А Б Зубкова - Класифікація витрат на якість продукції машинобудівного підприємства - страница 1

Страницы:
1 

Стратегія економічного розвитку України, вип. 22—23 (2008)

УДК 658:331 А. Б. Зубкова, асистент

кафедри фінансів, контролінгу

та зовнішньоекономічної діяльності НТУ «ХПІ»

КЛАСИФІКАЦІЯ ВИТРАТ НА ЯКІСТЬ ПРОДУКЦІЇ МАШИНОБУДІВНОГО ПІДПРИЄМСТВА

Забезпечення конкурентоспроможності продукції машинобудівних підприємств за су­часних умов інтеграційних процесів у світовій економіці залежить від ефективності управління якістю на підприємстві. Визначення ефективності управління якістю на ма­шинобудівному підприємстві за економічними показниками обмежено існуючим підхо­дом до врахування витрат на якість. Запропоновано класифікацію витрат на якість доз­воляє проводити системний моніторинг загальних витрат або інвестицій в управління якістю на машинобудівному підприємстві для забезпечення якості продукції.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: конкурентоспроможність, управління якістю, система управління якістю, витрати на якість, витрати на попереджуючи заходи, витрати на навчання, ефек­тивність системи управління якістю, машинобудівне підприємство.

Питання визначення витрат на забезпечення якості продукції набуває особливо­го значення при управлінні якістю на машинобудівних підприємствах, що орієнту­ються на забезпечення конкурентоспроможності своєї продукції на світовому рин­ку, оскільки витрати на якість є складовою собівартості та ціни продукції машинобудівних підприємствах. Так, з урахуванням цінового фактору поряд фак­тором якості при забезпеченні конкурентоспроможності продукції вітчизняних машинобудівних підприємств, станом на 2007 рік питома вага експорту машинобу­дівної продукції у загальному експорті України досягла лише рівня 2004 року та склала 17,22 % [6]. В ту ж чергу, відбувається імпортозаміщення машинобудівної продукції навіть на внутрішньому ринку: з 2004 року по 2007 рік перевищення ім­порту над експортом машинобудівної продукції України зросло з 9,6 до 15,4 % [6].

Розглядати витрати на якість як окрему категорію вперше запропонував Дж. Джуран (1951 рік). Дж. Джуран визначив витрати на якість як витрати, яких би не було за умови бездефектного виробництва (1960 рік) [9, 10]. Бестерфілд визначив витрати на якість як ті витрати, що виникають при не досягненні продуктом або послугою якості, встановленої у вимогах підприємства та його контракті із клієн­тами та суспільством (1994 рік) [9].

Проте, найбільшого поширення набуло визначення витрат на якість, що надав Джон Ч. Шоттміллер: «Витрати на якість являють собою різницю між фактичною собівартістю продукції або послуг та її можливою (зменшеною) собівартістю, ви­значеною при умові відсутності випадків надання неякісних послуг, відказу продук­ції або виникнення невідповідності при її виробництві» [1, 7].

У подальшому витрати на якість отримали наступні визначення: «витрати на якість — витрати на гарантію та забезпечення якості, а також збитки, понесені че­рез невідповідність рівня якості» або «витрати на якість — витрати на попереджу­ючи заходи та визначення якості плюс збитки через внутрішній та зовнішній брак» (Дєйл та Планкетт, 1999 рік) [9].

Отже, можна зробити висновок, що у процесі своєї еволюції поняття «витрати на якість» стало вміщувати у собі не лише витрати на корегуючи заходи підприєм­ства, а й на попереджуючи заходи для уникнення можливості виникнення невідпо­відності продукції та збитків підприємства у майбутньому.

Виділяють два основні види витрат якість: витрати на невідповідність та витра­ти на відповідність. Витрати на невідповідність — це прямі збитки через виробни­цтво невідповідної продукції. Витрати на відповідність поєднують у собі всі витра­ти з попередження виробництва неякісної продукції або її вилучення до того, як вона потрапить до споживача [3, 7].

© А. Б. Зубкова, 2008

Згідно з класифікацією, що надав Арманд В. Фейгенбаум, витрати на якість по­діляються на такі категорії (1956 рік) [4, 5, 12, 10]:

— внутрішні витрати на невідповідність;

— зовнішні витрати на невідповідність;

— витрати на контроль якості;

— витрати на попередження можливості виникнення невідповідності.

До витрат на невідповідність належать внутрішні витрати на невідповідність та зовнішні витрати на невідповідність. До витрат на відповідність належать витрати на контроль якості та витрати на попередження можливості виникнення невідповід­ності. Сума цих витрат складає загальні витрати на якість [3, 7].

Внутрішні витрати на невідповідність (брак) пов'язані із невідповідністю або браком, що були визначені до того, як продукція потрапила до споживача, або від­ходами виробництва [9]. Внутрішні витрати на невідповідність є витратами, що з' являються на підприємстві через невідповідність на будь-якому етапі «петлі якос­ті» [10].

Зовнішні витрати на невідповідність (брак) пов' язані із невідповідністю та де­фектами, що виявлені після доставки споживачеві готової продукції, або із незадо­воленістю споживача [7; 9]. Зовнішні витрати на невідповідність представляють собою витрати через невідповідність продукту вимогам споживача [9].

Витрати на контроль (оцінку) якості — це витрати, спрямовані на не допущення появи у споживача неякісної продукції [7]. Витрати на контроль якості є витратами на оцінювання досягнення вимог до якості продукції [9].

Витрати на попередження можливості виникнення невідповідності (попере­джуючи заходи) представляють собою інвестиції, спрямовані на не допущення не­відповідності якості продукції, що виробляється, необхідним технічним характери­стикам або вимогам споживача [6]. Витрати на попередження можливості виник­нення невідповідності є витратами або інвестиціями у встановлення, попередження та зниження ризику невідповідності або помилки, що виникають через будь-які функції підприємства [9].

Попередніми дослідженнями структури витрат на якість було встановлено, що витрати на попереджуючі заходи складають досить малу частку у загальному обсязі витрат на якість (близько 5 %), порівняно із витратами на контроль (близько 25 %) та на невідповідність (близько 70 %) [4].

Аналіз досліджень у галузі управління якістю та, зокрема, управління витратами на якість, показав, що збільшення витрат на відповідність призводить до зменшен­ня загальних витрат на якість. Визначений попередніми дослідженнями взаємо-зв' язок між витратами на якість та рівнем якості продукції демонструє, що існує певний рівень економічної рівноваги для підприємства у структурі витрат на якість, після якого підприємство потребує все більших інвестицій у попереджуючи заходи для збереження досягнутого рівня якості продукції, та витрати на попере­джуючи заходи наближаються до розміру загальної суми витрат на якість [4, 5, 9, 11]. Отже, для кожного окремого підприємства є доцільним визначити, як бажаний рівень якості продукції, так й співвідношення та розмір витрат на якість підприємс­тва з урахуванням умов забезпечення конкурентоспроможності підприємства на ринку за співвідношенням «ціна—якість».

Слід зауважити, що в категорії витрат на попередження можливості виникнення невідповідності навчання є лише однією із багатьох складових витрат, які укрупне­но представлені у наступному вигляді [4, 10]: управління якістю; управління про­цесом; планування якості іншими підрозділами; контрольне та вимірювальне облад­нання; забезпечення якості поставок; аудит системи якості; програму покращення якості; навчання питанням якості; витрати на попереджуючі заходи, що не були враховані.

Виходячи із переліку та пріоритетності таких витрат, а також загальної долі ви­трат на попередження можливості виникнення невідповідності вага витрат на «на­вчання питанням якості» в загальному обсязі цієї категорії витрат на якість зазви­чай є досить незначною. За таких умов витратам на впровадження нових знань, у тому числі й на «навчання питанням якості», не приділяється належна увага на під­приємстві.

Таким чином, аналіз останніх досліджень та публікацій, які присвячені питанню економіки якості та управлінню якістю, показав, що поточна діяльність з управлін­ня якістю на підприємстві полягає, головним чином, у площині корегуючи заходів та, відповідно, великій долі витрат на невідповідність. Це є неефективним з точки зору структури та розміру загальних витрат на якість. Тому метою даної статті є удосконалення класифікації витрат на якість, що дозволяла би проводити систем­ний моніторинг загальних витрат або інвестицій в управління якістю на машинобу­дівному підприємстві із подальшим визначенням ефективності таких інвестицій.

Як було зазначено вище, збільшення витрат на попередження невідповідності заходи призводить до зменшення витрат на невідповідність або брак. Елементом таких витрат є витрати на «навчання питанням якості». Проте, не завжди достатнім є навчати персонал лише питанням якості та зволікати іншими аспектами профе­сійного та особистого розвитку співробітників, що сприятиме покращенню діяль­ності та попередженню витрат на невідповідність.

Сучасна економіка швидкоплинного поширення нових знань вимагає їх постій­ного та своєчасного впровадження у діяльність підприємства. Лише за умов на­вчання співробітників: не тільки на етапі впровадження системи управління якістю, а залежно від потреб відповідності вимогам та очікуванням зацікавлених сторін, перш за все споживачів, — підприємство може зменшити витрат на якість, більша частка яких пов' язана саме з корегуючими заходами, а не з попереджуючими.

Тому автором пропонується доповнити класифікацію витрат на якість у катего­рії витрат на попередження можливості виникнення невідповідності складовою ви­трат на навчання або впровадження нових знань, що, на відміну, від існуючої кла­сифікації приділяє більшу увагу навчанню співробітників як передумові забезпе­чення якості продукції та засобу зменшення загальних витрат на якість (рис. 1).

Витрати на якість

на вЇЇЕІсть

Витрати на контроль якості

поперлі™

Внавча™

на не&сть

Зоннв=стьна

Рис. 1. Класифікація витрат на якість з урахуванням витрат на навчання

Ефективність інвестування у забезпечення якості продукції підприємства про­водиться на підставі наступних показників: співвідношення між загальними витра­тами на якість та виручкою підприємства [8; 4], а також між витратами на якість по категоріям та виручкою підприємства [4]; співвідношення між загальними витра­тами на якість та доданою вартістю підприємства [8]; питомою вагою певної кате­горії витрат у загальних витрат на якість [8]; відношенням різниці між зниженням витрат невідповідність та збільшенням витрат на попереджуючі заходи до виручки підприємства [4]; співвідношення між загальними витратами на якість та трудоміст­кістю [4].

Проте, виходячи із встановленої попередніми дослідженнями залежності між витратами на попереджуючі заходи та витратами на невідповідність [4, 5, 9, 11], ав­тором пропонується визначати ефективність інвестування у навчання за показни­ком зниження витрат на невідповідність.

Навчання співробітників є одним із виміром культури якості [2]. Використання запропонованої автором класифікації витрат на якість сприятиме визначенню ефек­тивності інвестування у культуру якості та оцінювання ефективності системи управління якістю за показником зниження витрат на невідповідність.

Таким чином, сучасна світова економіка та інтеграційні процеси в ній призвели до зміни пріоритетів у фінансуванні витрат на забезпечення якості. Все більша ува­га повинна приділятися ролі та внеску окремого співробітника у кінцевий продукт. Невідповідність цим пріоритетам зараз породжує ще більший розрив у майбутньо­му між бажаним та існуючим рівнем конкурентоспроможності продукції підприєм­ства. Інвестуючи у знання своїх співробітників, підприємство робить свій внесок у зменшення загальних витрат на якість, що одночасно підвищує економічну ефектив­ність його діяльності. При управління якістю на промисловому підприємстві за умов інтеграції все більшу увагу потрібно приділяти саме попереджуючим захо­дам, що спрямовані на втілення необхідних змін у діяльність підприємства шляхом навчання та розвитку його співробітників.

Апробацію запропонованої автором класифікації витрат на якість та перевірку гіпотези щодо можливості визначення ефективність інвестування у навчання за по­казником зниження витрат на невідповідність було проведено на одному з провід­них машинобудівних підприємств Харківського регіону.

Стисла характеристика підприємства дослідження: на підприємстві з 2000 року впроваджено систему управління якістю (СУЯ), сертифіковану за стандартом ISO 9001:2000. Ключовою складовою продажів підприємства є експорт продукції на зов­нішні ринки Росії, Казахстану, Болгарії, Польщі, Угорщини, Молдови, Узбекистану та Канади. Кількість співробітників підприємства дорівнює близька 5000 чол. За показником чистого доходу підприємство увійшло до рейтингу кращих компаній України у машинобудівній галузі 2007-2008 рр.

Досліджуючи витрати на якість підприємства було встановлено наступне. На підприємстві не ведеться системний аналітичний облік витрат на якість за всіма вказаними вище категоріями: облік обмежено витратами на невідповідність. Тому для проведення подальшого дослідження було запитано дані відповідних підрозді­лів підприємства. При цьому слід зазначити, що витрати на контроль якості розпо­ділені загалом по підприємству, зокрема за підрозділом управління якістю. Аналі­тичний облік таких витрат на підприємстві не ведеться, а тому виявилося не можливо з' ясувати обсяги, напрямки та структуру фінансування витрат на конт­роль якості.

Дані за обліком витрат на якість підприємства дослідження за 2006—2008 роки надали змогу визначити середнє значення категоріях у структурі витрат на якість без врахування витрат на контроль якості (табл. 1). Сукупні витрати на невідповід­ність складають 93,275 % від суми витрат на якість без врахування витрат на конт­роль якості. Відповідно витрати на попереджуючи заходи складають лише 6,725 % від суми витрат на якість.

Проведення кореляційного аналізу між витратами на попереджуючи заходи під­приємства дослідження, зокрема на навчання, та витратами на невідповідність по­казало, що існує протилежна залежність (r = -0,494): зменшення витрат на навчан­ня призводе до збільшення витрат на невідповідність, та, навпаки, збільшення витрат на навчання призводе до зменшення витрат на невідповідність.

Таблиця 1

СТРУКТУРА ВИТРАТ НА ЯКІСТЬ (НА ПРИКЛАДІ МАШИНОБУДІВНОГО ПІДПРИЄМСТВА)

Найменування витрат на якість

Питома вага, %

Витрати на попереджуючи заходи, у т.ч.

6,72

Витрати на навчання

6,14

Витрати на сертифікацію та аудит СУЯ

0,58

Витрати на невідповідність, у т.ч.

93,28

Внутрішні витрати на невідповідність

61,55

Зовнішні витрати на невідповідність

31,73

Разом

100,00

На підставі результатів кореляційного аналізу було проведено регресійний ана­ліз, за результатами якого встановлено квадратичний або кубічний характер регре-сійної залежності. Проте кубічна залежність не розглядалась у подальшому, оскіль­ки отримане значення коефіцієнту бета за незалежною змінною витрат на навчання у кубі практично дорівнювало нулю (EDUCOSTF**3 = -7,00689327E-11). Таким чином, було отримано наступне значення квадратичної регресії за залежною змін­ною витрати на невідповідність та незалежною змінною — витрати на навчання:

DC = 38,363384 х EC - 0,000060456 хEC2 - 241472,0671 ,(1)

де DC — витрати на невідповідність, грн; EC — витрати на навчання, грн.

Інтерполяція даних за витратами на навчання дала змогу спрогнозувати зміну витрат на якість підприємства дослідження на протязі наступних чотирьох років, оскільки саме за цей період для підприємства дослідження проявився квадратичний характер залежності витрат на невідповідність від витрат на навчання: при посту­повому збільшенні витрат на навчання на 100 000 грн на рік відбулось зменшення витрат на невідповідність у 3,89 разу, а загальна сума витрат на якість зменшилась у 2,53 разу. При цьому для підприємства дослідження було визначено критичне значення витрат на навчання (350 тис. грн на рік), оскільки витрати нижче цього рівня призводять як до збільшення витрат на невідповідність, так і до збільшення загальних витрат на якість.

Як було вище, автором пропонувалось визначати ефективність інвестування у попереджуючі заходи за показником зниження витрат на невідповідність. При цьо­му в якості «відтоку» було взято витрати на навчання, а в якості «притоку» — роз­мір зниження витрат на невідповідність у порівнянні із попереднім періодом (ро­ком). Для розрахунку було використано прогнозні дані, що було отримано на підставі регресійної залежності (див. формула 1). Застосування методи оцінки інве­стицій до визначення ефективності інвестування у попереджуючи заходи на під­приємстві дослідження, зокрема розвиток культури якості, на основі збільшення витрат на попереджуючи заходи (витрат на навчання) по критерію зниження витрат на невідповідність показало, що NPV такого проекту складає 235 641,14 грн, а IRR = 31,3502 %.

Таким чином, запропонована автором класифікація витрат на якість дозволяє визначити «вузькі місця» у діяльності машинобудівного підприємства через визна­чення структури витрат на якість підприємства та попередити збільшення витрат на невідповідність у майбутньому шляхом інвестування у витрати на навчання.

Отже, на підставі аналізу поняття та структури витрат на якість, автором було запропоновано класифікацію витрат на якість, що вміщує в собі витрати на навчан­ня у категорії витрат на попередження виникнення невідповідності як передумові забезпечення якості продукції та засобу зменшення загальних витрат на якість. Ви­користання запропонованої класифікації витрат на якість сприяє визначенню ефек­тивності інвестування у попереджуючі заходи виникнення невідповідностей по продукції машинобудівного підприємства, зокрема у розвиток культури якості під­приємства. Надана автором класифікація відрізняється від попередніх тим, що вра­ховує всі витрати на навчання співробітників підприємства, а не лише витрати на «навчання питанням якості».

Література

1. Балукова М. В. Затраты на качество: от теории к практике // Методы менеджмента качества. — 2005. — № 3. — С. 5—8.

2. Зубкова А. Б. Модель оцінювання культури якості на промисловому підприємстві / А. Б. Зубкова // Економіка: проблеми теорії та практики: Збірник наукових праць. — Ви­пуск 232: В 5 т. Т. IV. — Дніпропетровськ: ДНУ, 2001. — С. 1019—1042.

3. Кампанелла Дж. Экономика качества. Основные принципы и их применение. М.: РИА «Стандарты и качество». — 2005. — 232 с.

4. Круглов М. Г., Шишкин Г. М. Менеджмент качества как он есть. М.: Эксмо, 2006.

— 544 с.

5. Сырцов А. И., Невзлин Б. И. Основы стандартизации и контроля качества продукции в электромеханике: Учебник. Луганск: СНУ им. В.Даля, 2003. — 232 с.

6. Товарна структура зовнішньої торгівлі України у 2004-2008 роках / Офіційний сайт Державного комітету статистики України — http://www.ukrstat.gov.ua.

1. Шоттмиллер Дж. Затраты на качество стимулируют процессы непрерывного сове­ршенствования // Методы менеджмента качества. — 2003. — № 2. — С. 4—9.

8. Halis M., Oztas A. Quality cost analysis in ISO 9000-certified Turkish companies // Managerial Auditing Journal. Vol. 11. No 1. 2002. pp. 101—104.

9. Setijono D., Dahlgaard J. J. The value of quality improvements // International Journal of Quality & Reliability Management. Vol. 25. No. 3, 2008. pp. 292—312.

10. Tsai W.-H. Quality cost measurement under activity-based costing // International Journal of Quality & Reliability Management. Vol. 15. No. 1, 1998, pp. 119—152.

11. Weheba G. S., Elshennawy A. K. A revised model for the cost of quality // International Journal of Quality & Reliability Management. Vol. 21. No. 3, 2004. — pp. 291—308.

12. Willis T. H., Willis W. D. A quality performance management system for industrial construction engineering projects //International Journal of Quality & Reliability Management. Vol. 13. No. 9, 1996, pp. 38—48.

Стаття надійшла до редакції 09.12.2008 р.

Страницы:
1 


Похожие статьи

А Б Зубкова - Класифікація витрат на якість продукції машинобудівного підприємства