А Олененко - Історія формування кордонів азовської губернії 1775-1776 рр за матеріалами опублікованих джерел - страница 1

Страницы:
1  2 

УДК:930.2:94(1-04)(477.5/6)"1775/1776"

Анна Олененко

(м. Запоріжжя)

 

ІСТОРІЯ ФОРМУВАННЯ КОРДОНІВ АЗОВСЬКОЇ ГУБЕРНІЇ (1775 -1776 РР.) ЗА МАТЕРІАЛАМИ ОПУБЛІКОВАНИХ ДЖЕРЕЛ

Процес формування кордонів Азовської губернії протягом 1775-1776 років можна простежити за комплексом джерел, до яких належать ордери генерал-губернатора Т.О. Потьомкіна азовському губернатору В.О. Черткову, діловодна документація місцевих установ губернії, різноманітні описи території та кордонів Азовської губернії. Ці джерела дозволили реконструювати особливості формування території та кордонів губернії, установити особливості територіально-адміністративного устрою губернії, що, у свою чергу, було одним із чинників, який визначав особливості документообігу Азовської губернської канцелярії та фондування

документації канцелярії.

Ключові слова: Азовська губернія, Т.О. Потьомкін, В.О. Чертков, Азовська губернська

канцелярія.

Упродовж останньої чверті XVIII століття російським урядом послідовно реалізовувалася політика розширення кордонів імперії на півдні. Формування нових кордонів Російської імперії почалося після приєднання земель внаслідок Кючук-Кайнарджийського миру. Простежити процес їх формування можна лише за умови використання різноманітних історичних джерел. Наприклад, такі документи, як ордери правителя південноукраїнських губерній, демонструють процес адміністративного регулювання цього питання, рапорти азовського губернатора - процес виконання завдань щодо визначення кордонів губернії та, відповідно, зовнішніх кордонів Російської імперії. Суміжні питання, такі, як будівництво та облаштування фортець, розташування в них військових гарнізонів, створення мережі митних установ, які безпосередньо були частиною плану формування кордонів, також можна дослідити за документацією керівників південноукраїнських губерній. Допоміжними документами в рамках дослідження історії формування кордонів Азовської губернії є різноманітні описи земель, документація місцевих державних установ та інші.

На території Південної України були створені Новоросійська та Азовська губернії, генерал-губернатором яких став Г.О. Потьомкін. 14 лютого 1775 року була створена Азовська губернія [1, с. 55-56], губернатором якої призначили Василя Олексійовича Черткова. Ордер Григорія Олександровича Потьомкіна про призначення В.О. Черткова губернатором вийшов тільки 4 серпня 1775 року [2, c. 8-9], хоча він виконував обов'язки губернатора від часу створення губернії, про що свідчать ордери Г.О. Потьомкіна на ім'я В.О. Черткова та рапорти азовського губернатора.

Одним із найголовніших стратегічних завдань для губернаторів новостворених південних губерній стало укріплення зовнішніх кордонів держави. Для виконання цього завдання треба було спочатку остаточно визначитися з кордонами Азовської та Новоросійської губерній, зайнятися будівництвом та облаштуванням прикордонних фортець, розташуванням військових гарнізонів, створенням митних установ.

Документація, що стосується процесу формування кордонів південноукраїнських губерній, рясніє ордерами генерал-губернатора Г.О. Потьомкіна, який намагається якнайскоріше розібратися з цією справою для створення надійного заслону від Османської імперії. Уже 1 липня 1775 року Василю Олексійовичу Черткову був надісланий таємний ордер від генерал-губернатора, який зобов'язував зробити докладний опис земель Азовської губернії [2, c. 169-170; 3, c. 4]. В ордері від 18 липня 1775 року Г.О. Потьомкін вимагає надати пропозиції щодо раціонального розділення Азовської та Новоросійської губерній, включаючи землі, що відійшли до Російської імперії згідно з Кючук-Кайнарджийським мирним договором 1774 року, та землі колишньої Запорозької Січі [2, c. 172-173; 3, c. 4-7]. Генерал-губернатор радив В.О. Черткову розділити губернії на провінції, а їх, відповідно, на міста, узявши до уваги господарську корисність регіонів. Для цього необхідно було створити відомість, яка б включала інформацію про кількість, якісний склад та вид занять населення міст південноукраїнських губерній; після обгрунтування розташування міста приєднати землі для створення повіту, але обов'язково залишити місце для подальшого заселеннярегіону. Григорій Потьомкін також бажав почути рекомендації щодо розташування гарнізонів на прикордонній лінії та безпосередньо в губернії. У цих документах яскраво відображаються намагання Г.О. Потьомкіна швидко й одночасно якісно розділити губернії.

У листі Г.О. Потьомкіна азовському губернатору, надісланому в кінці серпня 1775 року, генерал-губернатор апробує розподіл південних земель між двома губерніями: "...мнение ваше с господином генерал порутчиком Текелием и генерал майором Муромцевым о положении обоим губерниям пределов оставлено в своей силе." [2, c. 178; 3, c. 11-12].

Після кількох місяців роботи щодо розділення земель Г.О. Потьомкін урешті-решт подає Сенату подання стосовно територіального устрою південного регіону [2, c. 181-182]. Правитель південних губерній на початку вересня пропонує офіційний розподіл території губерній, кликаючись на пропозиції П. Текелія, В. Черткова та М. Муромцева. У поданні опис кордонів підсилює свою інформативність за допомогою назв річок. Особливу увагу Григорій Олександрович Потьомкін звернув на фортецю Кінбурн, яка відійшла до Російської імперії в результаті підписання Кючук-Кайнарджийського миру (артикул 18) [4, c. 355]. Генерал-губернатор обгрунтовує необхідність приєднання фортеці саме до Новоросійської губернії, а не до Азовської, хоча фортеця й знаходиться на лівому березі Дніпра. Причиною прийняття цього рішення став той факт, що між вищезгаданою фортецею та територією Азовської губернії знаходилися татарські землі, отже, логічним рішенням було віднесення Кінбурну з округом до Новоросійської губернії.

Кордони Азовської губернії в поданні генерал-губернатора виглядають не досить чіткими і є достатньо умовними. Г.О. Потьомкін обмежується переліком земель та об'єктів: "В Азовской губернии быть нынешнему Донецкому пикинерному полку, Бахмуту с уездом и с поселенными там Бахмутским гусарским и частию Луганским пикинерным полками, равно и со всеми теми селениями, которые вне границы того уезда заняты, земле между старою и новою линиями, равно вся новая линия от крепости Александровской до реки Конский вод и по оной до нижнего края Великого луга, от крепости ж Петровской по берегу Азовского моря до устья Кальмиуса, также крепости Таганрогская, Святаго Димитрия Ростовскаго, Азов, Керчь, Ениколь с их уездами, да и все земли Донских казаков" [2, c. 181-182].

Одночасно з представленням нового територіального поділу південноукраїнських губерній Г.О. Потьомкін пропонує Сенату передати окремі землі зі Слобідської та Малоросійської губерній до Азовської, а саме міста Старі та Нові Водолаги та місто Тор з повітом [2, c. 181-182]. У жовтні такий розподіл дозволяється височайше затвердженою доповіддю Сенату [1, c. 221-223]. Г.О. Потьомкін одразу направляє ордер В.О. Черткову, у якому рекомендує прийняти новоприєднані землі до свого відома [3, c. 26-27]. Отже, результати роботи правителів південноукраїнських губерній щодо розподілу території Азовської та Новоросійської губерній урешті-решт були представлені керівництву держави.

Подальші територіальні зміни протягом 1775 року були пов'язані із упорядкуванням колишніх запорозьких земель. 6 листопада Г.О. Потьомкін апробує розподіл цих земель між двома губерніями, відповідно до якого лівобережні землі відійшли до Азовської губернії [2, c. 184; 3, c. 27]. Наступні територіальні зміни відбулися в 1778 році, але фактично вони вже не впливали на облаштування зовнішніх кордонів держави.

Для детального вивчення кордонів, для встановлення чітких меж між Азовською губернією та сусідніми губерніями, татарськими землями, необхідно взяти до уваги описи Азовської губернії, опубліковані в роботі Я.П. Новицького "Описание городов и границ бывшей Азовской губернии (1775 - 1783 гг.)" [5]. Публікація складається з двох частин: "Описания границ" та "Описания городов". У передмові Я.П. Новицький вказує, що представлені описи були знайдені ще в 30-х роках ХІХ століття А. Скальковським. Зупинимося докладніше на цьому описі кордонів. Вочевидь, опис був доповненням до карти Азовської губернії. Я.П. Новицький зазначає, що опис є копією, отже, автор публікував документ не з оригіналу. Опис займає дев'ять сторінок публікації і має вигляд таблиці, яка складається з двох колонок. Перша колонка - це безпосередньо опис кордонів, друга - "Описание прилежащих к Азовской губернии частей", у якому часто фіксуються покликання на попередні акти про територіальний поділ земель або пояснення про віднесення тих чи інших земель до певної губернії.

Так, перший кордон, зазначений в описі, лежить на території вздовж Азовського моря між річками Кальміусом та Бердою. Відповідно, навпроти цього запису в другій колонці зазначено, що Азовське море прилягає до території Азовської губернії. Зазначені кордони губернії

(пункт 3) в другій колонці мають покликання на домовленість із Новоросійським губернатором М.В. Муромцевим про розподіл земель по Дніпру. Є також примітка, що цей розподіл узгоджений із тогочасним губернатором Новоросійської губернії М.Д. Язиковим. Східні кордони, описані в пункті 11, також мають покликання, у цьому роді - на конвенцію 1704 року, згідно з якою спірні прикордонні землі повинні належати кубанським татарам.

Загалом опис містить 13 пунктів із характеристикою кордонів Азовської губернії. У публікації містяться примітки Я.П. Новицького, що стосуються уточнення місцезнаходження різних річок або населених пунктів, правильного прочитання географічних назв. Треба зазначити, що опис чітко окреслює кордони губернії. Документ містить детальний опис прикордонних земель. Опис кордонів, опублікований Я.П. Новицьким, є одним із найінформативніших джерел для вивчення територіального устрою Азовської губернії.

Друга частина археографічної роботи Я.П. Новицького - "Описание городов". Цей опис перевиданий Я.П. Новицьким у 1910 році. Річ у тому, що ідентичний опис міст ми можемо побачити на сторінках "Записок Одеського товариства історії та старожитностей", який опублікував М. Мурзакевич [6, c. 289-305]. Засновник цього товариства зазначає, що "Описание городов" знайдено в Катеринославі. Автор археографічної публікації стверджує, що цей документ можна датувати 1779 роком. У роботі А. Скальковського, який використовував цей опис, знаходимо покликання, згідно з яким опис міст знаходився у фонді межової комісії Катеринославського архіву. А. Скальковський зазначає, що опис був складений за розпорядженням Г.О. Потьомкіна в 1781 - 1782 роках [7, c. 256]. В.О. Пірко відзначає, що цей опис укладено згідно з вказівкою Сенату від 1 листопада 1777 року і приходить до висновку, що дата створення документу - 1781 рік [8, c. 195]. У роботі Р.Л. Молдавського "Нова Дніпровська лінія укріплень (1770 - 1791 рр.)" мова йде про 1782 рік [9, c. 51]. А.В. Бойко в роботі "Південна Україна останньої чверті XVIII століття: аналіз джерел" вказує, що порівняння кількісних даних про купецтво та міщанство в містах Азовської губернії в описі та інших документах дають можливість датувати опис не раніше 1782 року [10, c. 129].

Опис складається з дев'яти пунктів, що відповідає кількості повітових міст, та прикінцевої частини із загальною характеристикою Азовської губернії. До характеристики безпосередньо самих повітових міст додається перелік з короткою характеристикою об'єктів, що входять до певного повіту.

В описі міст міститься інформація про історію їх будівництва, наявність церков, час проведення ярмарків, наявність навчальних закладів, місцевих установ і т.д. Представлено статистичну інформацію про кількість населення, яке належало до різних прошарків. Корисним для дослідження територіального устрою є вказівка на відстані від описаних міст до великих міст у губернії.

Після опису кожного повітового міста містився додаток, який у документі формулюється таким чином: "в округе онаго города". Цей додаток містить перелік містечок, селищ, фортець, монастирів, фабрик та ін., розташованих на території описуваного повіту, із вказівкою місця розташування, занять місцевого населення, наявності географічних об'єктів - річок, лісів, озер, порогів і т.д.

Опису підлягали такі міста Азовської губернії: Катеринослав, Павлоград, Олександрівська фортеця, Маріуполь, Таганрог, Бахмут, Тор, Костянтиноград (Білевська фортеця), Царичанка. Опис включає, окрім повітових центрів, коротку характеристику близько десяти населених пунктів, двох монастирів, двох фабрик і т.д. На особливу увагу, у зв'язку з дослідженням зовнішніх кордонів Російської імперії, заслуговують описи фортець, що були розташовані на території Азовської губернії. Представлено матеріал про всі фортеці Нової Дніпровської лінії, Керч та Єнікале, фортецю Святого Димитрія Ростовського. Згадуються також фортеці, які були розташовані на території між Азовським морем і Міуським лиманом, Черепаха, Павлівська та Семенівська.

В останній частині "Изъяснение о всей вообще губернии" подано загальну інформацію, що покликана різнобічно охарактеризувати губернію. У поясненні зазначено, що Азовська губернія складається з 9 повітів. В описі містяться відомості про поселення на території Азовської губернії трьох гусарських, трьох пікінерних та грецького піхотного полків. Багато інформації стосується занять населення губернії, природи, наявності рік та річок і т.д.

Загалом опис кордонів та опис міст, опубліковані в "Описании ... " Я.П. Новицького, містять достатню кількість інформації для реконструкції кордонів Азовської губернії і, відповідно, зовнішніх кордонів Російської імперії.

Окрім регулювання територіальних розмежувань, свідченням активних дій щодо формування кордонів є низка заходів, до яких вдавалися генерал-губернатор разом із керівниками південноукраїнських губерній для укріплення вже сформованих зовнішніх кордонів Російської імперії, як-то: облаштування кордону форпостами, будівництво фортець, розташування гарнізонів, створення митниць і т.д.

Страницы:
1  2 


Похожие статьи

А Олененко - Історія формування кордонів азовської губернії 1775-1776 рр за матеріалами опублікованих джерел