Автор неизвестен - Кирило студинський як дослідник полемічної літератури XVI-XVII ст - страница 1

Страницы:
1 

Україна-Європа-Світ

УДК 94(477)

КИРИЛО СТУДИНСЬКИЙ ЯК ДОСЛІДНИК ПОЛЕМІЧНОЇ ЛІТЕРАТУРИ XVI-XVII СТ.

У статті досліджується діяльність К. Студинського у галузі досліджен­ня православно-католицької полеміки, аналізуються основні тенденції вивчення полемічного письменства у його науковій діяльності.

Ключові слова: К. Студинський, полеміка, полемічна література, пра­вослав'я, католицизм.

Важливою ланкою історико-літературознавчої спадщини К. Студинського було дослідження літератури XVI-XVII ст. Слід сказати, що православно-католицька полеміка кінця XVI-XVII ст. Належить до недостатньо вивчених тем в українській історіографії. Праці К. Студинського з даної проблематики утворюють одну з найкращих сторінок в історії української філології, належать до першорядних досягнень не лише української, а й взагалі слов'янської науки. У запропонованій стапті робиться спроба розкрити діяльність К. Студинського у дослідженні основної тенденції полемічного письменства в окреслений період.

Зауважимо, увага К. Студинського до полемічного періоду української літератури не випадкова: унія дала велетенський поштовх до національно-культурного пробудження суспільства, що знайшлося в кризовій межі: засилля чужинецького панування в культурно-духовному житті нації, втрата ключових позицій, зокрема, в духовно-церковному житті, вкрай незадовільний соціально-правовий і освітній стан українського духовенства, внутрішні незгоди і т.ін. Про це ми дізнаємося, зокрема, з праці К. Студинського "Полемічний лист Потія. Генеза і характеристика". У цій ситуації занепаду виявляється величезна кількість полемічних творів, покликавши до життя непересічні таланти і серед них чи не найбільший -І. Вишенський. На думку К. Студинського, причини цього пробудження в кінці ХVI ст. полягали у впливі реформаційної і пореформаційної католицько-єзуїтської діяльності. Церковно-релігійний занепад був дуже небезпечним для існування народу, оскільки церква була осередком української культури. Цей етап національно-духовного пробудження, таким чином, іде під егідою всього, що зв' язане насамперед з українською церквою. Саме в цій інституції зосереджені визначальні чинники духовного життя народу: віра як філософська категорія, письменство як духовний вираз народу, які разом і підготували грунт для самоствердження народу в його боротьбі за визволення. Уже через півстоліття в рух приходять широкі верстви суспільства - це Хмельницький. А початки цього піднесення знаходяться в кінці ХVI - початку ХVIІ ст. - в пробудженні релігійному й культурно-національному. Саме в цьому періоді К. Студинський приділяв увагу церковно-релігійному рухові, справедливо його розглядаючи як основу майбутнього всенародного вибуху. До уваги дослідника потрапляють і освітній рух, і граматичні праці кінця ХVI ст., і оновлення української культури ХVI-ХVIІ ст. у віршованій панегіричній літературі. В результаті діяльності вченого маємо цілу низку наукових праць, які досі не втратили своєї актуальності. Розглядаючи їх сьогодні, як зазначав Л. Сеник, неважко помітити цікаву тенденцію -безперервний "рух" української думки в напрямку інтелектуального самоствердження народу, який, виборюючи своє право на існування, знаходить підтвердження його в своїй мові, в церковно-релігійному житті та в системі власної освіти. Цей етап національно-духовного відродження, як і наступний, в першій половині ХІХ ст., центральними аспектами має філософські і культурні проблеми, у вирішенні яких лежить майбутнє - історична доля народу [1, с. 60-61].

Андрій Кліш

Основне, що прослідковується в науковій діяльності К. Студинського цього часу - це суспільно-культурницька спрямованість вибору тем й основних методів їх висвітлення. Один з відомих дослідників наукової творчості К. Студинського, І. Свєнціцький з цього приводу писав, що перші твори автора знаменували поширену на той час у Східній Галичині тенденцію щодо збору матеріалу, переказів - описів окремих художніх творів. Власне відбувалося логічне поєднання: "Час, в якому виступив Ювілят з своїми першими працями науковими, знаменується у Галичині методою - збирання матеріалу, реєстрації фактів і явищ літературного життя, біо- і бібліографії та переказу-опису поодиноких літературних творів. ...Історія і філологія у найширшому об'ємі перепліталися і творили майже одну цілість у тодішньому житті Галицької України" [2, с. 2].

Всього з даної проблематики було видано 18 праць, які хронологічно охоплюють часовий період між двома епохальними датами: 1569-1648 рр., що визначили зміни в політичному та духовному житті українців. Цей період характеризувався національним пробудженням. На той час припало так зване перше українське відродження, що проявлялося оживленням релігійно-церковного, освітньо-шкільного руху та книжково-письменницькою творчістю. Саме ці події прикували увагу вченого, але найбільше його зацікавив церковно-релігійний рух, що вилився в полемічній літературі як феномені того часу. Однак паралельно він не обминав увагою й інших жанрів [3, с. 60].

Важливою ознакою наукової спадщини К. Студинського є ґрунтовний аналіз праць, присвячених як знаковим подіям національного, літературного, культурно-освітнього й суспільно-політичного життя, так і провідним її представникам.

У працях із полемічної літератури К. Студинський зосереджував увагу на таких питаннях, як Унія 1596 р., діяльність І. Потія, С. Зизанія, М. Смотрицький.

Особливу увагу полемічній літературі приділив І. Франко, котрий, досліджуючи полемічне письменство, пояснив зумовленість виникнення полемічної літератури як нового явища в духовному житті даної епохи, надзвичайно істотного своїми наслідками, як для України, так і для Польщі. К. Студинський постійно співпрацював з Каменярем, який систематично рецензував його твори, критикував за деякі з них, за інші давав позитивну оцінку, висловлював свої власні міркування й бачення праць з полемічної літератури, що посідала домінуюче становище серед досліджень вченого літературного життя ХVI-ХVII ст.

Зокрема, у 1895 р. К. Студинський опублікував рецензію на працю І. Франка "Іван Вишенський і його твори" [4, с. 29-48]. На думку рецензента, повнота охоплення предмета дослідження, систематизація творів І. Вишенського дали змогу І. Франкові зробити цілісний аналіз творчості відомого полеміста. К. Студинський, незважаючи на позитивну в цілому рецензію, висловлює особисту позицію щодо оцінки як власне полемістів, так і їхніх творів. До речі, він піддав сумніву думку І. Франка щодо особи П. Скарги, вважаючи його одним з найобдарованіших й найерудованіших полемістів свого часу, категорично не погоджується з тезою й оцінкою Каменярем "Апокаліпзису".

Досить детально К. Студинський аналізував працю І. Франка "Z dziejow synodu Brzesiego 1596 г." [5]. Своє бачення зазначеної проблеми К. Студинський розглядав через призму не лише проведення Берестейського собору, а саме унії 1596 р. й ролі у цьому процесі І. Потія, С. Зизанія та М. Смотрицького. Зрозуміло, що такий підхід до дослідження цього питання є обмеженим, оскільки не розкриває усієї повноти не лише проведення собору, але й не оцінює його передумов та наслідків. На думку Я. Гординського, початком полемічної літератури К. Студинський вважав 1566 р. - час виходу трактату В. Гербеста "Wypisanie drogi". Від того часу розпочалася релігійна полеміка, яка відображала суть підготовки до Берестейської унії 1596 р. та оцінку її наслідків. У згаданій праці К. Студинський серед інших полемічних творів опублікував і трактат В. Гербеста [6, с. 10]. Це К. Студинський обгрунтував у праці "Пам'ятки полемічного письменства кінця XVI і поч. XVII в.", яка розпочала видавничу серію "Памятки українсько-руської мови і літератури" [7].

І. Франко у своїй рецензії на дану працю прихильно відгукнувся про неї. Він подав перелік творів, що увійшли в том, зокрема наголосив на такій пам'ятці, як "Відпис на другийлист Іпатія Потія від імени князя Костянтина Острозького". Заслуга К. Студинського, наголошував І. Франко, не тільки в публікації пам'ятки, але в тому, що він дійшов висновку, що її автором був М. Смотрицький. "Нема сумніву. - зазначив І. Франко. - Що збірка проф. Студинського заслужить собі вдячність спеціалістів, які займаються історією унії за передрукування рідких брошур, а особливо за публікування рукописних матеріалів. Додає їй вартості ще простора передова студія, в якій Студинський найширше зупиняється над брошурою Зизанія та над новознайденим твором Смотрицького (Клірика Острозького") [8, с. 151-152].

Цикл праць із згаданої тематики розпочала розвідка "Пересторога" - одна з перших науково-аналітичних праць, у якій узагальнив історичні аспекти й події щодо денаціоналізації українців, дослідив ставлення князя К. Острозького до питань унії тощо. І. Франко писав про "Пересторогу": "Не буду тут розбирати сього твору, якому присвятив спеціяльну монографію проф. Студинський, де дуже подібно виказав історичні і догматичні помилки полеміста. Критика ведеться особливо в догматичній часті з виразно латинського становища, але замало звернено уваги на характер і тенденцію "Перестороги" [9, с. 258].

К. Студинський першим зробив не тільки повний літературний аналіз "Перестороги", але й здійснив історичну критику твору, де торкнувся таких питань, як авторство і час написання. Встановивши авторство твору, він перейшов до її генези. У структурі праці дослідник прослідкував нахил до поєднання пам' ятки з історичним тлом і показав її як органічну цілість з усім життям народу - пам' ятка стає історичним фактом, що виростає з плину часу. Провівши надзвичайно докладний аналіз "Перестороги", К. Студинський показав її велику літературну цінність. У своїх висновках він був дуже обережним і робив їх лише на документальних свідченнях, що дає підстави говорити про високу наукову вартість його праці.

У праці про "Пересторогу" К. Студинський висвітлює питання правдивості поданих у ній історичних фактів і подій як історичного джерела, питання авторства твору - тут він схилився до думки І. Франка про Ю. Рогатинця й подав додаткові факти для підтвердження цієї гіпотези. Вчений ґрунтовно коментував явище денаціоналізації та полонізації українців. До цієї теми він не раз повертався, вивчав становище Православної Церкви в XVI ст., обговорював його причини, а також відношенням князя О. Острозького до унії. Розглянув він значення патріарха Єремії, який надав Львівському братству права ставропігії. У праці К. Студинського подано цілу плеяду історичних постатей, а автора "Перестороги" описав як людину освічену та начитану [6, с. 13]. Цікавою щодо княжих міжусобиць є думка проф. Є. Голубінського, проаналізована К. Студинським: "війни не спиняли князів від дбайливости о просвіту, сни она їм на серци лежала" [16, арк. 7]. Хоча автор "Перестороги" вбачає причину княжих кровопролить у занедбанні освіти, та К. Студинський вважає, що міжусобиці, зради - це є той спадок, який ми перейняли разом з християнством з Візантії.

Значне місце у "Пересторозі" відведено особі І. Потія. Загалом йому К. Студинський присвятив сім статей.

І. Потій - це символічна постать, його внесок у ствердження унії на землях Русі важко переоцінити. "Якщо унія берестейська не закінчила свого існування вже в перші роки, -цитував К. Студинський К. Терлецького, - то цей факт має завдячувати не тільки прихильності короля і еліти польської, але головне незвичній завзятості та енергії Іпатія Потія" [10, с. 21].

Однією з найгрунтовніших вважається його праця польською мовою "Piorwszy wyst^p literacki Hipacyusha Pocija", видана у 1902 р. Як бачимо, упродовж 1895-1902 рр. з часу виходу "Перестороги" і вказаної праці автора, відбувається процес зацікавлення полемічною проблематикою у 1903 р. було видано третій том "Памятников полемической литературы въ Западной Руси". Однак К. Студинський мав у своєму розпорядженні джерельні матеріали й документи, ще раніше, до виходу вказаної праці, що певним чином збагатило й розширило історіографію досліджуваної проблеми.

Дослідник розглядав твір І. Потія "Унію" і вказaв її джерела, але найкраще і найширше характеризує Потія в другій своїй праці, де говорить, що унія продовжила своє життя лише завдяки старанням і енергії Потія. Автор подає список творів Потія, що яскраво ілюструє, які ідеї займали думки останнього. На основі цього ми бачимо, що уся літературна діяльність І. Потія була присвячена унії - її підготовці, обгрунтуванню та обороні. В останній з цих праць К. Студинський доводить шляхом порівняння з іншими творами Потія, що автором "Relici" - міг бути тільки Потій, про що свідчать деякі вислови та фрази й уся ідеологія цієї брошури вказує на це безсумнівно.

Доповненням до цих праць є стаття про те "Хто був автором "Апирресіса" [11, с. 1-20], де вчений досліджує дискусію щодо авторства цього твору. Одні говорять, що автором цього твору був Петро Аркудій, інші приписують її І. Потію. К. Студинський порівяв з іншими працями полеміста і робить висновок, що автором твору міг бути лише Потій. Такої ж думки дотримувався і М. Грушевській у своїй "Історії української літератури" [12, с. 392].

В 300-ліття смерті І.Потія Студинський виголосив промову на концерті в Коломиї [13, с. 1], де показав значення і заслуги І. Потія перед греко-католицькою церквою. Наступного року він видав ще й книжку на честь ювілею І. Потія [6, с. 15].

Ще однією працею, яку К. Студинський присвятив І. Потію є "Полемічне письменство в р. 1608" [14], де охарактеризовано два стародруки з 1608 р.: польський, що не дійшов до нас "Herasiae ignoranciac y Polityko popow y nieszczan practwa Wilenskiego" і українсько-польська брошура "Гармонія" і довів, що автором цих творів міг бути лише Потій. Ще один твір Потія, який дав поштовх до написання К. Студинським однойменної праці була "Оборона флорентійського собору" 1603 р. [6, с. 17], таку ж назву мав лист Потія до кн. Клирика Островського, якого перший намагався перетягнути на сторону унії. Кількома роками перед тим полеміст написав перший лист (1598 р.) до князя, але він загубився, зате збереглася відповідь на другий лист К. Островського, віднайдений і надрукований вперше К. Студинським.

Потій так і не дізнався хто ховався під іменем Клирика Островського. І лише В.Копітар в одному з листів до Д. Зубрицького за 1843 р. висловив припущення, що К. Островський це, можливо, М. Смотрицький [15, с. 37], однак не довів цього. К. Студинський підтримує думку

B. Копітара і аргументує її докладніше.

К. Студинський чимало уваги присвятив двом українським православним полемістам

C. Зизанію і М. Смотрицькому. Зокрема, "Пам'ятках полемічного письменства кінця XVI і початку XVII в." він опублікував твір С. Зизанія "Казаньє святого Кирила Патрїарха іерусалимського. О антіхристг) и знакох его" (Вільно, 1596) та брошуру Щасного Жебровського "Kakal, ktory rozsiewa Stepanek Zizania" (Вільно, 1595), яка була спрямована проти "Катехизису" С. Зизанія.

К. Студинський стверджував, що "Брошура Зизанія сповнила свою ціль. Вона відстрашувала особливо низші верстви від унії і католицизму" і була дуже популярна. "Казаньє" цікаве і цінне саме як свідчення завзяття, із яким православні виступали проти Берестейської унії [3, 67].

У наукових працях К. Студинського М. Смотрицький практично завжди виступає як супротивник І. Потія. К. Студинський у своїй публікації кореспонденції Дениса Зубрицького" (Львів, 1901) [15] вказав на те, що Клирик Острозький - це М. Смотрицький.

Дослідник провів ґрунтовний аналіз творів Клирика у порівнянні із творами М. Смотрицького, водночас зауважив, що хоч остаточне рішення про особу Клирика не відповідало припущенням В. Копітара і його, то праця не була б марною, бо в пошуках за автором внесено ясність у генезу творів Клирика і виявлено місця споріднености із творчістю М. Смотрицького [3, с. 68]. Із думкою К. Студинського погодився І. Франко, підкреслюючи, що "найменший Клирик - се молодий Мелетій Смотрицький; проф. Доказав се понад усякий сумнів" [9, с. 259].

До особи М. Смотрицького К. Студинський звертався також у праці про "Антіґрафе" -про однойменний полемічний твір М. Смотрицького 1608 р. Це своєрідний діалог між

І. Потієм і М. Смотрицьким, у якому обидва виявили себе людьми високоосвіченими, глибоко ознайомленими із західноєвропейською католицькою і протестантською богословською літературою. Щодо М. Смотрицького, то дослідник констатував момент зневіри у протестантизмі, коли він покидає Православну Церкву в тяжкий для неї час. І тоді західноєвропейська освіта, завдяки якій служив православ'ю, привела його до католицизму.

Праці К. Студинського в галузі церковно-релігійної полемічної літератури є першими на українській мові. До цього на цю тему виходили праці лише на російській та польській мовах. Як зауважив І. Свєнціцький: "Це безперечно одинока в українській філології скупина праць, об'єднаних широким дослідчим замислом... " [2, с. 5]. Подальше вивчення історико-літературознавчої спадщини К. Студинського є важливим завданням української історіографії.

Список використаних джерел

1. Сеник Л. Кирило Студинський / Любомир Сеник // Українська літературознавча думка в Галичині за 150 років: Хрестоматія / Львівський національний ун-т ім. Івана Франка. Інститут літературознавчих студій / Л.Т. Сеник (ред.). - Л., 2002. -Т. 1 - С. 60-64. 2. Свєнціцький І. Загальна характеристика наукової діяльності академіка Кирила Студинського / Іларіон Свєнціцький. - Львів, 1927. - 9 с. 3. Єдлінська У. Кирило Студинський (1868-1941). Життєписно-бібліографічний нарис / Уляна Єдлінська. - Львів, 2006. - 309 с. 4. [Рецензія]: Іван Вишенський і єго твори. Написав др Іван Франко // Записки Наукового товариства вмени Шевченка. - 1895. - Т. 5. - Кн. 1. - С. 29-48. 5. Студинський К. Причинки до історії Унії: Критичні замітки на розвідку дра Івана Франка п з "Z dziejуw Synodu Brzeskiego 1596 r., поміщ[еної] в "Kwartalnik-y Historycz-ім", 1895, Rocz. IX. - S. 1-22. / Кирило Студинський - Львів, 1895. - 21 с. 6. Гординський Я. Академік Кирило Студинський як дослідник літератури ХVI - XVII ст. / Ярослав Гординський. - Львів: Друк. НТШ, 1929. - 84 с. 7. Студинський К. Пам'ятки полемічного письменства кінця XVI і поч. XVII в. Т. І. / Кирило Студинський. - Львів, 1906. - 314 с. (Памятки українсько-руської мови і літератури. Видає Археографічна комісія НТШ. Т. 5). 8. Франко І. Пам'ятки українсько-руської мови / Іван Франко // Іван Франко. Зібрання творів у п'ятдесяти томах. - Т. 37. Літературно-критичні праці (1906-1908). - К.: "Наукова думка", 1982. - С. 151-152. 9. Франко І. Історія української літератури. Часть перша. Від початків українського письменства до Івана Котляревського / Іван Франко // Іван Франко. Зібрання творів у п'ятдесяти томах. - Т. 40. - К.: "Наукова думка", 1983. -С. 258. 10. Studzinski C. Ze studyow nad literatura polemiczna / Studzinski C. - Krakow: Nakladem Akademji Umiej^tnosci, 1905. -30 s. 11. Хто був автором "Ауи^пС з р.1599? Написав др. Кирило Студинський // Записки НТШ. - 1900. - Т.35-36. - Кн. 3-4. -С. 1-20. 12. Грушевській М. Історії української літератури. Культурні і літературні течії на Україні в 15-16 вв. І перше відродження (1580-1610) / Михайло Грушевський. - К., 1927. - Т.5. - С. 392. 13. Студинський К. Святочна промова в тристалітє смерти Іпатія Потія, дня 16 грудня 1913 р. на духовнім концерті в Коломиї / Студинський К. // Руслан. - 1913. -№ 283. - С. 1. 14. Студинський К. Полемічне письменство в р. 1608. Студія Кирила Студинського // Записки Наукового товариства імени Шевченка. - 1911. - Т. 104. - Кн. 4. - С. 5-37. 15. Студинський К. З кореспонденції Дениса Зубрицького (Роки 1840-1853) / Студинський Кирило // Записки НТШ. - Львів, 1901. - Т. XLIII. - С. 1-66. 16. Центральний державний історичний архів України у м. Львові. - Ф. 362. - Оп. 1. - Спр. 73 (Студинський К. Праця "Старине перекладне письменство XVI ст.") - 155 арк.

Андрей Клиш

КИРИЛЛ СТУДИНСКИЙ КАК ИССЛЕДОВАТЕЛЬ ПОЛЕМИЧЕСКОЙ ЛИТЕРАТУРЫ XVI-XVII ВВ. В статье исследуется деятельность К. Студинского в области исследования право­славно-католической полемики, анализируются основные тенденции изуче­ния полемического литературы в его научной деятельности. Ключевые слова: К. Студинский, полемика, полемическая литература, православие, католицизм.

Andriy Klish

KYRYLO STUDYNSKYY AS RESEARCHER OF POLEMIC WRITING OF THE XVI-XVII CENTURIES The article examines the activities of K. Studynskyy study in Orthodox-Catholic polemics, the study analyzes the main trends in the polemic literature of his scientific activities. Key words: K. Studynskyy, polemic, polemical literature, Orthodoxy, Catholicism.

Страницы:
1 


Похожие статьи

Автор неизвестен - 13 самых важных уроков библии

Автор неизвестен - Беседы на книгу бытие

Автор неизвестен - Беседы на шестоднев

Автор неизвестен - Богословие

Автор неизвестен - Божественность христа