Т П Шалаева, А М Зінченко - Кластеризація регіону як стратегічний інструмент підвищення його інвестиційної привабливості - страница 1

Страницы:
1 

УДК 330.341.1

Т. П. Шалаева, асист. кафедри регіональної економіки,

А. М. Зінченко, студентка, ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана»

КЛАСТЕРИЗАЦІЯ РЕГІОНУ ЯК СТРАТЕГІЧНИЙ ІНСТРУМЕНТ ПІДВИЩЕННЯ ЙОГО ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ПРИВАБЛИВОСТІ

АНОТАЦІЯ. У статті визначено та проаналізовано основні тенден­ції формування стратегій підвищення міжнародної конкурентоспро­можності регіонів у країнах-членах ЄС та Україні. Визначено пере­ваги, які надає кластерна модель для розвитку економіки та під­вищення інвестиційної привабливості на регіональному рівні.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: конкурентоспроможність, стратегія конкуренто­спроможності, кластери, інноваційні стратегії, інвестиційна при­вабливість, регіони.

АННОТАЦИЯ. В статье определены и проанализированы основ­ные тенденции формирования стратегий повышения междуна­родной конкурентоспособности регионов в странах-членах ЕС и Украине. Определены преимущества, которые предоставляет клас­терная модель для развития экономики и повышения инвестици­онной привлекательности на региональном уровне.

КЛЮЧЕВЫЕ СЛОВА: конкурентоспособность, стратегия конкурен­тоспособности, кластеры, инновационные стратегии, инвестици­онная привлекательность, регионы.

ANNOTATION: In the article the authors identified and analyzed key trends of shaping strategies to improve the international competiti­veness of the regions in the EU member states and Ukraine. Benefits that the cluster model provides for economic development and raising the investment attractiveness on the regional level are defined.

KEY WORDS: competitiveness, strategy of competitiveness, clusters, innovation strategies, investment attractiveness, regions.

Інвестиційна діяльність — визначальний фактор економічного росту будь-якої країни. Тому питання її активізації є особливо актуальним. Світова історія доводить, що залучення ресурсів у формі інвестицій є дієвим засобом піднесення національної еко­номіки. Від створення сприятливого інвестиційного клімату в Україні залежить подальший її соціально-економічний розвиток.

Надходження капіталу до того чи іншого регіону визначається його конкурентними можливостями і перспективами їх нарощу­вання. Підприємницький капітал спрямовується в ті регіони і

© Т. П. Шалаєва,

А. М. Зінченко, 2011сфери діяльності, де можна розмістити конкурентоспроможні ви­робництва та організувати прибутковий бізнес.

Під конкурентоспроможністю регіонів ми розуміємо потен­ційні можливості вести конкуренцію, а конкурентну перевагу розглядаємо як наявність певних вищих характеристик регіону в порівнянні з іншими. Конкурентоспроможність регіонів характе­ризується міжрегіональними відмінностями за рівнем інновацій­ного розвитку, надходженнями прямих іноземних інвестицій, розвитком малого та середнього підприємництва, розвитком ін­фраструктури, наявністю кваліфікованих кадрів, рівнем продук­тивності праці та зайнятості.

Ключовою проблемою регіонального розвитку є значні дис­пропорції соціально-економічного стану регіонів, низька конку­рентоспроможність та інвестиційно-інноваційна діяльність. Гос­подарство деяких регіонів сьогодні базується на одній — двох галузях, підприємства яких є сировинними або виробляють про­міжну та низькотехнологічну продукцію. Знижується конкурен­тоспроможність окремих регіонів на зовнішньому ринку: питома вага майже половини областей в загальноукраїнському експорті не перевищує одного відсотка.

Досвід розвитку провідних країн світу засвідчує, що підви­щення конкурентоспроможності економіки можливо досягти ли­ше шляхом переходу на інноваційну модель розвитку, кінцева мета впровадження якої полягає в підвищенні добробуту грома­дян за рахунок прискорення економічного росту.

Інвестиції в даний момент обмежені не тільки з боку пропози­ції, але і з боку попиту. Тобто, причина недостатності інвестицій, необхідних для реструктуризації економіки країни, полягає не тільки в дефіциті ресурсів, відсутності інститутів інвестування або низькому ступені розвитку знань у цій області. Розвиток ін­вестицій стримується слабким попитом з боку підприємців — їх прямих споживачів в реальному секторі економіки. Попит на ін­вестиції, в свою чергу, досить низький тому, що підприємці вва­жають, що прибутковість нових видів діяльності не окупить від­повідних капітальних вкладень.

Саме з урахуванням цих обмежень доцільно звернутися до можливості формування регіональних кластерів.

Кластер — це територіально-галузеве добровільне об'єд­нання підприємств, які тісно співпрацюють з науковими уста­новами та органами місцевої влади з метою підвищення кон­курентоспроможності власної продукції та економічного зрос­тання регіону.

Кластерний підхід є основою для створення нових форм об'єднання знань, стимулюючи виникнення нових науково-тех­нічних напрямків і їхніх комерційних додатків, а також непрямим чином підтримуючи сферу освіти, університетську науку та вен­чурний бізнес.

Переваги для бізнесу: поліпшується кадрова інфраструктура; з'являється інфраструктура, умови для досліджень і розробок; знижуються витрати; з' являються можливості для більш успіш­ного виходу на міжнародні ринки, формується основа, базис для одержання додаткових конкурентних переваг, обумовлених не властивостями товару, послуг, а наявністю розвинених систем просування товару; управлінських рішень на основі вивчення змін зовнішнього середовища. Для малих і середніх підприємств кластер може істотно знижувати бар' єр виходу на ринки збуту продукції та поставок робочої сили, сировини та матеріалів. Ви­користовуючи репутацію кластера, підприємства одержують нові можливості доступу до фінансових ресурсів.

Кластер повинен мати такі ознаки:

1) наявність підприємства-лідера, що визначає довгострокову спільну стратегію регіональної економічної системи;

2) територіальна локалізація основної маси господарюючих суб' єктів-учасників кластерної системи;

3) стійкість стратегічних міжнародних господарських зв' язків у рамках кластерної системи, включаючи її міжрегіональні та міжнародні зв' язки;

5) наявність спільних корпоративних систем управління, біз-нес-процесів, централізованого контролю та аналізу.

При цьому діяльність кластера націлена, насамперед, на гене­рацію нових інвестицій, тобто створення «додаткових інвести­цій», що є основною стратегією розвитку кластеру.

Майкл Портер в роботі «Конкурентна перевага націй» прихо­дить до наступного висновку: «...при розробці інвестиційної полі­тики перехідні економіки мають прагнути розвивати взаємозалеж­ні промислові кластери на основі базових і допоміжних галузей».

В світовій практиці кластерна модель виробництва стала сьо­годні дуже популярною. Останні 20 років ознаменувались по­стійно зростаючою боротьбою держав за підвищення своєї кон­курентоспроможності. Фактично, головним завданням кожної дер­жави в ринковій економіці в сучасних умовах стала мобілізація зусиль на збільшення своїх конкурентних переваг. Щоб цього до­сягти, більшість країн світу використовує кластерну модель вироб­ництва.

В ЄС сьогодні зафіксовано більше 2000 регіональних класте­рів. На основі аналізу діяльності кластеризованих фірм можна зробити кілька узагальнень:

— кластеризовані фірми є більш інноваційно-спрямованими, ніж некластеризовані;

— інноваційні кластеризовані компанії більш ніж вдвічі охо­чіше замовляють дослідження в інших фірм, університетів та до­слідницьких центрів, ніж у середньому у Європі;

— кластеризовані фірми набагато частіше патентують іннова­ційні продукти та торгові марки ніж інші інноваційні компанії;

— більше половини кластеризованих компаній згідні з тим, що належність до кластера стимулює розширення меж їх актив­ності;

— зв' язки між кластерами та інноваціями на регіональному рівні є менш складними для реалізації.

Регіональний рівень кластеризації промисловості є найбільш важливим і реальним до реалізації вже сьогодні, він не потребує бюджетного фінансування та виступає консолідуючим чинником для регіональних еліт. Учасниками регіонального кластера ста­ють, з одного боку, профільні комісії обласних рад народних де­путатів та профільні управління обласних державних адміністра­цій, з іншого — обласні об' єднання роботодавців та профспілок, регіональні наукові центри НАНУ, обласна асоціація банків, ре­гіональні відділення торгово-промислових палат, конфедерацій ділових кіл, галузевих асоціацій, спілок, об' єднань, провідні під­приємства, ВУЗи та НДІ.

Стримуючими факторами для формування та розвитку клас­терів в Україні на даний час є: низька якість управління бізнесом, відсутність орієнтації багатьох підприємств на міжнародний ри­нок; слабкий рівень розвитку територіальних коопераційних структур, які, як правило, самостійно не справляються із завдан­ням розробки та реалізації пріоритетів для просування інтересів регіонального бізнесу; недостатній рівень планових рішень по територіальному господарському розвитку; великі горизонти до­сягнення очікуваних результатів, тому що реальні вигоди від створення кластерів виявляються лише через 5—10 років.

Все вище зазначене потребує посилення уваги уряду, оскільки успішна реалізація програм щодо формування та спеціального сти­мулювання кластерних структур можлива лише за наявності загаль-норегіональної стратегії розвитку. Як показує світовий досвід, фор­мувати міжнародний кластер у відриві від загальнорегіонального розвитку в цілому малоефективно, а часто і неможливо. Тому в су­часних умовах розвитку міжрегіональної економіки на базі класте­рів має досягатися оптимальна рівновага між національним і зару­біжним бізнесом, а також регіональним стимулюванням кластерів.

В Україні вже сформувалися цілком логічні умови й передумови.

В рамках жорсткої міжнародної конкуренції лідерство може бути досягнуто лише за допомогою концентрації зусиль і механі­змів підвищення стратегічної ефективності розвитку територій. Кластери і є комплексною формою консолідації зусиль зацікав­лених сторін, спрямованих на досягнення конкурентних переваг. І тільки це дозволить відігравати важливу роль у глобальних еко­номічних процесах;

Органи влади та підприємницькі структури сьогодні зацікав­лені в активному впровадженні світових ініціатив зі створення кластерів, оскільки стратегія розвитку українських регіонів може бути реалізована тільки при компромісі інтересів і дій влади та бізнесу, можливою формою якого є кластери на базі великих (у тому числі державних) корпорацій.

В даний час великі міжнародні компанії, як правило, воліють інвестувати в ті регіони та країни, де вже є сформовані кластери в необхідних галузях, або хоча б є передумови для їх формування. Це означає, що створення в Україна кластерів спричинить за со­бою і активне залучення іноземних інвестицій.

У 1998 році в Україні вперше спробували застосувати концеп­цію кластерів, яка в той час була абсолютно новою для нашої країни. На сьогоднішній день існують підстави стверджувати, що Україна має власний досвід кластеризації, бо за останні роки бу­ли створені та функціонують такі українських кластери, як Хме­льницький — одяг, будівельні матеріали, зелений туризм; Івано-Франківськ — туризм, декоративний текстиль; Черкаси — транс­портні перевезення; Житомир — добування та переробка каме­ню; Одеса — виробництво вина; Харків — машинобудування; Рівне — деревообробка. Одним з перших був створений швейний кластер на Хмельниччині, до якого увійшло 24 швейних та три­котажних підприємств. Метою створеного кластеру стало відро­дження промислового виробництва одягу в Подільському регіоні завдяки об' єднанню зусиль, переходу до більшої спеціалізації підприємств, підвищенню якості та конкурентоспроможності продукції, залученню інвестицій, що сприятиме збільшенню по­зитивних економічних тенденцій у регіоні. Другий вдалий вітчиз­няний приклад — це будівельний кластер в Подільському регіоні, який складається з 32 компаній, включаючи 21 підприємство, що працює у сфері будівництва, будівельних матеріалів та торгівлі,двох банків, двох навчальних закладів, трьох архітектурно-конструкторських інститутів, трьох клієнтських компаній та ау­диторської компанії. Розвиток будівельного кластеру на Поділлі є новим виміром у досвіді кластерів в Україні. В той час, як біль­шість кластерів орієнтовані на експорт, будівництво, кінцевим продуктом якого є сучасне комфортабельне житло, це сектор, орієнтований на внутрішній місцевий ринок, що сприятиме по­кращенню економічного розвитку регіону. Крім того в Україні існують і інші приклади успішного застосування розглянутого підходу. Таким чином, можна говорити про позитивні моменти при реалізації кластерного підходу, такі як підтримка та підви­щення функціонування вже існуючих підприємств, сприяння створенню нових, збільшенню робочий місць, покращення якості та конкурентоспроможності продукції.

Таким чином, забезпечення сприятливого інвестиційного клі­мату в Україні залишається питанням стратегічної важливості, від реалізації якого залежить соціально-економічна динаміка, ефекти­вність залучення в світовий поділ праці, можливості модернізації на цій основі національної економіки. Застосування та успішна ре­алізація кластерного підходу дозволить пришвидшити темпи інно­ваційного розвитку, підвищити конкурентоспроможність на внут­рішніх та зовнішніх ринках та сформувати ефективну структуру економіки регіонів та держави. Промисловість отримує інновацій­ний імпульс на основі прозорих умов для інвестиційного потоку у вищі технологічні уклади. Спираючись на регіональні виробничі кластери, вирівнюється диспропорція регіонального розвитку, ре­гіональна політика стає ефективною та результативною.

Література

1. Ковальова Ю. М. Кластер як новий інструмент модернізації еко­номіки / Ю.М. Ковальова // Схід. — 2007. — № 5(83). — С. 9—13.

2. Кривуц Ю. М. Інвестиційна привабливість України: переваги й недоліки. / Ю. М. Кривуц, Д. А. Трушкіна // Вісник МСУ. Серія «Еко­номічні науки». — т.УІІ. — №1. — 2004. — С. 29—31.

3. Носирєв О. О., Праченко Т. О., Філоніч В. С. Фактори та переду­мови формування конкурентоспроможності регіонів // Вісник МСУ. Серія «Економічні науки». — т.ХІ. — №1. — 2008. — С. 2—5.

4. Родіонова Л. Н. Кластери як форма інтеграції інвестиційних ре­сурсів // електронний науковий журнал «Нефтегазовое дело» від 29.06.06

Стаття подана до редакції 03.10.2011

Страницы:
1 


Похожие статьи

Т П Шалаева, А М Зінченко - Кластеризація регіону як стратегічний інструмент підвищення його інвестиційної привабливості