Л. Тупчієнко - Політологія - страница 108

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106  107  108  109  110  111  112  113  114  115  116  117  118  119  120  121  122  123  124  125  126  127  128  129  130  131  132  133  134  135  136  137  138  139  140  141  142  143  144  145  146  147  148  149  150  151  152  153  154  155  156  157  158  159  160  161  162  163  164  165  166  167  168  169  170  171  172  173  174  175  176  177  178  179  180  181  182  183  184  185  186  187 

3. Громадсько-політичні організації та рухи

Невід'ємним елементом суспільного життя демократичного суспільства є різного роду громадські утворення об'єднання, ор­ганізації, рухи, інститути тощо. Якщо об'єднання це порівняно

170 впорядкована діяльність значних груп людей, згуртованих і спря­мованих спільними інтересами, свідомим зв'язком, що систематич­но співробітничають заради досягнення певної мети, то громадські рухи це, як правило, структурно не оформлені масові об'єднан­ня громадян різних соціально-політичних орієнтацій, діяльність яких тимчасова і найчастіше спрямована на реалізацію конкретних завдань, з вирішенням яких ці об'єднання припиняють своє існу­вання або ж консолідуються у політичні партії.

Суттєвими ознаками громадсько-політичних рухів можна вважа­ти більш розмиту і відтак набагато ширшу соціальну базу у порівнянні з політичними партіями; орієнтацію на досягнення кон­кретної суспільно значущої мети; слабку організаційну структуру і націленість на те, щоб впливати, тиснути на владу, а не прагнути до її здобуття.

Через це і методи їхньої діяльності теж специфічні: проведення пропагандистських кампаній в засобах масової інформації, збір підписів під своїми вимогами, проведення мітингів, пікетів, страйків, вияв непокори вимогам чи рішенням влади, а також і участь їхніх представників у роботі різноманітних узгоджувальних комісій, навіть входження до складу органів влади. Звідси можна зробити висновок: те, що громадсько-політичні рухи та об'єднан­ня виникають стихійно, говорить про їх об'єктивний характер, гли­боке коріння в суспільстві, а реальною силою вони стають тоді, ко­ли на їх чолі постає організація, яка уособлює свідоме начало.

Є й інша важлива ознака громадських організацій та рухів: їх об'єднує не лише подібність у становищі та інтересах певних груп людей (такі профспілки, конфесійні рухи, природоохоронні рухи, антиглобалісти), а й прагнення людей через належність до групи ефективніше протистояти шкідливим (несприятливим) діям ззовні, насамперед з боку держави. Причому це стосується як інсти-туціоналізованих (т. б. визнаних владою як складників політичної системи), так і неінституціоналізованих об'єднань і рухів.

Щоб зрозуміти справжню суть або призначення громадсько-політичних об'єднань і рухів, варто коротко оглянути історію їх формування в Україні. Нагадаємо, що до середини 80-х років їх тут не було, або точніше всі громадські організації визнавали керівну роль комуністичної партії, виступали невід'ємними елемен­тами держави. А насправді вони мають бути недержавними фор-

Тема 9    ПОЛІТИЧНІ ПАРТІЇ, ГРОМАДСЬКІ ОРГАНІЗАЦІЇ, ОБ'ЄДНАННЯ ТА РУХИ 171мами соціальних зв'язків, які виникають на основі групових (відо­соблених) інтересів. За радянських же часів, навпаки, групові інте­реси і соціальні очікування тривалий час і жорстко блокувалися, були відсутні відповідні канали їх вираження, в цілому самовира­ження людини. Ось чому після повалення диктату однієї партії про­цес утворення численних рухів та організацій набув вибухового ха­рактеру, спочатку протестного, радикально-демократичного спря­мування, згодом сформувалися масові рухи всередині існуючих державних, партійних, профспілкових молодіжних структур, при­чому як правило, вони мали політизований, антисоціалістичний, а відтак і конфронтаційний характер.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106  107  108  109  110  111  112  113  114  115  116  117  118  119  120  121  122  123  124  125  126  127  128  129  130  131  132  133  134  135  136  137  138  139  140  141  142  143  144  145  146  147  148  149  150  151  152  153  154  155  156  157  158  159  160  161  162  163  164  165  166  167  168  169  170  171  172  173  174  175  176  177  178  179  180  181  182  183  184  185  186  187 


Похожие статьи

Л. Тупчієнко - Політологія