Л. Тупчієнко - Політологія - страница 126

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106  107  108  109  110  111  112  113  114  115  116  117  118  119  120  121  122  123  124  125  126  127  128  129  130  131  132  133  134  135  136  137  138  139  140  141  142  143  144  145  146  147  148  149  150  151  152  153  154  155  156  157  158  159  160  161  162  163  164  165  166  167  168  169  170  171  172  173  174  175  176  177  178  179  180  181  182  183  184  185  186  187 

У більш конкретному вимірі основні функції політичної культури мають такий вигляд:

функція ідентифікації, через яку реалізується потреба людини в усвідомленні своєї належності до певної групи;

функція орієнтації, яка дає пояснення сенсу (змісту) політичних явищ;

функція адаптації і соціалізації, що забезпечує засвоєння нави­чок політичної поведінки;

функція інтеграції, завдяки якій зберігаються цінності держави через інтеграцію інтересів суспільних груп;

функція комунікації, що забезпечує взаємодію політичних інсти­тутів і суб'єктів на основі символів і стереотипів.

На першу з них слід звернути особливу увагу, оскільки минуле суспільство відходить у минуле, формується його нова соціально-класова структура, яка характеризується, з одного боку, розширен­ням і поглибленням свободи індивідуальної діяльності, з іншого наростанням складності людських зв'язків і відносин. В українсько­му суспільстві це має такий вигляд:

1) більшість людей (понад 65 відсотків) виявилися неготовими до суспільних перетворень і опинилися на узбіччі;

2) досить швидко сформувався прошарок індивідів, які досягли успіху навіть в умовах системної кризи (10-12 відсотків);

3) поступово, але неухильно зростає клас приватних та колектив­них (через акції) власників.

Проте і в свідомості людей, і в реальному житті України сьогодні домінує біполярний образ: багаті бідні, ті, що процвітають, і ті, що

Тема 11     ПОЛІТИЧНА КУЛЬТУРА 199зубожіють. І саме ця обставина впливає на загальну функцію політичної культури.

Що стосується її орієнтаційної функції, то в Україні нині дуже слабкий її вплив на зміну особистісного стану, т. б. на саморе-алізацію; натомість виразний вплив на зміну соціального статусу шляхом накопичення грошей, речей і благ, збагачення.

Функція адаптації ускладнюється тим, що в суспільстві досі продов­жується боротьба за "правильні" моделі реформування економіки і політики замість того, щоб зробити глибокий аналіз реальності і шука­ти конкретні шляхи та ефективні засоби просування вперед.

І, зважаючи на майбутню роль сучасного студентства, виокреми­мо комунікативну функцію, яка здійснюється на основі символів та стереотипів. Тут насамперед відзначимо виняткову роль мови. Во­на є сховищем, невичерпним фондом національної свідомості і національної культури. В умовах бездержавності саме завдяки мові українська нація зберегла спадкоємність і потенціал своєї культури. Але мова не лише демонструє це багатство, але й задає орієнтацію життя у культурі, демонструє жорсткі умови і правила комунікації. А символи прапор, гімн, герб, емблеми втілюють насамперед ідею національної державної єдності і величі, виступа­ють невід'ємною складовою формування і відтворення ідентичності будь-якої нації і держави.

Взяті у всій сукупності описані вище функції політичної культури, синтезуються в реалізації її захисної та адаптаційної ролей. Кож­ний з елементів політичної культури, кожна з її цінностей і норм націлені на забезпечення функціонування владних інститутів і політичної системи в цілому, а у своїй сукупності служать засобом вирішення суперечностей між загальними груповими та індивіду­альними інтересами.

Таким чином, вивчення політичної культури важливе тому, що вона містить в собі як образ поведінки та діяльності індивідуальних та колективних суб'єктів у сфері політики, так і спосіб функціону­вання і розвитку владних інститутів і політичної системи в цілому.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106  107  108  109  110  111  112  113  114  115  116  117  118  119  120  121  122  123  124  125  126  127  128  129  130  131  132  133  134  135  136  137  138  139  140  141  142  143  144  145  146  147  148  149  150  151  152  153  154  155  156  157  158  159  160  161  162  163  164  165  166  167  168  169  170  171  172  173  174  175  176  177  178  179  180  181  182  183  184  185  186  187 


Похожие статьи

Л. Тупчієнко - Політологія