Л. Тупчієнко - Політологія - страница 14

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106  107  108  109  110  111  112  113  114  115  116  117  118  119  120  121  122  123  124  125  126  127  128  129  130  131  132  133  134  135  136  137  138  139  140  141  142  143  144  145  146  147  148  149  150  151  152  153  154  155  156  157  158  159  160  161  162  163  164  165  166  167  168  169  170  171  172  173  174  175  176  177  178  179  180  181  182  183  184  185  186  187 

Витоки більшості сучасних політичних ідеалів (рівність, свобода, справедливість, законність) беруть свій початок в роздумах грець­ких мислителів і в суспільних інститутах гомерівської Греції, Афінської держави і Спарти.

На підставі аналізу величезного історичного матеріалу Платон і Ари­стотель найпомітніші фігури в історії політичної думки створили цілісну картину політичного життя. Якщо перший мав за мету ство­рити ідеальну модель держави, то другий прагнув виявити у реаль­но існуючих державах (всього Аристотель дослідив 153 поліси) спільні риси і якості, які будуть оптимальними для решти інших. Кон­струюючи ідеальну державу, Платон порівнював справедливу дер-

24 Л.С.ТУПЧІЄНКО Політологіяжаву зі справедливою людиною. Трьом засадам (частинам) людсь­кої душі: розумній, хтивій, заповзятій відповідають і три засади держави ділова, дорадча і захисна, а цим трьом останнім три суспільні верстви правителі, виробники та воїни. Поліс, у розумінні Платона, це поселення, до співжиття в якому людей спонукають спільні для них потреби. "Зазнаючи багато в чому нужди, багато хто з людей гуртуються воєдино, аби жити разом і допомагати один од­ному: таке спільне поселення і отримує назву "держава". "Ідеальна держава" у Платона, правління кращих і благородніших, якими він вважав філософів, і дія справедливих законів. Цьому аристократич­ному державному устрою мислитель протиставляв чотири інших, од­наково гідних осуду і різних лише за ступенем деградації ідеї спра­ведливої державності тимократію, де панує дух войовничого за­повзяття та особистісного гонору; олігархію, де влада небагатьох ба­гатих протистоїть безправній масі; демократію, яку встановлюють бідні шляхом повалення держави багатих і розподілу влади між усіма на рівних засадах; і тиранію, яку породжує "розгул демократії". Звідси класична платонівська система форм державного правління: зразкова держава, яка керується істинним знанням (мо­нархія), влада небагатьох і влада більшості. Кожна з трьох останніх має законну і незаконну форми: законна монархія це царська вла­да, незаконна тиранія, законна влада небагатьох аристократія, незаконна олігархія, законна влада більшості справжня демо­кратія і незаконна охлократія (влада юрби).

Свої політико-правові ідеї він виклав у працях "Держава", "За­кони" і "Політик". В останньому діалозі Платон розкриває сутність політики. Це, на його думку, царське мистецтво, яке вимагає глибоких знань і умінь управляти людьми. При наявності таких да­них у правителів буде загальне благо, незалежно від того, прав­лять вони за законами чи без них. У тих же державах, де немає істинних правителів, управління має здійснюватися за законами, котрі являють собою "наслідування істини".

Зачинателем політичної науки як самостійної дисципліни вва­жається учень Платона Аристотель (384-322 рр. до н.е.).

Перша ознака політики як науки її зв'язок з етикою. Об'єкта­ми політичної науки є прекрасне і справедливе, тому вона на­ука про вище благо людини і держави. "Мета політики найбільш висока; її головна турбота полягає в тому, щоб надати громадя-

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106  107  108  109  110  111  112  113  114  115  116  117  118  119  120  121  122  123  124  125  126  127  128  129  130  131  132  133  134  135  136  137  138  139  140  141  142  143  144  145  146  147  148  149  150  151  152  153  154  155  156  157  158  159  160  161  162  163  164  165  166  167  168  169  170  171  172  173  174  175  176  177  178  179  180  181  182  183  184  185  186  187 


Похожие статьи

Л. Тупчієнко - Політологія