Л. Тупчієнко - Політологія - страница 139

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106  107  108  109  110  111  112  113  114  115  116  117  118  119  120  121  122  123  124  125  126  127  128  129  130  131  132  133  134  135  136  137  138  139  140  141  142  143  144  145  146  147  148  149  150  151  152  153  154  155  156  157  158  159  160  161  162  163  164  165  166  167  168  169  170  171  172  173  174  175  176  177  178  179  180  181  182  183  184  185  186  187 

Ось чому так важливо вивчати конфлікти, розуміти їх природу, навчитись виявляти їхні причини та умови виникнення, можли­вості прогнозування та вирішення.

2. Політичний конфлікт: джерела, причини, стадії

Як уже відзначалося, конфлікти існують від часу виникнення людських спільнот. Але з часом, особливо в останні роки особли­вої уваги і значення набули політичні конфлікти. Чому?

Нагадаємо, що політику часто називають сферою діяльності по розв'язанню конфліктів. Іншими словами, політика це сфера примирення конфліктуючих сторін, засіб досягнення злагоди. Але вона також часто виступає і засобом, джерелом породження і про­вокування конфліктів. І це не випадково, а тому, що вона тісно пов'язана із владою, до якої прагнуть не всі, але чимало соціаль­но активних людей, причому їх завжди більше, ніж у влади є місць, повноважень, пільг. Так виникають політичні конфлікти. А оскільки будь-які політичні відносини неодмінно передбачають відносини панування і підкорення, саме ця суперечність становить

220 Л.С.ТУПЧІЄНКО Політологіяосновне, первісне джерело політичного конфлікту. Звідси одне з найбільш поширених визначень політичного конфлікту це один з видів соціального конфлікту, суть якого становить боротьба за вплив у політичних відносинах, протистояння за право і мож­ливість приймати політичні рішення, розпоряджатися ресурсами, повноваженнями, пільгами, за монополію своїх інтересів та виз­нання їх суспільно необхідними, іншими словами, за все, що ста­новить владу і політичне панування.

Р. Дарендорф запропонував розрізняти політичні конфлікти за джерелами виникнення (конфлікти інтересів, цінностей, іден­тифікації); за соціальними наслідками (успішні, безуспішні, будівничі, конструктивні, руйнівні, деструктивні); за масштабами (локальні, регіональні, міждержавні, глобальні); за формами бо­ротьби (мирні, збройні) і за ставленням суб'єктів до конфлікту (дійсні, випадкові, помилковий, зміщений, відкритий, прихований). К. Болдінг доповнював цю типологію розрізненням політичних конфліктів відповідно до рівня організації суспільства: на рівні міжо-собистісних відносин, між соціальними групами, між великими си­стемами (підсистемами), у межах усього суспільства, на рівні регіону чи всієї планети.

Зрозуміло, що політичні конфлікти тим і неминучі та потрібні, що виконують важливі суспільні функції, причому як позитивні, так і негативні. У першому (позитивному) сенсі йдеться про те, що роз­ряджається напруженість між сторонами, які конфліктують, сторо­ни одержують нову інформацію одна про одну, суспільство згур­товується перед загрозою, у підлеглих знімається синдром підлег­лості (страху). Що ж до негативних наслідків політичних конфліктів, то вони у великих матеріальних, емоційних витрат на участь у конфліктах, у зниженні дисципліни, погіршенні соціально-психо­логічної атмосфери в суспільстві, надмірному захопленні "бороть­бою" на шкоду роботі, зменшенні співпраці між співробітниками та складності відновлення стосунків після завершення конфлікту.

Конфлікти, як і людські домагання, бувають різного типу. Насам­перед це конфлікт інтересів, т. б. "торгівля", протистояння довкола поділу економічних вигод та переваг (розміру податків, соціально­го забезпечення і т. п.). Як бачимо, такі конфлікти піддаються вре­гулюванню, адже завжди можна домовитися за принципом "як це, так і інше", хоча інколи це вимагає значних вольових зусиль.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106  107  108  109  110  111  112  113  114  115  116  117  118  119  120  121  122  123  124  125  126  127  128  129  130  131  132  133  134  135  136  137  138  139  140  141  142  143  144  145  146  147  148  149  150  151  152  153  154  155  156  157  158  159  160  161  162  163  164  165  166  167  168  169  170  171  172  173  174  175  176  177  178  179  180  181  182  183  184  185  186  187 


Похожие статьи

Л. Тупчієнко - Політологія