Л. Тупчієнко - Політологія - страница 103

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106  107  108  109  110  111  112  113  114  115  116  117  118  119  120  121  122  123  124  125  126  127  128  129  130  131  132  133  134  135  136  137  138  139  140  141  142  143  144  145  146  147  148  149  150  151  152  153  154  155  156  157  158  159  160  161  162  163  164  165  166  167  168  169  170  171  172  173  174  175  176  177  178  179  180  181  182  183  184  185  186  187 

Тим часом це не другорядні питання. Слід задуматися над тим, чому історично невиправданим виявився досвід існування єдиної правлячої партії. Причина в тому, що така партія неминуче зли­вається з державою, використовує її методи і перестає бути влас­не політичною партією.

Але і час появи політичних партій у тій чи іншій країні не є довільним: існування згаданих організацій набуває сенсу лише в умовах правової держави. Через нез'ясованість даних питань у вітчизняній політо­логічній літературі існує великий різнобій у визначенні функцій політич­них партій, у трактуванні переваг та вад багатопартійності і т. д. Спро­буємо, однак, розібратися в цьому неупереджено.

По-перше, історично і по суті політична партія з'являється як ор­ганізація, спроможна акумулювати і представляти інтереси певних соціальних верств у державі. Ця представницька функція і сьогодні стоїть на чільному місці у більшості політичних партій. При цьому са­ме партії беруть активну участь у формуванні цих інтересів, у співставленні їх з інтересами інших груп, визначають ті пріоритети, які об'єднують зусилля усього суспільства, а також розробляють аргу­менти для переведення згаданих інтересів у вимоги та конкретні дії.

По-друге, саме партія покликана здійснювати концептуальну те­оретичну діяльність, мати потужний інтелектуальний потенціал, щоб знайти, особливо у перехідний період та в умовах суспільної кризи, теоретичні відповіді на проблемні запити практики, збагати-

Тема 9     ПОЛІТИЧНІ ПАРТІЇ, ГРОМАДСЬКІ ОРГАНІЗАЦІЇ, ОБ'ЄДНАННЯ ТА РУХИ 163ти суспільство, владу новими ідеями, реалізація яких забезпечить прориви у несприятливих ситуаціях.

Серед цих ідей особливе місце належить державному ідеалу (в су­часній українській політичній термінології національній ідеї), його науковому обґрунтуванню у співставленні з реальним станом суспільства, національною традицією і навіть з передсудами та пере­житками у свідомості широких мас. Головне тут, щоб партія не боро­лася проти об'єктивних суспільних тенденцій, об'єктивної логіки роз­витку історичних процесів, а підтримувала їх, спиралася на них.

Ще одна риса, а відтак і функція політичної партії уміння по­казати свою своєрідність, відмінність від інших, створити власний імідж. І водночас партія повинна бути здатною на зміну власної структури, постійний саморозвиток. Для цього вона повинна не боятися, а вміти плідно використовувати внутрішньопартійні дис­кусії. Бо вони не зло, а благо для партії, оскільки сприяють її са­мопізнанню та самоочищенню. Щоб бути спроможною на це, партія має гарантувати захищеність приватної думки окремого члена партії від дисциплінарного впливу більшості.

Нарешті, ще одна важлива функція політичної партії і водночас запорука ефективності її діяльності уміння знайти у своєму сере­довищі, виховати, підготувати по-справжньому державних діячів: депутатів, мерів, глав адміністрацій, міністрів, навіть прем'єрів та президентів. А коли йдеться про політичну партію у правовій дер­жаві, а, отже, і в громадянському суспільстві, то слід виокремити і її роль як засобу відстоювання громадянських прав і політичних свобод особи.

Іншими словами, усіма своїми функціями політична партія має сприяти інтелектуальному, моральному, духовному розвитку кож­ного її члена. Вона, образно кажучи, охоплює організаційно по вертикалі та горизонталі якомога більше секторів суспільства, роз­гортає там інформаційну та пропагандистську діяльність, виконує виховні функції, мобілізує громадську думку на підтримку програ­ми, яку вона висуває.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106  107  108  109  110  111  112  113  114  115  116  117  118  119  120  121  122  123  124  125  126  127  128  129  130  131  132  133  134  135  136  137  138  139  140  141  142  143  144  145  146  147  148  149  150  151  152  153  154  155  156  157  158  159  160  161  162  163  164  165  166  167  168  169  170  171  172  173  174  175  176  177  178  179  180  181  182  183  184  185  186  187 


Похожие статьи

Л. Тупчієнко - Політологія