Л. Тупчієнко - Політологія - страница 124

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106  107  108  109  110  111  112  113  114  115  116  117  118  119  120  121  122  123  124  125  126  127  128  129  130  131  132  133  134  135  136  137  138  139  140  141  142  143  144  145  146  147  148  149  150  151  152  153  154  155  156  157  158  159  160  161  162  163  164  165  166  167  168  169  170  171  172  173  174  175  176  177  178  179  180  181  182  183  184  185  186  187 

Все це знаходить своє втілення у тому чи іншому типові політич­ної культури. Уже згадувані Т. Алмонд і С. Верба розрізняють типи за цінностями, зразками поведінки та способами організації влади. Це:

патріархальна політична культура, де відсутнє власне політичне життя та інтерес до нього;

підданська, в якій громадяни зорієнтовані на дану політичну си­стему, але їхня участь у її функціонуванні надто слабка;

активістська політична культура, де громадяни беруть активну участь у всіх формах політичної діяльності.

Для суспільства, подібного сучасному українському, де існує соціокультурна, конфесійна, національно-етнічна та інша фрагмен­тація суспільства, притаманна і відповідна фрагментарного типу політична культура. Для неї характерна відсутність консенсусу щодо основоположних принципів політичного устрою, ідеологічна непримиренність конфліктуючих сторін, їхнє небажання викорис­товувати загальноприйняті правила політичної гри. До того ж три­вале панування радянсько-більшовицької моделі державності закріпило у нашій політичній культурі такі політичні цінності, як пріоритет суспільного над індивідуальною свободою, провідна роль держави у регулюванні суспільних відносин, нерозуміння важливої ролі представницьких органів, потяг до харизматичного лідера і нехтування законом і правом та ін.

Подібні норми і цінності уже не сприймаються в такій якості но­вими поколіннями, але наявність їх у політичній культурі істотно гальмує утвердження демократичних форм влади, а інколи навіть сприяє появі крайніх (правих і лівих) політичних течій, груп, і т. п.

І, навпаки, у демократичному суспільстві існує досить високий ступінь згоди (консенсусу) щодо основоположних питань політичного устрою з переважанням недержавних, цивілізованих процедур розв'язання суспільних суперечок і конфліктів, поширенням різних

196 Л. С. ТУПЧІЄНКО Політологіяформ плюралізму. Це свідчення інтегрованої політичної культури.

Ясна річ, різні типи політичної культури не існують у чистому ви­гляді і не змінюються відразу потрібен певний перехідний період. Цьому останньому властиві часта зміна політичних орієнтацій, в цілому їхня різноманітність, спалахи екстремізму (страйки, голоду­вання, мітинги).

Політична культура не тільки відображає цей стан, але і визначає та приписує норми поведінки і правила політичної гри, керівні принципи політичної поведінки та діяльності. Виступаючи як нор­мативно-регулююча система, політична культура тим самим вико­нує свою засадничу функцію у суспільстві.

Поряд з цим у неї є ще одна, не менш важлива функція бути мотиваційною базою політичної діяльності, засобом включення членів суспільства в роботу інститутів влади, а тим самим і в уп­равління суспільством. Для кожного з нас політична культура це і знання політичного життя, і засвоєні норми політичної поведінки, і ставлення до влади. Але ще більшою мірою це здатність, спро­можність вибору для себе мотивів, орієнтирів і форм участі або безпосередньої діяльності в органах влади, це вироблення навиків владної діяльності, формування самодисципліни, свідоме прагнен­ня до обраної мети.

Саме це і називають політичною соціалізацією, в результаті якої індивіди та групи прилучаються до певної політичної культури, що, у свою чергу, сприяє забезпеченню і підтриманню стабільності політичної системи.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106  107  108  109  110  111  112  113  114  115  116  117  118  119  120  121  122  123  124  125  126  127  128  129  130  131  132  133  134  135  136  137  138  139  140  141  142  143  144  145  146  147  148  149  150  151  152  153  154  155  156  157  158  159  160  161  162  163  164  165  166  167  168  169  170  171  172  173  174  175  176  177  178  179  180  181  182  183  184  185  186  187 


Похожие статьи

Л. Тупчієнко - Політологія