Л. Тупчієнко - Політологія - страница 115

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106  107  108  109  110  111  112  113  114  115  116  117  118  119  120  121  122  123  124  125  126  127  128  129  130  131  132  133  134  135  136  137  138  139  140  141  142  143  144  145  146  147  148  149  150  151  152  153  154  155  156  157  158  159  160  161  162  163  164  165  166  167  168  169  170  171  172  173  174  175  176  177  178  179  180  181  182  183  184  185  186  187 

І давній український і зарубіжний теперішній досвід свідчить, що система навчання має бути зорієнтована як на розв'язання загаль-

Тема 10    ПОЛІТИЧНІ ЕЛІТИ ТА ПОЛІТИЧЕ ЛІДЕРСТВО 181нодемократичних завдань (безкоштовний доступ до освіти), так і на підготовку еліти, яка є і повинна бути дорогостоящим заняттям. Нині в Україні мало хто з батьків може його дозволити для своїх дітей. Через це в суспільстві не знаходить схвалення елітна систе­ма освіти, громадяни цілком резонно вимагають соціальної спра­ведливості. А що вона означає? Зовсім не рівність, яка нівелює індивідуальність, а рівність можливостей, яка неминуче веде до нерівності у результатах навчання і діяльності особистостей. Якщо рівність ігнорує вундеркіндів через їх "незручність", орієнтується на "середніх" учнів, студентів, то це псевдорівність: кожен талант має бути виявлений і приставлений до свого місця будь то матема­тик, організатор, музикант, агроном, інженер чи художник.

Дореволюційна система елітарної освіти охоплювала дітей вузь­кого кола, до якого входили люди за критерієм знатного поход­ження та багатства. Це якраз несправедлива система, оскільки во­на не допускала в себе талановитих дітей із сімей бідних і так зва­ного простого люду. Елітна освіта має бути найвищого рівня, а її критерієм здібності і таланти дітей незалежно від походження і багатства батьків.

І знову нагадуємо: елітарна освіта є елементом закритої системи рекрутування еліти, а елітна по самій своїй суті справедлива і де­мократична. Саме остання не дискримінує учнів, для неї неважли­вий соціальний статус, національність та інші характеристики батьків. Головний її орієнтир, повторимо здібності учнів, без яких просто неможливе засвоєння ними величезного обсягу складної інформації. Поки що, на жаль, в Україні дуже обмежена кількість елітних навчальних закладів, натомість усе більше стає престижних шкіл і вищих навчальних закладів, куди зараховуються "по блату", за хабара або залежно від статусу батьків, т. б. елітарної освіти, де місце старої партократичної еліти займає еліта "демократичних" і "національно свідомих" бізнесменів та чиновників. Якщо ж суспільство зацікавлене в своєму розвитку, воно має розширюва­ти свою елітну освіту і відсікати, звужувати освіту елітарну.

Тепер про те, які ж функції виконує еліта в суспільстві, адже са­ме через них найповніше виявляється її сутність. На ній лежить обов'язок вивчати і виражати інтереси різних суспільних груп, ви­робляти політичну ідеологію, складати програми політичних партій, розробляти  конституцію, забезпечувати субординацію інтересів

182 різних груп, створювати механізми втілення політичних рішень, ви­ховувати і висувати політичних лідерів. Для України особлива по­треба еліти нового ґатунку, яка б забезпечила вихід з кризи, про­рив країни. Серед якостей, які притаманні еліті, для вітчизняної еліти особливо важливі такі ознаки, як духовна самостійність, гідність, котрих не шанувало суспільство радянське і котрих бракує в сучасній еліті.

Вже йшла мова про лідерів як один з елементів політичної еліти. Лідерство теж було закритою для науки та суспільства темою у не­далекі радянські часи. А тим часом лідерство є ознакою будь-якої організації, одним з ефективних механізмів інтеграції групової діяль­ності, її спрямування у бажаному і підтриманому групою напрямі. Політичне лідерство має ту ж природу, але є тут і своя специфіка. Во­на обумовлена тим, що політична влада будується як піраміда, в ос­нові якої - пануючі і правлячі сили, далі - вищі органи державного управління і вершина - глава держави. Ті, хто вгорі ведуть за собою підлеглих. Тому і поняття "лідер" - це у перекладі з англійської (to lead - вести) - той, хто веде, йде попереду.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106  107  108  109  110  111  112  113  114  115  116  117  118  119  120  121  122  123  124  125  126  127  128  129  130  131  132  133  134  135  136  137  138  139  140  141  142  143  144  145  146  147  148  149  150  151  152  153  154  155  156  157  158  159  160  161  162  163  164  165  166  167  168  169  170  171  172  173  174  175  176  177  178  179  180  181  182  183  184  185  186  187 


Похожие статьи

Л. Тупчієнко - Політологія