Б К Мигаль - Класова боротьба в українському селі навколо питань землеустрою - страница 1

Страницы:
1  2 

Електронна бібліотека

видань історичного факультету

Харківського університету

Мигаль Б. К. Класова боротьба в українському селі навколо питань землеустрою (1921 - 1925 рр.) // Вісник Харківського університету. - 1969. -№ 35: Історична серія. - Вип. 3. - Харків: Видавництво ордена Трудового Червоного Прапора державного університету імені О. М. Горького, 1969.-C. 20 - 27.

При використанні матеріалів статті обов'язковим є посилання на її автора з повним бібліографічним описом видання, у якому опубліковано статтю. Дана електронна копія статті може бути скопійована, роздрукована і передана будь-якій особі без обмежень права користування за обов'язкової наявності першої (даної) сторінки з повним бібліографічним описом статті. При повторному розміщенні статті у мережі Інтернет обов'язковим є посилання на сайт історичного факультету.

Адреса редакційної колегії:

Україна, 61077, Харків, пл. Свободи, 4,

Харківський національний університет ім. В. Н. Каразіна,

історичний факультет. E-mail: istfac@univer.kharkov.ua

©Харківський національний університет ім. В. Н. Каразіна; історичний факультет ©Автор статті

©Оригінал-макет та художнє оформлення - зазначене у бібліографічному описі видавництво ©Ідея та створення електронної бібліотеки - А. М. Домановський; А. О. Баскакова

Випуск З

ВІСНИК ХАРКІВСЬКОГО УНІВЕРСИТЕТУ

Історична серія

1!

КЛАСОВА БОРОТЬБА В УКРАЇНСЬКОМУ СЕЛІ НАВКОЛО ПИТАНЬ ЗЕМЛЕУСТРОЮ (1921—1925 pp.)

Б. К- Мигаль

Радянська історична наука значну увагу звертає на вивчення істс рії колгоспного будівництва, політичної і організаторської діяльносі Комуністичної партії та Радянського уряду, спрямованих на соціал| стичну реорганізацію сільського господарства у відбудовний періоі Увага до цієї проблеми цілком закономірна і виправдана. Історія кол госпного будівництва в країні і, зокрема, на Україні знаходить все пси ніше висвітлення у літературі останніх років. На жаль, цього не можні сказати про розробку питань, що розкривають процес відбудови сілн ськогосподарського виробництва після закінчення громадянської віі ни. Недостатньо досліджені проблеми піднесення економіки індивід; альних селянських господарств, залучення селянства до соціалістичної[1] будівництва шляхом  планового  регулювання  господарського житі села, а також організація всебічної державної допомоги селянству.

Останнім часом з'явилося багато робіт, в яких розглядаються вкі зані проблеми [2]. Б} цих роботах у більшій чи меншій мірі поряд з осної ними питаннями визначених тем розглянуті і проаналізовані форм селянського землекористування та їх еволюція до суцільної колектив зації. Однак автори майже не торкаються класової боротьби, яка пр< ходила на селі на грунті землеустрою. Безумовно, питання соціалісти ного землеустрою заслуговує на більшу увагу дослідників. Адже пр тягом ряду років землеустрій був засобом, спрямованим на піднесені сільськогосподарського виробництва, одним з шляхів до колектиі зації.

Класова боротьба в українському селі.,

В цій статті робиться спроба визначити класові позиції сільської бідноти, середняків і куркулів в питанні землеустрою і показати хід боротьби навколо нього в українському селі у відбудовний період.

* * *

У ході соціалістичної революції трудяще селянство України одер­жало від Радянської влади близько 15 млн. дес. поміщицької, держав­ної, удільної та церковної землі. Одноразово за рішенням Рад та комі­тетів незаможного селянства проводилася конфіскація земельних лиш­ків у великих куркульських господарствах.

Ліквідувавши поміщицькі господарства, Радянська влада дала можливість мільйонам селян позбавитися злиднів, експлуатації і по­стійної загрози вимирання. У країні почався інтенсивний процес осе-реднячування села.

Після закінчення громадянської війни перед Радянською державою постали нові завдання: відбудувати зруйноване господарство, створити базу,для корінних соціалістичних перетворень як у промисловості, так і в сільському господарстві. Виходячи з конкретної обстановки, що склалася у радянських республіках, Комуністична партія поставила завдання відбудови сільського господарства, базуючись на індивідуаль­них селянських господарствах[3].

Розорене війною сільське господарство країни переживало ката­строфічний спад. Щбб піднести його економіку, необхідно було відшу­кати матеріальні засоби і кошти, змінити економічну політику часів громадянської війни на нову політику і забезпечити зміцнення політич­ного союзу між робітничим класом і селянством.

Розгорнуті рішення, спрямовані на виконання цих завдань, схвалив X з'їзд РКП (б).

Одним з реальних засобів, який мав привести до поліпшення еко­номічного становища селянських господарств, ставав землеустрій.

Розподіл конфіскованої поміщицької і лишків куркульської землі на Україні в основному було закінчено до середини 1922 р. Тепер перед основною.масою селянства постало завдання: освоїти одержану землю, ввести її в господарський обіг. При існуючій земельній плутанині і да­лекоземеллі для великої кількості безкінних і безреманентних госпо­дарств це виявилось неможливим. Необхідно було ліквідувати хиби в землекористуванні, щоб забезпечити економічний розвиток малозе­мельної бідноти та здешевити собівартість продуктів виробництва. Іні­ціативу в розв'язанні цих питань взяла на себе держава диктатури про­летаріату. В низці законів Всеукраїнських з'їздів Рад і Сесій ВУЦВКу були чітко визначені порядок і строки проведення землеустрійних ро­біт на території республіки [4].

Більш детально питання про заходи Радянського Уряду, спрямовані на розв'я-»ання землеустрою, запровадження прогресивних форм землекористування та загальні іаслідки проведеної роботи, розглянуто в статті «Велика Жовтнева соціалістична )еволюція і землеустрій селянських земель на Україні», вміщеній у Республікан-ъкому міжвідомчому науковому збірнику «Питання історії народів СР'СР», 1967, № 5.

В учбовому посібнику «Історія Української РСР», т. 2, («Наукова думка», К., 1967) на стор. 204 помилково вказано, що початок землеустрійним роботам на селян-'.ьких землях поклала резолюція VIII Всеукраїнського з'їзду Рад (січень 1924 р.) і що емлеустрій «здійснювався на Україні протягом 1924—1925 рр.». Фактично землеустрїй-іі роботи на надільних селянських землях з метою усунення черезсмужжя і далеко-іемелля розпочалися одночасно з розподілом поміщицької земельної власності і не [рипинялися до проведення суцільної колективізації.

Виходячи з завдань соціалістичного будівництва і інтересів п важної більшості сільського населення та спираючись на ленінсі кооперативний план, Комуністична партія та Радянський уряд в п тиці проведення землеустрою основним критерієм вважали поступе перехід до комуністичних форм господарювання. Це означало, що , жава брала на себе зобов'язання в першу чергу землевлаштувати лективні господарства, вважаючи цю форму землеустрою найбільш ціональною. Близьким до колективної форми землеустрою було і мадське багатопілля, що закладало шляхи до впровадження досягн агротехніки і використання складних сільськогосподарських маї та ін. Третьою вигідною формою землеустрою була організація вис ків із запровадженням громадських сівозмін.

Основний закон про трудове землекористування, схвале 27 травня 1922 p. II сесією ВУЦВК шостого скликання, вважав м< ливим проведення землеустрою і за старими формами землекорис вання, як то: подвірно-участкова, черезсмужна, хутірська і відруб общинна і мішанаОднак ці форми землеустрою були визнані не цільними, бо вони не сприяли зміцненню основної маси селянських г подарств, або вели до утворення куркульських господарств і в майб ньому могли стати гальмом у справі колективізації.

Таким чином, рекомендовані Комуністичною партією та уряд форми землеустрою передбачали розвиток громадської солідарності ред трудящого селянства та вели до поступового руйнування вікове консерватизму дрібнобуржуазних мас.

Наведення порядку в землекористуванні сприяло поліпшенню с новища сільської біднота. Ці заходи не, влаштовували сільську б] жуазію. Куркуль при таких умовах втрачав свої економічні перева а нерідко був поставлений перед фактом вилучення земельних лишк які він приховував. Доки залишалася невлаштована земля, куркулі було зручніше оббирати сільську бідноту або привласнювати її зем

Цінний матеріал про ставлення різних груп селянства до пита землеустрою дають анкети, розповсюджені Наркомземом УРСР у 1923 по різних районах України. Серед питань анкети стояло і таке: «Я виступає противником землеустрою»?' У більшості випадків на це г тання відповідали, що противниками землеустрою виступають «всі у кого земоргани відбирають або відібрали лишки землі», «заможн клас», тобто куркульські прошарки села[5]. Вказуючи на «уркуля противника землеустрою, журнал «Звезда», орган Катеринославське губкому КП(б)У, писав: «Основним гальмом у землеустрої стало к) кульство, яке одержало відрубні і хутірські ділянки, жило приспіву чи і не бажало загального землеустрою»[6].

За землеустрій з самого початку виступили ті групи селян, 5 одержали землю в ході соціалістичної революції і опинилися перед ; лекоземеллям, черезполосицею та іншими земельними незгодан У першу чергу це сільська біднота, яка не мала достатньої кілької живого та мертвого реманенту і в умовах існуючої земельної плутани не могла ввести в господарський обіг одержаних ділянок землі. У F дянської держави не вистачало необхідних коштів, щоб допомогти мы йонам розпорошених селянських господарств. Ось чому в цих обстаи нах частина бідноти змушена була брати позики у куркулів на каба; них умовах. Не бажаючи знову попадати в -економічну залежність і

1 Стенографический отчет II сессии ВУЦВКа VI созыва, 24—27 мая 1922 Изд-во Всеукраинского Центрального Исполнительного Комитета. Харьков, 19 стор. 109—114.

Класова боротьба в українському селі.

\ куркуля, сільська біднота, спираючись на підтримку диктатури проле­таріату, стала активним поборником землеустрою. У вказаних анкетах , НКЗС на питання: «Хто виступає ініціатором землеустрою»? знаходи-;' Мо відповідь: «КНС та сільська біднота». Одна з анкет містила таку , відповідь: «Дійсними ініціаторами і прихильниками справи являються виключно бідняки» '-. В іншій — більш яскрава відповідь (село Кобиж-Г ча, Ніжинського округу): «Прихильниками землеустрою виступили міс­: цева організація КНС, передові люди, які побували на фронтах грома­; дянської війни, майже всі червоні партизани» [7]. У деяких анкетах вка-' зувалося, що землеустрій підтримували «більш  культурне покоління середняків і прийшлий елемент»[8]. Остання категорія — це робітники, які змушені були осісти на селі в зв'язку з розрухою у промисловості. Що стосується ставлення середняків до питань землеустрою, то , вони в своїй значній частині проявляли хитання. Такої позиції в першу ; чергу дотримувались ті представники цього прошарку, які в ході рево-

■ люції не одержали землі. Саме вони боялися, що під час землеустрою їх земельні ділянки підуть у загальну розверстку і, таким чином, бу­г дуть втрачені. Ці землі середняків здебільшого куплені на трудові за­. ощадження в дореволюційний час, були добре оброблені. Вказуючи на

такі настрої середняків, окружна нарада земельних робітників, Про-скурівщини 23—25 вересня 1924 р. відзначала, що «середняки бояться землеустрою, бо вважають, що ті землі, які вони купували і опрацьо-I вували довгі роки, будуть переділені»[9].- Значна кількість середняків [ вважала, що бувша надільна земля—це непорушна власність, яка ні І в які переділи при будь-якому законодавстві йти не може, бо «це моя J кров, це моє життя»[10]. До подібних висновків нестійких середняків спо-\ нукала і куркульська агітація.

і ' Щоб зламати консерватизм середняка, необхідна була величезна і роз'яснювальна робота, і. наполегливість. У цій кропіткій, державно ко­; рисній справі на допомогу партії і урядові прийшли класові організації і незаможного селянства. Організації незаможних першими порушують f питання про проведення землеустрою в земельних товариствах. Так, на

■ з'їзді КНС Одеського повіту, що відбувався в лютому 1923 p., було ви­: рішено клопотати перед органами влади про проведення в повіті зем-I леустрою «а площі 200 тис. дес.[11]. У 1923 р. в с' Петрівка на Миргород-f щині 52 сім'ї незаможних селян дружно почали боротьбу за проведення і землеустрою із впровадженням чотирипільної сівозміни. Проти вимоги 'f, незаможників виступили куркулі. Боротьба за землеустрій на селі була ; перенесена в окружний виконавчий комітет, а потім і в окружну судову [ земельну комісію. Органи Радянської влади підтримали бідноту, і в селі

було проведено землеустрій[12]. Такі випадки мали місце в десятках сіл !■ кожного району республіки.

І       Внаслідок роз'яснювальної роботи організацій   незаможників се­редняк все частіше і частіше стає спільником сільської бідноти і разом і з нею виступає проти куркульства, яке намагалося зберегти старі фор­' ми землекористування.

Класова боротьба в українському доколгоспному селі, що точилася І навколо питань землеустрою, набувала найрізноманітніших форм. Перш І • за все куркулі використовували радянське законодавство, зокрема своє

1 ЦДАЖР УРСР, ф. 27, оп. 5, спр. 350, арк. 91.право участі, як землекористувачів, в зборах земельних товариств. Bot прагнули схилити учасників зборів до прийняття вигідних для себе р шень. Як відомо, рішення про проведення землеустрою набувало чш ності, коли його схвалювали дві третини членів земельного товариств та була зібрана відповідна сума грошей для оплати землеустрійних рс біт '. Опираючись на ці положення «Земельного кодекса», куркулі від хиляли пропозиції бідноти про проведення землеустрою. Так, у с. Ста ровірівка Красноградського округу в 1923 р. 26 куркулів виступшц проти 611 селян, які схвалили рішення про землеустрій. Нічого не до мігшись на зборах, глитаї звернулися із скаргою до районної судової комісії. Судова комісія відхилила безпідставне протиставлення вол| меншості абсолютній більшості трудівників села. І землеустрій булв проведено[13]. У с. Березівка іПервомайського округу проти 522 дворіі членів КНС і сільської бідноти, які наполягали на проведенні земле устрою в 1923 p., виступили куркулі. На боротьбу з біднотою 21 кур кульське господарство села згуртував бувший волосний писар. Сам вії користувався 21 дес. землі при наявності 5 їдців, тобто мав значний ли шок землі. Куркулі Березівки теж всіляко намагалися відвернути селяї від переходу до нової системи землеустрою. Мета їх була цілком оче видною: приховати землі при існуючій плутанині і тим самим зберегті свої економічні переваги[14]. В с. Кобижча Ніжинського округу проті сільської бідноти, членів КНС, виступили куркулі та їх прихильним з числа «зятів і родичів куркулів, які одержалй від них  по смужц землі для надання своїй групі більш поміркованого забарвлення» [15].

Нерідко на зборах земельних товариств при обговоренні питанні про землеустрій між куркулями і сільською біднотою відбувалися гостр суперечки, які переходили в бійку. Журнал «Земельник» писав, щі у Вінницькому окрузі в 1924 р. під час обговорення цих питань «булі вже чимало випадків, коли селянські збори з цього приводу закінчува лися гострими суперечками, а то й просто бійкою між двома, трьом! ворожими групами» [16].

Хар/актеризуючи класову боротьбу, що розгорілася в селах Кате ринославщини в 1924 р., губком КП(б)У в журналі «Звезда» писав «Гальмом до проведення землеустрою стали конфлікти, які виникаюті між окремими групами селян. Особливо гальмують куркулі, які не ба жають віддавати своїх кращих ділянок і вдаються до зриву догово рів»[17]. На ці ж причини вказував відділ землеустрою і меліораці НКЗС УРСР в звіті за 1925/26 рік. Тут значилося, що зе'млевпоряджен ню заважає «надзвичайна активність, яку проявляють в окремих окру гах куркульські верстви» [18].

Інколи куркулі діяли і більш підступно. Враховуючи прагненні сільської бідноти до ліквідації черезсмужжя, далекоземелля і відсут ності у неї необхідних коштів для оплати робіт по землеустрою, кур кулі погоджувалися внести необхідну суму. При цьому ставилася умо ва: кращі землі будуть відведені тим господарствам, які внесуть гроші З цього приводу Наркомзем УРСР у докладній записці Держплану рес­публіки від 21 березня 1925 р. вказував: «Були і такі випадки, колі

1 Стенографический отчет II сессии ВУЦВКа VI созыва, 24—27 мая 1922 і

Класова боротьба в українському селі...

куркулі за право вибору і відводу до однієї ділянки кращих земель сплачували всі затрати по землеустрою і тим створювали для бідняць­ких і середняцьких господарств кабальні умови існування» [19]. Так, у селі Олексієвка Бердянського округу оце з 1921 р. було порушено питання про проведення землеустрою. Почали збирати гроші. Але куркулі .ви­рішили повернути справу по-своєму. Підмовивши частину середняків, вони добилися, що земля, причому краща і розташована ближче до сёла, у жовтні 1922 р. була розподілена за їх бажанням. Багато кур-і кулів при цьому закріпили за собою і земельні лишки. В той же час біль­' ше 100 бідняцьких господарств залишилося майже зовсім без землі. Сіль­ська біднота звернулася за підтримкою, до радянських установ. Кур­кулі затіяли судову тяганину. Тільки в 1924 р. питання^про влаштування землі було розв'язане на користь бідноти[20]. У Костянтинівському райо­ні Донецької губернії в 1924 р. куркулі провели землеустрійні роботи окремо від основної маси селян. У результаті такого землеустрою сіль­ська біднота одержала значно гірші землі[21].

Не відмовлялися куркулі і від випробуваних у дореволюційні часи методів «впливу» на землемірів, вдаючись до підкупів і хабарів. При цьому вони враховували склад землеустрійників, серед яких був чи­малий прошарок старих спеціалістів. Ми не можемо відкидати і мож­ливість свідомих провокацій з боку «спеців», щоб настроїти бідноту проти Радянської влади. Такі дії землемірів приводили до того, що у кур­кулів залишалися кращі землі і в розмірах, які значно перевищували надільні норми. На IV з'їзді КНС селянин Лісун розповідав, що в с. Анкерман Мелітопольського округу землю розподіляли куркулі, одержуючи її «і на брата, і на свата, і на кума, і на кого хочеш, кого і в живих немає» [22]. Безумовно, такий розподіл викликав незадоволен­ня сільської бідноти. На IV сесії ВУЦВК сьомого скликання народний комісар земельних справ Клименко говорив, що «суперечки на грунті землеустрою виникали і в зв'язку з тим, що спершу землеміри обслу­говували ті верстви населення, які мали гроші» [23].

Намагаючись пёрешкодити проведенню землеустрою, куркулі вдавалися і до судової тяганини. Вони скаржилися, що землеустрій пе­рекроює їх землі, встановлює нові невигідні для них межі, приводить до незаконного відібрання землі. Затіяні куркулями судові справи за­важали, втіленню в життя рішень земельних товариств про проведення землеустрою. З розгортанням роботи по влаштуванню земель невпинно росла і кількість судових позивів куркулів проти вимог бідноти. На V Всеукраїнському з'їзді КНС велика кількість делегатів вказувала, що проведення землеустрою гальмує куркуль, затіваючи судову тяганину. Так, делегат Ізюмського округу Ф. Є. Федорченко говорив: «Куркуль шукає таких, як він, і починається судовий процес, доходить до району, потім до округу і далі. А внаслідок получається, що він має кращі зем­лі»[24]. На подібні зловживання вказували на з'їзді делегат Кузьменко з Лубенщини, Кравченко з Харківського округу, Сухенко з Могилівсько-го округу. Тесленко з Кам'янецького округу та інші[25].

7 Там же, стор. 33—46.

Характеризуючи цю форму класової боротьби куркуля проти зеї леустрою та її розмах, Г. І. Петровський на X з'їзді КП(б)У говор" що за останні два роки з 251 тис. справ, розглянутих земельними су вими комісіями республіки, 50% стосується «боротьби бідноти і сер няків з куркулем за землеустрій»[26]. Яскраву картину зволікання зем устрою з допомогою судової тяганини дає звіт Наркомзему X з'їздо Рад України. На 1 серпня 1926 р. через судову тяганину землевпор дження тривало один рік на 11,7% всієї землевпорядкованої пло два — на 48,3%, три — на 31,1%, чотири — на 7,1%, п'ять — на 1,3 і шість років — на 0,5% землевпорядкованої площі[27]. Наведені да яскраво свідчать про те, що майже повсюдно куркуль чинив опір зе леустрою, зволікав його, намагаючись зберегти свої економічні перев ги на селі і не дати можливості сільській бідноті і середнякові піднес продуктивність господарства.  Розв'язуючи  питання землеустрою:, з мельні судові комісії незмінно ставали на захист класових інтере сільської бідноти і середняків. При цьому вони керувалися основни принципами аграрної політики диктатури пролетаріату. Одночасно во захищали незаможне селянство від спроб куркуля використати но економічну політику в своїх інтересах. Земельні судові комісії суро проводили прямолінійну політику непорушності трудового землекор стування.

Терплячи поразки на зборах земельних товариств, де біднота і редняки єдиним фронтом виступали за проведення землеустрою, не зн ходячи підтримки з боку органів державної влади, куркуль вдаєть до залякувань і терору. Картину класової боротьби навколо питань зе леустрою змалював у виступі на нараді по роботі на селі при Г РКП (б) 22 вересня 1925 р. секретар Полтавського губкому КЩб) Г. О. Ракітов. Він говорив: «Активний опір куркульських груп про" денню землеустрою посилюється з кожним днем. Форми цього опо різноманітні — від самих простих «мирних» під прапором закону і з мельного кодексу — до самих хуліганських, методів фізичного приму терористичних та інших видів збройного опору» [28].

Найбільш жорстоко куркулі розправлялися з своїми односільч нами, які виступали застрільниками у проведенні землеустрою. Та у с. Веремієвка Золотоніського округу у квітні 1925 р. куркулі вби двох членів КНС, які виступили за землеустрій *. У с. Жашкове Лубенщині від їхніх рук загинув активний пропагандист землеустро М. Ковтун[29]. У селі Петрівка на Миіргородщині куркулі напали на сіл кора М. К. Іващенка. Під час нападу Іващенко був важко поранени а його дружину вбили [30].

Вдається куркуль і до масового терору, підпалюючи господарсь будівлі та хати прихильників землеустрою.. Так, протягом 1925 р. кіл ка пожеж на цьому грунті виникло у Турівському, Роменському і Ч тівському районах Полтавської губернії[31].

Куркульський терор був спрямований і проти землеустрійникі Так, сільські багатії, неодноразово погрожували землемірові Синя ської сільради Роменського округу, вимагаючи припинити складай'

* ЦДАЖР УРСР, ф. 1, оп. 2, спр. 3773, арк. 107.

Класова боротьба в українському селі

землеустрійних планів. Коли погрози не залякали представника Радян­ської влади, куркулі підпалили креслярню, в якій і згоріли всі плани вого поділу земель '.В селі Мутині Конотопського округу п'ять озброє­них куркулів, незадоволених землеустроєм, що розпочався на селі, в ніч 12 на 13 серпня 1925 р. вирішили знищити землеустрійні документи, цією метою вони залізли в хату, де лежали плани землеустрою.. Зем-ІІіеустрійник І. М. Усенко став захищати документи. Озвірілі куркулі ||бнли мужнього захисника інтересів сільської бідноти[32].

v Але куркульські вилазки і терор не могли залякати передову, най-5ільш свідому частину бідняків і середняків; які' виступали ініціато­рами землеустрою. Рух селян за землеустрій з місяця в місяць зростав || міцнів, ламаючи опір класового ворога — куркуля. На кінець відбу­довного періоду було землевлаштовано 2,8 млн. дес. селянських зе,-Імель[33].

Землеустрій був одним з проявів боротьби за соціалізм, боротьби, ріка «крок за кроком, вершок за вершком» вела до завоювання «нової і соціалістичної Росії» і фактйчно-стала «боротьбою за громадський об-іробіток землі»[34]. Соціалістичний землеустрій був одним з елементів комплексі політичних і економічних заходів, здійснюваних Комуні-Гстичною партією і диктатурою пролетаріату, який долав «вікову силу кадички дрібного власника, змінював його психологію, переконував се-Тлянина в перевагах нового життя» [35].

Постійно підтримуючи сільську бідноту і спрямовуючи її- боротьбу ■ проти куркульства  щодо  питань землеустрою,  Комуністична партія •і Радянський уряд ставили завдання Піднести сільськогосподарське ви­робництво і тим самим в умовах існування диктатури пролетаріату на­близити селянство до колективного   господарювання, повернути село з старих шляхів розвитку сільського- господарства на шлях соціалістич­них перетворень. У запеклій • класовій боротьбі, що точилася навколо землеустрою, ще більше міцнів союз робітників і трудящих селян, що забезпечило в майбутньому масовий перехід трудівників села до колек­тивного ведення господарства. .      ' ,

1 ЦДАЖР УРСР, ф. 27, оп. 6, спр. 510, арк. 3.


[1] «Історія селянства Української РСР», т. 1. розд. З, К-, «Наукова думкі 1967: Розвиток народного господарства Української РСР. 1917—1967, т. 1, ра II—IV, К., «Наукова думка», 1967; М. И. Бахтин. Союз рабочих и креста в годы восстановления народного хозяйства. М., Соцэкгиз, 1961: П. П. Б а ч и ський. Допомога радянської держави і робітничого класу селянству України у в будові селянського господарства в 1921—1923 pp. Збірник наукових робіт аспіран кафедр історії КПРС вузів УРСР. Вип. III, Вид-во Київськ. ун-ту, 1958; В. П. Л н и л о в. Земельные отношения в советской доколхозной деревне. «История ССС 1958, № 3; його ж. Создание материально-технических предпосылок коллектиі зации сельского хозяйства. М., 1957; П. М. Денисовець. Диференціація сел: ства України в умовах непу та її вплив на виробниче кооперування села (192 1929 pp.). «Український історичний журнал», 1968, № 1; А. И. КалмьгКі О некоторых вопросах расслоения советской деревни в годы восстановитель» периода (1921—1925 гг.). Вестник МГУ, серия IX, 1960, №3; С. П. Трапезі ков. Исторический опыт КПСС в социалистическом преобразовании сельскі хозяйства. М., Госполитиздат, 1959; И. Трифонов., Очерки классовой борі в СССР в годы нэпа. М., 1960; 3. П. Шульга. Підготовка суцільної колекті зації на Україні. К.( 1960.

Страницы:
1  2 


Похожие статьи

Б К Мигаль - Класова боротьба в українському селі навколо питань землеустрою