Л. Тупчієнко - Політологія - страница 111

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106  107  108  109  110  111  112  113  114  115  116  117  118  119  120  121  122  123  124  125  126  127  128  129  130  131  132  133  134  135  136  137  138  139  140  141  142  143  144  145  146  147  148  149  150  151  152  153  154  155  156  157  158  159  160  161  162  163  164  165  166  167  168  169  170  171  172  173  174  175  176  177  178  179  180  181  182  183  184  185  186  187 

Спочатку про сам термін "еліта". Він походить від французь­кого elite кращий, відбірний, зразковий. Хоч розуміння кращих суспільних груп існує з давніх-давен, саме слово "еліта" стосовно вищої знаті та аристократії з'являється у XVII ст., а у 1823 р. у цьо­му значенні його занесено до відомого Оксфордського словника. І хоч про це писали Н. Макіавеллі, Ю. Немирич, Ф. Ніцше, теорія еліт або елітизм як цілісна система поглядів складалася лише у першій половині XX ст. завдяки працям М. Вебера, В.Парето, Г. Моски, Р. Міхельса. В українській політичній думці з проблем еліти помітне місце належить М. Грушевському та В. Липинському.

В. Парето, італійський соціолог, вважав, що в усі часи суспільством правила і повинна була правити вибрана, наділена особливими психологічними та соціальними якостями меншість, подобалось це комусь чи ні. А пояснював учений свою думку тим, що люди надзвичайно відрізняються одне від одного розумом, та­лантом, працелюбністю, достоїнством, духовним багатством. Су­купність людей з високими показниками у тій чи іншій сфері діяль­ності і становить еліту. Вона поділяється на правлячу, т. б. тих, хто прямо чи опосередковано бере участь в правлінні, та неправлячу або контреліту, т. б. тих, хто теж володіє необхідними якостями, але не має доступу до управління через своє становище в суспільстві чи інші перепони. Парето належить і виокремлення головних типів еліти. які змінюють один одного. Перші це "леви", яким властиві крайній консерватизм та схильність до силових методів правління. Другі "лисиці", майстри маніпулювання, демагогії та брехні. Зро­зуміло, що "леви" забезпечують стабільність у суспільстві, але це веде, врешті-решт, до застою. "Лисиці" надають суспільстві ди­намізм, але їх панування породжує нестабільність, незбалансо-ваність політичної системи. Тому важливо, щоб вони змінювали один одного і в суспільстві забезпечувалося пропорційне надход­ження в еліту людей обох типів, а кінцевим результатом цього процесу має бути заміна старої еліти контрелітою.

Гаетано Моска, сучасник і земляк В.Парето, вважав. що в усіх суспільствах існують два класи правителів і підлеглих. Власне еліту становлять перші, оскільки вони мають особливі якості: здатність до управління, матеріальні, моральні та інтелектуальні пе-

176 Л.С.ТУПЧІЄНКО Політологіяреваги. Цим і виправдовується влада правителів, т. б. еліти. Остан­ня теж змінюється, як встановив учений, двома шляхами арис­тократичним, коли правлячий клас за будь-яку ціну прагне зроби­ти своє правління спадковим, і демократичним, коли еліта онов­люється регулярно і за рахунок найбільш здатних до управління вихідців із різних класів.

Німецький вчений Роберт Міхельс дослідив механізм формуван­ня та функціонування еліти. Він обгрунтував "залізний закон олігархії", згідно з яким створення великих корпорацій, організацій веде до олігархізації і формування еліти, оскільки керівництво ни­ми не можуть здійснювати всі члени організацій, корпорацій. Виділення олігархії як керівного ядра зумовлене потребою суспільства в організації, і отже, влада еліти залежить від її ор­ганізованості. Поступово, виконуючи цю функцію, правляча верхівка і апарат, який її обслуговує, виходять з-під контролю ря­дових членів суспільства, утворюють своєрідну касту, яка відтепер піклується насамперед про збереження свого панівного становища.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106  107  108  109  110  111  112  113  114  115  116  117  118  119  120  121  122  123  124  125  126  127  128  129  130  131  132  133  134  135  136  137  138  139  140  141  142  143  144  145  146  147  148  149  150  151  152  153  154  155  156  157  158  159  160  161  162  163  164  165  166  167  168  169  170  171  172  173  174  175  176  177  178  179  180  181  182  183  184  185  186  187 


Похожие статьи

Л. Тупчієнко - Політологія