Л. Тупчієнко - Політологія - страница 113

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106  107  108  109  110  111  112  113  114  115  116  117  118  119  120  121  122  123  124  125  126  127  128  129  130  131  132  133  134  135  136  137  138  139  140  141  142  143  144  145  146  147  148  149  150  151  152  153  154  155  156  157  158  159  160  161  162  163  164  165  166  167  168  169  170  171  172  173  174  175  176  177  178  179  180  181  182  183  184  185  186  187 

178 перед особисті здібності, знання, активність відкривають доступ до влади, прийняття рішень, до управління суспільством. А будь-яке намагання усунути елітність суспільства, запровадження зрівнялівки, як це було за соціалізму, ведуть до виродження еліти, що врешті-решт завдає шкоди всьому суспільству.

Досліджуючи еліти, вчені з'ясовують різні чинники елітності суспільства, те, чим вона зумовлюється. Уже згадувалися біологічні (неоднаковість індивідів за природними задатками). Варто назва­ти і соціальні чинники елітності, які зумовлені дією закону суспільного поділу праці на розумову та фізичну, за професіями, серед яких особлива роль належить управлінській праці, значення котрої сьогодні особливо зростає.

Правляча еліта, у свою чергу, має досить складну структуру. Це економічна еліта, яку складають великі власники фірм, банків, компаній; політична еліта, куди входять високі державні посадовці, партійні лідери, командування силових структур; ідеологічна еліта, т. б. авторитетні діячи науки, освіти, культури, засобів масової інформації, а також власне правляча еліта (та що при владі) та опозиційна (контреліта, яка прагне здобути владу). Еліту кла­сифікують також за ставленням до влади, за рівнем компетенції, за інтересами, які вона виражає (професійна, релігійна, етнічна, демо­кратична), і за результатами діяльності.

Виникає природне запитання: кого ж вважати власне політичною елітою? Який (чи які) критерії слід використовувати при цьому? Часто (і помилково) беруть до уваги належність до вироблення і прийняття рішень. Дійсно, політична еліта це відносно невелика соціальна гру­па, яка зосереджує у своїх руках значний обсяг державної та інфор­маційної влади, відрізняється високим становищем у суспільстві. Але це, швидше за все, формальні ознаки. Політична еліта тоді виправдо­вує свою кращість і своє призначення, коли забезпечує високу інтег­рацію інтересів суспільних груп, створює механізм їх реалізації, стабільність і прогрес суспільства, а в кінцевому підсумку добробут і безпеку свого народу всіх і кожного. Спеціально торкався цього питання і В. Липинський. На його переконання, справжню еліту станов­лять ті, хто втілює сутність нації, глибину її міфу (національної ідеї).

Але, як відомо з практики політичного життя, зокрема і в Україні, є й інша еліта партійна бюрократія (або номенклатура). Що ха­рактерно для неї? Особиста відданість і політична лояльність як го-

Тема 10     ПОЛІТИЧНІ ЕЛІТИ ТА ПОЛІТИЧЕ ЛІДЕРСТВО 179ловні критерії її відбору, протекція і сімейність, фактична непідступність, спадкове право на входження в номенклатуру, непідзвітність вищих нижчим, замкнутість цієї групи. Тому пра­вильніше її називати псевдоелітою, адже головною її турботою є збереження свого становища правлячого класу у суспільстві.

Крах системи державного соціалізму, яку уособлювала влада партійної номенклатури в СРСР, демократизація суспільно-політично­го життя, економічної реформи поступово руйнують стару еліту і створюють передумови для формування нових еліт. Як показує при­клад України, процес це складний і суперечливий.По суті, на чолі су­веренної держави України значною мірою опинилася або зберегла­ся стара радянська еліта, а точніше партноменклатура. Очевидно, що не всі її представники уособлюють минуле, є серед колишніх партапаратчиків люди професійні, які переконано і щиро обрали шлях утвердження демократії і служіння своєму народу, що зробити було не легко, але тим більш важливо.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106  107  108  109  110  111  112  113  114  115  116  117  118  119  120  121  122  123  124  125  126  127  128  129  130  131  132  133  134  135  136  137  138  139  140  141  142  143  144  145  146  147  148  149  150  151  152  153  154  155  156  157  158  159  160  161  162  163  164  165  166  167  168  169  170  171  172  173  174  175  176  177  178  179  180  181  182  183  184  185  186  187 


Похожие статьи

Л. Тупчієнко - Політологія