Л. Тупчієнко - Політологія - страница 130

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106  107  108  109  110  111  112  113  114  115  116  117  118  119  120  121  122  123  124  125  126  127  128  129  130  131  132  133  134  135  136  137  138  139  140  141  142  143  144  145  146  147  148  149  150  151  152  153  154  155  156  157  158  159  160  161  162  163  164  165  166  167  168  169  170  171  172  173  174  175  176  177  178  179  180  181  182  183  184  185  186  187 

Радикальна ліберальна течія принципово заперечувала втручан­ня держави в економіку. Однак криза наприкінці 20-х рр. XX ст. змусила лібералів визнати безпідставність таких тверджень. Дер­жава не може не втручатись у ринкові відносини уже тому, що інакше принципи конкуренції та прагнення прибутку можуть вкрай зруйнувати всю тканину суспільних відносин, у т. ч. і основну заса­ду лібералізму свободу особи. Через це сучасна ліберальна іде­ологія, яка одержала назву неолібералізму, передбачає часткове втручання держави (обмеження правом диктату монополій, свавілля влади і бюрократії) і водночас часткове обмеження прав індивідуальної свободи (щоб вона не переросла у вседозво­леність, яку обстоював класичний лібералізм).

Неолібералізм приваблює тим, що служить ідейною основою правової рівності індивідів і правової держави, утверджує колек­тивізм незалежних і вільних особистостей. Тому підтримують цю ідеологію переважно власники, підприємливі люди, а виражають партії, котрі прагнуть правової держави з президентською фор­мою правління, ринкової економіки.

Ідеї лібералізму свого часу мали певне поширення і на ук­раїнських землях як Заходу, так і Сходу, але за роки владарюван-

Тема 12     ПОЛІТИЧНА ІДЕОЛОГІЯ 205ня більшовиків були практично знищені разом з їх носіями. Тому сьогодні ліберальна ідеологія з цієї причини, а також через відсутність достатньої кількості незалежних власників-підприємців з великими труднощами набуває "права громадянства" в Україні. "... Лібералізм справжній, пише французький політолог Л.Рут'є, не дозволяє використати свободу для того, щоб її знищити."

У тісному зв'язку з проблемами рівності і свободи постає питання про справедливість. На думку лібералів, це насамперед "політична" справедливість, яка визначає загальноприйняті закони і принципи, котрі забезпечують свободи і права всіх громадян. Що стосується соціальних прав (на працю, освіту, допомогу в старості, страхування тощо), то ліберали їх реалізацію вбачають у забезпеченні необхідно­го рівня добробуту для кожного члена суспільства. Тобто, тут пріори­тет надається рівності можливостей перед соціальною рівністю. Лібе­рали вимагають, щоб держава гарантувала всім громадянам без ви­нятку рівність перед законом, рівне право участі у політичному житті, рівність можливостей у соціально-економічній сфері. А це, в свою чергу, має забезпечити реалізацію принципів справедливості. Однак в реальному житті суперечність між рівністю і свободою, рівністю і справедливістю зняти повністю не вдавалося жодному суспільному ладові. І цей справедливий докір лібералам стосується і будь-якої іншої суспільно-політичної течії, бо йдеться про одну з кардиналь­них проблем самого людського буття.

Майже тієї ж пори, у добу Великої французької революції, у французькій та англійській політичній думці формується система політичних ідей, що одержала назву консерватизму. Ця ідейно-політична течія від самого початку протиставляла ідеям індивіду­алізму, свободи, прогресу та раціоналізму погляд на суспільство як на живий організм, а державу уявляла як "велику сім'ю", яку ут­ворюють всі індивіди. При цьому вказувала на "гріховну" сутність людини. Через це консерватизм у принципі заперечував ідеї індивідуальної свободи, прав людини і т. п. Мета суспільства, на думку засновників консерватизму, не у вигадуванні абстрактної свободи (вона неминуче веде до анархії), а в збереженні і захисті існуючих свобод, що засновані на традиції. Інакше кажучи, консер­ватор розглядає існуючий світ як найкращий з можливих. Тому за­вдання і покликання ідеології консерватизму захист статус-кво, обґрунтування необхідності його збереження, особливо це сто-

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106  107  108  109  110  111  112  113  114  115  116  117  118  119  120  121  122  123  124  125  126  127  128  129  130  131  132  133  134  135  136  137  138  139  140  141  142  143  144  145  146  147  148  149  150  151  152  153  154  155  156  157  158  159  160  161  162  163  164  165  166  167  168  169  170  171  172  173  174  175  176  177  178  179  180  181  182  183  184  185  186  187 


Похожие статьи

Л. Тупчієнко - Політологія