Л. Тупчієнко - Політологія - страница 131

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106  107  108  109  110  111  112  113  114  115  116  117  118  119  120  121  122  123  124  125  126  127  128  129  130  131  132  133  134  135  136  137  138  139  140  141  142  143  144  145  146  147  148  149  150  151  152  153  154  155  156  157  158  159  160  161  162  163  164  165  166  167  168  169  170  171  172  173  174  175  176  177  178  179  180  181  182  183  184  185  186  187 

206 Л.С.ТУПЧІЄНКО Політологіясується глибоких традиційних цінностей, які закріплені у психології великих мас людей.

Але кожна суспільна формація і відповідно суспільно-політичний процес постійно змінюються, набуваючи нових ознак і зберігаючи життєздатне, загальнолюдське, що й забезпечує наступність суспільного розвитку. Через це консерватизм уже з другої половини ХІХ ст. починає пристосовуватись до суспільно-економічних та ідей­но-політичних змін, сприймати раніше неприйнятні ідеї та принципи, зокрема вільно-ринкові відносини, конституціоналізм, систему пред­ставництва і виборності влади, а також ідеї обмеженості державно­го регулювання економіки, соціальних реформ, держави добробуту.

Особливих змін зазнав консерватизм у XX ст. (70-80 рр.) і саме за­вдяки цьому став співзвучним настроям достатньо широких верств населення. Це перемога (двічі підряд) Р. Рейгана у США, тричі підряд перемога консервативної партії у Великобританії, результати парла­ментських та місцевих виборів у ФРН, Італії, Франції.

Щоправда консерватизм, сам будячи ідейно-політичною течією, тобто певною системою ідей, принципів, концепцій, все ж віддає пе­ревагу прагматизму, компромісу, опортунізму, заперечуючи абсолю­тизацію будь-яких ідей і теорій, тим більше їх реалізацію у чистому вигляді на практиці. Але для обґрунтування правоти і правдивості своїх ідей, у свою чергу, консерватизм змушений був оновити і по­силити свій ідеологічний арсенал, що одержало назву реідеологізації. Один з лідерів неоконсерватизму в США І. Крістол твердить, що "неідеологічна політика це беззбройна політика". Прийнявши цю тезу, ідеологія неоконсерватизму сьогодні захищає принципи вільно-ринкових відносин, індивідуалізму, вільної конкуренції, критикує державне втручання, державу добробуту, соціальні реформи, об­стоює традиційні політичні інститути, соціальні структури, цінності да­ної держави, певного суспільства. Натомість ідеалом неоконсерва­тизму проголошуються еволюційні, поступові і повільні зміни з метою збереження всього доброго і виправлення поганого. У добу індустріалізму та науково-технічної революції консерватори виступи­ли переконаними прихильниками прогресу. Як твердив відомий німецький політик безумовно консервативного спрямування Ф.-Й. Штраус, бути консерватором означає "марширувати на чолі про­гресу". Водночас з тим більшою затятістю ідеологи консерватизму обстоюють   відданість   соціокультурному  та   релігійному тра-

Тема 12    ПОЛІТИЧНА ІДЕОЛОГІЯ 207диціоналізму. Тут чітко виступає ностальгія за простішим, організо-ванішим, одноріднішим світом, яким було наше життя у ХУІІІ-ХІХ ст., тоді коли найвищими цінностями були сім'я, громада, церква, село і т. д. Громадські свободи, вважають консерватори, ґрунтуються на "ланцюгах традиції та історичної наступності". Ще одна новація кон­серватизму відновлення авторитету і престижу влади і держави як передумови всіх свобод. Справжній порядок у суспільстві три­мається, на їх думку, на освіті, дисципліні та установах, а свободу мо­же забезпечити тільки сильна держава.

Тож тут виразно виступає не стільки конфронтація з лібе­ралізмом, скільки запозичення ряду його ідей та принципів, що знаходить широку суспільну підтримку.

Ще один надзвичайно поширений різновид ідеології соціал-демократія, яка з'явилася в Європі у другій половині ХІХ ст. Під нею розуміють і суспільно-політичний рух, і ідейно-політичну течію. її материнське лоно-марксизм, а соціальна база робітничий рух у зоні капіталізму, альтернативою якому вона і виступила. Тож і пер­шою її метою була обґрунтована в марксизмі революційна заміна капіталістичного ладу соціалізмом. Але в реальному житті від цієї настанови соціал-демократія відмовилася і визнала існуючі суспільно-політичні інститути буржуазного ладу і загальноприйняті правила гри. Суспільно-політична практика переконала творців і прихильників соціал-демократизму у безперспективності ради­кального зламу старої суспільної системи та в необхідності транс­формувати, вдосконалювати останню, інтегруючись в її структури, сприймати чимало її цінностей, норм, принципів.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106  107  108  109  110  111  112  113  114  115  116  117  118  119  120  121  122  123  124  125  126  127  128  129  130  131  132  133  134  135  136  137  138  139  140  141  142  143  144  145  146  147  148  149  150  151  152  153  154  155  156  157  158  159  160  161  162  163  164  165  166  167  168  169  170  171  172  173  174  175  176  177  178  179  180  181  182  183  184  185  186  187 


Похожие статьи

Л. Тупчієнко - Політологія