Л. Тупчієнко - Політологія - страница 112

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106  107  108  109  110  111  112  113  114  115  116  117  118  119  120  121  122  123  124  125  126  127  128  129  130  131  132  133  134  135  136  137  138  139  140  141  142  143  144  145  146  147  148  149  150  151  152  153  154  155  156  157  158  159  160  161  162  163  164  165  166  167  168  169  170  171  172  173  174  175  176  177  178  179  180  181  182  183  184  185  186  187 

Досліджуючи роль бюрократії, німецький соціолог і політолог Макс Вебер визначив три типи еліти традиційна, якій влада дається у спадок, харизматична, котра управляє суспільством на основі притаманних їй особливих здатностей, та раціонально-легітимна, яка приходить до влади через встановлені в суспільстві процедури і механізми.

Майже одночасно до проблеми еліт звертаються і українські мислителі, зокрема М. Грушевський ("Наша справа") і В. Липинсь-кий ("Листи до братів-хліборобів"). До числа передумов здобуття державності перший президент УНР відносив і таку здатність нації виховати, викохати у своєму середовищі достойних провідників, які, взявшись за справу державотворення, не заведуть народ у провалля. їх він називав елітою.

В.Липинський, широко використавши уже вироблені на той час ідеї та концепції еліти, вперше застосував їх до політичного аналізу українського політичного життя і зробив ряд принципових висновків. Лише двічі, стверджував учений, у часи Київської Русі та в геть­мансько-козацьку добу український народ був під проводом влас­ної, національної еліти. Брак її головна причина бездержавності України. Основна проблема національно-державного будівництва, уроки революції це проблема організації, формування сильної і

Тема 10     ПОЛІТИЧНІ ЕЛІТИ ТА ПОЛІТИЧЕ ЛІДЕРСТВО 177авторитетної групи, довкола якої могла б національно об'єднатись і політично зорганізуватись українська нація. її, цієї групи, власна си­ла, її питома вага ось запорука її здатності притягування, впливу на суспільство. Ця група, т. б. еліта, це найкращі між хліборобами, військовими, інтелігентами, промисловцями. Коли у членів цієї групи не буде суб'єктивного хотіння творити свою націю і свою державу, то ніякі наукові праці всіх професорів разом, ніякі об'єктивні закони не допоможуть українцям стати нацією. Але це не нащадки родової аристократії, а найкращі сьогодні організаційні, моральні, духовні си­ли українського суспільства.

Писалося і говорилося це на початку і у першій половині XX ст. А в наші часи дослідження еліт продовжується і поглиблюється, що збагачує політичну теорію і практику різними концепціями елітиз-му. Водночас можна виокремити і найбільш характерні і загально­визнані елементи теорії еліт: еліта найцінніша верства суспільства, оскільки її представники наділені високими здібностя­ми і результативними показниками діяльності у найважливіших сферах суспільства; тому її панування необхідне, відповідає інтере­сам усього суспільства, яке вона приводить у дію своїми уп­равлінськими рішеннями; формується еліта не стільки шляхом бо­ротьби за владу, скільки шляхом природного відбору суспільством найцінніших представників, тож слід удосконалювати механізм та­кої селекції; і нарешті, за всіх суспільних умов елітність не супере­чить демократії, у т. ч. і сучасній. Адже люди не є і не можуть бути однаковими, і, маючи однакові суспільні можливості або стартові умови (при демократії), вони все ж приходять до фінішу з різни­ми результатами через різницю фізичних, інтелектуальних, во­льових, моральних здатностей.

Проте, твердить сучасна політична наука, еліта це не єдина привелійована і згуртована суспільна верства. Навпаки, чим різно­манітнішою є соціальна структура суспільства, тим повнішим є плю­ралізм (множність) еліт у всьому соціумі. Еліти тоді діють ефектив­но, коли вони перебувають під контролем мас (через вибори, ре­ферендуми, засоби масової інформації, групи тиску). Природною є і концепція еліт, яка спонукає до більш ефективних рішень і дій. А ще важливо, щоб у суспільстві еліти були відкритими. Це пом'як­шує і зменшує різницю між елітою і масами, оскільки відтепер не тільки і не стільки багатство і високий соціальний статус, а насам-

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106  107  108  109  110  111  112  113  114  115  116  117  118  119  120  121  122  123  124  125  126  127  128  129  130  131  132  133  134  135  136  137  138  139  140  141  142  143  144  145  146  147  148  149  150  151  152  153  154  155  156  157  158  159  160  161  162  163  164  165  166  167  168  169  170  171  172  173  174  175  176  177  178  179  180  181  182  183  184  185  186  187 


Похожие статьи

Л. Тупчієнко - Політологія