і стимулював інших до написання спогадів

У 1960-х рр. Лев Биковський став одним із засновників Українського бібліологічного інституту (спільно з Л. Винарем), підтримав ідею створення

Історія української еміграційної науки в листах. 143

україномовного історичного журналу «Український історик» та Українського історичного товариства, де пізніше активно співпрацював майже до самої смерті Крім У1Т, Л. Биковський співпрацював з УВАН у Нью-Йорку, Українським технічно-господарським інститутом, Інститутом дослідів Волині (Вінніпег) та іншими, друкував свої праці в журналах «Український історик», «Визвольний шлях», «Літопис Волині», «Наукові записки УТП» та інших виданнях у різних країнах. У 1971 р. Лев Биковський отримав учений ступінь доцента в галузі книгознавства, наданий професорською радою економічного факультету УТП. Помер учений у січні  1992 р.

Лева Биковського й відомого українського історика та організатора нау­кового життя Любомира Винара довгі роки об'єднували дружні відносини й багато спільних наукових проектів. Як уже згадувалося, вони в 1961 р. заснували й очолили Український бібліологічний інститут. Лев Биковський, безумовно підтримавши ідею створення українського історичного журналу на чужині і, пізніше, Українського історичного товариства, став членом-засновником і ентузіастом УІТ, активно співпрацював у журналі «Український історик». Любомир Винар був редактором багатьох книг бібліолога. Пізніше Л. Биковський згадував про свою співпрацю з редактором «Українського історика» і секретарем, а згодом головою УІТ: «Назагал підстави і види нашої співпраці усталюватися під час побачень та в нашому листуванні. У своїх науково-організаційних мандрівках д-р Л. Винар завжди знаходив час відвідати мене в Денвері. Ці відвідини часто перетворювалися у справжні довірочні конференції, присвячені різним питанням наукового життя, історії і бібліо­графії. Обширне листування наше продовжувало і доповнювало їх» [3, с. 63].

Листи Лева Биковського до Любомира Винара , які тут публікуємо, на­писані в 1963 та 1964 р., хоча в цілому масив листування між ними представ­лений в архіві Українського історичного товариства кількома десятиліттями. Листування саме цих років стало об'єктом уваги тому, що це був час становлення журналу «Український історик», який редагував Л. Винар, і початків формування Українського історичного товариства, яке пізніше об'єднало багатьох українських учених.

Листи надруковано на машинці на папері формату А4, кожен підписаний автором, є рукописні вставки. У тексті збережені авторські підкреслення. Рукописні вставки подано курсивом. Друкуємо листи зі збереженням правопису автора, виправляючи лише безсумнівні помилки.

1 Любомир Роман Винар (нар. 2 січня 1932 р.) ~ відомий український історик і бібліограф, засновник і багаторічний редактор журнал)' "Український історик", ініціатор і багаторічний голова (від 1980 р.) Українського історичного товариства. З 1951 р. - в США. Голова Історичної секції УВАН у США президент Світової наукової ради СКУ Автор численних праць з історії української козаччини та історіографії. Голова Історичної секції УВАН у США, президент Світової наукової ради СКУ.

\  № 1

Жовтень 28, 1963
х                                   Денвер, Колорадо

До: Вп. Пана Л. Винара,

філ. д-ра в Боулдері, Колорадо

\

Високоповажаний Пане Докторе!

Дякую за ласкаву відповідь і згоду виголосити доповідь на чергових сходинах Денв. групи УВАН дня 16 листопада 1963, в суботу о год. 6-ій веч. Сьогодні замовив залю на цей день в Публ. Бібліотеці.

Тема доповіді: «Максим Перебийніс - трибун української черні», що Ви її вибрали, з циклю Ваших студій над укр. козаччиною, є вельми цікавою і напевне стягне більшу авдиторію, тим більше, що дещо з цього вже було друковане з Вашої руки в квартальнику «ОВИД», Чикаго. Тепер, маючи до диспозиції цілий вечір, Ви зможете ширше розгорнути цю тем)...

Безперечно, що виставка Ваших творів підчас засідання буде окрасою засідання і дуже прошу принести їх якнайбільше!

В зв'язку з вищеподаним я від сьогодні почав вгготовляти запрошення на засідання, для контролі дозволю собі і Вам надіслаги.

Так, в своєму часі я читав в пресі про збори «ЗАРЕВА»    і доручення Вам

2

редагувати «Історичний Збірник» . Тепер виявляється, що то буде квартальник. Щиро Вам бажаю щоб Ви були щасливіші в цих справах за Вашого брата -

3 4

дра Богдана Винара    в його редагуванні «РозбудоЕи держави»    з доручення

 

' «Зарево» - студентсько-академічна організація національного солідаризму, за­снована в Мюнхені в 1949 р. Діяла в 1950-х і в ранніх 60-х рр. XX ст. До неї входили Марко Антонович, Аркадій Жуковський, Богдан Винар, Любомир Винар. Микола Плав'юк та ін. Видавався інформаційний бюлетень < Л исток дружби» і журнал

«Розбудова держави». 2

«Історичний збірник» - йдеться про запланований з початком 1960-х рр. збірник наукових праць Української вільної академії наук. Не був виданий. Головним редактором

був І. Лисяк-Рудницький.

3

Богдан Винар (нар. 1926 р.) - відомий економіст і бібліограф, член-засновник

«Зарева», д. член УВАН, НТШ та УІТ, редагував журнал "Розбудова держави" в 1950

роках. З 1950 р. в СІЛА. Автор праць з історії української економіки, бібліотечних

наук, співробітник ЕУ. Співпрацював в Денвері з Левом Биковським. 4

«Розбудова держави» - квартальний журнал «Зарева», кілька чисел було видавано з 1949р. циклостилем у Мюнхені, з 1951 р.-друкувався ш журнал у Монреалі, в 1954 р. -у Клівленді, 1955 - 1957 рр. - в Денвері. В 1949 - 1952 рр. редагував М Антонович

1954- 1957 рр. - Б. Винар.

тогож «ЗАРКВА»! І так само як я охоче брав уділ в його намірах, так само охрче візьму уділ і в Ваших піприняттях в цьому напрямі

Я можу дати Вам статтю п. з. «До проблематики життєпису Юрія Липи» розміром біля 10 сторін. Він був вбитий десь 2 серпня 1944, отже потрібуєте той матеріял для третього числа за 1964 рік в пошану 20-ліття з дня смерти. Я таку статтю виготовлю Вам заздалегідь. Вона буде оперта не тільки на моїх особистих споминах але на біля 25 джерелах, поданих в кінці статті.

Незалежно від того я маю дещо матеріялу приготовленого для 2-го Збірника -Литовського, який вже не вийшов. З того матеріялу можу частину дати Вам до відділу «З Архіву»: 1. Свідоцтво, що його видав міністр Ів. Огієнко Ю. Липі до вступу до Познанського університету, 2 Лист пок. Іл. Косенка з Парижа про перебування Ю. Липи в Парижі і арешт його за крадіжку книжки в книгарні. 3. Витяг з листа до мене дра В. Безушка про Липів за час їх перебування в Яворові. Було би добре щоби Ви, буваючи в Денвері, знайшли час відвідати мене вдома і на місці оглянути ці матеріяли, тоді я переписав би їх на машині в вигляді пристосованому для друку.

Незалежно від того, як вже було говорено, я маю для Вас томи 1-4 «Зошитів Гісторичних» польських із Парижа, про які можете написати відповідну замітку, тоді може вони надсилатимуть Вам ці публікації задармо?

З огляду на вищезгадане варто було би умістити і бібліографічну замітку

про Збірник: ЮРІЙ ЛИПА (1900 - 1944). кн. І, Женева (Майнц Кастель) 1947.

Незалежно від того в міжчасі я почав складати свій життєпис. З того на­писав вже п'ять розділів від 1895 до 1918 року: І. По лісничівках Звенигоро-дщині (вислано до друку до «Визв. шляху». (1895 - 1905) . 2. Звенигородська Комерційна Школа (1905 - 1912), після доповідження цього матеріялу може бути друкований. 3. В Петрограді (1912 - 1915), після доповідження може бути друкований. 4. На Північному фронті (1915 (16)), вислано до друку в

2

«ОВИДІ». 5. Українці в Тралезунті у ХХ-му ст. (1917 (18)) . Доповідалося, вислано до друку в «Визв. Шляху».

Після опублікованих згаданих п'яти розділів в ріжних часописях приступ­лю до написання другого циклю п. н. «Київська доба» (1918 - 1921), що становитиме «другий» том моїх споминів. Рівно ж за пів року буде готова моя розвідка «Українці в Денвері, історичний нарис».

Після Вашої доповіді слідуюче засідання відбудеться наприкінці січня або на початку лютого. Доповідатиме пані Марія Галун-Бльох на тему "Укр. етнограф   Губенко   в  американській   літературі.   Літ.-істор.     нарис. Наступне

 

' Дописано від руки. Пізніше було опубліковано в споминах «Книгарні - Бібліотеки - Академія...».засідання в квітні травні /964 я займу своєю доповідаю. Чимало і доповідж-иних на наших -засіданнях матеріалів зможете використати в своему       квартальнику'.

Ваш  Л. Биковськии

№ 2

Серпень 20, 1964

Денвер, Колорадо

До: Хвальної Редакції Укр. Історика в Боулдері

Високоповажаний Пане Редакторе!

Вернувши з поїздки до Нью Йорку й Вашингтону до Денверу маю честь зголоситися до дальшої співпраці.

2

1.  З розмов з редактором «Історичного збірника» УВАН і членами Управи відніс враження що видання першого збірника є ше музикою дальших днів: ще не усталений зміст, ще не зібрані кошти і внутрішні протиріччя...

2.  Тому було прикро, що я не зміг взяти зі собою певну кількість примір­ників УІ про який знають на Сході ЗДА і питають про нього.

З У зв'язку з цим дозволяю собі спитати як стоїть справа видання черго­вого подвійного УІ за 1964 рік і як стоїть справа відбитки з нього моєї статті про Юрія Липу?

4.  Я був Вам надіслав виправлену статтю-реценз к> на працю проф. С. Ґсшь-

дельмана   «Автономія... » для слідуючого чиста, отже яка її доля?

4

5.  В справі рецензії на Щоденник п. М. Шаповала , тт. 1-2, Нью Йорк
1958 я розмовляв в Нью Йорку з інж. Олексою Козловським, який був близький

1 Виділений курсивом текст дописано від руки.

2

«...редактором Історичного збірника УВАН... » - йдеться про І. Лисяка-Рудницького.

Соломон Ґольдельман(1885- 1974)-громадський діяч, соціолог-економіст, член Центральної ради, за Директори - секретар праці і во. секретаря в справах національних меншостей, пізніше - товариш мін. торгу й пром-сти, згодом - тов. мін. праці. З 1920 р.-на еміграції. З 1922 р. - доцент, з 1925 р. - професор Української Господарської Академії в Подєбрадах, згодом - УТП. З 1939 р.-в Палестині. Викладав у Л. Биковського.

Микита Шаповал (1882 - 1932) - відомий політично-громадський діяч, публі­цист, соціолог і письменник, член Центральної ради, уряду В. Винниченка, Директорії. Видавець і співредактор журналу «Українська хата» (1909 - 1914). З 1919 р. - на еміграції - в Будапешті, згодом - у Празі. Автор численних публіцистичних праць і спогадів.

до тогочасних подій і знає всі скорочення прізвищ в цьому творі. Він відповів, що охоче напише того роду рецензію на У І, якщо редакція звернеться до нього у цій справі. Тому подаю Вам його адресу Пишучи до нього в цій справі звольте покликатися на мене, це йому нагадає нашу розмову і приспішить справу, тому що я не можу написати того роду еляборат...

6 Пересуваючи в Нью Йорку і Вашингтоні я розмовляв з різними особа­ми. Зокрема добродій А Трачук, кол. редактор «Кременецького Вістника» зголосив до УІ розвідку «Укр. преса за німецької окупації в 1941 - 1944 рр.» історично-бібліографічного харакгеру. Цю розвідку він нині викінчує, має її реферувати на засіданні Ііібліологічної Секції УВАН в Нью Йорку і після того перешле Вам через мене. Він має різні непорозуміння з УВАН, особистого харакгеру; і бажає друкуватися поза цією установою. Він має велику збірку архівних матеріалів, відозв, летючок, часописів і т.п. матеріалів зі згаданих часів.

7.   Проф. Микола Чубатий1, якого я зустрів в книгарні Сурмача, повідомив

2

мене, що в Римі стараннями Митрополита Сліпого засновується Український Католицький Університет для всіх віровизнань, праці якого мають бути оперті на архівах Ватиканської Бібліотеки, він є запрошений, між іншим на викладача,

і можливо невдовзі переїде з Нью Йорку до Риму...

3

8.   Інж. Ю. Сластіон виготовив розвідку «Про церкву Мазепи в Субото-
ві», історично-мистецьксго характеру, буде її доповідати на одному із засідань

 

1 Микола Чубатий (1889 - 1975) - відомий історик української церкви й права, дійсний член НТШ. Вивчав теологію, історію й право у Львівському та Віденському університетах, професор Львівського таємного Українського університету (1920 - 1923). Греко-католицької богословської семінарії, згодом - Академії (1927 - 1938), УВУ та Українського католицького університету (з 1963). З 1939 р. - у США, засновник і перший голова НТШ в Америці. Автор багатьох досліджень з історії церкви та права. Член-

засновник УІТ.

2

Сліпий Йосиф (1892- 1984)- видатний діяч Української ісатолицької церкви, Вер­ховний архієпископ Львівський і митрополит Галицький. Доктор богослов'я, проф. догматики, пізніше - ректор Греко-іштолицької духовної семінарії у Львові (Греко-католицької богословської академії), організатор Богословського наукового товариства, засновник та редактор квартальний «Богословія» (з 1923 р.), з 1931 р. - заступник голови Українського католицького союзу. Неодноразово був засуджений радянською владою й відбув 18 років у засланні в таборах Сибіру та Мордовії. Звільнений з таборів

за клопотанням Папи Римського, 1963 р. переїхав до Риму.

3

Юрій Сластіон (1903 - дату смерті встановити не вдалося) - архітектор, маляр і композитор, народився в Миргороді, з. 1949 р. - у США, Автор живописних, музичних творів, наукових статей.

Дет Групи VHAH і після того мас намір друкувати її в «Новому Літописі». ВІННІПЄІ Було би добре щоби Ви, перебуваючи випадково, в Денвері зазнайомились і цим матеріалом і може перетягли його на сторінки УІ?..

9 З розмов 3 різними особами маю можливість подати для відділу: Над чим щмцююм- українські науковці слідуючи відомости:

Страницы:
1  2 


Похожие статьи

Автор неизвестен - 13 самых важных уроков библии

Автор неизвестен - Беседы на книгу бытие

Автор неизвестен - Беседы на шестоднев

Автор неизвестен - Богословие

Автор неизвестен - Божественность христа