Л. Тупчієнко - Політологія - страница 125

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106  107  108  109  110  111  112  113  114  115  116  117  118  119  120  121  122  123  124  125  126  127  128  129  130  131  132  133  134  135  136  137  138  139  140  141  142  143  144  145  146  147  148  149  150  151  152  153  154  155  156  157  158  159  160  161  162  163  164  165  166  167  168  169  170  171  172  173  174  175  176  177  178  179  180  181  182  183  184  185  186  187 

То ж ще раз наголосимо: змістом політичної соціалізації виступає залучення людини до норм і традицій певної політичної системи, формування навиків політичної участі, інформування про мету і методи здійснюваної політики. Починаючи з формування у дитини перших уявлень про світ політики (у США, наприклад, перші кни­ги, за якими вчаться читати, містять розповіді про Конституцію дер­жави, у Великобританії про політичну систему країни), проходячи етап певної ідеалізації суспільного устрою та видатних держав-ників, політична соціалізація неодмінно включає в себе формуван­ня уявлень про права, свободи і обов'язки громадян та про ос­новні інститути влади.

У цьому процесі беруть участь і взаємодіють різні суб'єкти: сам індивід, сім'я освітні установи, політичні та громадські організації,

Тема 11     ПОЛІТИЧНА КУЛЬТУРА 197засоби масової інформації та безпосередні провідники політично­го впливу вчителі, політичні та громадські діячі, журналісти і т. д.

Простіше кажучи, політична соціалізація це процес входження людини у політичне життя суспільства, який передбачає ово­лодіння певними політичними цінностями, нормами, зразками по­ведінки і способами політичної діяльності, активне творче ставлен­ня до них, т. б. освоєння політики як прояву політичної культури, як науки і мистецтва управління суспільним життям. Можна зроби­ти висновок, що політична соціалізація це політичне виховання і політична практика, у процесі яких політичні цінності і норми, політичні знання стають елементами внутрішнього світу особи, пе­ретворюються на її переконання, життєві орієнтації і позиції.

Проте в цілому політичні якості суб'єктів формуються під вирішаль­ним впливом характеру політичного режиму в даній країні та залеж­но від інтересів панівних політичних сил. Тож політична наука і розроб­ляє "на виході" різні типи політичних індивідуальностей: людина гвинтик, автомат, псевдоконсерватор (псевдорадикал); політичний агітатор (боєць); політичний теоретик; політичний адміністратор; мо­раліст, нарешті, політично індеферентна особистість.

У політології розрізняють також кілька моделей політичної спеціалізації:

системну, через яку формується позитивне ставлення до вла­ди, правопорядку, традиційних інститутів;

гегемоністську, де формується вороже ставлення до будь-якої політичної системи, за винятком "своєї";

плюралістичну, в якій акцент робиться на формуванні у грома­дян уявлень про їхні політичні інтереси, громадянську гідність і активність, та

конфліктну, яка орієнтується на формування у людей прихиль­ності до певної групи, готовності її підтримувати і захищати.

В Україні із закінченням панування комуністичної системи розва­лилася і притаманна їй гегемоністська модель політичної соціалізації, дискредитувала себе попередня система цінностей стрижень політичної культури. Натомість нові цінності ще не стали панівними у суспільстві. Звідси принципове значення таких питань: на які цілі має бути зорієнтована політична соціалізація, які цінності можуть стати базою консенсусу різних соціальних груп, які цінності

198 Л.С.ТУПЧІЄНКО Політологіямають змінити віджилі, як і в чому забезпечити наступність у пере­дачі досвіду політичної участі і поведінки?

Звідси стає зрозумілою та необхідною ще одна важлива функція політичної культури виховна. Адже вона являє собою, як гово­рилося вище, реалізацію політичних знань, ціннісних орієнтацій, зразків поведінки соціального суб'єкта. Однак це не простий про­цес засвоєння знань, а постійна робота думки, неперервні вольові зусилля по формуванню політичних цінностей, осмислення нових фактів і явищ політичного життя, пристосування до встановлених зразків та інших реалій цивілізованого політичного буття.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106  107  108  109  110  111  112  113  114  115  116  117  118  119  120  121  122  123  124  125  126  127  128  129  130  131  132  133  134  135  136  137  138  139  140  141  142  143  144  145  146  147  148  149  150  151  152  153  154  155  156  157  158  159  160  161  162  163  164  165  166  167  168  169  170  171  172  173  174  175  176  177  178  179  180  181  182  183  184  185  186  187 


Похожие статьи

Л. Тупчієнко - Політологія