Л. Тупчієнко - Політологія - страница 122

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106  107  108  109  110  111  112  113  114  115  116  117  118  119  120  121  122  123  124  125  126  127  128  129  130  131  132  133  134  135  136  137  138  139  140  141  142  143  144  145  146  147  148  149  150  151  152  153  154  155  156  157  158  159  160  161  162  163  164  165  166  167  168  169  170  171  172  173  174  175  176  177  178  179  180  181  182  183  184  185  186  187 

192 Л. С. ТУПЧІЄНКО Політологіятеми. Це головне. Адже перш ніж скластися, ті чи інші політичні відно­сини проходять через свідомість людей.

Отже, політична свідомість: впливає на політичне життя, а через нього на всі інші суспільні відносини (економічні, соціальні, ду­ховні); здатна прогнозувати і моделювати політичні процеси; виз­начає напрям політичної діяльності лідерів, партій, груп, індивідів.

З'ясувати суть, призначення та роль політичної свідомості допо­може розкриття її функцій. Так, комунікативна функція пов'язує ок­ремі елементи політичної системи сталою системою цінностей, норм, орієнтацій; регулятивна впливає на спрямованість, ак­тивність, інтенсивність політичної діяльності; когнітивна пізнає політичну діяльність, що створює основу для вироблення політич­ної теорії; моделююча визначає способи, методи і форми змін у політичній системі; репрезантивна представляє певні політичні інте­реси, потреби і очікування; інтегративна об'єднує людей певної спільності на основі певних спільних поглядів, норм та ідеалів; про­гностична передбачає розвиток політичних процесів у суспільстві і політичної свідомості у масах; компенсаторна створення бажа­ного, але відсутнього у реальному житті політичного явища.

Зазвичай політична свідомість виступає у трьох основних фор­мах: індивідуальній (політична свідомість особи), спеціалізованій (свідомість політичної партії, організації, об'єднання) та масовій політичній свідомості.

Серцевину політичної свідомості будь-якої форми і будь-якого рівня становлять цінності, установки, міфи, орієнтації стереотипи, що стосу­ються політичної системи, влади і владних відносин. Цінності надають смисл вчинкам того чи іншого суб'єкта політичної дії і виступають мо­тиваційною базою політичної культури без них культура деградує. Розрізняють цінності свободи, порядку, рівності та розвитку.

Для прикладу, в Україні більша частина населення віддає сьогодні перевагу цінностям порядку і соціальної рівності, хоча рух до демо­кратії пов'язаний більше з цінностями свободи і змін (розвитку).

Політична свідомість неодмінно включає в себе і політичні міфи, які не зводяться лише до вигадки, фікції. Це, ймовірніше, набір по­тенціально здійсненних уявлень, які спираються на емоційну осно­ву. Частіше за все важить не зміст міфу, а його функція регулято­ра суспільних, й особливо політичних, відносин. Політична установ­ка відображає (виражає) ставлення суб'єкта до політичних подій

Тема 11     ПОЛІТИЧНА КУЛЬТУРА 193

 (явищ) або, іншими словами, сприяє переведенню уявлень про політичне життя у площину практичної реалізації.

Другим важливим елементом (крім політичної свідомості) є політич­на поведінка, що включає в себе її зразки і стереотипи (політичне відчуження, політично пасивну та політично активну поведінку).

У літературі політична поведінка визначається як сукупність ре­акції соціальних суб'єктів на діяльність органів влади, функціону­вання політичної системи даного суспільства і має дві основні фор­ми політичну участь і ухилення від участі у політичному житті (абсентеїзм). У свою чергу політична участь як вплив громадян на функціонування політичної системи, формування політичних інститутів та вироблення політичних рішень має кілька типів.

Одні вчені називають їх ортодоксальними та неортодоксальни-ми, інші конвенціональними та неконвенціональними, активни­ми і пасивними. Ортодоксальна політична участь або кон­венціональна прибирає такі форми, як електоральна поведінка (т. б. поведінка громадян під час виборів), складання петицій, звер­нень, участь у законних демонстраціях, мітингах, участь у роботі політичних партій, контакти з офіційними особами тощо. Неорто­доксальна (неконвенціональна) політична участь проявляється у формі участі у несанкціонованих діях бойкотах, страйках, мітин­гах протестів проти аморальних дій влади, відмові коритися не­справедливим законам і політичним рішенням.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106  107  108  109  110  111  112  113  114  115  116  117  118  119  120  121  122  123  124  125  126  127  128  129  130  131  132  133  134  135  136  137  138  139  140  141  142  143  144  145  146  147  148  149  150  151  152  153  154  155  156  157  158  159  160  161  162  163  164  165  166  167  168  169  170  171  172  173  174  175  176  177  178  179  180  181  182  183  184  185  186  187 


Похожие статьи

Л. Тупчієнко - Політологія